Справа № 320/17047/23
Провадження № 2-а/761/750/2023
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 жовтня 2023 року суддя Шевченківського районного суду м. Києва Пономаренко Н.В., вивчаючи матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до головного інспектора з паркування відділу інспекції з паркування Дарницького району управління (інспекції) з парку Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Гончарука Ярослава Павловича, Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві, про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, -
ВСТАНОВИВ:
З Київського окружного адміністративного суду до Солом'янського районного суду міста Києва надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до головного інспектора з паркування відділу інспекції з паркування Дарницького району управління (інспекції) з парку Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві, про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.
Ухвалою судді Солом'янського районного суду міста Києва від 06.09.2023 адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до головного інспектора з паркування відділу інспекції з паркування Дарницького району управління (інспекції) з парку Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві, про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності передано для розгляду за підсудністю до Шевченківського районного суду міста Києва.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.09.2023 року вищевказана позовна заява надійшла в провадження судді Пономаренко Н.В.
Статтею 286 КАС України визначено особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності.
Разом з тим, під час вивчення матеріалів поданого адміністративного позову було встановлено їх невідповідність вимогам ст.160, 161 КАС України.
Відповідно до ч. 5 ст. 160 КАС України в позовній заяві зазначаються, зокрема: повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв'язку, адреса електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.
Окрім того суд зауважує, що згідно ч. 1 ст. 42 КАС України учасниками справи є сторони, треті особи. Так, відповідно до ч. 1 ст. 46 КАС України сторонами в адміністративному процесі є позивач та відповідач.
Крім цього, частиною 4 ст. 46 КАС України передбачено, що відповідачем в адміністративній справі є суб'єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Позивач, звертаючись до суду з даною позовною заявою не зазначив адресу відповідача головного інспектора з паркування відділу інспекції з паркування Дарницького району управління (інспекції) з парку Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Гончарука Ярослава Павловича.
На виконання недоліків, позивачу слід зазначити адресу місця проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс та інші відомості згідно п. 2 ч. 5 ст. 160 КАС України щодо відповідача головного інспектора з паркування відділу інспекції з паркування Дарницького району управління (інспекції) з парку Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Гончарука Ярослава Павловича.
Згідно вимог п.п. 4, 5 ч.5 ст. 160 КАС України в позовній заяві зазначаються: зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Як вбачається із змісту позовної заяви позивач просить суд зокрема: стягнути на його користь моральну шкоду у розмірі 2000,00 грн.
Вказана вимоги позовної заяви потребує уточненню, а саме позивачу необхідно вказати з кого він просить стягнути моральну шкоду та вказати у позовній заяві виклад обставин, якими він обґрунтовує вказану вимогу із зазначенням доказів, що підтверджують вказані обставини.
Так, згідно вимог п.11 ч.5 ст. 160 КАС України в позовній заяві зазначаються власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Проте, всупереч вищенаведених вимог закону, позивачем у своїй заяві не надано власного письмового підтвердження про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
За правилами адміністративного судочинства позовна заява за формою і змістом повинна відповідати вимогам, викладеним у ст.160 КАС України, а також вимогам ст.161 цього Кодексу.
Так, згідно вимог ч.3 ст. 161 КАС України, до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
У відповідності до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
В даному випадку слід зазначити, що постановою Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 543/775/17 (провадження № 11-1287апп18) визначені наступні висновки, які суд враховує про застосуванні норми права.
Частиною четвертою статті 288 КУпАП передбачено, що особа, яка оскаржила постанову у справі про адміністративне правопорушення, звільняється від сплати державного мита.
Аналіз установленого статтею 288 КУпАП права на оскарження постанови державного органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення показує, що коло осіб, які мають право оскаржити таке рішення, порядок їх оскарження визначені і діють у редакції Закону України від 24 вересня 2008 року № 586-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху».
З 11 листопада 2011 року набрав чинності Закон № 3674-VI «Про судовий збір». Таким чином, на час виникнення спірних правовідносин, що є предметом цього перегляду, за подання заяв, скарг до суду, в тому числі у випадку оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державного управління, сплачується інший платіж - судовий збір, самостійні правові засади справляння якого, платники, об'єкти та розміри його ставок, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення визначено Законом № 3674-VI .
Прийняття Закону № 3674-VI не обмежує можливість дії чи прийняття у майбутньому законодавчих актів, які визначають пільги щодо сплати судового збору, отже, питання справляння судового збору, крім Закону № 3674-VІ, може регулюватися іншим законодавством (наприклад, частиною другою статті 239-1 КАС України в редакції Закону України від 12 лютого 2015 року № 192-VIІI «Про забезпечення права на справедливий суд», згідно з якою за подання і розгляд заяви з підстави неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права - при оскарженні судового рішення, яке перешкоджає подальшому провадженню у справі або яке прийнято з порушенням правил підсудності справ або встановленої законом юрисдикції адміністративних судів, судовий збір не сплачується, тоді як у Законі № 3674-VI такої підстави для звільнення від сплати судового збору немає).
Визначальним у такому випадку є наявність норми, припису про те, що у разі звернення до суду особа не обтяжується обов'язком сплачувати платіж, який належить сплачувати на загальних підставах при поданні до суду заяви чи скарги.
Відповідно до положень статей 3, 5 Закону № 3674-VI серед осіб, які мають пільги щодо сплати судового збору, немає таких, які б звільнялися від сплати судового збору за подання до суду позовної заяви на постанову про накладення адміністративного стягнення, чи виключали б позовну заяву на постанову про накладення адміністративного стягнення з об'єктів оплати судовим збором.
Також Законом України від 19 вересня 2013 року № 590-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» внесені зміни до положень КУпАП щодо сплати судового збору. Так статтею 40-1 КУпАП визначено, що судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення, а розмір та порядок сплати судового збору встановлюється законом. Згідно з приписами частини сьомої статті 283 КУпАП постанова суду (судді) про накладення адміністративного стягнення повинна містити положення про стягнення з особи, щодо якої її винесено, судового збору.
Розмір судового збору, який підлягає стягненню у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, складає 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (частина п'ята статті 4 Закону № 3674-VI).
Інших видів платежів (зокрема, у вигляді державного мита) у випадку звернення особи до суду Закон № 3674-VI не передбачає.
Отже, за системного, цільового та граматичного тлумачення до наведеного законодавчого регулювання відносин, пов'язаних зі сплатою судового збору, Велика Палата Верховного Суду в контексті фактичних обставин справи та зумовленого ними застосування норм процесуального права зазначає, що у справах щодо оскарження постанов про адміністративне правопорушення у розумінні положень статей 287, 288 КУпАП, як і в інших справах, які розглядаються судом у порядку позовного провадження, слід застосовувати статті 2-5 Закону № 3674-VІ, які пільг за подання позовної заяви, відповідних скарг у цих правовідносинах не передбачають.
Разом з тим, з огляду на необхідність однакового підходу у визначенні розміру судового збору, який підлягає застосуванню у справах щодо накладення адміністративного стягнення та справляння судового збору, Велика Палата Верховного Суду констатувала, що він складає за подання позовної заяви 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб».
При цьому Велика Палата Верховний Суду відступила від висновку про застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду України від 13 грудня 2016 року (провадження № 21-1410а16), та дійшла висновку, що чинне законодавство містить ставку судового збору, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги у справі про оскарження постанови про адміністративне правопорушення та подальшому оскарженні позивачем та відповідачем судового рішення. Підстави для звільнення сплати судового збору відсутні.
Так, позивач звертається до суду із позовною заявою про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню та одночасно подає заяву про звільнення від сплати судового збору з посиланням на ч. 13 ч.1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір».
Однак, пунктом 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» визначено, що звільнення від сплати судового збору осіб, які мають, зокрема статус ветеранів війни - учасників бойових дій, обмежено справами, пов'язаними з порушенням їхніх прав. Тобто встановлені цим Законом положення стосуються випадків звернення до суду за захистом прав, пов'язаних винятково зі статусом учасника бойових дій, і не поширюються на подання позовних заяв до суду із вимогами, що виходять за межі таких спірних правовідносин.
Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення та членів їх сімей, встановлені Законом України від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». У статті 22 цього ж Закону передбачено, що особи, на яких поширюється дія цього нормативного акту, отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов'язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов'язаних з розглядом цих питань.
Перелік пільг учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, визначені у статті 12 цього Закону. Серед них немає права на звернення до суду зі звільненням від сплати судового збору з вимогами, подібними до тих, з якими звернувся ОСОБА_1 у цій справі.
Тому, оскільки ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом з приводу оскарження рішення суб'єкта владних повноважень у справі про притягнення до адміністративної відповідальність, яка не стосується порядку надання, обсягу соціальних гарантій чи будь-яким іншим чином стосується соціального і правового захисту особи зі статусом учасника бойових дій, то судовий збір за подання ОСОБА_1 даної позовної заяви підлягає сплаті.
Наведене відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду щодо застосування положень пункту 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI, викладеним, зокрема, в ухвалі від 06 травня 2020 року (справа № 9901/70/20).
Таким чином, підстави для звільнення сплати судового збору відсутні.
Із урахуванням вищенаведеного та ст. 242 КАС України позивачу на виконання недоліків необхідно надати до суду підтвердження щодо сплатити судового збору за подання до суду адміністративного позову у розмірі 0,2 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 536,80 грн.
Окрім того, позивач просить стягнути на свою користь моральну шкоду у розмірі 2000,00 грн., таким чином позивачем завлено, ще одну вимогу майнового характеру за сплату судового збору за яку позивач не звільнений.
Так, відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» визначено, що за подання до адміністративного судуфізичною особою або фізичною особою - підприємцем ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Реквізити для сплати судового збору за подання заяв до Шевченківського районного суду міста Києва: отримувач коштів - УК у Шевчен.р-ні/Шевченк.р-н ; код отримувача (код за ЄДРПОУ) -37995466; банк отримувача - Казначейство України (ЕАП) ; код банку отримувача (МФО) - 899998 ; рахунок отримувача - UA628999980313151206000026011; код класифікації доходів бюджету - 22030101 ; призначення платежу: - «*;101;__________(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті); Судовий збір, за позовом ___________ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Шевченківський районний суд міста».
Таким чином позивачу на учення недоліків необхідно сплатити судовий збір за подання до суду адміністративного позову у розмірі 0,2 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 536,80 грн. та за вимоги позовної заяви майнового характеру у розмірі 1073,60 грн.
Так, відповідно до ч. 6 ст. 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
При цьому, позивачем до позовної зави не додано заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
При цьому, згідно вимог ч. 7 ст. 161 КАС України, до заяви про визнання індивідуального акта протиправним чи адміністративного договору недійсним додається також оригінал або копія оспорюваного акта чи договору або засвідчений витяг з нього, а у разі відсутності акта чи договору у позивача - клопотання про її витребування.
Однак, позивачем до позовної заяви не долучено ні оригінал ні копію постанови серії 1КІ №0000237811 від 18.10.2022, яку він просить скасувати та не заявлено клопотання про її витребування.
В поданому адміністративному позові позивач зокрема просив суд: скасувати постанову серії 1КІ0000237811 від 18.10.2020 винесену інспектором з паркування відділу з інспекції паркування Солом'янського району управління з паркування Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Гончарука Ярослава Павловича від 18.10.2022 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 122 КУпАП України, шляхом накладення штрафу у розмірі 680 грн.
При цьому, позовну заяву було подано до Київського окружного адміністративного суду через канцелярію суду 10.05.2023
У позовній заяву позивач просить суд: поновити строку для оскарження даної постанови. У позовній заяві зазначено, що станом на травень 2023 він не отримав постанову про адміністративне правопорушення, а тому просить поновити строку подання вказаного позову.
Так, зі змісту позову вбачається, що позивачем ще 18.10.2022 було сплачено 1754,00 грн. за поверення автомобіля Ravon R-2, державний номерний знак НОМЕР_1 для повернення свого автомобіля зі штраф-майданчику після його евакуювання. Таким чином про винесену постанову 18.10.2022 серії 1КІ0000237811 було відомо з 18.10.2022.
При цьому, позивачем не вказано причини пропуску строку, так які він був повідомлений про винесення вказаної постанови.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Так, у рішенні Європейського суду з прав людини по справі «Ілхан проти Туреччини» зазначено, що правило встановлення обмежень звернення до суду у зв'язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи (Ilhan v. Turkey № 22277/93).
Європейський суд з прав людини неодноразово вказував, що саме строки давності слугують кільком важливим цілям, а саме: забезпеченню юридичної визначеності, остаточності та захисту потенційних відповідачів від не заявлених вчасно вимог, яким може бути важко протистояти, та запобігти будь-якій несправедливості, яка б могла виникнути, якби від судів вимагалося виносити рішення щодо подій, що мали місце у віддаленому минулому, які через сплив часу стали ненадійними та неповними (рішення від 09.01.2013 року у справі "Олександр Волков проти України" (п.137), рішення від 22.10.1996 року у справі "Стаббінгз та інші проти Сполученого Королівства" (п. 51).
Так, у справі Delcourt v. Belgium Суд зазначив, що у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення.
Відтак, з метою забезпечення принципу правової визначеності та запобігання порушенню принципу верховенства права суди повинні досліджувати дотримання строку звернення до суду, причини його пропуску та послідовно застосовувати відповідні правові наслідки його спливу.
Відповідно до статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом, а тому суд не може надавати привілеї тим чи іншим особам якщо позовну заяву подано або не буде приведено у відповідності до Кодексу адміністративного судочинства України при зверненні до суду або у встановлений судом строк. Надання такого привілею порушить принцип рівності сторін.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Крім цього, згідно положень ч. 1 ст. 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Положеннями ч. 2 ст. 286 КАС України визначено, що позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).
З огляду на встановлені обставини, а також відсутність інших доводів та доказів щодо поважності пропущення позивачем строку звернення до суду, слід дійти висновку про пропущення позивачем десятиденного строку звернення до суду без поважних причин, оскільки судом не встановлено поважних причин пропуску, а зазначені позивачем - є неповажними.
Згідно з частиною третьою статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Відповідно до пункту 9 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Таким чином, позивачу на виконання недоліків необхідно вказати причини пропуску строку для звернення до суду та підстави поновлення такого строку.
Таки чином, позивачу необхідно усунути викладені вище недоліки.
У разі виправлення недоліків, нову заяву необхідно подати разом із її копіями та копіями доданих до неї документів відповідно до кількості учасників процесу.
За містом ст. 169 КАС України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити). Якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до адміністративного суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 171 цього Кодексу.
Враховуючи встановлені обставини, суд приходить до висновку про необхідність залишення позовної заяви без руху та надання позивачу терміну для усунення виявлених недоліків позовної заяви.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 160, 161, 169 КАС України, суддя, -
УХВАЛИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до головного інспектора з паркування відділу інспекції з паркування Дарницького району управління (інспекції) з парку Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Гончарука Ярослава Павловича, Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві, про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, - залишити без руху, надавши позивачу строк для усунення недоліків терміном десять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: