Справа № 761/38506/23
Провадження № 2-о/761/613/2023
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 жовтня 2023 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді: Пономаренко Н.В.,
з участю секретаря: Бражніченко І.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу в порядку окремого провадження за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Шевченківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про встановлення факту смерті, -
ВСТАНОВИВ:
У жовтні 2023 року до Шевченківського районного суду м. Києва надійшла заява ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Шевченківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про встановлення факту смерті, відповідно до якої, заявник просила суд: встановити факт смерті громадянки України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження місто Донецьк, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , місце смерті: Україна, Донецька область, м. Донецьк, яка настала ІНФОРМАЦІЯ_2 .
В обґрунтування заяви зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла мати заявниці, громадянка України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження - місто Донецьк, місце смерті - місто Донецьк, яка на час смерті була зареєстрована та проживала за адресою: АДРЕСА_1 . Факт смерті підтверджується також свідоцтвом про смерть ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , НОМЕР_1 від 26.07.2023 року, виданим Ленінським відділом РАГС Донецького міського управління юстиції Міністерства юстиції Донецької народної республіки. Померла по причині набряку легенів, тампонада серця кров'ю, гострий трансмуральний інфаркт міокарду передньої бокової стінки лівого шлуночка з розривом, гіпертонічна хвороба, що підтверджується Довідкою про причину смерті №5244, від 26.07.2023 р., виданої Республіканським бюро судово-медичної експертизи Донецької Народної Республіки. Встановлення факту смерті необхідно заявниці для реєстрації смерті матері у встановленому законом порядку та подальшого оформлення спадкових прав після померлої.
У зв'язку із чим, заявник просить суд заяву задовольнити у повному обсязі.
Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва від 19.10.2023 року, у справі було відкрито провадження та призначено справу до судового розгляду.
Заявник в судове засідання не з'явився, до суду 26.10.2023 надійшла заява представника заявника ОСОБА_1 - адвоката Бойко Г.Є. без участі представника заявника, заяву підтримує та просить задовольнити.
Представник заінтересованої особи в судове засідання не з'явився, судом вживались заходи щодо належного повідомлення останнього про дату, час та місце проведення судового засідання. До суду надійшов лист Київський відділ державної реєстрації смерті Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) без участі їх представника та постановити рішення відповідно до чинного законодавства.
Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, вважає, що заява підлягає задоволенню за наступних підстав.
Відповідно до пункту 8 частини першої статті 315 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.
Судом встановлено, що заявник ОСОБА_1 є донькою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Факт родинних відносин підтверджується наступними документами:
1) копією свідоцтва про народження ОСОБА_3 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_3 , про що в книзі записів актів громадянського стану про народження ІНФОРМАЦІЯ_4 зроблено запис №1406, де матір'ю зазначена - ОСОБА_4 , а батьком- ОСОБА_5 НОМЕР_2 ;
2) копією свідоцтва про розірвання шлюбу НОМЕР_3 , виданим 17.02.1987 року, згідно з яким розірвано шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , про що в книзі реєстрації актів про розірвання шлюбу 30.01.1981 року зроблено запис №65, після розірвання шлюбу ОСОБА_4 присвоєно прізвище ОСОБА_6 ;
3) копією свідоцтва про укладення шлюбу між ОСОБА_7 та ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_3 , де вказано, що після укладення шлюбу дружині присвоєно прізвище - ОСОБА_9 , про що в книзі реєстрації актів про укладення шлюбу 03.10.1981 року зроблено запис про шлюб №2240.
Як вбачається із долученої до заяви копії паспорта ОСОБА_2 , серії НОМЕР_4 , остання народилась ІНФОРМАЦІЯ_5 , місце народження: м. Донецьк.
Заявником надано копія свідоцтва про смерть, відповідно до якої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Донецьк.
Крім того, заявником до заяви долучено довідку про причини смерті (до форми №106/у № 5244), з якої вбачається, що ОСОБА_2 , 1937 року народження, померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , причина смерті: набряку легенів, тампонада серця кров'ю, гострий трансмуральний інфаркт міокарду передньої бокової стінки лівого шлуночка з розривом, гіпертонічна хвороба.
На підтвердження факту поховання заявником до заяви долучено копію договору-замовлення на організацію поховання №7063/132 від 27.07.2023 р. щодо організації і проведення поховання померлої ОСОБА_2 на кладовищі Південному, та Актом приймання-передачі наданих послуг №7063/132 від 27.07.2023 р.
Перевіряючи обґрунтованість та доведеність вимог заяви, суд приймає до уваги те, що відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», у разі порушення положень цього Закону державні органи України застосовують механізми, передбачені законами України та нормами міжнародного права, з метою захисту миру, безпеки, прав, свобод і законних інтересів громадян України, які перебувають на тимчасово окупованій території, а також законних інтересів держави Україна.
Відповідно до частини першої статті 18 цього Закону, громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та права на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території.
Згідно з частиною першою статті 317 ЦПК України, заява про встановлення факту смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути подана членами сім'ї померлого, їхніми представниками або іншими заінтересованими особами (якщо встановлення факту смерті особи впливає на їхні права, обов'язки чи законні інтереси) до будь-якого місцевого суду України, що здійснює правосуддя, незалежно від місця проживання (перебування) заявника.
Згідно з частин 2, 4 статті 317 ЦПК України, справи про встановлення факту народження або смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, розглядаються невідкладно з дня надходження відповідної заяви до суду. Ухвалене судом рішення у справах про встановлення факту народження або смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, підлягає негайному виконанню.
Згідно з частиною другою статті 319 ЦПК України, рішення суду про встановлення факту, який підлягає реєстрації в органах державної реєстрації актів цивільного стану або нотаріальному посвідченню, не замінює собою документів, що видаються цими органами, а є тільки підставою для одержання зазначених документів.
В свою чергу, відповідно до п. 1 Постанови Верховної Ради України «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями» від 17.03.2015 року, визнано тимчасово окупованими територіями окремі райони, міста, селища і села Донецької та Луганської областей, в яких відповідно до Закону України «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей» запроваджується особливий порядок місцевого самоврядування, до моменту виведення усіх незаконних збройних формувань, російських окупаційних військ, їх військової техніки, а також бойовиків та найманців з території України та відновлення повного контролю України за державним кордоном України.
Вимоги ст. 1 Закону України «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської області» закріплюють, що згідно з цим Законом тимчасово, з дня набрання ним чинності з урахуванням положень Закону України «Про створення необхідних умов для мирного врегулювання ситуації в окремих районах Донецької та Луганської областей» на строк до 31 грудня 2021 року включно, запроваджується особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей, до яких належать райони, міста, селища, села, що визначаються рішенням Верховної Ради України (далі - окремі райони Донецької та Луганської областей).
Згідно з частинами першою-третьою статті 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до Конституції та законів України, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків, крім документів, що підтверджують факт народження, смерті, реєстрації (розірвання) шлюбу особи на тимчасово окупованій території, які додаються до заяви про державну реєстрацію відповідного акта цивільного стану.
Відповідно до ч.1 ст.10 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» громадяни України мають право на вільний та безперешкодний в'їзд на тимчасово окуповану територію і виїзд з неї.
Відповідно до ч.1 ст.17 цього ж Закону, у разі порушення положень цього Закону державні органи України застосовують механізми, передбачені законами України та нормами міжнародного права, з метою захисту миру, безпеки, прав, свобод і законних інтересів громадян України, які перебувають на тимчасово окупованій території, а також законних інтересів держави Україна.
Частинами третьою-четвертою статті 49 Цивільного кодексу України передбачено, що державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження, громадянство, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть. Реєстрація актів цивільного стану провадиться відповідно до закону. Народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміна імені, смерть підлягають обов'язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян в органах юстиції в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Крім того, відповідно до п.3 наказу Міністерства юстиції України від 17.06.2014 року №953/5 «Про невідкладні заходи щодо захисту прав громадян на території проведення антитерористичної операції», із відповідними змінами, тимчасово призупинено проведення державної реєстрації актів цивільного стану, внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, повторну видачу свідоцтв про державну реєстрацію актів цивільного стану та видачу витягів з Державного реєстру актів цивільного стану громадян відділами державної реєстрації актів цивільного стану, в населених пунктах, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, згідно з додатком 1 до розпорядження Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року № 1085-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення.
Проведення зазначених дій здійснюється будь-яким відділом державної реєстрації актів цивільного стану, що знаходиться за межами вказаної території.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, строк дії якого неодноразово продовжувався.
Окремі території України, що входять до складу Донецької та Луганської областей, є окупованими Російською Федерацією (у тому числі окупаційною адміністрацією Російської Федерації) починаючи з 07 квітня 2014 року. Межі та перелік районів, міст, селищ і сіл, частин їх територій, тимчасово окупованих у Донецькій та Луганській областях з цієї дати, визначено Президентом України за поданням Міністерства оборони України, підготовленим на основі пропозицій Генерального штабу Збройних Сил України (абз.4 ч. 2 ст.1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України»).
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України Про затвердження Положення про інформаційну систему формування переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) від 07 травня 2022 №562, абзац четвертий підпункту 1 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 16 квітня 2022 №457 викладено в такій редакції: «Перелік територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), формується в електронній формі відповідно до Положення про інформаційну систему формування переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 травня 2022 року №562, а у разі відсутності технічної можливості формування такого переліку в електронній формі - затверджується Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій за погодженням з Міністерством оборони на підставі пропозицій відповідних обласних, Київської міської військових адміністрацій.»
Відповідно до п. 5 Постанови Верховної Ради України «Про утворення та ліквідацію районів» від 17.07.2020 № 807-IX, було утворено у Донецькій області - Донецький район (з адміністративним центром у місті Донецьк) у складі територій Амвросіївської міської, Донецької міської, Іловайської міської, Макіївської міської, Харцизької міської, Ясинуватської міської територіальних громад, затверджених Кабінетом Міністрів України.
Згідно з переліком Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309, Донецький район Донецької області відноситься до тимчасово окупованих територій України.
За змістом статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» від 1 липня 2010 року, державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: 1) документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров'я або судово-медичною установою; 2) рішення суду про встановлення факту смерті особи з певний час або про оголошення її померлою. Державна реєстрація смерті проводиться за місцем проживання заявника у разі встановлення у судовому порядку факту смерті. Державна реєстрація смерті проводиться за заявою родичів померлого, представників органу опіки та піклування, працівників житлово-експлуатаційних організацій, адміністрації закладу охорони здоров'я, де настала смерть, та інших осіб.
Згідно п.1 розділу 5 Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18.10.2000 року №52/5, підставою для державної реєстрації смерті є: а) лікарське свідоцтво про смерть (форма № 106/о), форма якого затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України від 08.08.2006 № 545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.10.2006 за № 1150/13024 (далі - лікарське свідоцтво про смерть); б) фельдшерська довідка про смерть (форма № 106-1/о), форма якої затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України від 08.08.2006 № 545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.10.2006 за № 1150/13024 (далі - фельдшерська довідка про смерть); в) лікарське свідоцтво про перинатальну смерть; г) рішення суду про оголошення особи померлою; ґ) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час; д) повідомлення державного архіву або органів Служби безпеки України у разі реєстрації смерті осіб, репресованих за рішенням несудових та судових органів; е) повідомлення установи виконання покарань або слідчого ізолятора, надіслане разом з лікарським свідоцтвом про смерть.
Відповідно до п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» № 5 від 31.03.1995 року, суд встановлює факт смерті особи за умови підтвердження доказами, що ця подія мала місце у певний час та за певних обставин.
Необхідність встановлення вказаного факту за рішенням суду зумовлено відсутністю у заявника, яка є онукою померлої, документів, передбачених ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», ст. 5 Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України 18.10.2000 року № 52/5 у редакції наказу Міністерства юстиції України 18.12.2010 року № 3307/5 (лікарське свідоцтво про смерть; фельдшерська довідка про смерть) у зв'язку із тимчасовою окупацією м. Донецьк.
Разом з тим, суд враховує, що ч. 4 ст. 263 ЦПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
В постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 22.10.2018 у справі № 235/2357/17 викладено правову позицію згідно з якою документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян. При цьому, у виняткових випадках, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу.
За змістом ч.4 ст.10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
При цьому, із досліджених письмових доказів, вбачається про смерть матері заявника ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_7 внаслідок хвороби та її поховання в м. Єнакієве, Донецької області, тобто на тимчасово окупованій території України.
Обставини смерті матері заявниці та її поховання у вказаному місті підтверджені матеріалами справи.
Для встановлення факту смерті особи заявник надав суду копію свідоцтва про смерть ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_8 та лікарське свідоцтво про смерть форми №106/у за №786, яка видається для поховання.
Оскільки вказані документи видані на території не підконтрольній Україні, тому заявник позбавлений можливості отримати свідоцтво про смерть належного зразка у відповідності до положень статті 17 Закону України «Про реєстрацію актів цивільного стану», в якій зазначено, що державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров'я або судово-медичною установою.
Звернення в суд з заявою про встановлення факту, що має юридичне значення необхідне заявнику для проведення державної реєстрації смерті.
Під час вирішення питання щодо оцінки доказів у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, необхідно брати до уваги практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), яка відповідно до українського законодавства має застосовуватись судами при розгляді справ як джерело права. Так, під час розгляду згаданої категорії справ необхідно враховувати висновки ЄСПЛ у справах проти Туреччини (зокрема, «Loizidou v. Turkey», «Cyprus v. Turkey»).
Такий висновок ЄСПЛ слід розуміти в контексті сформульованого у згаданому Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії так званого «намібійського винятку», який є винятком із загального принципу щодо недійсності актів, у тому числі нормативних, які видані владою не визнаного на міжнародному рівні державного утворення. Зазначений виняток полягає в тому, що не можуть визнаватися недійсними всі документи, видані на окупованій території, оскільки це може зашкодити правам мешканців такої території. Зокрема, недійсність не може бути застосована до таких дій, як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів, невизнання яких може завдати лише шкоди особам, які проживають на такій території. Застосовуючи «намібійський виняток» у справі «Кіпр 5 проти Туреччини», ЄСПЛ, зокрема, зазначив, що виходячи з інтересів мешканців, що проживають на окупованій території, треті держави та міжнародні організації, особливо суди, не можуть просто ігнорувати дії фактично існуючих на такій території органів влади. Протилежний висновок означав би цілковите нехтування всіма правами мешканців цієї території при будь-якому обговоренні їх у міжнародному контексті, а це становило б позбавлення їх наймінімальніших прав, що їм належать.
Враховуючи наведену практику ЄСПЛ, а також ключове значення, яке має встановлення факту народження або смерті особи для реалізації майнових та особистих немайнових прав заявників, рішення суду у такій категорії справ має ґрунтуватись на дотриманні вимог статті 263 ЦПК України щодо повного і всебічного з'ясування обставин справи на підставі всіх поданих особами, які беруть участь у справі, доказів у сукупності, в тому числі з урахуванням документів, які видані органами та установами, що знаходяться на такій території.
Таким чином, документи, видані органами та установами (зокрема, лікарняними закладами), що знаходяться на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, як виняток можуть братись до уваги судом та оцінюватись разом з іншими доказами в їх сукупності та взаємозв'язку під час розгляду справ у порядку статті 317 ЦПК України.
Як вбачається з матеріалів справи, реєстрація смерті ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_8 в органах державної реєстрації смерті на території України не проводилась.
Аналізуючи вищевикладені доводи в їх сукупності, враховуючи, що заявником до матеріалів справи додані документи, які доводять факт смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 в місті Донецьк, Донецької області, Україна, - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 та враховуючи те, що реєстрація її смерті в органах реєстрації актів цивільного стану на території України не проводилась, наявні підстави в судовому порядку встановити факт смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 в місті Донецьк, Донецької області, Україна, - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , громадянки України, місце народження: м. Донецьк, у зв'язку з чим заява про встановлення факту смерті підлягає задоволенню.
У відповідності до вимог ч.4 ст. 317 ЦПК України ухвалене судом рішення у справах про встановлення факту народження або смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, підлягає негайному виконанню.
Відповідно до вимог пункту 8 частини першої статті 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про встановлення факту народження або смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства.
Керуючись статтями 12, 13, 76-81, 259, 263-265, 268, 273, 315-319, 430 ЦПК України, ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», суд, -
ВИРІШИВ:
Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Шевченківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про встановлення факту смерті,- задовольнити.
Встановити факт смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 в місті Донецьк, Донецької області, Україна, - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , громадянки України, місце народження: м. Донецьк.
Рішення підлягає негайному виконанню. Оскарження рішення не зупиняє його виконання.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Реквізити учасників справи:
Заявник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_5 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , адреса місця проживання: АДРЕСА_3 .
Заінтересована особа: Шевченківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), код ЄДРПОУ 26088771, 04107, м. Київ, вул. Академіка Ромоданова, 17.
Повний текст рішення складено: 26.10.2023.
Суддя: