ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98
_________________________________________________________________
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
"27" жовтня 2023 р. Справа №924/858/23
Господарський суд Хмельницької області у складі судді Димбовського В.В., розглянувши матеріали справи
за позовом акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк", м. Київ
до Тернавського Віталія Михайловича , Хмельницька обл., Хмельницький р-н, с. Лісові Гринівці
про стягнення заборгованості за договором №б/н від 15.05.2013р. в розмірі 95529,16 грн., з яких: 21598,25 грн. - заборгованість за кредитом; 64580,17 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 9350,74 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором
Суть спору: на адресу Господарського суду Хмельницької області надійшла позовна заява акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк", м. Київ до Тернавського Віталія Михайловича , Хмельницька обл., Хмельницький р-н, с. Лісові Гринівці про стягнення заборгованості за договором №б/н від 15.05.2013р. в розмірі 95529,16 грн., з яких: 21598,25 грн. - заборгованість за кредитом; 64580,17 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 9350,74 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором.
Ухвалою суду від 29.08.2023р. позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі для її розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 15.05.2013р. відповідачем було підписано заяву про відкриття поточного рахунку, за якою він приєднався до Умов та правил надання банківських послуг, Тарифів Банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті http//privatbank.ua, які разом із Заявою складають Договір банківського обслуговування, та взяв на себе зобов'язання виконувати умови договору. Позивач вказує, що договір є договором, укладеним в письмовій формі, відповідно до якого відповідачу було встановлено кредитний ліміт. За неналежне виконання відповідачем обов'язку з повернення кредитних коштів за договором від 15.05.2013р. позивач нарахував до стягнення з відповідача 64580,17 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 9350,74 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором. Як на правову підставу позову посилається на положення ст. ст. 15, 16, 51, 52, 598 - 609, 639 ЦК України, ст. ст. 128, 173, 193, 216, 232 ГК України.
Копія ухвали суду направлялась на адресу відповідача (АДРЕСА_1) та повернулась на адресу суд з відміткою поштового зв'язку "за закінченням терміну зберігання", про що свідчить трекінг Укрпошта за номером 0600042273713 (https://track.ukrposhta.ua/tracking_UA.html).
При цьому, адреса відповідача (АДРЕСА_1) підтверджується відповіддю № 289220 від 25.10.2023р. з Єдиного державного демографічного реєстру.
Судом враховується, що положеннями пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 04.11.1950, ратифікованої Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 №475/97-ВР) встановлено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
При цьому, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема, "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження. Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника.
Застосовуючи відповідно до ст. 3 Господарського процесуального кодексу України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989 Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
В свою чергу, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини щодо тлумачення положення "розумний строк" вбачається, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ. Критеріями оцінки розумності строку є, зокрема, складність справи та поведінка заявників.
Частинами ч. ч. 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
При цьому, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, викладену у рішенні від 03.04.2008р. у справі "Пономарьов проти України", згідно з якою сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Ст. 202 ГПК України передбачає, що суд може розглядати справу за відсутності учасника справи, якщо його було належно повідомлено, проте, він не повідомив про причин неявки або така неявка є повторною.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Враховуючи відсутність відзиву на позов, розумність строків розгляду судового спору, справа розглядається за наявними матеріалами відповідно до приписів ч. 9 ст.165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.
Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин.
15.05.2013р. фізичною особою-підприємцем Тернавським Віталієм Михайловичем підписано заяву про відкриття рахунку та заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг, згідно яких останній приєднався до "Умов та правил надання банківських послуг ПАТ КБ «Приватбанк» (розміщені на сайті http://pb.ua). Тарифи банку разом з цією заявою складають договір банківського обслуговування (далі - договір).
У заяві від 15.05.2013р. зазначено, що своїм підписом фізична особа-підприємець Тернавський Віталій Михайлович приєднується і зобов'язується виконувати умови, викладені в Умовах та Правилах надання банківських послуг, Тарифах Приватбанку - договорі банківського обслуговуванні в цілому. Відносини між банком і клієнтом можуть вирішуватись як шляхом підписання окремих договорів або додаткових угод до цього договору, так і шляхом обміну інформацією/узгодження щодо банківського обслуговування з клієнтом через вебсайт банку або інтернет-/sms ресурс, зазначений банком.
Також у заяві зазначено, що у разі відсутності або недостатності коштів на рахунку клієнта (у разі перевищення суми платежу над залишком власних коштів) банк може встановити клієнту на рахунок кредитний ліміт. Банк за наявності вільних грошових коштів здійснює обслуговування кредитного ліміту клієнта за рахунок кредитних коштів у межах ліміту, про розмір якого банк повідомляє клієнту на свій вибір або в письмовій формі, або встановлені засоби електронного зв'язку банка та клієнта. Порядок встановлення, зміни ліміту, погашення заборгованості та розмір відсоткової ставки за користування кредитним лімітом регламентуються Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, що розміщені в мережі інтернет на сайті www.privatbank.ua, які разом із цією анкетою (заявою) складають договір банківського обслуговування.
Позивач при поданні позову долучив до позовної заяви витяг з Умов та правил надання банківських послуг.
Відповідно до п. 3.5.136 Умов банк надає послугу гарантованих платежів за господарськими договорами, які укладаються між клієнтами банку, Послуга надається банком як за рахунок власних коштів платника, так і за рахунок кредитних коштів. Споживачами цієї послуги є платник і одержувач платежів за господарськими договорами.
Згідно із п. 3.5.137 Умов, у разі необхідності отримання послуги, платник за допомогою системи дистанційного обслуговування шляхом заповнення всіх необхідних реквізитів, створює заявку (платіжне доручення) за формою розміщеної в Приват24. Заявка містить в собі реквізити платежу за господарським договором і доручення платника на здійснення банком списання грошових коштів в дату виконання платежу.
Після отримання банком за допомогою системи дистанційного обслуговування заявки, банк розглядає її на предмет надання або відмови в наданні послуги, у разі відсутності у платника власних коштів та/або некредитоспроможності платника (п. 3.5.138 Умов).
Пунктом 3.5.139.2 Умов передбачено, що якщо надання послуги здійснюється за рахунок кредитних коштів, банк надає платникові кредит в розмірі, передбаченому в заявці (в межах встановленого ліміту) шляхом зарахування їх на рахунок покриття одержувача грошових коштів. Порядок надання банком кредиту та порядок його погашеним платником здійснюється згідно з розділом 3.30 Умов.
Розділ 3.31 Умов регулює умови і правила надання кредиту за послугою "гарантовані платежі".
Відповідно до п. 3.31.1 Умов банк за наявності вільних грошових коштів зобов'язується надати клієнту кредит у вигляді відновлюваної кредитної лінії з лімітом та на цілі, зазначені в заяві, якою клієнт приєднується до цих Умов, в обмін на зобов'язання клієнта щодо повернення кредиту, сплати процентів, винагороди, в обумовлені цим договором терміни. Відновлювана кредитна лінія надається банком для виконання клієнтом платежів за платіжними дорученнями з датою виконання у майбутньому за господарськими договорами, шляхом перерахування Банком кредитних коштів на рахунки покриття одержувачів грошей за господарськими договорами, з подальшим перерахуванням у дату виконання на поточний рахунок одержувачів, рахунки яких відкриті у банку.
Пунктом 3.31.2. Умов визначено, що термін повернення кредиту зазначений у заяві (платіжному дорученні). Згідно із ст. 212, 651 ЦК України у випадку порушення клієнтом будь-якого із зобов'язань, передбачених цим договором, банк на свій розсуд, починаючи з 91-го дня порушення будь-якого із зобов'язань, має право змінити умови цих умов, встановивши інший термін повернення кредиту. При цьому банк направляє клієнту письмове повідомлення із зазначенням дати повернення кредиту. У випадку непогашення клієнтом заборгованості за цими умовами у термін, зазначений у повідомленні, уся заборгованість, починаючи з наступного дня дати, зазначеної у повідомленні, вважається простроченою. У випадку погашення заборгованості у період до закінчення 30 днів (включно) з моменту порушення будь-якого із зобов'язань, кінцевим терміном повернення кредиту є дата, зазначена є заяві (платіжному доручені).
Під датою виконання платежу сторони узгодили дату зарахування кредитних коштів на поточний рахунок одержувача, вказаного в платіжному доручені клієнта. Погашеним заборгованості можуть проводитися банком у порядку договірного списання коштів з поточного рахунку клієнта (в тому числі за рахунок "кредитного ліміту на поточний рахунок", відносини за якими регламентовано розділом 3.18 цих умов) або за рахунок кредиту із сплатою процентів у розмірі 28% на суму, зазначену в платіжному доручені позичальника, заборгованість за яким клієнт погашає у термін до 30 днів з дати виконання платежу. У випадку непогашення заборгованості клієнтом за таким кредитом у цей термін, на 31-й день - заборгованість за кредитом стає простроченою. При цьому за користування кредитом позичальник сплачує проценти у розмірі 56% річних за кожен день прострочення платежу.
Відповідно до п. 3.31.5.2. Умов банк зобов'язується надати кредит шляхом перерахування кредитних коштів на підставі виставлених клієнтом платіжних доручень з датою виконання у майбутньому, на цілі, відмінні від сплати страхових та/або інших платежів, у межах суми, обумовленої в заяві, а також за умови виконання клієнтом зобов'язань, передбачених пунктами 3.31.6.1, 3.31.6.12 цього договору.
Зобов'язання, з видачі кредиту або його частини згідно з умовами цього договору виникають у банка зі дня надання клієнтом платіжних доручень з датою виконання у майбутньому у межах зазначених у них сум у порядку, передбаченому п. 3.31.8.2. та з урахуванням п. 3.31.1 цього договору.
За п. 3.31.10.7 Умов терміни позовної давності по вимогах про стягнення кредиту, процентів за користування кредитом, винагороди, неустойки пені, штрафів за цим договором встановлюється сторонами тривалістю 15 років.
На підставі поданих до банку заявок на гарантований платіж (платіжних доручень), які надані банку через систему інтернет-банкінгу Приват24 та підписані позичальником із використанням електронного цифрового підпису, банк здійснив кредитування відповідача шляхом проведених відповідних платежів за рахунок кредитних коштів у межах встановлених для відповідача лімітів:
Відповідачем (Позичальником) 16.12.2013р. подано Банку Заявку на гарантований платіж (доручення на договірне списання), сума платежу - 25000,00 грн. термін повернення - 23.12.2013р.
Відповідачем (Позичальником) 13.01.2014р. подано Банку Заявку на гарантований платіж (доручення на договірне списання), сума платежу - 25000,00 грн. термін повернення - 20.01.2014р.
Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №342440043055 від 25.10.2023р. державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця Тернавського Віталія Михайловича за його рішенням відбулась 23.02.2021р.
Позивачем у матеріали справи надано виписку з поточного рахунку відповідача за період з 16.12.2013р. по 15.06.2023р. щодо користування коштами.
Дослідивши зібрані у справі докази та давши їм правову оцінку в сукупності, судом прийнято до уваги наступне:
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
За змістом ст. ст. 626, 628 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).
Статтею 638 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Відповідно до ч. 1 статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
З матеріалів справи слідує, що відповідачем підписано заяву від 15.05.2013р. про відкриття рахунку та заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг, згідно яких останній приєднався до "Умов та правил надання банківських послуг ПАТ КБ "Приватбанк" (розміщені на сайті http://pb.ua). Тарифи банку разом з цією заявою складають договір банківського обслуговування.
У матеріали справи позивачем надано витяги з Умов та правил надання банківських послуг.
Відповідно до ч. 1 ст. 1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 1069 Цивільного кодексу України якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу. Права та обов'язки сторін, пов'язані з кредитуванням рахунка, визначаються положеннями про позику та кредит (параграфи 1 і 2 глави 71 цього Кодексу), якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Як убачається з матеріалів справи, відповідачем (Позичальником) 16.12.2013р. подано Банку Заявку на гарантований платіж (доручення на договірне списання), сума платежу - 25000,00 грн. термін повернення - 23.12.2013р.
Також відповідачем (Позичальником) 13.01.2014р. подано Банку Заявку на гарантований платіж (доручення на договірне списання), сума платежу - 25000,00 грн. термін повернення - 20.01.2014р.
Проаналізувавши подану позивачем виписку з поточного рахунку відповідача за період з 16.12.2013р. по 15.06.2023р. щодо користування коштами, судом встановлено, що сума неповернутих позивачу коштів кредиту становить 21598,25 грн. Доказів протилежного, зокрема доказів, які би спростовували факт користування відповідачем коштами позивача, їх повернення, відповідачем не надано.
Згідно зі ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Отже, враховуючи зазначене, позивачем обґрунтовано заявлено до стягнення 21598,25 грн. заборгованості за кредитом.
Щодо позовних вимог в частині стягнення 64580,17 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом та 9350,74 грн. пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, суд зазначає таке.
Частиною другою статті 1054 Цивільного кодексу України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Таким чином, в разі укладення кредитного договору комісії і проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Відповідач не виконав належним чином зобов'язання за укладеним між сторонами кредитним договором від 15.05.2013р. щодо сплати відсотків за користування кредитом.
За приписами ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
За змістом п. 3.31.10.4. Умов нарахування неустойки за кожен випадок порушення зобов'язань, передбачених пунктами 3.31.10.1. - 3.31.10.3. цього договору, здійснюється протягом 15 років з дня, коли відповідне зобов'язання повинне було бути виконане клієнтом.
П.3.31.10.7. Умов сторони узгодили, що терміни позовної давності по вимогах про стягнення кредиту, процентів за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів за цим договором становлять 15 років.
Судом встановлено, що сторони в порядку ч. 6 ст. 232 ГПК України погодили нарахування пені на строк понад шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Суд вважає, що позивач вправі вимагати стягнення з відповідача заборгованості за кредитом; заборгованість по процентам за користування кредитом згідно пунктів 3.31.9.1 та 3.31.9.2 Умов, а також передбаченої Умовами пені.
Відтак, здійснивши перевірку правильності здійснених нарахувань, суд приходить до висновку, що заявлені до стягнення суми заборгованості за відсотками, нараховані позивачем на поточну та прострочену заборгованість згідно пунктів 3.31.9.1 та 3.31.9.2 Умов, та пені, нарахованої згідно п. 3.31.10.1 Умов, відповідають фактичним сумам такої заборгованості, а стягувана сума пені нарахована позивачем у відповідності з фактичними обставинами виконання відповідачем кредитного договору від 15.05.2013, Умовами і вимогами чинного законодавства.
Враховуючи положення вище зазначених норм, а також період нарахування пені, суд вважає цей розрахунок обґрунтованим і таким, що підлягає до задоволення.
Відповідно ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Виходячи з викладеного, суд вважає позовні вимоги про стягнення заборгованості по кредиту грошових коштів з відповідача на користь позивача доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.
Таким чином, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути грошові кошти в розмірі 95529,16 грн., що складаються: 21598,25 грн. - заборгованість за кредитом; 64580,17 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом згідно пунктів 3.31.9.1 та 3.31.9.2 Умов; 9350,74 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, нарахована за період з 17.1.2014р. по 25.05.2015р.
З-поміж іншого, при розгляді справи судом враховано, що відповідно до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №342440043055 від 25.10.2023р.), відповідач 23.02.2021р., припинив свою діяльність як фізична особа-підприємець, про що у реєстр внесено відповідний запис.
При цьому відповідно до п. 1 частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України у редакції до юрисдикції господарських судів відносяться спори, в яких стороною є фізична особа, яка на дату подання позову втратила статус суб'єкта підприємницької діяльності, якщо ці спори пов'язані, зокрема, з підприємницькою діяльністю, яку раніше здійснювала зазначена фізична особа, зареєстрована підприємцем (правова позиція наведена в пункті 73 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17).
У випадку припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця (із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію такого припинення) її зобов'язання (господарські зобов'язання) за укладеними договорами не припиняються, а продовжують існувати, оскільки вона як фізична особа не перестає існувати та відповідає за її зобов'язаннями, пов'язаними із підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.
Аналогічна правова позиція наведена в пункті 4.22 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі №910/8729/18.
Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст. 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити.
Стягнути з Тернавського Віталія Михайловича ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) на користь акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк", м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, код 14360570) 21598,25 грн. (двадцять одна тисяча п'ятсот дев'яносто вісім гривень 25 коп.) заборгованості за кредитом; 64580,17 грн. (шістдесят чотири тисячі п'ятсот вісімдесят гривень 17 коп.) заборгованості по процентам за користування кредитом; 9350,74 грн. (дев'ять тисяч триста п'ятдесят гривень 74 коп.) пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, 2684,00 грн. (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні 00 коп.) витрат зі сплати судового збору.
Видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1, 2 ст. 241 ГПК України).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч.1, 2 ст. 256 ГПК України).
Суддя В.В. Димбовський
Віддрук. 4 прим.:
1- в справу,
2,3- позивачу ( 4360570@mail.gov.ua; 49027, м. Дніпро, а/с 1800 ; 49094, м. Дніпро,
вул. Набережна Перемоги, буд, 50) простим,
4- відповідачу (АДРЕСА_1) - рек. з пов.