ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
_______________________________________________________________________
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"01" листопада 2023 р.м. ХарківСправа № 922/3908/23
Господарський суд Харківської області у складі
судді Чистякової І.О.
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу
за позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Експрес Страхування" (04073, м. Київ, пр. Степана Бандери, 22, ідентифікаційний код 36086124)
до Акціонерного товариства "Страхова компанія "Мега-Гарант" (61057, м. Харків, вул. Донця-Захаржевського, 6/8, ідентифікаційний код 30035289)
про стягнення 90 128,35 грн.
без виклику учасників справи
ВСТАНОВИВ:
Товариство з додатковою відповідальністю "Експрес Страхування" (позивач) звернулося до Господарського суду Харківської області із позовною заявою до Акціонерного товариства "Страхова компанія "Мега-Гарант" (відповідач) про стягнення страхового відшкодування у розмірі 90 128,35 грн, оскільки відповідач, як страховик винної в ДТП особи, не відшкодував позивачу шкоду, завдану страхувальником відповідача внаслідок ДТП згідно Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів". Крім того, позивач просить стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 2 684,00 грн.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 06.09.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №922/3908/23. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Роз'яснено відповідачу, що згідно ст. 251 ГПК України, відзив подається протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Попереджено відповідача, що у разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи (ч. 2 ст. 178 ГПК України). Встановлено позивачу строк для подання до суду відповіді на відзив із урахуванням вимог ст. 166 ГПК України - п'ять днів з дня отримання відзиву. Встановлено відповідачу строк для подання заперечення із урахуванням вимог ст. 167 ГПК України - п'ять днів з дня отримання відповіді на відзив.
Суд зазначає, що 05.10.2022 офіційно розпочали функціонування три підсистеми (модулі) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи: "Електронний кабінет", "Електронний суд" підсистема відеоконференцзв'язку, у зв'язку з чим відповідно до ч. 6 ст. 6 ГПК України передбачено, що адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.
Пунктом 17 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС визначено, що особам, які зареєстрували Електронний кабінет в ЄСІТС, суд вручає будь-які документи у справах, у яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх надсилання до Електронного кабінету таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення в паперовій формі за окремою заявою.
Згідно з п. 37 наведеного розділу підсистема "Електронний суд" забезпечує можливість автоматичного надсилання матеріалів справ в електронному вигляді до Електронних кабінетів учасників справи та їхніх повірених. До Електронних кабінетів користувачів надсилаються у передбачених законодавством випадках документи у справах, які внесені до автоматизованої системи діловодства судів (далі - АСДС) та до автоматизованих систем діловодства, що функціонують в інших органах та установах у системі правосуддя. Документи у справах надсилаються до Електронних кабінетів користувачів у випадку, коли вони внесені до відповідних автоматизованих систем у вигляді електронного документа, підписаного кваліфікованим підписом підписувача (підписувачів), чи у вигляді електронної копії паперового документа, засвідченої кваліфікованим електронним підписом відповідального працівника суду, іншого органу чи установи правосуддя (далі - автоматизована система діловодства).
Як убачається з комп'ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду" позивач зареєстрував "Електронний кабінет" в Єдиній судовій інформаційно - телекомунікаційній системі.
З довідки про доставку документа в кабінет електронного суду, яка отримана з автоматизованої системи документообігу суду комп'ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду" вбачається, що документ в електронному вигляді "Ухвала про відкриття провадження у справі" від 06.09.2023 у справі №922/3908/23 (суддя Чистякова І.О.) було надіслано одержувачу Товариству з додатковою відповідальністю "Експрес Страхування" в його Електронний кабінет. Документ доставлено до електронного кабінету: 06.09.2023 о 15:52 год.
Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи.
Згідно з абз. 2 ч. 6 цієї статті, якщо судове рішення надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, таке рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Отож, датою вручення позивачу ухвали суду від 06.09.2023 про відкриття провадження у цій справі №922/3908/23 є 06.09.2023.
З урахуванням викладеного, позивач повідомлений про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
У свою чергу, відповідачу вказана копія ухвали суду від 06.09.2023 про відкриття провадження у цій справі, яку судом надіслано за відомою суду адресою місцезнаходження відповідача згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 61057, м. Харків, вул. Донця-Захаржевського, 6/8, відповідно до відомостей з офіційного сайту АТ "Укрпошта" щодо відстеження поштових відправлень (штрих-кодовий ідентифікатор 6102271262360) не була вручена та 08.09.2023 повернута відділенням поштового зв'язку до суду з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою", що також підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою поштового відділення.
Згідно з ч. 7 ст. 120 ГПК України у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Суд зазначає і аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 (П/9901/87/18), а також Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б та від 18.03.2021 у справі №911/3142/19, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду.
Також, ухвалу суду про відкриття провадження у цій справі від 06.09.2023 оприлюднено у Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Відповідно до статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.
З урахуванням наведеного суд дійшов висновку про повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі у встановлені чинним процесуальним Законом порядку та спосіб, а також надання сторонам достатньо часу для реалізації ними процесуальних прав передбачених ГПК України.
Разом з цим, судом ураховується, що за приписами статті 129 Конституції України, статті 2 ГПК України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово наголошував, що це роль національних судів організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (рішення ЄСПЛ у справі "Шульга проти України").
Національним судам належить функція керування провадженнями таким чином, щоб вони були швидкими та ефективними (рішення ЄСПЛ у справі "Скордіно проти Італії"). Держави-учасниці мають організувати правові системи таким чином, щоб їх суди могли гарантувати право кожного на отримання остаточного рішення у справах, що стосуються цивільних прав і обов'язків упродовж відповідного терміну (рішення ЄСПЛ у справах "Скордіно проти Італії", "Сюрмелі проти Німеччини").
Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, в тому числі, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження.
Отже з моменту проставлення у поштовому повідомленні відмітки, починається обрахунок строку, обумовленого статтею 165 ГПК України, для подачі відповідачем відзиву.
Частиною 1 статті 116 ГПК України передбачено, що перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день (частина 4 статті 116 ГПК України).
У поштовому повідомленні про повернення ухвали суду від 06.09.2023 про відкриття провадження у справі, яку надіслано відповідачу на вказану адресу, проставлено відмітку про повернення ухвали суду 08.09.2023.
Ураховуючи вищезазначене, перебіг встановленого господарським судом строку на надання відзиву на позовну заяву починається з 09.09.2023, а завершується 25.09.2023, оскільки 23.09.2023 та 24.09.2023 - вихідні дні.
Як убачається з матеріалів справи відповідач не надав відзив у встановлений судом строк, а тому суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Отже ураховуючи те, що відповідач у строк, встановлений ч. 1 ст. 251 ГПК України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору, суд дійшов висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178, ч. 1 ст. 202 ГПК України, а неподання відповідачем відзиву на позов не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.
Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Згідно зі ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч. 1 ст. 252 ГПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Згідно з ч. 2 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
16.02.2022 водій DAEWOO LANOS, д.н. НОМЕР_1 , номер кузову НОМЕР_2 ОСОБА_1 о 15 годині 15 хвилин, у Дніпропетровській області, Дніпровському районі, с. Миколаївка, А/Д М 030 виїжджаючи з другорядної дороги на головну не виконала вимогу дорожнього знаку 2.1 "Дати дорогу", не впевнилась у безпеці свого маневру, чим допустила зіткнення з автомобілем Сherу, д/н НОМЕР_3 . В результаті ДТП постраждалих немає. Автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками, чим водій DAEWOO LANOS, д.н. НОМЕР_1 , номер кузову НОМЕР_2 ОСОБА_1 порушила п. 2.1 Правил дорожнього руху України, за що передбачена адміністративна відповідальність за ст. 124 КУпАП.
Постановою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області у справі №175/607/22 від 16.03.2022 ОСОБА_1 визнано винною у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП України.
Як стверджує позивач у позовній заяві Автомобіль Сherу Tiggo, д/н НОМЕР_3 , № шасі (кузов, рама) НОМЕР_4 , 2019 забезпечений страховиком - Товариством з додатковою відповідальністю "Експрес Страхування" на підставі договору добровільного страхування наземних транспортних засобів, які є предметом застави № 202.19.2491937 від 10.10.2019, строком дії з 22.10.2019 по 21.10.2023, укладеного між Автосервісною філією "Криворізький Автоцентр" ПРАТ "Дніпропетровськ-Авто" в особі Генерального директора Федаша Віталія Васильовича, що діють на підставі Довіреності №29/дп від 01.05.2016 (Додаток 35 до Договору доручення №29/д від 01.12.2008) від імені та в інтересах ТДВ "Експрес Страхування" (Страховик) та ОСОБА_2 (Страхувальник).
Страхувальником було подано позивачу заяву про виплату страхового відшкодування від 17.02.2022 на рахунок АФ "Криворізький Автоцентр".
Як зазначає позивач згідно страхового акту №3.22.05259 страхове відшкодування становить 90 128,35 грн.
У листі №172/7488/2022 від 21.03.2022 АБ "Укргазбанк" просив позивача перерахувати фактичний розмір збитку за пошкоджений автомобіль марки Сherу, Модель Tiggo, рік випуску 2019, д.р.н. НОМЕР_3 , який знаходиться в заставі АБ "Укргазбанк", власник ОСОБА_2 , за договором страхування № 202.19.2491937 від 10.10.2019, безпосередньо на рахунок СТО.
Позивачем було здійснено виплату страхового відшкодування за пошкоджений автомобіль у розмірі 90 128,35 грн, з яких: платіжною інструкцією №ЦО02243 від 15.04.2022 на суму 63 596,10 грн на рахунок ПрАТ "Дніпропетровськ-Авто" та платіжним дорученням №66786194 від 20.12.2022 на суму 26 532,25 грн на рахунок АФ "Криворізький Автоцентр".
Разом з тим, як свідчать матеріали справи, цивільно-правова відповідальність водія DAEWOO LANOS, д.н. НОМЕР_1 , номер кузову НОМЕР_2 , ОСОБА_1 застрахована відповідачем згідно з полісом серії АР № 002382676 діючим станом на 16.02.2022, яким передбачено ліміт відповідальності за шкоду майну у розмірі 130 000,00 грн, франшиза - 2600 грн.
Цивільно-правова відповідальність винної особи у ДТП застрахована Акціонерним товариством "Страхова компанія "Мега-Гарант".
Отже на підставі зазначених обставин, за твердженням позивача, до позивача перейшло право зворотної вимоги (суброгації) до відповідача, як до особи відповідальної за відшкодування заподіяних збитків, на суму 90 128,35 грн.
Як зазначає позивач, з посиланням на зазначені обставини, 18.05.2022 позивач направив відповідачу заяву, в якій керуючись, зокрема ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування", просив відшкодувати сплачене страхове відшкодування у розмірі 63 596,10 грн.
У листі №20-05/3 від 20.05.2022 відповідач повідомив позивача про те, що не буде виплачувати кошти поки не огляне пошкоджений автомобіль.
Позивач вважає таку позицію відповідача необгрунтованою, оскільки позивач не є власником транспортного засобу. Позивач, як страховик, по договору добровільного страхування лише сплатив страхове відшкодування в загальному розмірі 90 128,35 грн і може надати вичерпний перелік документів, на підставі яких він провів виплату. Разом з тим, позивач не є потерпілою особою, не є винною особою і не зобов'язаний надавати відповідачу автомобіль для огляду. Вказані в листі відповідача підстави відмови чи зупинення розгляду страхового випадку позивач вважає незаконними, тому відповідач зобов'язаний виплатити позивачу страхове відшкодування.
В подальшому, ремонтною організацією АФ "Криворізький Автоцентр" у листі було повідомлено позивача про збільшення вартості ремонту автомобіля Сherу Tiggo, д/н НОМЕР_3 на суму 26 532,25 грн, у зв'язку з чим як стверджує позивач 05.01.2023 позивач направив відповідачу заяву, в якій керуючись, зокрема ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування", просив відшкодувати сплачене страхове відшкодування у розмірі 26 532,25 грн.
За твердженням позивача, вимоги позивача відповідачем не були задоволені, що стало підставою для звернення до суду з цим позовом про стягнення з відповідача страхового відшкодування у розмірі 90 128,35 грн (63 596,10 грн + 26 532,25 грн).
Відповідач відзив на позов до суду не надав, у встановленому законом порядку позовні вимоги позивача не спростував.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини першої статті 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Дана норма кореспондується з положеннями статті 979 ЦК України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 20 Закону України "Про страхування" страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.
Статтею 9 вказаного Закону передбачено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. Розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.
Частиною першою статті 25 Закону України "Про страхування" визначено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.
У справі, що розглядається, спір виник між двома страховими компаніями щодо відшкодування витрат, понесених позивачем (страховиком) у зв'язку із виплатою позивачем коштів на виконання договору добровільного страхування наземних транспортних засобів, які є предметом застави № 202.19.2491937 від 10.10.2019 у розмірі 90 128,35 грн.
Згідно зі статтями 512, 514 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом.
Відповідно до ст. 993 ЦК України, ст. 27 Закону України "Про страхування", до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, якщо вона завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Згідно ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Тобто у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Отже, страховик виступає замість потерпілого у деліктному зобов'язанні.
Отже страхувальник, який зазнав майнової шкоди в деліктному правовідношенні, набув право вимоги відшкодування до заподіювача. У зв'язку з виплатою страхового відшкодування до страховика перейшло право вимоги (права кредитора, яким у деліктному зобов'язанні є потерпілий) до заподіювача у межах фактичних витрат.
Правовідносини, що виникли між сторонами у цій справі є суброгацією.
Судом враховано, що у відповідача у зв'язку з настанням страхового випадку (ДТП) виник обов'язок відшкодувати позивачеві шкоду в межах ліміту його відповідальності за страховим випадком і в межах суми фактичних затрат, право на вимоги якої перейшло до позивача у зв'язку з виплатою страхового відшкодування.
Разом з тим, суд зазначає, що згідно з ст. 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань - єдина державна інформаційна система, що забезпечує збирання, накопичення, обробку, захист, облік та надання інформації про юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадські формування, що не мають статусу юридичної особи.
Статтею 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" передбачено, що Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб-підприємців з Єдиного державного реєстру.
Згідно з частинами першою, четвертою статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, використовуються для ідентифікації юридичної особи або її відокремленого підрозділу, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, фізичної особи-підприємця, у тому числі під час провадження ними господарської діяльності та відкриття рахунків у банках та інших фінансових установах.
Судом установлено, що згідно відомостей, що містяться у Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, Акціонерне товариство "Страхова компанія "Мега-Гарант" (ідентифікаційний код 30035289) знаходиться в стані припинення з 24.03.2023, номер запису 1004801100070001611, Внесення рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу щодо припинення юридичної особи в результаті її ліквідації.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 105 ЦК України учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється (в даному випадку згідно відомостей, що містяться у Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань це строк з 24.03.2023 по 24.05.2023). Виконання функцій комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) в даному випадку покладено на Нижника Івана Володимировича, Україна, 03151, місто Київ, вул. Ушинського, будинок 29, квартира 16 - ліквідатор.
В матеріалах справи відсутні докази, які свідчать про звернення позивача до відповідача із заявою про включення його грошових вимог до реєстру вимог кредиторів з дотриманням строків, встановлених чинним цивільним законодавством.
Згідно з ч. 6 ст. 105 ЦК України кожна окрема вимога кредитора, зокрема щодо сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, розглядається, після чого приймається відповідне рішення, яке надсилається кредитору не пізніше тридцяти днів з дня отримання юридичною особою, що припиняється, відповідної вимоги кредитора.
Положеннями п. 1 ч. 1 ст. 110 ЦК України встановлено, що юридична особа ліквідується, зокрема, за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв'язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами.
Згідно з ч. 8 ст. 111 ЦК України ліквідаційна комісія (ліквідатор) після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, що включає відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред'явлених кредиторами вимог та результат їх розгляду. Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи.
Так, статтею 112 ЦК України встановлено, що у разі ліквідації платоспроможної юридичної особи вимоги її кредиторів задовольняються у такій черговості:
1) у першу чергу задовольняються вимоги щодо відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, та вимоги кредиторів, забезпечені заставою чи іншим способом;
2) у другу чергу задовольняються вимоги працівників, пов'язані з трудовими відносинами, вимоги автора про плату за використання результату його інтелектуальної, творчої діяльності;
3) у третю чергу задовольняються вимоги щодо податків, зборів (обов'язкових платежів);
4) у четверту чергу задовольняються всі інші вимоги.
Вимоги однієї черги задовольняються пропорційно сумі вимог, що належать кожному кредитору цієї черги.
У разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду кредитор має право протягом місяця з дати, коли він дізнався або мав дізнатися про таку відмову звернутися до суду із позовом до ліквідаційної комісії. За рішенням суду вимоги кредитора можуть бути задоволені за рахунок майна, що залишилося після ліквідації юридичної особи.
Вимоги кредитора, заявлені після спливу строку, встановленого ліквідаційною комісією для їх пред'явлення, задовольняються з майна юридичної особи, яку ліквідовують, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, заявлених своєчасно.
Вимоги кредиторів, які не визнані ліквідаційною комісією, якщо кредитор у місячний строк після одержання повідомлення про повну або часткову відмову у визнанні його вимог не звертався до суду з позовом, вимоги, у задоволенні яких за рішенням суду кредиторові відмовлено, а також вимоги, які не задоволені через відсутність майна юридичної особи, що ліквідується, вважаються погашеними.
Отже, з часу початку процедури ліквідації юридичної особи порядок задоволення кредиторами своїх вимог (погашення заборгованості) має певні особливості, встановлені вищенаведеними нормами законодавства, які є спеціальними для регулювання цих правовідносин.
Ураховуючи, що відповідач з 24.03.2023 перебуває у процедурі припинення, кредиторські вимоги позивачем мають заявлятися до ліквідаційної комісії для включення їх до проміжного ліквідаційного балансу, у разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду кредитор має право протягом місяця з дати, коли він дізнався або мав дізнатися про таку відмову, звернутися до суду із позовом до ліквідаційної комісії (юридичної особи в особі ліквідаційної комісії), як зазначено у частині третій ст. 112 ЦК України, про включення кредиторських вимог до проміжного ліквідаційного балансу.
Примусове стягнення спірної заборгованості з відповідача призведе до порушення порядку черговості задоволення вимог кредиторів, встановленої ст. 112 ЦК України, та порушення законодавчо встановленої процедури заявлення та задоволення таких кредиторських вимог у процедурі ліквідації.
За положеннями статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Ураховуючи характер спірних правовідносин, позивач звернувся до господарського суду за захистом порушеного права, обравши неналежний спосіб захисту.
Обраний в даному випадку позивачем спосіб захисту прав та законних інтересів призводе до порушення, встановленої ст. 112 ЦК України процедури заявлення та задоволення кредиторських вимог у процедурі ліквідації.
Невірно обраний позивачем спосіб захисту є підставою для відмови у позові.
Дана правова позиція узгоджується із висновками, викладеними в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.10.2018 у справі № 487/3335/13-ц та постановах Верховного Суду від 03.05.2018 у справі № 924/478/16, від 26.07.2018 у справі № 910/18289/16, від 27.11.2018 у справі № 918/360/18, від 20.01.2020 у справі № 922/416/19 і ін.
У пункті 42 постанови Верховного Суду від 20.01.2020 у справі № 922/416/19 Верховний Суд зазначає: "У постанові Верховного Суду від 03.05.2018 у подібній справі № 924/478/16 Суд погодився з висновками місцевого та апеляційного господарського судів щодо того, що позивачем відповідно до вимог статті 112 ЦК та з урахуванням приписів частини другої статті 16 ЦК України обраний не вірний спосіб захисту, оскільки жодна норма цивільного законодавства не вимагає додаткового звернення кредитора до суду з позовом про стягнення заборгованості до звернення з позовом про включення кредиторських вимог до проміжного ліквідаційного балансу боржника. Належним способом захисту прав кредитора у даному випадку є вимога про зобов'язання включення до проміжного ліквідаційного балансу боржника визнаних ним вимог, а не про стягнення з боржника грошових коштів. Звернення кредитора з позовом про стягнення заборгованості з боржника не вирішить спору щодо наявності чи відсутності підстав для включення цих вимог до ліквідаційного балансу особи, що припиняється.
Відомості про ліквідацію юридичної особи та строк пред'явлення вимог кредиторів в обов'язковому порядку вносяться до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та є публічно доступними.
Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, суд зазначає, що з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (пункт 145 рішення від 15 листопада 1996 у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства") Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань.
Конвенцією визнається право людини на доступ до правосуддя, а за її статтею 13 - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред'явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ч. 1 ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Зважаючи на викладене, приймаючи до уваги те, що Акціонерне товариство "Страхова компанія "Мега-Гарант" перебуває у стані припинення, ураховуючи відсутність доказів звернення до ліквідаційної комісії відповідача з кредиторськими вимогами та відмови у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду, з урахуванням приписів частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України, суд дійшов висновку, що позивач обрав не вірний спосіб захисту, а звернення позивача з позовом про стягнення матеріальної шкоди з відповідача не вирішить спору щодо наявності чи відсутності підстав для включення цих вимог до ліквідаційного балансу.
За наведених обставин суд дійшов висновку, що позивачем у даному конкретному випадку, неправильно обрано спосіб захисту, оскільки жодна норма цивільного законодавства не вимагає додаткового звернення кредитора до суду з позовом про стягнення заборгованості до звернення з заявою про включення кредиторських вимог, у зв'язку з чим вимоги позивача щодо стягнення суми страхового відшкодування у розмірі 90 128,35 грн не підлягають задоволенню.
Ураховуючи те, що суд відмовив у позові повністю, у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на позивача.
На підставі викладеного та керуючись ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. 16, 20, 25, 26 Закону України "Про страхування", ст. 15, 16, 105, 110, 111, 112, 512, 514, 979, 993, 1166, 1188, 1191 Цивільного кодексу України та ст. 73, 74, 77, 86, 91, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
Відмовити в задоволенні позову повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням п.п. 17.5 п.17 Перехідних положень Кодексу.
Учасники справи можуть одержати інформацію по справі зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.
Повне рішення складено "01" листопада 2023 р.
Суддя І.О. Чистякова