ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
01.11.2023Справа № 910/13459/23
Господарський суд міста Києва у складі судді Бондарчук В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження
позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія "Нафтогаз України"», м. Київ
до Державної митної служби України, м. Київ в особі Закарпатської митниці, Закарпатська обл., м. Ужгород
про стягнення 67 616,09 грн,
Без повідомлення (виклику) сторін.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія "Нафтогаз України"» (далі - ТзОВ «ГК "Нафтогаз України"»/позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державної митної служби України в особі Закарпатської митниці (далі - Закарпатська митниця/відповідач) про стягнення 67 616,09 грн, у тому числі: 45 702,38 грн - основного боргу, 5 534,37 грн - пені, 2 050,98 грн - 3% річних та 14 328,36 грн - інфляційних втрат, у зв'язку із неналежним виконанням зобов'язань з оплати за поставлений природний газ.
Господарський суд міста Києва ухвалою від 29.08.2023 прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
20.09.2023 до канцелярії суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому Державна митна служба України в особі Закарпатської митниці заперечує проти задоволення позову, посилаючись на те, що постачальником природного газу на об'єкти митниці згідно договору №06-1291/21-БО-Т/125 від 17.11.2021 є ГК «Нафтогаз Трейдинг» з терміном постачання: з 17.11.2021 по 31.12.2022, при цьому зазначає, що до 17.11.2021 споживання газу не було, водночас підтверджує, що обсяг спожитого митницею газу у листопаді 2021 року становить 2,72038 тис. м. куб.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (далі - постачальник, постачальник «останньої надії») відповідно до Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) № 880 від 04.07.2017 здійснює ліцензійне постачання природного газу на території України.
Відповідно до п. 26 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про ринок природного газу», постачальник «останньої надії» - визначений Кабінетом Міністрів України постачальник, який не має права відмовити в укладенні договору постачання природного газу на обмежений період часу.
За результатами державного конкурсу та відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України №917-р від 22.07.2020 ТОВ «ГК «Нафтогаз України» визначено постачальником «останньої надії» на ринку природного газу.
26.10.2021 набула чинності Постанова Кабінету Міністрів України від 25.10.2021 №1102 «Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 30.09.2015 № 809 і від 09.12.2020 № 1236» (далі - Постанова КМУ №1102).
Так, пунктом 2 Постанови КМУ №1102 визначено зобов'язання акціонерного товариства «Магістральні газопроводи України», Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України», операторів газорозподільних систем забезпечити автоматичне включення оператором газотранспортної системи за участю операторів газорозподільних систем до портфеля постачальника «останньої надії» обсягів природного газу, спожитих з 01.10.2021 бюджетними установами (в значенні Бюджетного кодексу України), закладами охорони здоров'я державної власності (казенні підприємства та/або державні установи тощо) та закладами охорони здоров'я комунальної власності (комунальні некомерційні підприємства та/або комунальні установи, та/або спільні комунальні підприємства тощо), постачання природного газу яким не здійснювалося жодним постачальником.
Державна митна служба України в особі відокремленого структурного підрозділу Закарпатської митниці є бюджетною установою згідно Бюджетного кодексу України.
Відповідно до п. 2 гл. 5 розділу IV Кодексу ГТС оператори газорозподільних систем, оператор газотранспортної системи (щодо прямих споживачів) протягом трьох діб зобов'язані надати постачальнику «останньої надії» через інформаційну платформу інформацію щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії», за формою оператора газотранспортної системи, погодженою Регулятором. Інформація скріплюється електронним підписом уповноваженої особи оператора газорозподільної системи/оператора газотранспортної системи (щодо прямих споживачів) та повинна містити: ЕІС-код споживача або ЕІС-код точки комерційного обліку споживача; назву та ЄДРПОУ (для споживачів, що не є побутовими); поштову адресу об'єкта споживача. Зазначена інформація надається через інформаційну платформу, за допомогою відправки повідомлення на поштову скриньку постачальника останньої надії в інформаційній платформі дані скриньки G_MAIL_PLR.
У зв'язку з відсутністю станом на 01.11.2021 постачання природного газу іншим постачальником оператором газотранспортної системи (далі - Оператор ГТС) за участю операторів газорозподільних систем (далі - оператори ГРМ) об'єми природного газу, спожитого відповідачем з 01.11.2021 по 30.11.2021 автоматично включено до портфеля постачальника «останньої надії» - ТзОВ «ГК «Нафтогаз України», і відповідно, спожитий природний газ віднесено до об'ємів, поставлених позивачем.
Факт включення відповідача, зокрема у спірний період з 01.11.2021 по 30.11.2021, до реєстру споживачів постачальника «останньої надії» та віднесення газу, спожитого відповідачем, до портфеля постачальника «останньої надії» з наведених вище підстав підтверджується:
- листом оператора ГТС - ТзОВ «Оператор газотранспортної системи України» від 04.10.2022 № ТОВВИХ-22-10675 та інформацією щодо остаточної алокації відборів споживача з ЕІС-кодом 56ХS00017RDFK00Y;
- інформацією щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» від оператора ГРМ (Форма № 10);
- відомостями з інформаційної платформи Оператора ГТС щодо споживача з ЕІС-кодом 56ХS00017RDFK00Y (надано позивачем у вигляді принтскрину з особистого кабінету позивача на інформаційній платформі Оператора ГТС).
Відповідно до п. 1 розділу VI Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 2496 від 30.09.2015 (далі - Правила), договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» укладається у випадках, передбачених пунктом 3 цього розділу, з урахуванням вимог статей 205, 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом публічної оферти постачальника «останньої надії» та її акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника.
Договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» не потребує двостороннього підписання. На письмове звернення споживача постачальник «останньої надії» зобов'язаний протягом десяти робочих днів з дня отримання такого письмового звернення надати споживачу підписаний уповноваженою особою постачальника примірник договору постачання природного газу.
Договір постачання між постачальником «останньої надії» і споживачем вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» відповідно до Кодексу газотранспортної системи.
Типовий договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» затверджений постановою НКРЕКП № 2501 від 30.09.2015.
Так, за умовами Типового договору постачання природного газу постачальником «останньої надії» постачальник зобов'язується постачати природний газ cпоживачу в необхідних для нього об'ємах (обсягах), а споживач зобов'язується своєчасно сплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені цим договором. (п. 2.1 договору).
Відносини сторін, що є предметом цього договору, але не врегульовані ним, регулюються згідно із Цивільним кодексом України, Законом України «Про ринок природного газу», Правилами постачання, Кодексом газотранспортної системи, затвердженим постановою НКРЕКП №2493 від 30.09.2015 (далі - Кодекс газотранспортної системи), Кодексом газорозподільних систем, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2494 (далі - Кодекс газорозподільних систем) (п. 2.3 договору).
Пунктом 4.1 договору визначено, що постачання природного газу здійснюється за ціною, оприлюдненою постачальником на своєму сайті. Така ціна визначається постачальником відповідно до розділу VI Правил постачання. Нова ціна є обов'язковою для сторін з дня, наступного за днем її оприлюднення постачальником на власному сайті.
Згідно із п. 4.2 договору об'єм (обсяг) постачання природного газу споживачу за розрахунковий період визначається за даними Оператора ГРМ/Оператора ГТС (для прямих споживачів) за підсумками розрахункового періоду, що містяться в інформаційній платформі оператора газотранспортної системи та надані споживачу Оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу.
Відповідно до п. 4.3 договору постачальник зобов'язаний надати споживачу рахунок на оплату природного газу за цим договором не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, в обумовлений між постачальником і споживачем спосіб (поштою за замовчуванням, через електронний кабінет споживача тощо - якщо сторонами це окремо обумовлено).
Споживач зобов'язаний оплатити рахунок, наданий постачальником відповідно до пункту 4.3 цього договору, до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу (пункт 4.4 договору).
Пунктом 5.2 договору на споживача покладено обов'язок, зокрема, забезпечувати своєчасну та повну оплату поставленого природного газу згідно з умовами цього договору.
Відповідно до п. 2 гл. 7 розділу XIІ Кодексу газотранспортної системи, у точках виходу до газорозподільної системи з метою проведення остаточної алокації щодобових відборів/споживання, що не вимірюються щодобово, оператор газорозподільної системи до 08 числа газового місяця (М+1) надає оператору газотранспортної системи інформацію про фактичний місячний відбір/споживання природного газу окремо по кожному споживачу, відбір/споживання якого не вимірюється щодобово. У випадку якщо комерційний вузол обліку обладнаний обчислювачем (коректором) з можливістю встановити за результатами місяця фактичне щодобове споживання природного газу, така інформація додатково надається в розрізі газових днів газового місяця (М).
Таким чином, об'єм (обсяг) спожитого споживачем природного газу передається Оператором ГРМ в інформаційну платформу Оператора ГТС та використовується постачальником для розрахунку вартості спожитого природного газу.
Отже, позивач проводить нарахування вартості спожитого споживачем природного газу виключно на підставі даних Оператора ГРМ про об'єм (обсяг) розподіленого/спожитого споживачем природного газу, які отримує в процесі доступу до інформаційної платформи оператора ГТС.
Вартість природного газу визначається шляхом множення об'ємів природного газу, на ціну природного газу, визначену відповідно до встановленого тарифу.
З 01.10.2021 ціна природного газу, що постачається постачальником «останньої надії» щоденно розраховується за формулою, наведеною в пункті 24 Порядку проведення конкурсу з визначення постачальника «останньої надії», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 30.09.2015 № 809 в редакції Постанови КМУ № 1102.
Цією ж Постановою КМУ № 1102 на період постачання з 1 жовтня по 30 листопада 2021 року встановлено граничний розмір ціни природного газу для Бюджетних організацій, яка не може перевищувати 16,8 гривні за 1 куб. метр з урахуванням податку на додану вартість.
Протягом жовтня-листопада 2021 року розрахована за формулою ціна природного газу перевищувала 16,8 грн. за 1 куб. метр, отже у цей період застосовується гранична ціна в 16,8 грн за 1 куб. метр.
З 01.12.2021 ціна природного газу (з урахуванням ПДВ) відповідно до умов договору опублікована/оприлюднена на сайті позивача за посиланням https://gas.ua/uk/business/news/pon-archive-price, відповідна роздруківка наявна в матеріалах справи. Ціна природного газу також підтверджується довідкою позивача.
Як стверджує позивач, ТзОВ «ГК "Нафтогаз України"» виконало взяті на себе зобов'язання відповідно до договору, у строк та порядок, передбачений договором, належним чином та у повному обсязі. А саме, у період з 01.11.2021 по 30.11.2021 позивач передав, а відповідач прийняв природний газ в об'ємі 2, 72038 м. куб. на загальну суму 45 702,38 грн.
Матеріали справи містять копію акту №19153 приймання-передачі природного газу за листопад 2021 року із зазначеним обсягом поставленого газу в об'ємі 2,72038 тис. м. куб. на суму 45 702,38 грн.
Акт №19153 приймання-передачі природного газу відповідачем не підписано, водночас, у поданому відзиві на позовну заяву Закарпатська митниця не заперечує, що у листопаді 2021 році обсяг спожитого природного газу складає 2,72038 тис. м. куб.
З матеріалів справи вбачається, що на виконання пункту 4.3 договору позивачем виставлено відповідачу рахунок на оплату поставленого природного газу № 31987 на суму 45 702,38 грн.
Цей рахунок направлений на адресу відповідача, що підтверджується копією списку згрупованих відправлень Укрпошти № 14.12.2021-Юріки КЦ- 4 та фіскальним чеком.
Проте, відповідач в порушення умов п. 4.4 договору за отриманий природний газ не розрахувався, що також не заперечується відповідачем.
Таким чином, станом на день звернення до суду із даним позовом заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений та неоплачений природний газ у листопаді 2021 року становить 45 702,38 грн.
Отже, позивач звернувся до суду з цим позовом про стягнення з Державної митної служби України, м. Київ в особі Закарпатської митниці заборгованості за поставлений газ в сумі 45 702,38 грн, а також пені у розмірі 5 534,37 грн, 3% річних у сумі 2 050,98 грн та інфляційних втрат у розмірі 14 328,36 грн.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з огляду на таке.
Згідно із ч. 1, ч. 3 ст. 12 Закону України «Про ринок природного газу» постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов'язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Постачання природного газу постачальником «останньої надії» здійснюється на підставі типового договору, що затверджується Регулятором. Типовий договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» може містити окремі умови для різних категорій споживачів. При цьому в межах кожної категорії споживачів договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» є публічним. Права та обов'язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.
З матеріалів справи вбачається та не заперечується відповідачем, що станом на 01.11.2021 Державною митницею України в особі Закарпатської митниці договору постачання природного газу з іншим постачальником укладено не було, у зв'язку з чим оператором ГТС за участю операторів ГРМ об'єми природного газу, спожитого відповідачем з 01.11.2021 по 30.11.2021 автоматично включено до портфеля постачальника «останньої надії» - ТзОВ «ГК «Нафтогаз України», і відповідно, спожитий природний газ віднесено до об'ємів, поставлених позивачем.
Отже, відносини між споживачем та постачальником після укладання договору регулюються Цивільним кодексом та іншими нормативними актами, а саме, Законом України «Про ринок природного газу», Правилами постачання природного газу, затвердженими постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2496, Типовим договором постачання природного газу постачальником «останньої надії», затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2501.
Укладений договір за своїм змістом є договором поставки та є належною правовою підставою для виникнення у сторін взаємних прав та обов'язків, обумовлених цим договором.
Згідно положень ст. 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки.
Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частинами 1, 2 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Згідно приписів ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Так, умови щодо порядку здійснення оплати визначені в пункті 4.4 договору, яким передбачено, що споживач зобов'язаний оплатити вартість спожитого ним природного газу до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу.
Судом встановлено, що відповідач в порушення умов п. 4.4 договору за отриманий природний газ не розрахувався, у зв'язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений та неоплачений природний газ становить 45 702,38 грн, на підтвердження зворотного відповідачем не надано суду будь-яких інших доказів.
При цьому, щодо твердження відповідача про необґрунтованість нарахування позивачем вартості поставленого природнього газу у листопаді 2021 року з посиланням на укладення договору від 17.11.2021 № 06-1291/21-БО-Т/125 з ГК «Нафтогаз Трейдинг», який є постачальником природнього газу на об'єкти митниці з 17.11.2021, суд зазначає, що згідно даних ТзОВ «Оператор газотранспортної системи України» споживач з ЕІС-кодом 56ХS00017RDFK00Y (відповідач) у листопаді 2021 року спожив природній газ в об'ємі 2,72038 м. куб.
Також, суд звертає увагу відповідача, що у листі оператора ГТС - ТзОВ «Оператор газотранспортної системи України» від 04.10.2022 № ТОВВИХ-22-10675 зазначено, що в інформаційній платформі споживач з ЕІС-кодом 56ХS00017RDFK00Y, який присвоєно відповідачу, закріплений за постачальником «останньої надії» ТзОВ «ГК "Нафтогаз України"», що підтверджує постачання позивачем природнього газу на об'єкти відповідача у листопаді 2021 року.
Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Частиною 1 ст. 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 ЦК України доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до вимог ст.ст. 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Ураховуючи встановлене вище, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог ТзОВ «ГК «Нафтогаз України», що має наслідком задоволення вимог позивача про стягнення з Закарпатської митниці заборгованості у розмірі 45 702,38 грн.
Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в сумі 5 534,37 грн, нараховану за період з 01.01.2022 по 30.06.2022, а також 3% річних в сумі 2 050,98 грн та інфляційні втрати в сумі 14 328,36 грн, нараховані за період з 01.01.2022 по 30.06.2023.
У відповідності до ч. 1 ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно зі ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Штрафними санкціями згідно ч. 1 ст. 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).
В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Пунктом 4.5. договору передбачено, що у разі порушення споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим договором він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Крім того, відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд перевірив надані позивачем розрахунки пені, 3% річних та інфляційних втрат, і встановив, що позивачем належним чином обґрунтовані та обчислені заявлені до стягнення суми пені, 3% річних та інфляційних втрат, що має наслідком задоволення і цих вимог.
Відповідно до статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія "Нафтогаз України"» задовольнити.
Стягнути з Державної митної служби України (04119, місто Київ, вулиця Дегтярівська, будинок 11-Г; ідентифікаційний код 43115923) в особі Закарпатської митниці (88000, місто Ужгород, вулиця Собранецька, будинок 20; ідентифікаційний код: 43985560) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 1, ідентифікаційний код: 40121452) заборгованість у розмірі 45 702 (сорок п'ять тисяч сімсот дві) грн 38 коп., пеню у сумі 5 534 (п'ять тисяч п'ятсот тридцять чотири) грн 37 коп., інфляційні втрати у розмірі 14 328 (чотирнадцять тисяч триста двадцять вісім) грн. 36 коп., 3% річних у сумі 2 050 (дві тисячі п'ятдесят) грн 98 коп. та судовий збір у розмірі 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн 00 коп.
Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів в порядку, передбаченому ст. 253-259, з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України.
Суддя В.В. Бондарчук