ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
УХВАЛА
м. Київ
01.11.2023Справа № 910/9762/23
Господарський суд міста Києва у складі судді Ковтуна С.А., розглянувши матеріали справи
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Маркс.Капітал»
до Моторного (транспортного) страхового бюро України
про стягнення 8791,76 грн,
Представники: не викликались
ВСТАНОВИВ:
До суду звернулося з позовом товариство з обмеженою відповідальністю «Маркс.Капітал» до Моторного (транспортного) страхового бюро України про стягнення 8791,76 грн, в тому числі: 2045,85 грн 3% річних, 5929,80 грн інфляційних втрат, 816,11 грн пені.
Суд своєю ухвалою від 21.06.2023 відкрив провадження у справі № 910/9762/23 та постановив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Суд своєю ухвалою від 13.07.2023 зупинив провадження у справі № 910/9762/23 до закінчення касаційного перегляду справи № 910/16820/21.
07 вересня 2023 року суд поновив провадження у справі.
Позивач подав заяву про залишення позову без розгляду в порядку п. 5 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України.
Суд залишив без розгляду позов товариства з обмеженою відповідальністю «Маркс.Капітал» до Моторного (транспортного) страхового бюро України, поклав судові витрати на товариство з обмеженою відповідальністю «Маркс.Капітал».
Моторне (транспортне) страхове бюро України подало заяву про ухвалення додаткового рішення про розподіл 1500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Суд своєю ухвалою від 20.09.2023 прийняв до розгляду заяву Моторного (транспортного) страхового бюро України про ухвалення додаткового рішення та встановив позивачу строк для подання письмових пояснень чи заперечень стосовно заяви про ухвалення додаткового рішення про розподіл понесених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу у строк до 29.09.2023 (включно).
Позивач не подав письмові пояснення чи заперечення.
Розглянувши вище вказану заяву відповідача суд дійшов висновку про її задоволення з огляду на таке.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 ГПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Частиною 2 статті 226 ГПК України передбачено, що про залишення позову без розгляду постановляється ухвала, в якій вирішуються питання про розподіл між сторонами судових витрат, про повернення судового збору з бюджету.
Відповідно до частини 5 статті 130 ГПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.
Процедура розгляду заяви про розподіл судових витрат у випадку залишення позовної заяви без розгляду має здійснюватися з урахуванням особливостей, визначених частиною 5 статті 130 ГПК України, та з урахуванням загальної чи спрощеної процедури позовного провадження, яка застосовувалася щодо розгляду позовної заяви в конкретній справі. У такому випадку процесуальним законом відповідачу надається право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, яким він може скористатись або не скористатись.
Задоволення заяви про компенсацію здійснених витрат відповідача відповідно до частини 5 статті 130 ГПК України не є усуненням судом неповноти судового рішення, а залежить виключно від волевиявлення самого відповідача, не передбачає дискреційних повноважень та власної ініціативи суду щодо розгляду вказаного питання, на противагу приписам статті 244 ГПК України.
Ухвала суду про компенсацію судових витрат після закриття провадження у справі чи залишення позову без розгляду є судовим рішенням про розподіл судових витрат, яке приймається за наслідком розгляду відповідного клопотання відповідача з урахуванням принципів диспозитивності та змагальності сторін.
Такий правовий висновок висловлено Великою Палатою Верховного Суду у пунктах 7.37 - 7.39 постанови від 05.07.2023 у справі № 911/3312/21.
Тому з урахуванням наведеної правової позиції Великої Палати Верховного Суду питання щодо компенсації здійсненних відповідачем витрат, пов'язаних з розглядом справи, при залишенні позову без розгляду вирішується судом виключно на підставі відповідної заяви відповідача, та у порядку передбаченому частинами 5, 6 статті 130 ГПК України.
Згідно з частиною 6 статті 130 ГПК України у випадках, встановлених частинами третьою - п'ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв'язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини восьмої статті 129 цього Кодексу.
Положеннями абзацу 1 частини 8 статті 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Відповідач зазначає, та це підтверджується матеріалами справи, що ним у відзиві на позовну заяву ставилося питання про покладення на позивача витрат на правову допомогу в сумі 1500,00 грн.
На підтвердження цих витрат відповідачем до відзиву були додані такі належні та допустимі докази:
- копію договору № 4.1/12-10/2021 про надання послуг у сфері права від 12.10.2021, укладеного між відповідачем та адвокатським об'єднанням «ІНС.ЛОУ Груп» в особі голови Проца А.В. (далі - Договір);
- копію довіреності від 06.12.2022 № 6-01/52, видана відповідачем адвокату Процу А.В. на виконання умов Договору, якою цього адвоката уповноважено представляти інтереси відповідача, зокрема, у судових органах;
- копію додаткової угоди № 957 від 21.06.2023 до Договору;
- копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю Процем А.В. серії КС № 9406/10 від 18.09.2020;
- копію посвідчення вказаного адвоката від 18.09.2020.
Відповідно до пункту 1.1 Договору відповідач доручив, а адвокат Проц А.В. за винагороду прийняв на себе зобов'язання надавати послуги у сфері права (далі - послуги). Послуги, що надаються на підставі Договору, складаються з комплексу дій та/чи самостійних операцій, необхідних і достатніх для досягнення мети, визначеної замовником, за конкретними дорученнями замовника.
Пунктом 5.2 Договору передбачено, у справі, в якій ціна позову визначена в межах від 5000 до 9999 грн, вартість послуг, що надаються виконавцем, становить 1500 грн.
Згідно з пунктом 5.3 Договору оплата здійснюється замовником шляхом перерахування суми винагороди на рахунок виконавця на підставі акта приймання-передачі наданих послуг, який складається виконавцем раз на місяць та передається замовнику у місяці, наступному за звітним.
Відповідно до додаткової угоди № 957 від 21.06.2023 до Договору замовник передав, а виконавець прийняв завдання на ведення від імені замовника, в тому числі цієї судової справи, а також визначено вартість цієї послуги у сумі 1500 грн.
Пунктом 2 цієї додаткової угоди передбачено, що оплата послуг виконавця в сумі, яка визначена цією угодою, здійснюється замовником шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок виконавця протягом п'яти банківських днів з дати підписання сторонами акту виконаних робіт.
Отже, за умовами Договору та додаткової угоди сума гонорару адвокату є фіксованою та не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу, а умови щодо його оплати містять відкладальну обставину, і у разі завершення розгляду справи (зокрема і шляхом залишення позову без розгляду) є неминучими, і підлягають розподілу за результатами розгляду справи, враховуючи положення частини 8 статті 129 ГПК України, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено чи тільки має бути сплачено.
Відповідач зазначає, що на виконання Договору та вказаної додаткової угоди адвокат Проц А.В. представляв інтереси відповідача у суді у справі № 910/9762/23, зокрема, але не виключно, шляхом підготування і подання відзиву в справі та клопотання про зупинення провадження (вказані заяви складені за підписом цього адвоката).
Відповідно до статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Згідно з абзацом другим частини 2 статті 126 ГПК України для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2022 у справі № 910/12876/19 наведений правовий висновок про те, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.
Разом з тим, чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Так, частиною 5 статті 129 ГПК України передбачено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Згідно з частиною 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Водночас, відповідно до частини 5 статті 126 ГПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Суд встановив, що розмір заявлених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу підтверджений належними та допустимими доказами, є обґрунтованим та відповідає критеріям розумності, співмірності із ціною позову.
Частиною 6 ст. 126 ГПК України передбачено, що обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Позивач не довів суду, що понесені відповідачем витрати на професійну правничу допомогу не мають характеру необхідності, що їх розмір є нерозумним та невиправданим. Позивач не довів перед судом, що заявлений відповідачем розмір таких витрат є необґрунтовано високим та не відповідає існуючим ринковим цінам на аналогічні послуги.
На переконання суду, оцінка необґрунтованості дій позивача в розумінні положень частини 5 статті 130 ГПК України через призму застосування такого елементу принципу змагальності як те, що кожен повинен довести обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (в контексті покладення обов'язку на відповідача доведення необґрунтованості дій позивача) може мати місце виключно у випадку, коли закриття провадження у справі чи залишення позову без розгляду перебувало в полі правової волі відповідача, а в іншому ж випадку слід застосовувати такий елемент змагальності як те, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Виходячи з викладеного та керуючись статтями 129, 130, 232-235 ГПК України суд
ПОСТАНОВИВ:
Задовольнити заяву Моторного (транспортного) страхового бюро України про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Маркс.Капітал» (вул. Колективна, 10, м. Полтава, 36023, код 37686922) на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України (Русанівський бульвар, 8, м. Київ, 02154, код 21647131) 1500 (одна тисяча п'ятсот) грн витрат на професійну правничу допомогу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і може бути оскаржена в порядку та строк встановлені статтями 254-257 ГПК України.
Суддя С. А. Ковтун