ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88000, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"31" жовтня 2023 р. м. Ужгород Справа № 907/433/23
Суддя Господарського суду Закарпатської області Андрейчук Л.В., розглянувши матеріали справи
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «АРТ-ПРОМ», м. Дніпро
до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Галіс Вінер», с. Кострина, Закарпатська область
про стягнення 425 422,01 грн
Секретар судового засідання - Райніш М.І.
За участі представників сторін:
від позивача - не з'явився,
від відповідача - не з'явився,
СУДОВІ ПРОЦЕДУРИ:
Позивач заявив позов до товариства з обмеженою відповідальністю «Галіс Вінер» про стягнення грошових коштів у розмірі 425 422,01 грн, в т.ч. 416 974,00 грн - переплата за Договором №2-080221 від 08 лютого 2021 року, 2 193,40 грн - 3% річних, 6 254,61 грн - інфляційне збільшення. Позов заявлено з посиланням на статті 11, 525, 526, 599, 625, 693 Цивільного Кодексу України, статті 193, 216 Господарського Кодексу України.
Ухвалою суду від 18.05.2023 постановлено прийняти позовну заяву до розгляду, відкрити провадження у справі та здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, встановлено сторонам строки для подання заяв по суті спору.
На адресу суду 24.05.2023 надійшла заява вх. №02.3.1-02/3816/23 про забезпечення позову. У зазначеній заяві позивач просить суд накласти арешт на рухоме/нерухоме майно, а також на грошові кошти, які знаходяться на банківських рахунках товариства з обмеженою відповідальністю «Галіс Вінер» в межах суми стягнення у розмірі 425 422,01 грн.
Ухвалою суду від 25.05.2023 у задоволенні заяви товариства з обмеженою відповідальністю «АРТ-ПРОМ» від 24.05.2023 вх. №02.3.1-02/3816/23 про забезпечення позову відмовлено.
Від відповідача на адресу суду 20.06.2023 року надійшов відзив на позов.
Ухвалою суду від 07.07.2023 здійснено перехід від спрощеного позовного провадження до розгляду справи №907/433/23 за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.
Ухвалою суду від 15.08.2023 закрито підготовче провадження, призначено судовий розгляд справи по суті.
Ухвалою суду від 20.09.2023 визнано явку сторін у судове засідання обов'язковою. Зобов'язано товариство з обмеженою відповідальністю «АРТ-ПРОМ» надати до суду оригінали письмових документів, які були додані до позовної заяви у справі 907/433/23.
Попередній розрахунок понесених позивачем судових витрат становить 6381,84 грн судового збору.
Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами дослідження та оцінки доказів, поданих сторонами у спорі.
АРГУМЕНТИ СТОРІН.
Правова позиція позивача
Позивач просить суд задоволити позов в повному обсязі, обґрунтовуючи позовні вимоги доданими до матеріалів справи документальними доказами, зокрема стверджує, що на підставі Договору за період з 08.02.2021 року по дату подання позовної заяви з боку покупця утворилась переплата користь продавця у розмірі 416 974,00 грн. Враховуючи, що позивач здійснив переплату на користь відповідача, позивач звертався до відповідача із проханням повернути грошові кошти на рахунок позивача, проте ця вимога була проігнорована відповідачем. Відтак, позивач просить стягнути з відповідача 425 422,01 грн, в т.ч. 416 974,00 грн - переплата за Договором №2-080221 від 08 лютого 2021 року, 2 193,40 грн - 3% річних, 6 254,61 грн - інфляційне збільшення.
Правова позиція Відповідача.
Відповідач заперечує позовні вимоги в повному обсязі, оскільки відповідно до розділу 7 Договору та на підставі Листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 про засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), відповідачем в розумний строк з урахуванням факту ведення бойових дій на території знаходження власної виробничої філії було проінформовано позивача про неможливість своєчасного виконання Договору. За згодою сторін виконання Договору було призупинено.
03.03.2023 року відповідачем було направлено на адресу позивача листа, яким проінформовано про готовність до виконання Договору, однак позивач, посилаючись на ч. 2 ст. 693 ЦК України, вказав на порушення відповідачем положень Договору в частині прострочення виконання та заявив вимогу про повернення суми попередньої оплати.
Відповідач не погоджується з вимогою Позивача про повернення суми передплати та нарахування штрафних санкцій оскільки вважає Договір чинним.
Додатково повідомляє суд, що відповідач у письмовому вигляді (03.03.2023 року та 28.04.2023 року) звертався до позивача з повідомленням про очікування подальших інструкцій позивача щодо виконання договірних зобов'язань, натомість позивач проігнорував звернення відповідача.
ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ.
З матеріалів справи встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «АРТ-ПРОМ» (надалі - Покупець або Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Галіс Вінер» (надалі - Продавець або Відповідач) був укладений договір купівлі-продажу №2-080221 від 08 лютого 2021 року (надалі - Договір).
Відповідно до умов Договору, продавець зобов'язується передати у власність покупця належний продавцю товар, а саме шпон лущений березовий мікс класу АВС, вологістю не більше 8%+/-2;, товщиною 1,5 мм (надалі - товар), а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його вартість на умовах цього Договору.
Згідно з п. 2.1. Договору, продавець повинен передати покупцю товар протягом 20 календарних днів з моменту отримання заявки, направленої покупцем на електронну адресу продавця.
Згідно з п. 2.4. Договору, датою постачання товару вважається дата передачі його Покупцю у місці призначення без зауважень по кількості, комплектності та якості. Факт передачі товару підтверджується підписаною Сторонами без зауважень видатковою накладною на товар.
Пунктом 4.1 визначено обов'язки продавця, в т.ч. забезпечити передачу покупцю товару у строки, встановлені цим Договором.
Загалом покупцем було здійснено оплату на загальну суму 4 830 294,00 грн, проте, товару було поставлено лише на 4 413 320,00 грн. Відтак, на підставі Договору за період з 08.02.2021 року по дату подання позовної заяви з боку покупця утворилась переплата користь продавця у розмірі 416 974,00 грн.
Згідно з умовами Договору, оплата вартості товару здійснюється покупцем на підставі виставленого продавцем рахунку протягом 2 (двох) банківських днів з дати підписання покупцем видаткової накладної на товар.
Враховуючи, що позивач здійснив переплату на користь відповідача, позивач 06.03.2023 звертався до відповідача із проханням повернути грошові кошти на рахунок позивача, проте ця вимога була проігнорована відповідачем.
У зв'язку з цим, товариство з обмеженою відповідальністю «АРТ-ПРОМ» звернулося до Господарського суду Закарпатської області з позовною заявою про стягнення з відповідача 416 974,00 грн переплати за Договором, а також 2 193,40 грн - 3% річних, 6 254,61 грн - інфляційного збільшення.
ПРАВОВЕ ОБГРУНТУВАННЯ І ОЦІНКА СУДУ.
За положеннями ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Аналогічні за змістом норми містяться і в ст. ст. 509, 526 Цивільного кодексу України.
До вимог господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з врахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Як встановлено з матеріалів справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю «АРТ-ПРОМ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Галіс Вінер» був укладений договір купівлі-продажу №2-080221 від 08 лютого 2021 року.
Пунктом 10.3 Договору сторони встановили строк дії договору - до 31.12.2021 року.
Платіжними інструкціями від 15 лютого 2021 №1288 на суму 77 990,00 грн, від 01 березня 2021 №1325 на суму 146 080,00 грн, від 05 квітня 2021 №1416 на суму 146 080,00 грн, від 15 лютого 2021 №1417 на суму 15 770,00 грн, від 13 квітня 2021 №1441 на суму 145 250,00 грн, від 16 квітня 2021 №1456 на суму 145 250,00 грн, від 16 квітня 2021 №1457 на суму 145 250,00 грн, від 17 травня 2021 №1529 на суму 145 250,00 грн, від 31 травня 2021 №1566 на суму 145 250,00 грн, від 09 червня 2021 №1596 на суму 83 000,00 грн, від 09 червня 2021 №1597 на суму 498 000,00 грн, від 06 липня 2021 №1640 на суму 332 000,00 грн, від 20 серпня 2021 №1751 на суму 315 000,00 грн, від 15 листопада 2021 №1926 на суму 420 000,00 грн, від 26 листопада 2021 №1941 на суму 129 372,00 грн, від 07 грудня 2021 №1965 на суму 180 000,00 грн, від 08 грудня 2021 №1971 на суму 420 000,00 грн, від 09 грудня 2021 №1976 на суму 54 852,00 грн, від 17 грудня 2021 №1991 на суму 420 000,00 грн, від 13 січня 2022 №2051 на суму 420 000,00 грн, від 24 січня 2022 №2074 на суму 420 000,00 грн, від 28 січня 2022 №2086 на суму 25 900,00 грн підтверджується здійснення покупцем оплати на загальну суму 4 830 294,00 грн.
Позивач зазначає, що на підставі Договору за період з 08.02.2021 року по дату подання позовної заяви з боку покупця утворилась переплата користь продавця у розмірі 416 974,00 грн. У відзиві на позовну заяву від 20.06.2023 відповідач не оспорює суму передплати у розмірі 416 974,00 грн, проте вказує про неможливість своєчасного виконання умов Договору через форс-мажорні обставини.
Відтак, матеріали справи не містять доказів належного виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань в частині передачі покупцю товару на суму 416 974,00 грн.
Відповідно до положень статей 525, 526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, у встановлений строк (термін) його виконання та вимог цього кодексу, інших активів цивільного законодавства, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (ч. 2 ст. 193 ГК України).
Відповідно до приписів статті 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Отже, статтею 693 ЦК України передбачено право покупця вимагати повернення передоплати від продавця за умови прострочення виконання зобов'язання з постачання Товару.
Матеріалами справи встановлено, що відповідач не дотримався встановленого строку передачі покупцю товару, а тому він внаслідок порушення договірного зобов'язання і вимог статей 525, 526, 530, 629, 693 ЦК України та статті 193 ГК України, повинен повернути позивачеві попередню оплату у сумі 416 974,00 грн.
За таких обставин, вказана сума неповернутої відповідачем попередньої оплати становить 416 974,00 грн, яка відповідачем не спростована, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення як заявлені обґрунтовано та правомірно.
Щодо форс-мажорних обставин.
Оцінюючи заперечення відповідача з посиланням на наявність форс-мажорних обставин, пов'язаних з введенням воєнного стану на території України, що позбавило можливість відповідача вчасно виконати зобов'язання з передачі товару покупцю, суд вважає за необхідне зазначити, що настання форс-мажору не є підставою для зміни умов договору та звільнення від виконання зобов'язання. Навіть, якщо під час війни сторона не може своєчасно виконати свої зобов'язання за договором - це не є підставою для звільнення від відповідальності за таке невиконання.
Посилаючись на форс-мажор як на підставу для звільнення від відповідальності, Відповідачу потрібно довести, як саме проявився форс-мажор під час виконання такого зобов'язання. Одного лише посилання на наявність форс-мажору (а зокрема на лист Торгово-промислової палати України від 28 лютого 2022 року №2024/02.0-7.1 про визнання форс-мажорною обставиною військову агресію російської федерації проти України) недостатньо.
Відтак, суд констатує, що не є достатнім формальне посилання на лист Торгово-промислової палати України від 28 лютого 2022 року №2024/02.0-7.1 про визнання форс-мажорною обставиною військову агресію російської федерації проти України, оскільки суд має досліджувати докази в сукупності.
Відповідна правова позиція наведена і в постанові Верховного Суду від 17 серпня 2022 року по справі №922/854/21, від 29.06.2023 у справі №922/999/22.
Обставини непереборної сили засвідчуються сертифікатом Торгово-промислової палати України.
Проте, Листом від 28 лютого 2022 року № 2024/02.0-7.1 Торгово-промислова палата засвідчила форс-мажорні обставини - військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою запровадження воєнного стану, та підтвердила, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору.
Поряд з тим, існування Листа Торгово-промислової палати України від 28 лютого 2022 року №2024/02.0-7.1 не є автоматичним звільненням від виконання зобов'язань за договором (чи сплати штрафних санкцій) під час воєнного стану. Втім, це може бути підставою від такого звільнення, якщо сторона за Договором доведе, що виключно внаслідок агресії сусідньої держави неможливо було виконати свої зобов'язання.
Однак, наявність форс-мажорних обставин це не амністія, а лише відстрочка від виконання зобов'язання без штрафних санкцій і у разі фактичного доведення цих обставин.
Слід зазначити, що засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) є однією з функцій ТПП, затверджених Статутом ТПП України та Законом України «Про торгово-промислові палати України».
Засвідчення форс-мажорних обставин є послугою в розумінні Цивільного кодексу України, яку ТПП надає для фізичних та юридичних осіб.
Звернення суб'єктів господарської діяльності до ТПП України за отриманням сертифіката для засвідчення форс-мажорних обставин є належним доказом їх засвідчення відповідно до законодавства України.
Проте сертифікат про форс-мажорні обставини не є актом державного органу, який спричиняє виникнення, зміну чи припинення прав та обов'язків сторін. У разі судового процесу сертифікат ТПП є лише одним із доказів, який не має наперед визначеної сили перед іншими доказами, і лише в їх сукупності на підставі наданих доказів суд приймає рішення.
Порядок засвідчення форс-мажорних обставин встановлюється регламентом засвідчення ТПП України та регіональними ТПП форс-мажорних обставин.
Відповідно до регламенту форс-мажорні обставини засвідчуються за зверненням суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб щодо кожного окремого договору, зобов'язання, контракту, виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин. Тягар доказування форс-мажорних обставин покладено на заявника, а посилання на лист не буде визнано таким.
Тож сторона, що посилається на форс-мажорні обставини, повинна надати докази за чотирма складовими події «форс-мажору»: подія (форс-мажорна обставина); непередбачуваність обставин; причинно-наслідковий зв'язок між обставиною (подією) і неможливістю виконання стороною своїх конкретних зобов'язань; неможливість виконання і альтернативного виконання.
Суд при цьому зазначає, що воєнний стан на території України не означає, що відповідач не може здійснювати підприємницьку діяльність та набувати кошти. Відповідач не надав доказів того, що підприємство зупинило роботу у зв'язку з воєнним станом, що всі працівники (чи їх частина), керівник підприємства, інші посадові особи мобілізовані та перебувають у складі Збройних Сил України, тимчасово не виконують професійні обов'язки у зв'язку з воєнними діями, все, або частина складу рухомого майна підприємства задіяні під час тих чи інших заходів, що б перешкоджало суб'єкту господарювання здійснювати підприємницьку діяльність під час введеного воєнного стану, у зв'язку з чим відповідні посилання відповідача відхиляються судом.
Окрім того, У постанові Верховного Суду від 30.11.2021 у справі №913/785/17 визначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них, як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов'язання.
Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.
Лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022, на який посилається відповідач у відзиві на позов та яким визнано форс-мажорною обставиною військову агресію російської федерації проти України, є загальним офіційним документом та не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, зобов'язання, виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обставин.
Таким чином, лист Торгово-промислової палати України взагалі не можна вважати сертифікатом у розумінні статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" та наведена практика щодо оцінки означеного листа є послідовною та зазначена в численній судовій практиці судів касаційної інстанції, зокрема й в уже згадуваній постанові Верховного суду від 29.06.2023 у справі №922/999/22.
Щодо 3 % річних.
Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Сплата трьох відсотків річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
З огляду на це, суд перевірив здійснені позивачем розрахунки і виявив що розрахунки правильні, в зв'язку з чим задоволенню підлягають три відсотки річних в межах суми 2 193,40 грн.
Щодо інфляційних втрат.
Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, також не є штрафною санкцією, а виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Однак, відповідно до пункту 3.2 Постанови Пленуму Вищого Господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17.12.2013 №14 інфляційні нарахування здійснюються на суму боргу, прострочення якого тривало не менше повного місяця і з застосуванням індексу інфляції такого місяця. Отже, рекомендовано з розрахунку виключати періоди, менші за місяць.
З огляду на це, суд перевірив здійснені позивачем розрахунки, в зв'язку з чим вимога про стягнення в межах заявленої в позовних вимогах суми інфляційних втрат 6 254,61 грн, підлягає задоволенню в повному обсязі.
Здійснивши перерахунок суми 3% річних, інфляційних втрат, які становлять 3% річних у розмірі 2 193,40 грн, інфляційних втрат у розмірі 6 254,61 грн, суд вважає їх правовірними, обґрунтованими та такими, що підлягають стягненню.
Отже, станом на момент подання позовної заяви, заборгованість відповідача з урахуванням додаткових нарахувань становить 425 422,01 грн (416 974,00 грн - переплата за Договором №2-080221 від 08 лютого 2021 року, 2 193,40 грн - 3% річних, 6 254,61 грн - інфляційне збільшення).
Положеннями статей 13-14 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
В той же час, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Відповідно до статей 73, 74, 76-80 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Сторонами у справі не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження наявності інших обставин ніж ті, що досліджені судом, а відтак, розглянувши спір на підставі поданих суду доказів, суд дійшов висновку про його задоволення в повному обсязі.
Розподіл судових витрат.
Судові витрати на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відтак, на відповідача покладається 6 381,84 гривень витрат на оплату судового збору.
Враховуючи наведене та керуючись статтями 11, 13, 14, 73 - 79, 86, 129, 210, 220, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
УХВАЛИВ:
1. Позовні вимоги задоволити повністю.
2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Галіс Вінер» (код ЄДРПОУ 41777486, 89022, Закарпатська обл., Ужгородський р-н, село Кострина, вулиця Центральна, буд. 3) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «APT-ПPOM» (код ЄДРПОУ 36989671, 49064, місто Дніпро, просп. Івана Мазепи, 34) 425 422,01 грн (чотириста двадцять п'ять тисяч чотириста двадцять дві гривні 01 коп.), в т.ч. 416 974,00 грн (чотириста шістнадцять тисяч дев'ятсот сімдесят чотири гривні 00 коп.) - переплата за Договором №2-080221 від 08 лютого 2021 року, 2 193,40 грн (дві тисячі сто дев'яносто три гривні 40 коп.) - 3% річних, 6 254,61 грн (шість тисяч двісті п'ятдесят чотири гривні 61 коп.) - інфляційне збільшення, а також 6 381,84 грн (шість тисяч триста вісімдесят одну гривню 84 коп.) витрат позивача з оплати судового збору за подання позовної заяви.
Вебадреса сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по даній справі - http://court.gov.ua/fair/sud5008/ або http://www.reyestr.court.gov.ua.
Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду.
Повний текст судового рішення складено 01.11.2023
Суддя Андрейчук Л. В.