ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ
_____________________________________
_______________________________________________________________
майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,
e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ 03499916
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"13" жовтня 2023 р. м. Житомир Справа № 906/769/23
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Вельмакіної Т.М.
секретар судового засідання: Бондарчук А.І.
за участю представників сторін:
від позивача: Алексєєв А.А. - довіреність №27/11-17Д від 08.02.2023;
від відповідача: Желтухін О.В. - наказ №96-ОД від 13.07.2023,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Дочірнього підприємства Державної компанії "Укрспецекспорт" - Державної госпрозрахункової зовнішньоторгівельної та інвестиційної фірми "Укрінмаш"
до Державного підприємства "Житомирський бронетанковий завод"
про стягнення 1565478,90 грн
Дочірнє підприємство Державної компанії "Укрспецекспорт" - "Державна госпрозрахункова зовнішньоторгівельна та інвестиційна фірма "Укрінмаш" звернулося до суду з позовом про стягнення з Державного підприємства "Житомирський бронетанковий завод" 1565478,90 грн безпідставно отриманих коштів.
Ухвалою суду від 12.06.2023 позовну заяву було залишено без руху та надано час для усунення недоліків.
16.06.2023 на адресу суду від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків.
Ухвалою від 20.06.2023 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 20.07.2023.
10.07.2023 до суду надійшов відзив на позовну заяву від 10.07.2023 вих. №02/2055.
У підготовчому засіданні 20.07.2023 протокольною ухвалою продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 15.09.2023.
25.07.2023 від позивача надійшла відповідь на відзив.
31.07.2023 від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив від 31.07.2023 вих. №02/2200.
Ухвалою від 15.09.2023 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті, призначив судове засідання на 13.10.2023.
У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві та відповіді на відзив (а.с. 159-161).
Представник відповідача у судовому позовні вимоги заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву (а.с.85-89) та у запереченнях на відповідь на відзив (а.с. 151-155) .
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників справи, господарський суд
ВСТАНОВИВ:
Як вказує позивач, на виконання Торгівельного проекту, метою якого було постачання бойових модулів "Дуплет", виробництва Державного підприємства "Житомирський бронетанковий завод" до Йорданського Хашимітського Королівства, Дочірнім підприємством Державної компанії "Укрспецекспорт" - Державної госпрозрахункової зовнішньоторгівельної та інвестиційної фірми "Укрінмаш" було підготовлено проект договору купівлі-продажу №25/45Д від 30.05.2018, предметом якого визначено передачу відповідачем у власність позивача бойового модулю "Дуплет", а позивач зобов'язувався оплатити поставлений товар (а.с.16-22).
Зазначений проект договору був погоджений відповідними підрозділами позивача, 08.06.2018 підписаний генеральним директором та скан-копія договору направлена па офіційну електронну адресу відповідача, а оригінал у 2-х примірниках передано директору заводу Мосіну М.С. для підпису.
Разом з цим, 15.06.2018 на підставі усного розпорядження керівника позивача, платіжним дорученням № 1745 на рахунок відповідача здійснено перерахування грошових коштів в сумі 1 565 478,90 грн. Призначенням платежу у платіжному дорученні було зазначено: "Перерахування коштів за вироби згідно договору купівлі-продажу №25/45Д від 30.05.2018" (а.с.15).
Водночас, сам договір купівлі-продажу №25/45Д від 30.05.2018 зі сторони відповідача залишився не підписаним, з причин відсутності технічного завдання, яке не надійшло від кінцевого споживача та наявності змін у проект договору, у зв'язку зі зміною керівництва заводу.
Факт відсутності підписаного договору та перерахування вказаних коштів у подальшому слугували проведенню службового розслідування на Дочірньому підприємстві Державної компанії "Укрспецекспорт" - Державної госпрозрахункової зовнішньоторгівельної та інвестиційної фірми "Укрінмаш", в ході якого установлено, що підставами для перерахування коштів на рахунок відповідача були: термінове усне розпорядження генерального директора; реєстр платежів погоджений керівництвом підприємства та з ДК "Укроборопром"; договір 25/45-Д від 30.05.2018 підписаний в односторонньому порядку генеральним директором позивача (а.с.23-27).
Таким чином, договір купівлі-продажу №25/45Д від 30.05.2018 зі сторони відповідача є не підписаним, при цьому постачання бойового модуля "Дуплет" виробництва відповідача кінцевому споживачу не здійснювалось.
На виконання вимог спільного наказу Міністерства економіки України, Міністерства фінансів України та Державного комітету статистики України № 148/234/383 від 10.11.1998 "Про інвентаризацію заборгованості за станом на 1 листопада 1998 року", починаючи з 2018 року між позивачем та відповідачем у двосторонньому порядку кожного року підписувались та продовжують підписуватись акти звіряння взаємних розрахунків за звітний період (а.с.33-43).
Зазначені акти звіряння підписувались уповноваженими на те представниками обох сторін та скріплені печатками.
Окрім іншого, у вказаних актах зазначається, що відповідно до договору №25/45Д від 30.05.2018 у бухгалтерській звітності відповідача перед позивачем міститься кредиторська заборгованість у розмірі 1 565 478,90 грн та аналогічна сума, тільки вже дебіторської заборгованості, міститься у бухгалтерській звітності позивача.
Таким чином, у бухгалтерській звітності обох підприємств містяться відомості на підтвердження факту наявності заборгованості відповідача перед позивачем, її розміру та визнання боржником такої заборгованості.
Листом №27/11-8786 від 03.12.2019 позивач звертався до відповідача з метою отримання підписаної у двосторонньому порядку завіреної копії договору №25/45-Д від 30.05.2018 (а.с.28), водночас відповідь на вказаний лист та відповідно копію договору відповідачем надано не було.
Крім цього, листом №27/11-1601 від 05.04.2021 позивач звертався до відповідача з вимогою щодо повернення безпідставно отриманих коштів (а.с.29), відповідь на вказаний лист відповідач також не надав, а отримані кошти не повернув.
У зв'язку з безпідставним утриманням відповідачем грошових коштів у розмірі 1565478,90 грн, позивач на підставі ст.1212 ЦК України звернувся з вказаним позовом до суду.
Відповідач у відзиві на позовну заяву від 10.07.2023 вих. №02/2055 заперечує щодо задоволення позовної заяви (а.с.85-89). Зазначає, що у березні 2018 року генеральний директор Державного концерну "Укроборонпром" доручив позивачу та відповідачу реалізацію спільного українсько-йорданського проекту бойового модуля "Дуплет".
30.05.2018 сторони уклали договір №25/55Д від 30.05.2018, за умовами якого продавець зобов'язувався передати у власність покупцю вироби зазначені у специфікації (бойовий модуль "Дуплет"), а покупець прийняти та оплатити їх.
На виконання п. 4.1 договору №25/45Д від 30.05.2018, відповідач виставив позивачу рахунок на оплату №239 від 01.06.2018 за бойовий модуль "Дуплет" у кількості 1 шт. на суму 12480000 грн (а.с.122).
Позивач 15.06.2018 платіжним дорученням №1745 перерахував на користь відповідача грошові кошти в сумі 1565478, 90 грн із призначенням платежу - "за вироби згідно договору купівлі-продажу №25/45-Д від 30.05.2018, у т.ч. 260913,15 грн. ПДВ".
15.06.2018 відповідач виписав податкову накладну №6 на першу подію - зарахування коштів від покупця на банківський рахунок продавця як оплата товарів, що підлягають постачанню (а.с.123).
На виконання вимог п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України відповідач в електронному вигляді на реєстрацію подав податкову накладну №6 від 18.05.2021.
Згідно з квитанцією №1 від 25.06.2021 податкова накладна зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних за №9128085012 та за результатами обробки ДПС України прийнята і зареєстрована (а.с.124).
Також вказує, що з метою реалізації попередньо досягнутих з позивачем домовленостей, відповідач уклав договір 01/П №001-06/18 від 11.06.2018 з ТОВ "Вейт", за умовами якого останній зобов'язувався поставити виріб (систему керування вогнем "Курсор" для бойового модуля "Дуплет" (а.с.113-119).
При цьому відповідач наголосив на тому, що ТОВ "Вейт" є єдиним розробником та виробником системи керування вогню "Курсор" для бойового модуля "Дуплет" в Україні.
Після отримання грошових коштів від позивача, відповідач згідно з платіжним дорученням №2689 від 20.06.2018 на користь ТОВ "Вейт" перерахував грошові кошти у розмірі 90000,00 грн із призначенням платежу - "передплата 40% по договору 01/П №001-06/18 від 11.06.2018 за системи керування вогнем СКВ "Курсор", у т.ч ПДВ 150000,00 грн" (а.с.120).
Однак, ТОВ "Вейт" зобов'язання з поставки системи керування вогнем "Курсор" за договором 01/П №001-06/18 від 11.06.2018 не виконав, необхідну для встановлення на бойовий модуль "Дуплет" продукцію не поставив.
Вказує, що листом №27/9-4272 від 11.06.2019 позивач підтвердив часткове виконання відповідачем робіт за договором №25/45Д від 30.05.2018 та готовність підписання трьохсторонньої угоди із врегулювання питання поставки системи керування вогнем "Курсор" за участі ТОВ "Вейт" (а.с.109).
Зазначає, що на виконання договору №25/45Д від 30.05.2018 відповідач поніс витрати на проведення вогневих полігонних випробувань вироблених виробів (бойового модуля "Дуплет"), у т.ч. видатки на необхідні боєприпаси, мішені, автотранспорт, пальне та інші товарно-матеріальні цінності, відповідно до п.5.2 договору, що підтверджується, зокрема, нарядами на проведені роботи, згідно замовлення №23-172 на виготовлення бойового модуля "Дуплет" (а.с.131-147).
За погодженням з позивачем, за результатами спільної наради підприємств, було прийнято рішення "Про реалізацію передконтрактних заходів з доопрацювання бойового модуля "Дуплет" до вимог замовника та проведення демонстраційних стрільб з показу технічних характеристик виробу", на виконання якого, зі сторони відповідача видано технічне розпорядження №48 від 25.09.2018, що передбачало проведення комплексу заходів із реалізації та доопрацювання бойового модуля "Дуплет" (а.с.125-130).
Тобто, навіть після завершення визначеного п.1.1 договору №25/45Д строку на поставку бойового модуля "Дуплет", відповідач за погодженням з позивачем вживав заходи на виконання умов договору та поставку визначеної останнім продукції, що спростовує доводи позивача про відсутність з його сторони волі до настання правових наслідків за спірним договором.
Відповідач вважає, що реальний стан договірних зобов'язань між позивачем та відповідачем та факти виконання відповідачем робіт та закупівлі продукції, згідно домовленостей сторін, засвідчують наявність правових підстав для перерахування позивачем грошових коштів. Зазначає, що факт відсутності укладеного письмового договору між позивачем та відповідачем не свідчить про відсутність досягнення домовленості по виконанню сторонами зобов'язань.
У відповіді на відзив позивач наводить аргументи аналогічні тим, що викладені у позовній заяві.
У запереченнях на відповідь на відзив від 31.07.2023 вих. №02/2200 відповідач зсилається на те, що акти звірки взаєморозрахунків між сторонами не є належними та допустимими доказами на підтвердження заборгованості відповідача перед позивачем, а також на те, що не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами.
В судовому засіданні представник відповідача також пояснив, що на даний час відповідач вживає заходи щодо повернення коштів, перерахованих ТОВ "Вейт" за договором 01/П №001-06/18 від 11.06.2018.
Оцінивши в сукупності матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, врахувавши пояснення учасників процесу, господарський суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, враховуючи наступне.
Згідно вимог ч. 1 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але з; аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що підставами виникненні цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до вимог ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усні або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.
За п. 1 ч. 1 ст. 208 ЦК України, у письмовій формі належить вчиняті правочини між юридичними особами.
Згідно з вимогами ч.ч. 1,2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якимі обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційно системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може буті зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи якщо інше не передбачено законом.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
Вимогами ч. 1 ст. 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, і умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має буї досягнуто згоди.
Частиною 1 ст. 639 ЦК України передбачено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 3 ст. 180 Господарського кодексу Україні Зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.
Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
За ст. 181 ГК України господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно вимог ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст.662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.
Згідно зі ст.663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач (як покупець) та відповідач (як продавець) мали намір укласти договір купівлі-продажу, проект якого без дати і номера та не підписаний сторонами долучений до справи (а.с.16-22).
Відповідно до п.1.1 проекту договору продавець зобов'язується передати у власність покупця у термін до 05.07.2018 вироби, які зазначені в специфікації (додаток №1 до цього договору), а покупець прийняти та оплатити їх.
Згідно з п.3.1 проекту договору ціна на вироби, що поставляються за цим договором, зазначена у додатку №1 до даного договору і встановлюється у гривнях України.
В ціну включена вартість виробів, пакування, маркування, постачання на умовах цього договору (п.3.2 проекту договору).
Пунктом 11.1 проекту договору визначено, що даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2018.
Згідно зі специфікацією (додатком №1) до проекту договору передбачалася передача продавцем покупцю бойового модулю "Дуплет" у кількості 1 шт. загальною ціною 12480000,00 грн (а.с.20).
Матеріалами справи підтверджується та не заперечується сторонами, що дії, спрямовані на укладення договору поставки відповідачем позивачу бойового модулю "Дуплет" вчинялися сторонами у 2018 році. Так, позивач направляв відповідачу на підписання договір №25/45Д від 30.05.2018 та перерахував відповідачу грошові кошти у розмірі 1565478,90 грн. Натомість, саме відповідач не підписав вказаний договір та товар позивачу також не поставив. Позивач звертався до відповідача щодо повернення отриманих коштів, однак, відповідач відповіді на вказане звернення не надав, кошти не повернув.
З огляду на наведені норми законодавства та те, що спірний договір не підписаний відповідачем, дій щодо виконання договору останнім також не вчинено, суд прийшов до висновку, що вказаний договір не набрав чинності.
Загальні підстави для виникнення зобов'язання у зв'язку з набуття збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 Цивільного кодексу України.
Випадки набуття майна або його збереження без достатніх правові підстав, регулюються вимогами ст. 1212 ЦК України.
Предметом регулювання інституту безпідставного отримання та збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття та збереження за рахунок іншої особи, в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акту, правочину або інших підстав, передбачених ст. 11 ЦК України).
Об'єктивними умовами виникнення зобов'язань із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або не збільшення майна у іншої особи (потерпілого), обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.
За змістом частини першої статті 1212 ЦК України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.
Відповідно до вимог ч.ч. 1,5 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжую цивільні права та обов'язки. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.
Згідно з частиною першою статті 177 ЦК України об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші.
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, а суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
У разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.
При цьому відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Отже, права особи, яка вважає себе власником майна, підлягають захисту шляхом задоволення позову до володільця, з використанням правового механізму, установленого статтею 1212 ЦК України у разі наявності правових відносин речово-правового характеру безпосередньо між власником володільцем майна.
Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду у справі № 918/47/18 від 23.04.2019 та у справі № 904/2444/18 від 01.04.2019.
Стягнення безпідставно набутих коштів залежить від наявності або відсутності між сторонами договірних правовідносин, на підставі яких здійснено відповідне перерахування заявлених до стягнення коштів.
Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що лише чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання коштів), та враховує, що спірний договір не був підписаний, а отже, не набрав чинності.
Крім того, суд враховує, що п. 1.1 проекту договору передбачалася передача продавцем товару у власність покупцю у термін до 05.07.2018, а п. 11.1 чинність договору до 31.12.2018, та те, що вказані строки спливли.
Водночас суд зауважує, що дії відповідача щодо укладення договору з контрагентом та проведення випробувань бойового модуля "Дуплет", не можуть бути розцінені судом як такі, які, як стверджує відповідач, вчинялися ним на виконання саме умов договору №25/45Д від 30.05.2018, з огляду на те, що відповідно до п.2.1 статуту відповідача, метою діяльності підприємства є виготовлення, ремонт та модернізації озброєння військової та іншої. техніки та відповідно до п.6.1 статуту, підприємство має право реалізовувати свою продукцію, послуги, тобто вказані дії здійснюються відповідачем в процесі його господарської діяльності та не на виконання лише спірного договору, а й інших подібних договорів з контрагентами.
Також з договору, укладеного відповідачем з контрагентом - ТОВ "Вейт" неможливо встановити його взаємозв'язок саме з договором №25/45Д від 30.08.2018 та достеменно встановити, що дії відповідача з укладення цього договору були вчинені саме на виконання договору №25/45Д від 30.08.2018, оскільки у вказаному договорі відсутнє зсилання на договір з позивачем, а також вказівка на товар, для якого необхідна поставка вказаних комплектуючих.
Щодо реєстрації податкової накладної відповідачем, то така дія підтверджує в сукупності з іншими доказами зарахування від позивача на банківський рахунок відповідача коштів у розмірі 1565478,90 грн та також не є доказом того, що відповідач вчиняв дії, спрямовані поставку товару та виконання умов договору №25/45Д від 30.08.2018.
З наданого до суду проекту договору вбачається, що предметом цього договору та специфікацією до нього визначено купівлю-продаж бойового модуля "Дуплет" та необхідність проведення таких витрат відповідачем як на проведення вогневих випробувань вироблених виробів, у т.ч. видатки на необхідні боєприпаси, мішені, автотранспорт, пальне та інші товарно-матеріальні цінності вказаним проектом договору не передбачалося, тому зсилання відповідача на те, що вказані витрати та дії були здійснені ним на виконання спірного договору є безпідставними.
З матеріалів справи не вбачається можливим встановити взаємозв'язок між наданими відповідачем копіями нарядами на проведені роботи у травні 2018 року згідно замовлення №23-172 на виготовлення бойового модуля "Дуплет" та спірним договором, оскільки замовлення №23-172 у матеріалах справи відсутнє, тому неможливо встановити особу, яка здійснювала замовлення, дату цього замовлення та його зміст. Крім того, з наданих відповідачем копій нарядів на проведені роботи вбачається, що роботи проводилися у травні 2018 та завершені у травні 2018 року, тоді як за твердженнями відповідача договір №25/45Д було укладено 30.05.2018, тому суд критично оцінює доводи відповідача про проведення робіт за цими нарядами саме на виконання зобов'язань саме перед позивачем.
Так само не можливо встановити і взаємозв'язок із спірними відносинами сторін, наданої відповідачем копії технічного розпорядження №48 від 24.09.2018 "Про доробку бойового модуля "Дуплет" до вимог ТТЗ замовника та підготовку до демонстраційних стрільб", у зв'язку з відсутністю у останньому зсилань на зобов'язання перед позивачем та щодо здійснення вказаних заходів саме на виконання таких зобов'язань.
Твердження відповідача про те, що він частково виконав спірний договір не підтверджені належними доказами. Предметом цього договору було визначено поставку відповідачем бойового модуля "Дуплет", проте, докази поставки товару позивачу або часткової поставки у матеріалах справи відсутні. Всі інші дії, про здійснення яких вказував відповідач (зокрема, проведення випробувань, укладення договору з контрагентом) не можуть розцінюватися судом як такі, що вчинялися саме на виконання спірного договору.
Таким чином, у матеріалах справи відсутні докази вчинення відповідачем дій, спрямованих на виконання спірного договору.
Так, судом встановлено факт отримання відповідачем згідно з платіжним дорученням №1745 від 15.06.2018 з посиланням у призначенні платежу як на підставу для перерахування цих коштів договору купівлі-продажу №25/45Д від 30.08.2018, який фактично не був укладений внаслідок дій відповідача та не набрав чинності; відсутність повного чи часткового виконання спірного договору зі сторони відповідача протягом тривалого періоду часу - 5 років; відсутність доказів вжиття відповідачем заходів протягом 2018-2023 років, спрямованих на передачу товару та наявність вимоги позивача до відповідача про повернення отриманих коштів.
При прийнятті рішення суд виходить з того, що навіть при відсутності укладеного письмово договору купівлі-продажу та наявності усних намірів між сторонами щодо купівлі-продажу товару, позивач перерахував відповідачу кошти у розмірі 1565478,90 грн 15.06.2018, але товар відповідачем позивачу протягом 2018-2023 років передано не було, тому суд дійшов висновку про те, що позивач правомірно вважає закінченим розумний строк передачі товару, оскільки такий період становить майже 5 років та є значним строком, а також безумовно достатнім для виконання взятих відповідачем на себе зобов'язань.
Суд також враховує, що відповідно до ч.2 ст.693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Відсутність дій відповідача щодо передачі товару, надає позивачу право на "законне очікування", що йому будуть повернуті кошти попередньої оплати. Не повернення відповідачем цих коштів прирівнюється до порушення права на мирне володіння майном (рішення ЄСПЛ у справах "Брумареску проти Румунії" (п. 74), "Пономарьов проти України" (п. 43), "Агрокомплекс проти України" (п. 166).
Враховуючи те, що наміри щодо передачі бойового модуля "Дуплет" між сторонами виникли у 2018 році, та станом на 2023 рік (протягом 5 років) фактична передача товару не відбулася, а вимогу позивача про повернення отриманих коштів відповідач залишив без задоволення, при цьому відповідач не надав належних доказів на підтвердження виконання зобов'язання з передачі товару позивачу, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення 1565478,90 грн отриманих коштів, які на час звернення позивача до суду, за встановлених судом обставин, перебувають у відповідача без достатньої правової підстави.
Відповідно до ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами статей 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно зі ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи вище викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, заявленими відповідно до вимог чинного законодавства та підлягають задоволенню у розмірі 1565478,90 грн отриманих коштів.
Судовий збір, в порядку ст.129 ГПК України, покладається на відповідача.
Керуючись статтями 2, 73-79, 86, 123, 129, 233, 236-238, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Державного підприємства "Житомирський бронетанковий завод" (12441, Житомирська обл., Житомирський р-н, смт Новогуйвинське, вул. Дружби народів, буд.1, ід. код 07620094) на користь Дочірнього підприємства Державної компанії "Укрспецекспорт" - Державної госпрозрахункової зовнішньоторгівельної та інвестиційної фірми "Укрінмаш" (04119, м. Київ. вул. Дегтярівська, буд.36, ід. код 14281072):
- 1565478,90 грн отриманих коштів;
- 23482,18 грн судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено: 30.10.23
Суддя Вельмакіна Т.М.
1 - у справу
2,3 - сторонам (рек.)