П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
------------------------
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 жовтня 2023 р.м. ОдесаСправа № 420/2926/23
Головуючий в 1 інстанції: Єфіменко К.С. Дата і місце ухвалення: 07.08.2023р., м. Одеса
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду
у складі:
головуючого - Ступакової І.Г.
суддів - Бітова А.І.
- Лук'янчук О.В.
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Одеської митниці на додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2023 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Одеської митниці (відокремлений підрозділ Державної митної служби України) про визнання протиправними та скасування наказів, зобов'язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИЛА:
В лютому 2023 року ОСОБА_1 звернулася до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Одеської митниці, в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 28.03.2023р., просила суд:
- визнати протиправним та скасувати пункт 1 та пункт 2 наказу в.о. начальника Одеської митниці Дубовик B. «Про порушення дисциплінарного провадження» №16-дс від 01.02.2023р. із змінами згідно наказу №17-дс від 01.02.2023р.;
- визнати протиправним та скасувати наказ в.о. начальника Одеської митниці Ю.Єрмакова «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 » №35-дс від 16.03.2023р.;
- стягнути з Одеської митниці на користь позивача середній заробіток з 01.02.2023р. по 16.03.2023р. (час відсторонення) та зобов'язати відповідача виплатити ОСОБА_1 надбавку за виконання особливо важливої роботи за березень 2023 року.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 25.05.2023р. позов задоволено у повному обсязі.
02.06.2023р. ОСОБА_1 звернулася до суду першої інстанції із заявою про ухвалення додаткового судового рішення про стягнення з Одеської митниці на її користь понесених витрат на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 16 000,00 грн.
Додатковим рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 07.08.2023р. заяву ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з Одеської митниці (відокремлений підрозділ Державної митної служби України) за рахунок її бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн.
Не погоджуючись з вказаним додатковим рішенням Одеська митниця подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на не правильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати додаткове рішення від 07.08.2023р. та відмовити ОСОБА_1 у стягненні на її користь з Митниці витрат на правничу допомогу.
В своїй скарзі апелянт зазначає, що гонорар представника позивача за надану правову допомогу у розмірі 6000,00 грн. є завищеним, становить надмірний тягар для відповідача, стягнення судом першої інстанції адвокатських витрат у зазначеній сумі не відповідає критеріям розумності та співрозмірності.
Також, апелянт посилається на те, що для підтвердження та обґрунтування розміру витрат на правничу допомогу необхідним є доведення відображення фахівцем у галузі права та адвокатом доходів, отриманих від незалежної професійної діяльності, як само зайнятої особи, шляхом надання доказів ведення Книги обліку доходів та витрат, затвердженої наказом Міндоходів від 16 вересня 2013 року №481 «Про затвердження форми Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи-підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, та Порядку її ведення», зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 01 жовтня 2013 року за №1686/24218.
Справу розглянуто судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження на підставі п.1 ч.1 ст.311 КАС України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів доходить наступних висновків.
Відповідно до статті 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою особи, яка брала участь у справі, чи з власної ініціативи прийняти додаткову постанову чи постановити додаткову ухвалу у випадках, якщо зокрема судом не вирішено питання про судові витрати.
Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
За змістом частин сьомої, дев'ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов'язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
Водночас, склад та розміри витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.
У постановах Верховного Суду від 28.04.2023р. по справі №640/8003/20, від 25.05.2023р. по справі №440/7120/20, від 20.06.2023р. по справі №280/5922/21 викладено правову позицію, згідно якої визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
У постанові Верховного Суду від 17.05.2023р. по справі №560/3073/20 зазначено, що судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим, суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу в сумі 16 000,00 грн. ОСОБА_1 надала суду:
- витяг з договору про надання правової допомоги та представництво інтересів сторони (третя особа) у суді з адміністративних справ від 26.05.2022р., укладений з адвокатом Чирка О.О.;
- акт прийняття-передачі наданих послуг від 25.05.2023р., згідно якого гонорар адвоката в період з 01.02.2023р. по 25.05.2023р. за участь у судовому процесі у справі №420/2926/23 становить 16 000,00 грн. та вказані кошти сплачено на рахунок адвоката. По справі виконана наступна робота: усна консультація адвоката - 2 год.; ознайомлення з матеріалами клієнта та юридичний аудит документів - 6 год.; розробка стратегії юридичного супроводу - 6 год.; підготовка позовної заяви та додатків - 10 год.; підготовка процесуальних документів (заяв, клопотань, пояснень, запитів) - 4 год.; участь у судових засіданнях - 4 год.;
- платіжні інструкції АТ КБ «Приватбанк» від 27.03.2023р. на суму 4000,00 грн., від 27.02.2023р. на суму 4000,00 грн., від 28.03.2023р. на суму 2000,00 грн., від 25.04.2023р. на суму 2000,00 грн., від 16.05.2023р. на суму 2000,00 грн., від 11.04.2023р. на суму 2000,00 грн. та від 09.02.2023р. на суму 5100,00 грн.
Дослідивши матеріали справи, надані представником позивача на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 16 000, 00 грн. письмові докази, а також врахувавши доводи заяви Одеської митниці про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу у справі №420/2926/23, суд першої інстанції дійшов висновку про неспівмірність заявлених до відшкодування коштів із розглядом даної справи та стягнув з Одеської митниці на користь ОСОБА_1 6000,00 грн. витрат на правову допомогу.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо стягнення на користь позивача понесених останньою витрат на професійну правничу допомогу в сумі 6000,00 грн., оскільки, на думку суду, таке відшкодування є справедливим і обґрунтованим, а також співмірним зі складністю справи та витраченим адвокатом часом.
До того ж, стягнення витрат у заявленому розмірі не становить надмірний тягар для відповідача.
Варто зазначити, що відповідач, заявляючи про те, що розмір гонорару адвоката з урахуванням категорії справи та витраченого часу адвокатом є завищеним, не надав жодного доказу у підтвердження вказаної позиції та належним чином її не обґрунтував.
Колегія суддів наголошує, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої прийняте рішення, витрачених коштів, але і в певному сенсі спонукання суб'єкта владних повноважень своєчасно вчиняти дії, необхідні для поновлення порушених прав та інтересів фізичних і юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин, про що зазначив Верховний Суд у постанові від 05.09.2019р. по справі №826/841/17.
Фактично доводи апеляційної скарги Одеської митниці зводяться лише до того, що позивачем не доведено співмірність понесених витрат з критеріями, визначеними частиною п'ятою статті 134 КАС України.
Однак, частиною 6 статті 134 КАС України, передбачено, що у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Таким чином, за наявності підстав, якими апелянт у даній справі обґрунтовує свої вимоги, суд тільки може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, що має місце у спірних правовідносинах, а не відмовляти у їх стягненні.
Що ж до доводів апеляційної скарги про необхідність доведення відображення фахівцем у галузі права та адвокатом доходів, отриманих від незалежної професійної діяльності, як самозайнятої особи шляхом надання доказів ведення Книги обліку доходів та витрат, затвердженої наказом Міндоходів від 16 вересня 2013 року №481 «Про затвердження форми Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи-підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, та Порядку її ведення», зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 01 жовтня 2013 року за №1686/24218, то колегія суддів зазначає, що наведене не вказує на відсутність підстав для стягнення витрат.
Згідно з висновками Верховного Суду, наведеними у постановах від 01 жовтня 2018 року у справі №569/17904/17, від 01 жовтня 2019 року у справі №815/1479/18, від 29 жовтня 2020 року у справі № 686/5064/20, предметом спірних правовідносин є фактичне понесення витрат на правову допомогу та їх відшкодування відповідною стороною у справі. Облік отриманих доходів адвокатом та в подальшому його оподаткування не є предметом спору та не повинно перевірятися при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат.
На підставі викладеного у сукупності колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при вирішенні питання про розподіл судових витрат правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги правильність висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для задоволення скарги Одеської митниці і скасування додаткового рішення від 07.08.2023р. немає.
А відтак, відповідно до ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на додаткове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а додаткове рішення суду першої інстанції - без змін.
Відповідно до п.1 ч.6 ст.12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України «Про запобігання корупції» займають відповідальне та особливо відповідальне становище.
Пунктом 2 частиною п'ятої статті 328 КАС України передбачено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, визначених вказаною нормою.
Керуючись ст.ст. 308, 311, п.1 ч.1 ст.315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, колегія суддів, -
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу Одеської митниці залишити без задоволення, а додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2023 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.
Повний текст судового рішення виготовлений 31 жовтня 2023 року.
Головуючий: І.Г. Ступакова
Судді: А.І. Бітов
О.В. Лук'янчук