ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 жовтня 2023 р.м. ОдесаСправа № 420/21992/23
Головуючий в 1 інстанції: Хурса О.О.
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду
у складі: головуючої судді - Шевчук О.А.,
суддів: Бойка А.В., Федусика А.Г.,
при секретарі - Альонішко С.І.
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2023 року у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Херсонській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИЛА:
В серпні 2023 року позивач звернувся до суду з позовною заявою до відповідача, в якій просив визнати протиправними дії Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Херсонській області щодо виготовлення та направлення до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області нових довідок про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії ОСОБА_1 станом на 29 січня 2020 року та 01 січня 2023 року на виконання рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 26.05.2023 у справі № 420/5904/23 із зазначенням відомостей про розміри посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням розрахованим виходячи з розміру прожиткового мінімуму у сумі 1762 гривні протиправними;
- зобов'язати Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Херсонській області підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області оновлені довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 29 січня 2020 року та 01 січня 2023 року за відповідною або аналогічною посадою, яку ОСОБА_1 , займав на дату звільнення із служби у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», з врахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», із обов'язковим зазначенням відомостей про розміри посадового окладу, окладу за військове звання, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб,, встановленого законом на 01 січня 2020 року у розмірі 2102,00 грн. та 01 січня 2023 року у розмірі 2684 грн. на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30 серпня 2017 року, а також фактично виплачених у вказаний період процентної надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, для проведення перерахунку основного розміру його пенсії з 01 лютого 2020 року та з 01 лютого 2023 року відповідно.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що дії відповідача щодо складання та направлення до пенсійного фонду нових довідок на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26.05.2023 р. у справі № 420/5904/23 станом на 29.01.2020 та 01.01.2023 для перерахунку пенсії із зазначенням відомостей про розміри посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, розрахованим виходячи з розміру прожиткового мінімуму у сумі 1762 грн. є протиправними.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2023 року відмовлено у відкритті провадження в справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Херсонській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії.
Не погоджуючись з ухвалою суду, позивач надав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Доводами апеляційної скарги зазначено, що в даному випадку рішення суду виконано. Проте, відповідачем визначено розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховані виходячи з розміру 1762 гривні та визначені шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14 (відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481). Апелянт вказує, що він в даній справі не погоджується із визначеним у довідках конкретним розміром прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який встановлено законом на 01 січня 2020 року у розмірі 2102,00 грн та 01 січня 2023 року у розмірі 2684 грн.
Відзиву на апеляційну скаргу відповідачем до суду не надано.
18 вересня 2023 року до суду від представника апелянта надійшла заява про розгляд справи без участі, в якій представник просить розглянути справу без його участі в порядку письмового провадження. Вказує, що вимоги апеляційної скарги підтримує у повному обсязі.
Особи, що беруть участь у справі, про дату, час і місце судового розгляду були сповіщені належним чином відповідно до ст. 124-130 КАС України, в судове засідання не з'явились, враховуючи що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 2 ст. 313 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін.
Згідно ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Приймаючи ухвалу про відмову у відкритті провадження, суд першої інстанції виходив з того, що вимоги про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, які прийняті (вчинені або не вчинені) на виконання судового рішення, в окремому судовому провадженні не розглядаються. За таких обставин суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у відкритті провадження у адміністративній справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України, оскільки позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства .
Колегія суддів частково погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Статтею 129-1 Конституції України передбачено, що суд ухвалює рішення іменем України.
Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно частиною 2 статті 14 КАС України судові рішення, які набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами, та їх об'єднаннями на всій території України.
Відповідно до частин 2, 4 статті 372 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.
Отже, обов'язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, а також статтями 14 та 370 КАС України.
Зазначені висновки узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постановах від 23 квітня 2020 року у справі №560/523/19, від 1 лютого 2022 року у справі 420/177/20 та від 18 травня 2022 року у справа №140/279/21.
Подібний підхід був застосований Верховним Судом у постанові від 26 січня 2021 року у справі №611/26/17, у якій Суд зазначив, що обов'язковість судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантовано статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтями 129, 129-1 Конституції України, статтями 2, 14, 370 КАС України та статтею 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Обов'язковість судового рішення означає, що таке рішення буде виконано своєчасно (у розумні строки), належним чином (у спосіб, визначений судом) та у повному обсязі (у точній відповідності до приписів мотивувальної та резолютивної частин рішення).
Також колегія суддів зазначає, що в адміністративному судочинстві обов'язковість виконання судового рішення має особливо важливе значення, оскільки, виходячи із завдань адміністративного судочинства щодо ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, судовий захист може вважатися ефективним лише за умови своєчасного та належного виконання судового рішення, зазвичай, боржником в якому є держава в особі її компетентних органів, а тому адміністративні суди, які, здійснюючи судовий контроль та застосовуючи інші пов'язані процесуальні засоби, повинні максимально сприяти реалізації конституційної засади обов'язковості судового рішення.
Зазначені висновки Суду узгоджуються із позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 1 лютого 2022 року у справі №420/177/20 та ухвалах від 26 січня 2021 року у справі №611/26/17, від 7 лютого 2022 року у справі №200/3958/19-а.
Відповідно до статті 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність встановлену законом.
Згідно з ч.ч. 1, 4 ст. 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду. Заяву, зазначену у частині першій цієї статті, може бути подано протягом десяти днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, але не пізніше дня завершення строку пред'явлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідним рішенням суду.
Відповідно до ч.2 ст. 383 КАС України у такій заяві зазначаються:
1) найменування адміністративного суду, до якого подається заява;
2) ім'я (найменування) позивача, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі;
3) ім'я (найменування) відповідача, посада і місце служби посадової чи службової особи, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі;
4) ім'я (найменування) третіх осіб, які брали участь у розгляді справи, поштова адреса, номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі;
5) номер адміністративної справи;
6) відомості про набрання рішенням законної сили та про наявність відкритого касаційного провадження;
7) інформація про день пред'явлення виконавчого листа до виконання;
8) інформація про хід виконавчого провадження;
9) документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати за подання відповідної заяви;
10) перелік документів та інших матеріалів, що додаються.
Згідно до ч. 6 ст. 383 КАС України за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.
Апеляційний суд наголошує, що положення ст.383 КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є невиконання судового рішення, яке стало наслідком протиправних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, на якого покладений обов'язок щодо його виконання.
Аналізуючи вищезазначені норми права, колегія зазначає, що правовий інститут контролю за виконанням рішення суду, механізм якого унормований у тому числі і приписами ст.383 КАС України, підлягає застосуванню виключно у разі наявності протиправних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень щодо виконання рішення суду, що порушує права та законні інтереси позивача.
Отже, застосування судом до суб'єкта владних повноважень приписів ст.383 КАС України вбачається за можливе у разі встановлення факту невиконання таким суб'єктом владних повноважень дій зобов'язального характеру, визначених рішенням суду на користь особи - позивача, що має бути підтверджено відповідними доказами, поданими позивачем.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 26 травня 2023 року у справі № 420/5904/23 визнати протиправними дії Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Херсонській області щодо відмови ОСОБА_1 у підготовці та наданні до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області оновлених довідок про розмір грошового забезпечення станом на 29.01.2020 року та станом на 01.01.2023 року для перерахунку пенсії; зобов'язано Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Херсонській області підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 29.01.2020 року та станом на 01.01.2023 року, у відповідності до ст. ст. 43, 63 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, з врахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб, із визначенням посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт, та з обов'язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, для здійснення обчислення та перерахунку пенсії з 01.02.2020 року та з 01.02.2023 року.
Як свідчить зміст позовної заяви, позивач не погодився з розрахуванням відповідачем прожиткового мінімуму у вказаних довідках у сумі 1762 грн. та вважає, що його розмір в довідці станом на 29.01.2020 р. має бути розраховано у сумі 2102 грн., а в довідці станом на 01.01.2023 р. - у сумі 2684 грн., що й стало підставою для звернення до суду з цим позовом.
Отже, позивач обґрунтовує свої позовні вимоги неналежним виконанням відповідачем рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26.05.2023 р. у справі № 420/5904/23.
Колегія суддів, проаналізувавши положення чинного процесуального законодавства України, вважає вірним висновок суду першої інстанції щодо необхідності відмовити у відкритті провадження у справі.
Однак, колегія суддів зазначає, що за своєю суттю даний спір виник у зв'язку з не належним виконанням відповідачем, на думку позивача, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 травня 2023 року по справі № 420/5904/23.
Отже, той факт, що позивач вважає неправильним спосіб виконання відповідачем судового рішення не свідчить про те, що між даними сторонами виник новий спір.
При цьому, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства та вважає, що в даному випадку підлягає застосуванню п.2 ч.1 ст. 170 КАС України, відповідно до якого суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав є такі, що набрали законної сили, рішення або постанова суду, ухвала про закриття провадження в адміністративній справі.
Таким чином, враховуючи, що деякі доводи апелянта знайшли часткове підтвердження під час апеляційного розгляду справи, на підставі ст. 317 КАС України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а ухвала суду першої інстанції підлягає зміні у мотивувальній частині.
Керуючись ст. ст. 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2023 року змінити у мотивувальній частині з підстав, викладених у цій постанові.
В іншій частині ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2023 року залишити без змін.
Відповідно до ст. 329 КАС України постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 30.10.2023 року.
Головуюча суддя: О.А. Шевчук
Суддя: А.В. Бойко
Суддя: А.Г. Федусик