П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
------------------------
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 жовтня 2023 р.м. ОдесаСправа № 473/4148/23
Перша інстанція: суддя Ротар М.М.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача-Шляхтицького О.І.,
суддів: Домусчі С.Д., Семенюка Г. В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 22.09.2023 у справі № 473/4148/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Вознесенської міської ради Миколаївської області про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване у режимі фотозйомки (відеозапису), -
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог.
У серпні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом у якому просив:
- визнати протиправною та скасувати постанову серії UKR № 2301634 від 20.07.2023 про притягнення до адміністративної відповідальності за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване у режимі фотозйомки (відеозапису), про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмір 340 грн.
- справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 122 КУпАП - закрити.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідачем при прийнятті оскаржуваної постанови порушено процесуальний порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення, зокрема, в матеріалах справи про адміністративне правопорушення, які розміщені за адресою: https://parkine.voz.gov.ua/ зазначено, що адміністративне правопорушення здійснено за адресою: АДРЕСА_1 , в той час як в оскаржуваній постанові зазначена адреса: АДРЕСА_2 .
Окрім того позивач зазначає, що він не отримував повідомлення про адміністративне правопорушення, що підтверджується матеріалами справи.
Також в позовній зазначено, що в діях позивача відсутній склад правопорушення, зокрема, об'єкт адміністративного правопорушення, оскільки ОСОБА_2 керувався ПДД та не посягав на суспільні відносини; притягнення до відповідальності за п.п. «б» п.15.10 ПДР неможливо, якщо автомобіль було припарковано із дотриманням умов, передбачених п.п. «в» вказаного пункту Правил.
Крім того позивач вказує, що відповідачем жодним доказом не підтверджено наявність тротуару на місці нібито вчиненого правопорушення, а також не підтверджено наявність чи відсутність відповідних дорожніх знаків з табличками.
Представник відповідача надав відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що оскаржувана постанова винесена за наявності передбаченої законом підстави - порушення позивачем правила стоянки, а саме: здійснення стоянки транспортного засобу на тротуарі у місці, яке не позначено відповідними дорожніми знаками з табличками, чим порушено п. 15.10 «б» ПДР України та ч. 1 ст. 122 КУпАП, що підтверджується відповідними доказами та спростовує доводи останнього. Також представник відповідача зазначив, що фіксування правопорушення та розгляд адміністративної справи відбувся у повній відповідності з вимогами, постанова за своїм змістом повністю відповідає вимогам ст. 283 КУпАП, а тому підстави для її скасування відсутні.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області рішенням від 22.09.2023 у справі № 473/4148/23 у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Вознесенської міської ради про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване у режимі фотозйомки (відеозапису) відмовив.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Не погоджуючись з даним рішенням суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права, неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими, у зв'язку з чим просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити.
Апелянт, мотивуючи власну правову позицію, акцентує на таких обставинах і причинах незаконності і необґрунтованості оскаржуваного судового рішення:
- судом першої інстанції не враховано, що з фотознімків долучених до постанови неможливо встановити, що транспортний засіб позивача стоїть на тротуарі;
- суд першої інстанції залишив поза увагою, що на фотознімках долучених до оскаржуваної постанови не видно знаків, які б забороняли паркування.
Обставини справи.
Як встановлено судом першої інстанції, відповідно до постанови 16.06.2023 о 09 год. 57 хв. у м. Вознесенську на вул. Одеській, 3б, особа, яка керувала автомобілем (водій) Opel Vivaro груз.-пасс.. д.н.з. НОМЕР_1 , порушила правила стоянки, а саме: здійснила стоянку транспортного засобу на тротуарі у місці, яке не позначено відповідними дорожніми знаками з табличками, чим порушив п. 15.10 «б» ПДР України та ч. 1 ст. 122 КУпАП. Фотозйомка (відеозапис)проводився спецзасобом марки Lenovo YТЗ-850.
Відповідно до постанови, на ОСОБА_1 накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 грн.
Копія оскаржуваної постанови отримана позивачем 01 серпня 2023 року.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Вказані обставини сторонами не заперечуються, а отже є встановленими.
Висновок суду першої інстанції.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами фотофіксації підтверджується здійснення позивачем стоянки безпосередньо на тротуарі, водночас в матеріалах справи відсутні докази, що місце стоянки транспортного засобу позивача позначене відповідними дорожніми знаками, які дозволяють стоянку на тротуарі.
Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Джерела права й акти їх застосування та оцінка суду.
За змістом частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Як правильно встановлено судом першої інстанції, відповідно до оскаржуваної постанови, 16.06.2023 о 09 год. 57 хв. у м. Вознесенську на вул. Одеській, 3б, особа, яка керувала автомобілем (водій) Opel Vivaro груз.-пасс. д.н.з. НОМЕР_1 порушила правила стоянки, а саме: здійснила стоянку транспортного засобу на тротуарі у місці, яке не позначено відповідними дорожніми знаками з табличками, чим порушив п. 15.10 «б» ПДР України та ч. 1 ст. 122 КУпАП. Фотозйомка (відеозапис) проводився спецзасобом марки Lenovo YТЗ-850 (а.с. 25).
Відповідно до постанови, на ОСОБА_1 накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 грн.
Копія оскаржуваної постанови отримана позивачем 01.08.2023, що підтверджується рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 26).
Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Правила дорожнього руху, які встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України, належать до виконання всіма учасниками дорожнього руху.
Особи, які порушують Правила дорожнього руху, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Положеннями ч. 1 ст. 7 КУпАП встановлено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом
Відповідно до ст. 251 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність складу адміністративного правопорушення, яка доводиться шляхом надання відповідних доказів
Згідно ч. 1 ст. 122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до п.1.10 ПДР терміни, що наведені в цих правилах, мають таке значення:
- автомобільна дорога, вулиця (дорога) - частина території, зокрема в населеному пункті, з усіма розташованими на ній спорудами (мостами, шляхопроводами, естакадами, надземними і підземними пішохідними переходами) та засобами організації дорожнього руху, призначена для руху транспортних засобів і пішоходів та обмежена по ширині зовнішнім краєм тротуарів чи краєм смуги відводу;
- край проїзної частини (для нерейкових транспортних засобів) - видима умовна чи позначена дорожньою розміткою лінія на проїзній частині в місці її прилягання до узбіччя, тротуару, газону, розділювальної смуги, смуги для руху трамваїв, велосипедної або пішохідної доріжки;
- проїзна частина - елемент дороги, призначений для руху нерейкових транспортних засобів;
- тротуар - елемент дороги, призначений для руху пішоходів, який прилягає до проїзної частини або відокремлений від неї газоном;
- стоянка це припинення руху транспортного засобу на час, більший ніж 5 хвилин, з причин, не пов'язаних з необхідністю виконання вимог цих Правил, посадкою (висадкою) пасажирів, завантаженням (розвантаженням) вантажу.
Отже, тротуар, це елемент дороги, призначений для руху пішоходів, який прилягає до проїзної частини або відокремлений від неї газоном. В свою чергу, край тротуару, це зовнішній край тротуару, який примикає до проїзної частини.
Пункт 15.1 ПДР, який є загальною нормою параграфу 15 ПДР, передбачає, що зупинка і стоянка транспортних засобів на дорозі повинні здійснюватися у спеціально відведених місцях чи на узбіччі.
В випадку відсутності спеціально відведених місць чи узбіччя або коли зупинка, чи стоянка там неможливі, вони дозволяються біля правого краю проїзної частини (якомога правіше, щоб не перешкоджати іншим учасникам дорожнього руху) (п. 15.2 ПДР).
При цьому, відповідно до п.п. «б», «в» п. 15.10 ПДР стоянка забороняється, зокрема, на тротуарах (крім місць, позначених відповідними дорожніми знаками, встановленими з табличками); на тротуарах, за винятком легкових автомобілів та мотоциклів, які можуть бути поставлені на краю тротуарів, де для руху пішоходів залишається щонайменше 2 м.
З викладеного слідує, що здійснити стоянку автомобіля на тротуарі можна за умови дотримання трьох вимог, а саме: місце стоянки має бути спеціально відведене для стоянки, зокрема, позначене відповідними дорожніми знаками; стоянка здійснюється легковим автомобілем чи мотоциклом; стоянка здійснюється таким чином, що для руху пішоходів залишається щонайменше 2 м.
Зупинка та стоянка транспортних засобів є невід'ємною складовою організації дорожнього руху, тому з метою зведення до мінімуму перешкод для руху усіх учасників дорожнього руху зупинку та стоянку дозволяється здійснювати у спеціально відведених місцях, позначених дорожніми знаками 5.42.1 «Місце для стоянки», 5.43 «Зона стоянки» або на узбіччі.
Згідно п. 15.6 ПДР України стоянка всіх транспортних засобів здійснюється у місцях, позначених знаками 5.42.1, 5.43. встановленими з табличками 7.6.2-7.6.6. на тротуарі так, як позначено на табличках 7.6.2.-7.6.6.
Також, слід зауважити, що таблички 7.6.2-7.6.6 поширюють дію знаків 5.42.1 «Місце для стоянки», 5.43 «Зона стоянки» тільки на легкові автомобілі, мотоцикли і мопеди.
На підтвердження факту та обставин скоєння правопорушення стороною відповідача надано паперові копії фотознімків із зображенням автомобіля марки Opel Vivaro, реєстраційний номер НОМЕР_1 , місця його розташування (адреси та координат), а також дати та часу здійснення фотозйомки. Фотозйомка здійснювалася за допомогою технічного засобу марки Lenovo YT3-850, про що зазначено в постанові про накладення адміністративного стягнення (а.с. 41-44).
Згідно наданих матеріалів фотофіксації, вищевказаний транспортний засіб зафіксовано на тротуарі та в місці розташування автомобіля позивача немає жодного дорожнього знаку, який дозволяє зупинку на тротуарі.
Таким чином, враховуючи встановлений п. 15.1 ПДР дозвіл на стоянку транспортних засобів лише у спеціально відведених місцях чи на узбіччі, в сукупності з вимогами п. 15.10 ПДР, апеляційний суд погоджується із судом першої інстанції, що стоянка автомобіля позивача на тротуарі за відсутності дорожніх знаків, які дозволяють таку стоянку, здійснена з порушенням правил стоянки.
При цьому, колегія суддів зазначає, що доводи позивача, викладені в позовній заяві, щодо здійснення стоянки транспортного засобу марки Opel Vivaro, реєстраційний номер НОМЕР_1 , відповідно до п.п. «в» п. 15.10 ПДР, оскільки вимоги до стоянки транспортних засобів врегульовані параграфом 15 ПДР, а не лише п. 15.10 ПДР, та повинні оцінюватись в сукупності.
Крім того, оскільки адміністративне стягнення застосоване до позивача за порушення п.п. «б» п. 15.10 ПДР, а не п.п. «в» п. 15.10 ПДР, оцінка діям позивача надана в контексті кваліфікації відповідного порушення відповідачем.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Велика палата Верховного Суду у своїй постанові від 25.06.2020 у справі № 520/2261/19 вказала, що визначений статтею 77 КАС України обов'язок відповідача суб'єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного ч. 1 цієї ж статті обов'язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
В ході розгляду справи позивач не довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування заявлених вимог, натомість відповідач надав суду належні та достатні докази на підтвердження своїх заперечень проти позову.
З огляду на наведене, на думку колегії суддів суд першої інстанції правильно дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Доводи апеляційної скарги.
Доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Доводи апелянта про те, що судом першої інстанції не враховано, що з фотознімків долучених до постанови неможливо встановити, що транспортний засіб позивача стоїть на тротуарі не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду справи.
Інші доводи апеляційної скарги, яким була дана оцінка в мотивувальній частині постанови, ґрунтуються на суб'єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.
З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.
Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін відповідно до приписів статті 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 308, 309, 315, 321, 322, 325 КАС України, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 22.09.2023 у справі № 473/4148/23 - залишити без задоволення.
Рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 22.09.2023 у справі № 473/4148/23 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач О.І. Шляхтицький
Судді С.Д. Домусчі Г.В. Семенюк