П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
------------------------
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 жовтня 2023 р.м. ОдесаСправа № 420/10849/23
Перша інстанція: суддя Хом'якова В.В.,
повний текст судового рішення
складено 06.09.2023, м. Одеса
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Джабурія О.В.
суддів - Вербицької Н.В.
- Кравченка К.В.
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну за апеляційною скаргою Головного управління Національної поліції в Херсонській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Херсонській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
ПОЗОВНІ ВИМОГИ ТА
НАСЛІДКИ ВИРІШЕННЯ ПОЗОВУ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ
12 травня 2023 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Херсонській області, в якому просила суд:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Херсонській області щодо невиплати грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2021 рік в кількості 30 (тридцяти) діб, та додаткової оплачуваної відпустки в кількості 15 (п'ятнадцяти) діб за 2021 рік, всього 45 (сорок п'ять) діб;
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Херсонській області щодо невиплати грошової компенсації за 15 (п'ятнадцяти) діб, а саме за невикористані дні щорічної додаткової оплачуваної відпустки в кількості 15 (п'ятнадцяти) діб за 2022 рік;
- зобов'язати Головне управління Національної поліції в Херсонській області виплатити грошову компенсацію за невикористані дні щорічної і додаткової відпустки за 2021 рік, а саме за невикористані дні щорічної основної відпустки в кількості 30 (тридцяти) діб та додаткової оплачуваної відпустки в кількості 15(п'ятнадцяти) діб, всього 45(сорок п'ять) діб за 2021 рік, а також за 15 (п'ятнадцяти) діб невикористаної в 2022 році додаткової оплачуваної відпустки;
- витрати на сплату судового збору покласти на ГУНП в Херсонській області.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що 31 серпня 2022 згідно з пунктом 7 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» була звільнена за власним бажанням. Наказ начальника ГУНП в Херсонській області № 758 о/с від 31.08.2022 з вислугою років на день звільнення 22 роки 00 місяців 03 діб. Однак, в день звільнення з лав Національної поліції України відповідач не провів розрахунків щодо виплати грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки в кількості 30 (тридцяти) діб та додаткової оплачуваної відпустки в кількості 15(п'ятнадцяти) діб за 2021 рік, а також додаткової оплачуваної відпустки в кількості 15 (п'ятнадцяти)діб за 2022 рік.
Представник відповідача заперечував проти позовних вимог, зазначивши, що відповідно до статті 92 Закону України «Про Національну поліцію» (далі - Закон №580-VІІІ) поліцейським надаються щорічні чергові оплачувані відпустки в порядку та тривалістю, визначених цим Законом. Поліцейському надаються також додаткові відпустки у зв'язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки. Пунктом 8 розділу ІІІ Порядку №260 передбачено, що за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до чинного законодавства. Виплата грошової компенсації за невикористану в році звільнення відпустку проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до чинного законодавства, на день звільнення із служби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розмір грошового забезпечення на 30 календарних днів. Загальна кількість невикористаної основної відпустки позивачки за 2022 рік складає 20 діб, виходячи з розрахунку=30 (тривалість щорічної основної оплачуваної відпустки):12 (календарних місяців) х 8 (повних місяців служби у 2022 році січень-серпень) = 20 доби основної відпустки. Загальна кількість невикористаної додаткової відпустки за 2022 рік становить 10 діб, виходячи з розрахунку = 15 (тривалість додаткової оплачуваної відпустки):12 (календарних місяців)х 8 (повних місяців служби у 2022 році). Кількість днів для виплати грошової компенсації за невикористану відпустку вказується в наказі про звільнення. У наказі про звільнення ОСОБА_1 кількість днів для виплати грошової компенсації за невикористану відпустку зазначено 30 діб, за які ГУНП позивачці нараховано та виплачено кошти в повному обсязі. Наказ про звільнення ОСОБА_1 не оскаржувався. Таким чином, у 2022 році позивачці виплачено грошову компенсацію за основну та додаткову оплачувану відпустку в повному обсязі.
У 2021 році у позивачки 9 повних місяців служби (квітень-грудень). Таким чином, загальна кількість діб невикористаної відпустки ОСОБА_1 за 2021 рік міг би складати: 30 (тривалість щорічної основної оплачуваної відпустки):12 (календарних місяців) х 9 (повних місяців служби у 2021 році) = 23 доби основної відпустки; 15 (тривалість додаткової оплачуваної відпустки):12(календарних місяців)х 9 (повних місяців служби у 2021 році)=11 діб додаткової відпустки; разом 34 доби за 2021 рік, а не 45 діб, як просить позивачка.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2023 року адміністративний позов ОСОБА_1 - задоволений частково.
Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Херсонській області щодо невиплати ОСОБА_3 грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2021 рік в кількості 23 (двадцять три) доби, та додаткової оплачуваної відпустки в кількості 11 (одинадцяти) діб за 2021 рік.
Зобов'язано Головне управління Національної поліції в Херсонській області (код ЄДРПОУ 401087820) нарахувати та виплатити ОСОБА_3 (рнокпп НОМЕР_1 ) грошову компенсацію за невикористані дні щорічної і додаткової відпустки за 2021 рік, а саме за невикористані дні щорічної основної відпустки в кількості 23 (двадцять три) доби та додаткової оплачуваної відпустки в кількості в кількості 11 (одинадцяти) діб.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням Головне управління Національної поліції в Херсонській області подало апеляційну скаргу, в якій ставиться питання про скасування судового рішення та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Апелянтом зазначено, що судом першої інстанції неправильно застосовані норми матеріального права та порушені норми процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Згідно до вимог ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
КОЛЕГІЯ СУДДІВ ВСТАНОВИЛА
22 квітня 1995 року ОСОБА_4 було прийнято на службу до Орджонікідзевського МВ УМВС України в Дніпропетровській області згідно Наказу МВ № 53 о/с від 22.04.1995 року.
06 листопада 2015 року вона була звільнена з органів внутрішніх справ відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил України за пунктом 64 «г» ( через скорочення штатів), згідно Наказу ГУМВС України в Дніпропетровській області № 485 о/с.
03 березня 2021 року була прийнята на службу до лав Національної поліції України, Наказ ГУНП № 69 о/с від 03.03.2021, на посаду слідчого відділення Бериславського районного відділу поліції ГУНП в Херсонській області.
31 серпня 2022 згідно з пунктом 7 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» звільнена за власним бажанням. Наказ начальника ГУНП в Херсонській області № 758 о/с від 31.08.2022 з вислугою років на день звільнення 22 роки 00 місяців 03 діб.
Позивачка стверджує, що в день звільнення з лав Національної поліції України відповідач не провів розрахунків щодо виплати грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки в кількості 30 (тридцяти) діб та додаткової оплачуваної відпустки в кількості 15 (п'ятнадцяти) діб за 2021 рік. А також додаткової оплачуваної відпустки в кількості 15 (п'ятнадцяти) діб за 2022 рік. Вважаючи бездіяльність відповідача щодо невиплати передбаченої нормами законодавства України грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2021 рік в кількості 30 (тридцяти) діб, та додаткової оплачуваної відпустки в кількості 15 (п'ятнадцяти) діб за 2021 рік, та за 15 (п'ятнадцяти) діб, а саме за невикористані дні щорічної додаткової оплачуваної відпустки в кількості 15 (п'ятнадцяти) діб за 2022 рік, з метою захисту порушеного права позивачка звернулася з даним адміністративним позовом до суду.
Вирішуючи дану справу в апеляційному провадженні, колегія суддів приходить до наступних висновків.
ЗАСТОСУВАННЯ НОРМ ПРАВА
Вимогами ч.1 ст.2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до вимог ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційна, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.
За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 45 Конституції України гарантовано, що кожен, хто працює, має право на відпочинок. Це право забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час. Максимальна тривалість робочого часу, мінімальна тривалість відпочинку та оплачуваної щорічної відпустки, вихідні та святкові дні, а також інші умови здійснення цього права визначаються законом.
Згідно ст.2 Закону України «Про відпустки» від 15.11.1996 року
№504/96-ВР (далі - Закон №504/96-ВР) право на відпустки мають громадяни України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи .
Відповідно до статті 4 Закону №504/96-ВР встановлюються такі види відпусток:
1) щорічні відпустки: основна відпустка, додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці, додаткова відпустка за особливий характер праці, інші додаткові відпустки, передбачені законодавством;
2) додаткові відпустки у зв'язку з навчанням;
3) творча відпустка;
3-1) відпустка для підготовки та участі в змаганнях;
4) соціальні відпустки: відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами, відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, відпустка у зв'язку з усиновленням дитини, додаткова відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, відпустка при народженні дитини;
5) відпустки без збереження заробітної плати.
Законодавством, колективним договором, угодою та трудовим договором можуть установлюватись інші види відпусток.
Відповідно до статті 6 Закону №504/96-ВР положення цієї статті щодо тривалості щорічної основної відпустки не поширюються на працівників, тривалість відпустки яким установлюється іншими актами законодавства, проте тривалість їх відпустки не може бути меншою за передбачену частинами першою, сьомою і восьмою цієї статті.
За ст. 24 Закону №504/96-ВР у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.
Аналогічне положення міститься в ч.1 ст. 83 Кодексі законів про працю України.
В свою чергу, правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України регламентуються нормами Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 №580-VIII (далі Закон - №580).
Відповідно до частин першої та третьої статті 59 цього Закону служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Рішення з питань проходження служби оформлюються письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік і форма яких установлюються Міністерством внутрішніх справ України.
Проходження служби в поліції регулюється цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (стаття 60 Закону №580-VIII).
Згідно з ч.1-3 ст.93 Закону №580-VIII тривалість відпусток поліцейського обчислюється подобово. Святкові та неробочі дні до тривалості відпусток не включаються. Тривалість щорічної основної оплачуваної відпустки поліцейського становить тридцять календарних днів, якщо законом не визначено більшої тривалості відпустки. За кожний повний календарний рік служби в поліції після досягнення п'ятирічного стажу служби поліцейському надається один календарний день додаткової оплачуваної відпустки, але не більш як п'ятнадцять календарних днів.
Відповідно до частин 8-11 статті 93 Закону №580-VIII поліцейським, які захворіли під час чергової відпустки, після одужання відпустка продовжується на кількість невикористаних днів. Продовження відпустки здійснюється керівником, який надав її, на підставі відповідного документа, засвідченого у визначеному законом чи іншим нормативно-правовим актом порядку. Поліцейським у рік звільнення за власним бажанням, за віком, через хворобу чи скорочення штату в році звільнення, за їх бажанням, надається чергова відпустка, тривалість якої обчислюється пропорційно з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожний повний місяць служби в році звільнення. При звільненні поліцейського проводиться відрахування з грошового забезпечення надмірно нарахованої частини чергової відпустки за час невідпрацьованої частини календарного року.
За невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до закону. Відкликання поліцейського із чергової відпустки, як правило, забороняється.
У разі крайньої необхідності відкликання з чергової відпустки може бути дозволено керівнику територіального органу поліції. За бажанням поліцейського невикористана частина відпустки може бути приєднана до чергової відпустки на наступний рік.
Положення Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 року №260 (далі Порядок №260) визначають критерії виплати грошового забезпечення поліцейським.
Зокрема, абзацами 7 і 8 пункту 8 розділу ІІІ Порядку №260 передбачено, що за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до чинного законодавства. Виплата грошової компенсації за невикористану в році звільнення відпустку проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до чинного законодавства на день звільнення із служби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів. Кількість днів для виплати грошової компенсації за невикористану відпустку вказується в наказі про звільнення.
Колегія суддів зазначає, що право працюючої особи на відпочинок у формі відпустки закріплено Конституцією України. Особа не може бути позбавлена такого права. Види відпусток, які можуть надаватися поліцейським, визначені у статті 92 Закону №580-VIII. Її аналіз дозволяє зробити висновок, що поліцейським можуть бути надані такі відпустки: щорічні чергові оплачувані відпустки, додаткові відпустки у зв'язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки.
Правило про надання відпустки до кінця календарного року не є виключним, про що свідчать положення частин восьмої, одинадцятої статті 93 Закону №580-VIII, а саме до яких поліцейським, які захворіли під час чергової відпустки, після одужання відпустка продовжується на кількість невикористаних днів. Відкликання поліцейського з чергової відпустки, як правило, забороняється. У разі крайньої необхідності відкликання з чергової відпустки може бути дозволено керівнику територіального органу поліції. За бажанням поліцейського невикористана частина відпустки може бути приєднана до чергової відпустки на наступний рік.
З аналізу вищенаведених правових норм можна зробити висновок, що законом не виключаються випадки, коли поліцейським відпустка не буде використана протягом календарного року. Не передбачено позбавлення поліцейського права на відпустку, яке він уже отримав в попередньому календарному році. Водночас, надано право працівнику використати право на відпустку за попередній рік одночасно з черговою відпусткою наступного року.
Тобто, у наступному календарному році, в тому числі і за умови, що він є роком звільнення, поліцейський має гарантоване право на чергову відпустку за поточний календарний рік та на відпустки (основні і додаткові), що не були використані в попередніх роках, що виражається в праві на отримання грошової компенсації за весь час невикористаної оплачуваної відпустки, незалежно від часу набуття права на таку відпустку, оскільки відпустки за попередні роки також є невикористаними в році звільнення та не можуть бути залишені без розрахунку з поліцейським, адже це суперечить суті та гарантіям як трудового, так і спеціального законодавства в частині реалізації права на відпочинок.
Рішенням Конституційного Суду України від 7 травня 2002 року №8-рп/2002 у справі за конституційним поданням Президента України щодо офіційного тлумачення положень частин другої, третьої статті 124 Конституції України (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) зазначено, що при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов'язаних із спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, встановивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосувати норми, у яких визначені основні трудові права працівників - КЗпП України.
З огляду на відсутність правового врегулювання положеннями Закону №580-VIII і Порядку №260 питання компенсації невикористаної частини відпустки поліцейському за минулі роки, Верховний Суд у справі №160/10875/19 визначив, що при вирішенні вказаного спору підлягають застосуванню приписи КЗпП України і Закону №504/96-ВР.
Так, відповідно до частини першої статті 24 Закону №504/96-ВР і частини першої статті 83 КЗпП України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.
Отже, у випадку звільнення поліцейських з органів Національної поліції України їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні як основної, так і додаткової відпустки.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі №160/10875/19, від 31 березня 2021 року у справі №320/3843/20.
Крім цього, колегія суддів зазначає, Верховний Суд в постанові від 06.02.2020 в справі №818/1276/17 (провадження №К/9901/48853/18) зазначив, що питання виплати грошової компенсації за невикористану частину відпустки поліцейським, які звільняються, урегульовані нормами пункту 8 розділу ІІІ Порядку №260, які є спеціальними за своєю правовою природою та підлягають застосуванню до спірних правовідносин. На підставі пункту 8 розділу ІІІ Порядку №260 виплата грошової компенсації передбачена виключно за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції. Позиція аналогічного змісту також наведена Верховний Судом у постановах від 07.08.2019 в справі №820/5122/17 (провадження №К/9901/16897/19), від 31.03.2020 в справі №808/2122/18 (провадження №К/9901/68185/18, №К/9901/68414/18), від 02.07.2020 в справі №825/1038/16 (провадження №К/9901/9235/18, №К/9901/9238/18).
За таких умов відповідачем було протиправно не нараховано та не виплачено позивачу грошову компенсацію при звільненні за невикористану відпустку за 2021 рік у кількості 34 доби - 23 доби основної відпустки та 11 діб додаткової відпустки.
Крім цього, зі змісту з наказу ГУНП в Херсонській області №758 о/с від 31.08.2022 року, вбачається, що невикористана частина відпустки складає 30 діб за 2022 рік.
Відповідно до копії довідки про грошове забезпечення № 264 від 24.05.2023 року за період з січня 2022 року по вересень 2022 року, позивачці була виплачена компенсація за невикористані 30 діб відпустки в розмірі 14090,41 грн. Оскільки відповідачем надані докази, які підтверджують виплату грошової компенсації за невикористану відпустку у 2022 році, відсутні підстави для задоволення позовних вимог в цій частині.
Стосовно доводів апелянта про пропуск позивачем строку звернення до суду з позовною вимогою.
Апеляційний суд погоджує висновки суду першої інстанції в ухвалі від 05.06.2023 року щодо визнання поважними причин пропуску позивачем строку звернення до суду з позовом до ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Херсонській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, з таких підстав.
Так, матеріалами справи встановлено, що 09.03.2023 року позивачка звернулася до відповідача із запитом на отримання інформації до ГУНП в Херсонській області щодо використання в 2021 щорічної основної і додаткової відпустки, а також інформації щодо використання додаткової оплачуваної відпустки за 2022 рік при звільненні, та отримала лист від 16.03.2023 за вих.№ 1441/37-01/2023 Бериславського РВП ГУНП в Херсонській області районного відділу поліції, в якому вказано, що в зв'язку з передислокуванням ГУНП в Херсонській області до м. Миколаєва надати інформацію щодо використання позивачем відпусток за 2021та 2022 рік не має можливості. Тому 3-місячний строк звернення до суду позивачка не пропустила.
Довід апеляційної скарги про те, що наказ про звільнення не містить кількості днів невикористаної відпустки, є, на думку колегії суддів недоречним, оскільки ГУНП в Одеській області взагалі заперечує право поліцейського на отримання відповідної компенсації, посилаючись на те, що нормативно-правовими актами це не передбачено.
Статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Згідно із ст.17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.
Згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються.
Відповідно до ч.1-3 ст.242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За таких обставин колегія суддів вважає наведені висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст.2, 7, 8, 9, 10, 73, 74, 77 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що рішення підлягає скасуванню.
Відповідно до вимог ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 308; 311; 315; 316; 321; 322; 325 КАС України, суд апеляційної інстанції, -
ПОСТАНОВИВ :
Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Херсонській області - залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2023 року - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення з підстав, передбачених статтею 328 КАС України.
Суддя-доповідач О.В. Джабурія
Судді Н.В. Вербицька К.В. Кравченко