ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"31" жовтня 2023 р. справа № 300/4315/23
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Панікара І.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_1 прикордонного загону (військової частини НОМЕР_2 ) про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій, -
ВСТАНОВИВ:
Адвокат Каверін Сергій Миколайович, діючи в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач), звернувся до суду з адміністративним позовом до НОМЕР_1 прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військової частини НОМЕР_2 ) (далі - відповідач), в якому просить суд:
- визнати протиправними дії НОМЕР_1 прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військової частини НОМЕР_2 ), які полягають у застосуванні з 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022 розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, при нарахуванні ОСОБА_1 грошового забезпечення, одноразової грошової допомоги при звільненні, допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки;
- зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу з 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022 грошового забезпечення, одноразової грошової допомоги при звільненні, допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки, нарахованих та виплачених у зв'язку із проходженням військової служби та звільненням із неї, із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022 відповідно.
Позовні вимоги мотивовані тим, що під час проходження військової служби у НОМЕР_1 прикордонному загоні Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військової частини НОМЕР_2 ) та звільнення із неї, відповідачем з порушенням норм законодавства здійснювалось нарахування та виплата грошового забезпечення. Зокрема, позивач зазначає, що з січня 2020 року, з січня 2021, з січня 2022 за займаною посадою ОСОБА_1 встановлено посадовий оклад та оклад за військовим званням, виходячи з прожиткового мінімуму станом на 01.01.2018. У свою чергу, із розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням упродовж служби у військовій частині НОМЕР_2 позивачу з січня 2020, з січня 2021, з січня 2022 здійснювалось нарахування та виплата у відповідному відсотковому відношенні як постійних, так і одноразових видів грошового забезпечення із застосуванням для визначення грошового забезпечення розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року. ОСОБА_1 вважає такі дії відповідача протиправними, оскільки встановлення посадового окладу та окладу за військовим званням із січня 2020 року та розрахунок місячного грошового забезпечення із застосуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2018 та відповідно нарахування інших видів грошового забезпечення, які розраховуються із посадового окладу та окладу за військовим званням, здійснено у значно меншому розмірі, що призвело до порушення майнових прав позивача, а саме гарантованого статтею 9 ЗУ “Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” отримання грошового забезпечення у законодавчо визначеному розмірі.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11.07.2023 відкрито провадження у даній справі, за правилами спрощеного позовного провадження без виклику повідомлення учасників справи в порядку, визначеному статтею 262 КАС України (а.с.31).
Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов через підсистему “Електронний суд” 27.07.2023, згідно змісту якого, представник відповідача щодо можливості задоволення заявлених позовних вимог заперечив. Зокрема, вказав на те, що згідно з Постановою № 704 розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовим званням (спеціальним) званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу, є саме розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначених законом на 1 січня 2018 року, а мінімальна заробітна плата (чи її частина) для розрахунків розмірів цих окладів не застосовується. Також, представник відповідача вважає, що не підлягають задоволенню похідні вимоги позивача щодо перерахунку грошового забезпечення, допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, надбавок та доплат, компенсації за невикористані дні щорічної основної та додаткової відпустки. З урахуванням викладеного, просить суд відмовити в задоволенні позову (а.с.38-40).
Головуючий по справі суддя Панікар І.В. в період з 20.07.2023 по 18.08.2023 та з 01.09.2023 по 15.09.2023 перебував у відпустці, у зв'язку з чим, строк розгляду справи продовжено.
Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, дослідивши позовну заяву, відзив на позов та в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги, встановив наступне.
Наказом начальника НОМЕР_1 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_2 ) від 12.10.2022 № 508-ОС сержанту ОСОБА_1 припинено (розірвано) контракт та звільнено з військової служби за підпунктом "б" (за станом здоров'я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку) пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" (а.с.13).
Наказом начальника НОМЕР_1 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_2 ) від 13.10.2022 № 526-ОС сержанта ОСОБА_1 виключено із списків особового складу та всіх видів забезпечення (а.с.14-15).
Представник позивача 03.06.2023 звернувся до відповідача із адвокатським запитом, в якому просив, зокрема, надати інформацію та документи (а.с.19-21).
За наслідками розгляду вищевказаного запиту, відповідач листом від 15.06.2023 № 14/7589-23-Вих надав представнику позивача інформацію та відповідні документи (а.с.22-24).
Згідно змісту позовної заяви, ОСОБА_1 вважає, що відповідачем здійснено виплату грошового забезпечення, одноразової грошової допомоги при звільненні, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та грошової допомоги на оздоровлення та компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки в порушення норм законодавства, оскільки розмір окладу за посадою та окладу за військовим (спеціальним) званням позивача у 2020 - 2022 роках визначався, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 01.01.2018.
Позивач, вважаючи протиправними дії відповідача, звернувся до суду за захистом свого порушеного права.
Надаючи оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд виходить з таких підстав та мотивів.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно абзацу 1 частини 1 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон № 2011-XII) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Частиною 2 статті 9 Закону № 2011-XII визначено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Відповідно до частини 3 статті 9 Закону № 2011-XII грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Згідно положень частини 4 статті 9 Закону № 2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Постановою Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" № 704 від 30.08.2017 (далі - Постанова № 704) встановлено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.
Постановою № 704, зокрема, затверджено: тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 1; схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 14; розміри надбавки за вислугу років військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу згідно з додатком 16.
Пунктом 4 Постанови № 704 (в редакції, чинній до 24.02.2018) установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Проте, постановою Кабінету Міністрів України "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" № 103 від 18.02.2020 (яка набрала чинності 24.02.2018; далі - Постанова № 103) до Постанови № 704 внесено зміни, внаслідок яких пункт 4 Постанови № 704 викладено в новій редакції: "4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14".
Таким чином, внесеними Постановою № 103 до п. 4 Постанови № 704 змінами встановлено залежність розмірів посадового окладу і окладу за військовим (спеціальним) званням від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначеного законом на 01.01.2018, та вилучено умову, що такий розрахунок повинен проводиться виходячи із 50% розміру мінімальної зарплати, встановленого законом на 1 січня календарного року.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано п. 6 постанови Кабінету Міністрів України "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" № 103 від 21.02.2018. Постанова набрала законної сили 29.01.2020.
Відповідно до частини 2 статті 265 КАС України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.
Отже, в силу приписів ч. 2 ст. 265 КАС України п. 6 Постанови № 103 та зміни до п. 4 Постанови № 704 втратили чинність з 29.01.2020.
Тому, з 29.01.2020, тобто з дня набрання законної сили постановою Шостого апеляційного адміністративного суду у справі № 826/6453/18, діє редакція п. 4 Постанови № 704, яка діяла до внесення зазначених змін: "Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14".
01.01.2017 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06.12.2016 № 1774-VIII, пунктом 3 розділу ІІ якого встановлено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 1 січня 2017 року.
Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 11.12.2020 у справі № 240/4946/18 викладений висновок щодо застосування норм права, а саме зазначено, що за змістом пункту 3 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06.12.2016 № 1774-VIII мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується в розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 01 січня календарного року, починаючи з 01 січня 2017 року.
Розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за спеціальним (військовим) званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, являється розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 01 січня календарного року.
Суд зазначає, що відповідач не заперечує, що розмір окладу за посадою та окладу за військовим (спеціальним) званням позивача у 2020 - 2022 роках визначався, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 01.01.2018.
Законом України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" № 2246-VIII від 07.12.2017 та Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" № 294-IX від 14.11.2019 прожитковий мінімум для працездатних осіб на 2018 та 2020 роки встановлено у розмірі 1762 грн та 2102 грн відповідно.
Визначення тарифного коефіцієнту не є спірним у цій справі.
З огляду на зазначене, суд вважає, що відповідачем протиправно не здійснено перерахунок та виплату грошового забезпечення позивача з 29.01.2020 з урахуванням розміру посадового окладу, окладу за військовим званням за відповідною посадою, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного (2020, 2021,2022) років.
За вказаних обставин, суд дійшов висновку, що відповідач, застосовуючи при обчисленні посадового окладу та окладу за військовим званням позивача з 29.01.2020 такої розрахункової величини як прожитковий мінімум для працездатних осіб, визначений законом на 01.01.2018, діяв протиправно, відтак, для ефективного захисту прав, свобод, інтересів позивача слід зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплатити позивачу грошове забезпечення за період з 29.01.2020 з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020, на 01.01.2021, на 01.01.2022 та з урахуванням раніше виплачених сум.
Висновки аналогічного характеру викладено в постановах Верховного Суду від 02 серпня 2022 року у справі № 440/6017/21 та від 12 вересня 2022 року у справі № 500/1813/21, які в силу приписів частини 5 статті 242 КАС України враховуються судом під час вирішення даного спору.
Що стосується позовної заяви в частині зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату одноразової грошової допомоги при звільненні, допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки, нарахованих та виплачених у зв'язку із проходженням військової служби та звільненням із неї, із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022 відповідно, то суд зазначає, що така вимога є передчасною та не відповідає способам захисту порушеного права в адміністративних правовідносинах, оскільки як встановлено судом, у період з 29.01.2020 позивач мав право на нарахування грошового забезпечення з врахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01 січня 2020 року, Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01 січня 2021 року, року, Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01 січня 2022 року, однак таке було нараховане йому не вірно. Внаслідок чого, питання про перерахунок та виплату позивачу вказаних виплат станом на день розгляду цієї справи не є спірним, оскільки відповідач ще не здійснив перерахунок грошового забезпечення позивача, на основі якого здійснюються відповідні виплати.
Право на захист - це суб'єктивне право певної особи, тобто вид і міра її можливої (дозволеної) поведінки із захисту своїх прав. Воно випливає з конституційного положення: "Права і свободи людини і громадянина захищаються судом" (ст. 55 Конституції України).
Отже, кожна особа має право на захист свого права у разі його порушення, невизнання чи оспорювання у сфері цивільних, господарських, публічно-правових відносин та за наявності неврегульованих питань.
Порушення права означає необґрунтовану заборону на його реалізацію або встановлення перешкод у його реалізації, або значне обмеження можливостей його реалізації тощо.
Із системного аналізу вказаних норм слідує, що суд захищає лише порушені, невизнані або оспорювані права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин, а не можливість їх порушення в майбутньому.
Отже, зазначені вимоги, на думку суду, є передчасними, адже спір в цій частині фактично не існує, оскільки відповідний перерахунок з урахуванням висновків, викладених у цьому рішенні, ще не проведено.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно із нормами частини другої статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до положень статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
При цьому, в силу положень частини 2 статті 77 вказаного Кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Водночас, всупереч наведеним вимогам, відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів в повному об'ємі правомірності своїх дій.
Враховуючи вищевикладене, суд робить висновок про необхідність часткового задоволення заявлених позовних вимог.
З огляду на те, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі статті 5 Закону України “Про судовий збір”, а доказів понесення сторонами інших витрат, пов'язаних з розглядом справи суду не представлено, судові витрати розподілу не підлягають.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 до НОМЕР_1 прикордонного загону (військової частини НОМЕР_2 ) про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій - задоволити частково.
Визнати протиправними дії НОМЕР_1 прикордонного загону (військової частини НОМЕР_2 ) щодо відмови у здійсненні ОСОБА_1 перерахунку та виплати грошового забезпечення за період з 29.01.2020, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року, на 01.01.2021 та на 2022 відповідно.
Зобов'язати НОМЕР_1 прикордонний загін (військової частини НОМЕР_2 ) (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) НОМЕР_1 прикордонний загін (військової частини НОМЕР_2 ) (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_2 ) грошове забезпечення за період з 29.01.2020, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року, на 01.01.2021 та на 2022 відповідно, з урахуванням раніше виплачених сум.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення суду.
Апеляційна скарга подається через Івано-Франківський окружний адміністративний суд або безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Учасники справи:
Позивач:
ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_2 ).
Відповідач:
НОМЕР_1 прикордонний загін (військової частини НОМЕР_2 ) (код ЄДРПОУ 14321682, АДРЕСА_1 ).
Суддя /підпис/ Панікар І.В.