ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"31" жовтня 2023 р. справа № 300/3671/22
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Матуляка Я.П., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах якого діє ОСОБА_2 до територіального управління Служби судової охорони у Івано-Франківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання до вчинення дій, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_2 звернулась до суду в інтересах ОСОБА_1 з позовом до територіального управління Служби судової охорони у Івано-Франківській області про визнання протиправною бездіяльність щодо невинесення наказу про нарахування та виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" від 28.02.2022 № 168, в розмірі 30000,00 грн. щомісячно, починаючи з 24.02.2022 до дати ухвалення судом рішення по справі; зобов'язання винести наказ про нарахування та виплату додаткової винагороди, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" від 28.02.2022 № 168, в розмірі 30000,00 грн. щомісячно, починаючи з 24.02.2022 до дати ухвалення судом рішення по справі.
Позовні вимоги мотивовані тим, що Територіальним управлінням Служби судової охорони у Івано-Франківській області протиправно не нараховано та не виплачено додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану”, в розмірі 30000 грн. у період з 24.02.2022 по 20.01.2023. Як наслідок, слід зобов'язати відповідача здійснити нарахування та виплату такої винагороди щомісячно з 24.02.2022.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що в даний час проходить службу в Територіальному управлінні Служби судової охорони у Івано-Франківській області. Пунктом 1 Постанови №168 встановлено, що на період дії воєнного стану, зокрема, співробітникам Служби судової охорони виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників). Згідно з пунктом 9 Порядку виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 26.08.2020 №384, підставою для виплати грошового забезпечення є наказ Служби або територіального управління Служби про призначення на посаду співробітника в Службі, територіальному управлінні Служби та встановлення розмірів посадового окладу, надбавок, доплат. Позивач вважає, що має право на отримання вказаної винагороди, проте відповідачем протиправно не здійснюється нарахування та виплата додаткової винагороди, яка передбачена згаданою Постановою КМУ №168.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26.09.2022 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.
11.10.2022 на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечує та просить відмовити в його задоволенні. Зазначає, що на виконання статті 165 Закону України “Про судоустрій та статус суддів” та постанови Кабінету Міністрів України від 03.04.2019 №289 “Про грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони”, з метою визначення порядку та умов виплати грошового забезпечення співробітників Служби судової охорони, затверджено Порядок виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони. Відповідно до вказаного Порядку підставою для виплати грошового забезпечення, в тому числі його основних, додаткових та одноразових додаткових видів, є накази Служби або територіального управління. Згідно з пунктом 10 цього Порядку грошове забезпечення співробітникам виплачується за місцем проходження служби виключно в межах фондів оплати праці співробітників, затверджених у кошторисах Служби або територіального управління Служби на грошове забезпечення. Відповідач вказав, що в січні 2022 року затверджено кошторис Територіального управління Служби судової охорони у Івано-Франківській області на 2022 рік, і в такому кошторисі видатки на виплату додаткової винагороди, передбаченої Постановою КМУ №168, не затверджувалися. Додатково зазначив, що будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено Законом про Державний бюджет України. Крім цього відповідач звернув увагу суду на те, що постановою Кабінету Міністрів України №793 від 07.07.2022 були внесені зміни до Постанови КМУ №168, відповідно до яких в абзаці першому слова і цифри "додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно" замінено словами і цифрами "додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць".
Згідно ухвали Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13.10.2022 в задоволенні клопотання територіального управління Служби судової охорони у Івано-Франківській області від 11.10.2022 про залучення третіх осіб до участі у справі № 300/3671/22 за позовом ОСОБА_1 в інтересах якого діє ОСОБА_2 до територіального управління Служби судової охорони у Івано-Франківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання до вчинення дій - відмовлено.
24.10.2022 від представника позивача на адресу суду надійшла відповідь на відзив, в якій позов підтримує та просить задовольнити.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15.11.2022 зупинено провадження в адміністративній справі № 300/3671/22 за позовом ОСОБА_1 в інтересах якого діє ОСОБА_2 до територіального управління Служби судової охорони у Івано-Франківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання до вчинення дій до набрання чинності рішенням Верховного Суду у зразковій справі № 260/3564/22 (адміністративне провадження № Пз/990/4/22).
23.10.2023 на адресу суду від представника позивача надійшла заява про поновлення провадження у адміністративній справі № 300/3671/22.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24.10.2023 клопотання представника позивача задоволено та поновлено провадження у даній справі.
Відповідач своїм правом на подання заперечення не скористався.
Розглянувши матеріали адміністративної справи в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у відповідності до вимог статті 262 КАС України, дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечення на позов, судом встановлено таке.
ОСОБА_1 проходив службу в Територіальному управлінні Служби судової охорони в Херсонській області та згідно наказу від 11.05.2022 за №383 о/с переміщений для проходження служби в Територіальному управлінні Служби судової охорони у Івано-Франківській області.
Згідно наявних в матеріалах справи копій розрахункових листів за 2022 рік, після 24.02.2022 відповідачем не нараховувалася та не виплачувалася позивачу додаткова винагорода відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану”.
Позивач звернувся до Територіального управлінні Служби судової охорони у Івано-Франківській із запитом від 03.08.2022 щодо нарахування та виплати йому додаткової винагороди в розмірі 30000 грн. щомісячно починаючи з 24.02.2022 (а.с.27-29).
За наслідками розгляду вищевказаного звернення, відповідач листом від 19.08.2022 повідомив позивача, що у затверджених кошторисах на 2022 рік Територіального управління Служби судової охорони у Івано-Франківській області видатки на виплату додаткової винагороди, передбаченої Постановою КМУ №168, не затверджувалися та не передбачалися. Виплата додаткової винагороди співробітникам служби Управління відбудеться в найкоротший термін після надходження відповідних додаткових асигнувань.
Позивач, вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати йому додаткової винагороди, передбаченої Постановою КМУ №168, звернулася до суду з вказаним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Статтею 160 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" встановлено, що підтримання громадського порядку в суді, припинення проявів неповаги до суду, а також охорону приміщень суду, органів та установ системи правосуддя, виконання функцій щодо державного забезпечення особистої безпеки суддів та членів їхніх сімей, працівників суду, забезпечення у суді безпеки учасників судового процесу здійснює Служба судової охорони.
Відповідно до частин 1-2 статті 161 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" служба судової охорони є державним органом у системі правосуддя для забезпечення охорони та підтримання громадського порядку в судах. Служба судової охорони підзвітна Вищій раді правосуддя та підконтрольна Державній судовій адміністрації України.
Фінансування Служби судової охорони здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України (частина 7 статті 161 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").
Згідно з статтею 165 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України на рівні не нижчому, ніж установлений для поліцейських, і повинно стимулювати до комплектування Служби судової охорони кваліфікованими співробітниками.
Так, постановою Кабінету Міністрів України № 289 від 03.04.2019 “Про грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони” (надалі Постанова №289) затверджено: схему посадових окладів за посадами окремих категорій співробітників Служби судової охорони, які займають керівні посади; тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів співробітників Служби судової охорони; схему тарифних розрядів за основними типовими посадами співробітників Служби судової охорони; схему тарифних коефіцієнтів за спеціальними званнями співробітників Служби судової охорони; розміри надбавки за стаж служби співробітників Служби судової охорони.
Пунктом 2 Постанови №289 установлено, що розміри посадових окладів, окладів за спеціальними званнями співробітників Служби судової охорони визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно із схемою тарифних розрядів за основними типовими посадами співробітників Служби судової охорони та схемою тарифних коефіцієнтів за спеціальними званнями співробітників Служби судової охорони, затверджених цією постановою; порядок виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони затверджується Державною судовою адміністрацією.
Відповідно до пункту 3 Порядку виплати грошового забезпечення співробітникам служби судової охорони, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України №384 від 26.08.2020 (надалі Порядок №384), грошове забезпечення співробітникам Служби судової охорони визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби, інтенсивності та умов служби, почесного звання, спортивного звання.
Згідно з пунктом 4 Порядку №384 грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.
До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за спеціальним званням; надбавка за стаж служби. До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; премія. До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди; допомоги (пункти 5-7 Порядку №384).
Пунктами 9-10 Порядку №384 встановлено, що підставою для виплати грошового забезпечення є наказ Служби або територіального управління Служби про призначення на посаду співробітника в Службі, територіальному управлінні Служби та встановлення розмірів посадового окладу, надбавок, доплат.
Грошове забезпечення співробітникам виплачується за місцем проходження служби виключно в межах фондів оплати праці співробітників, затверджених у кошторисах Служби або територіального управління Служби на грошове забезпечення.
Президентом України 24 лютого 2022 року прийнято Указ №64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні”. Відповідно до пункту 1 Указу №64/2022 воєнний стан діє з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який Указами Президента України від 14 березня 2022 року №133/2022, від 22 квітня 2022 року №259/2022, від 17 травня 2022 року №341/2022, від 12 серпня 2022 року №573/2022, від 07 листопада 2022 року №757/2022, від 06 лютого 2023 року №58/2023, від 01 травня 2023 року №254/2023, від 26 липня 2023 року №451/2023 було продовжено з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб, з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб, з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 20 травня 2023 року строком на 90 діб та з 05 години 30 хвилин 18 серпня 2023 року строком на 90 діб відповідно.
На затвердження даних указів Верховною Радою України прийнято відповідні закони.
На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року №64 "Про введення воєнного стану в Україні" та №69 "Про загальну мобілізацію", Кабінетом Міністрів України 28.02.2022 прийнято постанову №168 (надалі Постанова КМУ №168), пунктом 1 якої встановлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Пунктом 5 Постанови КМУ №168 передбачено, що вона набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 24.02.2022.
Надалі, постановою Кабінету Міністрів України №793 від 07.07.2022 (надалі Постанова КМУ №793), опублікованою 19.07.2022, до Постанови КМУ №168 були внесені зміни відповідно до яких в абзаці першому слова і цифри "додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно" замінено словами і цифрами "додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць". Крім того, доповнено постанову пунктом 2-1 такого змісту: "Установити, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів".
Наказом ДСА України від 31.10.2022 №396 затверджено Порядок і умови виплати співробітникам Служби судової охорони додаткової винагороди на період дії воєнного стану (надалі Порядок №396).
Згідно з пунктом 3 Порядку №396 додаткова винагорода виплачується співробітникам в період дії воєнного стану, за час проходження ними служби, зокрема тим, які виконують службові обов'язки за штатними посадами або на яких у встановленому порядку покладено тимчасове виконання обов'язків за іншими посадами згідно з умовами, передбаченими цим Порядком.
Пунктом 7 Порядку №396 унормовано, що додаткова винагорода виплачується в таких розмірах: 30 000 гривень - співробітникам, які проходять службу в районах ведення бойових дій, пропорційно в розрахунку на місяць; 10 000 гривень - іншим співробітникам пропорційно в розрахунку на місяць; 100 000 гривень - співробітникам, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
За приписами пункту 4 Порядку №396 виплата додаткової винагороди здійснюється центральним органом управління та територіальними управліннями Служби судової охорони за місцем проходження служби співробітника, де він призначений на штатну посаду. Підставою для виплати додаткової винагороди співробітникам є наказ Служби або територіального управління Служби.
При цьому, як у пункті 2 Постанови КМУ №793, так і в пункті 4 Порядку №396 передбачено, що ці нормативно-правові акти набирають чинності з дня їх опублікування та застосовуються з 24 лютого 2022 року.
Зважаючи на вищенаведене, починаючи з 24.02.2022 Кабінет Міністрів України встановив співробітникам Служби судової охорони на період дії воєнного стану в Україні додаткову винагороду, яка підлягає їм виплаті в порядку та на умовах, визначених ДСА України.
Разом з цим, відповідно до статті 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.
Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувалися такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, тобто згідно з правовою позицією Верховного Суду такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12 березня 2019 року у справі № 913/204/18, від 10 березня 2020 року у справі № 160/1088/19).
Отже, з огляду на визначені в частині третій статті 7 КАС України загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру додаткової винагороди позивача слід застосовувати норми постанов КМУ, а не Порядку № 396, який прийнятий на виконання відповідних постанов, проте суперечить їм у відповідній частині.
Системний аналіз пункту 2-1 Постанови КМУ № 168 (у редакції Постанови КМУ №793) свідчить, що наявність у ДСА України права встановлювати “порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги” не є тотожним праву встановлювати “розміри додаткових винагород”.
Така правова позиція викладена в зразковому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 06.04.2023 по справі №260/3564/22 (адміністративне провадження № Пз/990/4/22), залишеному без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2023.
Посилання відповідача на відсутність у затвердженому на 2022 рік кошторисі відповідних бюджетних призначень, як на підставу для невинесення наказів щодо виплати додаткової винагороди, на думку суду є необгрунтованими.
Так, у відповідності до статті 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути, позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
У справі “Кечко проти України” Європейський суд з прав людини встановив, що мало місце порушення статті 1 Протоколу №1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними (пункт 23 Рішення).
Так, реалізація особою права, яке пов'язане з отриманням коштів і базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не залежить від бюджетних асигнувань, відсутність яких не може бути підставою для порушення прав громадян.
Суд зазначає, що допоки відповідне положення Постанови КМУ № 168 є чинним, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти в такій виплаті. Тобто органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань (рішення ЄСПЛ від 08 листопада 2005 року у справі “Кечко проти України”).
Зазначена позиція також узгоджується з висновками Конституційного Суду України, викладеними у рішеннях від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 17 березня 2004 року № 7-рп/2004, від 01 грудня 2004 року № 20-рп/2004, від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007.
Верховний Суд України у своїх рішеннях від 22 червня 2010 року у справі № 21-399во10, від 07 грудня 2012 року у справі № 21-977во10, від 03 грудня 2010 року у справі № 21-44а10 неодноразово вказував на те, що відсутність чи скорочення бюджетних асигнувань не може бути підставою для зменшення будь-яких виплат.
Суд враховує те, що відповідачем вживалися заходи щодо збільшення видатків бюджету для забезпечення реалізації вимог Постанови КМУ №168, проте, обмежене фінансування жодним чином не впливає на наявність чи відсутність у позивача права на нарахування додаткової щомісячної винагороди, що є предметом спору у цій справі, оскільки держава не може односторонньо відмовитися від взятих на себе зобов'язань, шляхом не виділення на дані цілі бюджетних асигнувань.
Крім того, суд звертає увагу на п.3 Постанови КМУ №168 згідно з яким Міністерству фінансів доручено опрацювати питання щодо збільшення видатків відповідним розпорядникам бюджетних коштів для забезпечення реалізації цієї постанови.
Вказане свідчить, що нараховуючи та виплачуючи позивачу грошове забезпечення без додаткової винагороди, передбаченої Постановою КМУ №168, відповідач діяв з порушенням вимог статті 43 Конституції України, що призвело до порушення прав позивача та недоотримання належного розміру грошового забезпечення після 24.02.2022.
Одночасно суд приймає до уваги те, що Постановою Кабінету Міністрів України від 20.01.2023 № 43 внесено зміни до Постанови КМУ № 168 відповідно до яких, слова зокрема, співробітникам Служби судової охорони, виключено. Вказані зміни набрали чинності 21.01.2023.
З огляду на зазначене, починаючи з 21.01.2023 у позивача відсутнє право на отримання додаткової винагороди, яка була передбачена Постановою КМУ № 168. Як наслідок позовна вимога в частині нарахування і виплати додаткової винагороди до ухвалення судового рішення є безпідставною.
В той же час, суд вважає за необхідне зазначити, що позивач проходить службу в Територіальному управлінні Служби судової охорони у Івано-Франківській області з 17.05.2022, що підтверджується наказом від 16.05.2022 за №193 о/с (а.с.46,47).
Отже, відповідач протиправно не виплачував позивачу додаткову винагороду, передбачену Постановою КМУ № 168, щомісячно у період з 17.05.2022 до 21.01.2023 у розмірі встановленому вказаною постановою.
Як наслідок, суд доходить висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають до задоволення, шляхом визнання протиправною бездіяльності відповідача та зобов'язання Територіального управління Служби судової охорони у Івано-Франківській області здійснити нарахування та виплату додаткової винагороди ОСОБА_1 щомісячно у період з 17.05.2022 до 21.01.2023 у розмірі, встановленому постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022.
Згідно із частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з частиною 1 статті 132 Кодексу, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Позивачем сплачено 992,40 грн. судового збору за подання позовної заяви, що підтверджується квитанцією від 15.09.2022 (а.с.1).
Враховуючи висновки суду про задоволення позовних вимог, то слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача 992,40 грн., сплаченого судового збору.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до територіального управління Служби судової охорони у Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 43213960, вул. Національної Гвардії, 14-А, м. Івано-Франківськ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання до вчинення дій - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність територіального управління Служби судової охорони у Івано-Франківській області, яка полягає в ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 у період з 17.05.2022 до 21.01.2023 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану” №168 від 28.02.2022.
Зобов'язати територіальне управління Служби судової охорони у Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 43213960, вул. Національної Гвардії, 14-А, м. Івано-Франківськ) нарахувати та виплатити додаткову винагороду ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) за період з 17.05.2022 до 21.01.2023 у розмірі, встановленому постановою Кабінету Міністрів України “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану” №168 від 28.02.2022.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань територіального управління Служби судової охорони у Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 43213960, вул. Національної Гвардії, 14-А, м. Івано-Франківськ) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 922 (дев'ятсот двадцять дві) гривні 40 копійок.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя Матуляк Я.П.