ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"31" жовтня 2023 р. справа № 300/5632/23
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Панікара І.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправним та скасування рішення № 092850009230 від 01.08.2023 року та зобов'язання до вчинення дій, -
ВСТАНОВИВ:
Адвокат Шевченко Наталія Павлівна, діючи в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач), звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (далі - відповідачі), у якому просить суд:
- визнати протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області № 092850009230 від 01.08.2023 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області призначити пенсію за віком на пільгових умовах по Списку № 2 відповідно до пункту "б" статті 13 ЗУ "Про пенсійне забезпеченння", з 24.07.2023 - дня звернення за призначенням пенсії.
Позовні вимоги мотивовані тим, ОСОБА_1 24.07.2023 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2. Однак, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Черкаській області за наслідками розгляду поданої позивачем заяви, прийнято рішення від 01.08.2023 року № 092850009230, яким позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ЗУ “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” у зв'язку з тим, що ОСОБА_1 не досягла необхідного пенсійного віку. Позивачка вважає, що відповідачем протиправно відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2, оскільки відповідач мав застосувати норми пункту "б" статті 13 ЗУ "Про пенсійне забезпеченння" у редакції Закону від 05.11.1991 № 1788-ХІІ, яку було відновлено рішенням Конституційного Суду України від 23.01.2020 року №1-р/2020 у справі № 1-5/2018 (746/15). Зазначено, що на момент звернення за призначенням пенсії 24.07.2023 в неї були всі підстави для призначення пенсії на пільгових умовах, визначені пунктом 3 рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 року №1-р/2020 у справі № 1-5/2018 (746/15). Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивачка звернулася до суду з цим позовом.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28.08.2023 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) в порядку, визначеному статтею 263 КАС України (а.с.34).
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, скористався правом подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 12.09.2023, згідно змісту якого, представник відповідача щодо можливості задоволення заявлених позовних вимог заперечила. Вказала, що рішенням ГУ ПФУ в Черкаській області № 092850009230 від 01.08.2023 року позивачці відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2. Відповідно до наданих до заяви документів загальний страховий стаж ОСОБА_1 склав 29 років 9 місяців 1 день, стаж роботи за Списком № 2 склав 6 років 21 день. Вік позивачки на дату звернення становив 54 роки 3 місяці, що не дає підстав для призначення пенсії. До страхового та пільгового стажу роботи зараховано всі періоди. Представник відповідача вважає безпідставними посилання позивача на пункт “б” статті 13 ЗУ “Про пенсійне забезпечення”. Таким чином, на думку представника відповідача, Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області правомірно відмовило позивачу в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах по Списку № 2 (а.с.43-45).
13.09.2023 через підсистему “Електронний Суд” від Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області надійшов відзив на позовну заяву, згідно змісту якого, представник відповідача щодо можливості задоволення заявлених позовних вимог заперечила. Вказала, що рішенням ГУ ПФУ в Черкаській області № 092850009230 від 01.08.2023 року позивачці відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 ЗУ “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” у зв'язку з тим, що ОСОБА_1 не досягла необхідного пенсійного віку, оскільки позивачка звернулася із заявою щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 у віці 54 роки 03 місяці 12 днів. Страховий стаж ОСОБА_1 становить 29 років 09 місяців 1 день, пільговий стаж - 6 років 21 день. З урахуванням викладеного, на думку представника відповідача, дії Головного управління є правомірними та такими, що ґрунтуються на Конституції України, законах України, а відтак, позовні вимоги є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення (а.с.50-54).
Головуючий по справі суддя Панікар І.В. в період з 01.09.2023 по 15.09.2023 перебував у відпустці, у зв'язку з чим, строк розгляду справи продовжено.
Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та відзив на позов, встановив наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 24.07.2023 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2.
Однак, після опрацювання системою поданої заяви, згідно принципу екстериторіальності органом, що призначає пенсію визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 01.08.2023 року № 092850009230 відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 ЗУ ЗУ “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” (а.с.36).
В подальшому, листом Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 03.08.2023 № 0900-0210-8/36743 надіслано позивачу вищевказане рішення про відмову у перерахунку пенсії (а.с.35).
Вважаючи такі дії відповідачів неправомірними, позивачка звернулася до суду з метою захисту свого порушеного права.
Відповідно до частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України “Про пенсійне забезпечення” від 05 листопада 1991 року №1788-XII (далі - Закон №1788-XII) та Законом України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування” від 09 липня 2003 року №1058-ІV (далі - Закон №1058-ІV).
Статтею 2 Закону №1788-XII визначено, що за цим Законом призначаються: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років; б) соціальні пенсії.
Згідно з пунктом “б” статті 13 Закону № 1788-XII в редакції, чинній до внесення змін Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення” від 02.03.2015 №213-VІІІ (далі - Закон №213-VІІІ), на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що затверджений Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:
чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах;
жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Суд звертає увагу, що до внесення змін Законом №213-VIII у статтю 13 Закону №1788-XII було встановлено, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, зокрема жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Законом №213-VІІІ, який набрав чинності з 1 квітня 2015 року, збільшено раніше передбачений пунктом “б” статті 13 Закону № 1788-ХІІ вік набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема, жінкам з 50 років до 55 років.
Таким чином, Законом України від 02.03.2015 №213-VIII, віковий ценз для жінок у 50 років було збільшено до 55 років із одночасним запровадженням правила поетапного збільшення показника вікового цензу.
У свою чергу, Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій” від 03.10.2017 №2148-VIII, який набрав чинності 11.10.2017 (далі Закон №2148-VIII), Закон України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування” від 09 липня 2003 року №1058-ІV (далі - Закон №1058-ІV), доповнено розділом XIV-1 “Пенсійне забезпечення окремих категорій громадян”.
Так, зокрема, згідно пункту 2 частини 2 статті 114 Закону №1058-ІV (в редакції Закону від 03.10.2017 №2148-VIII), працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 50 років - по 31 березня 1965 року включно; 50 років 6 місяців - з 1 квітня 1965 року по 30 вересня 1965 року; 51 рік - з 1 жовтня 1965 року по 31 березня 1966 року; 51 рік 6 місяців - з 1 квітня 1966 року по 30 вересня 1966 року; 52 роки - з 1 жовтня 1966 року по 31 березня 1967 року; 52 роки 6 місяців - з 1 квітня 1967 року по 30 вересня 1967 року; 53 роки - з 1 жовтня 1967 року по 31 березня 1968 року; 53 роки 6 місяців - з 1 квітня 1968 року по 30 вересня 1968 року; 54 роки - з 1 жовтня 1968 року по 31 березня 1969 року; 54 роки 6 місяців - з 1 квітня 1969 року по 30 вересня 1969 року; 55 років - з 1 жовтня 1969 року по 31 грудня 1970 року.
Разом з цим, Законом України від 03.10.2017 №2148-VIII, у новій редакції був викладений пункт 2 розділу XV Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, де зазначалось, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.
Окрім цього, в силу спеціальної вказівки у Законі України від 03.10.2017 №2148-VIII, наведені вище норми закону почали застосовуватись з 01.10.2017р.
Проаналізувавши вищенаведені норми, суд дійшов висновку, що з 01.10.2017 правила призначення пенсій на пільгових умовах за Списком №2 почали регламентуватись одночасно двома законодавчими актами, а саме: пунктом “б” частини 1 статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” у редакції Закону України від 02.03.2015 №213-VIII та пункт 2 частини 2 статті 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2148-VIII, який діє на час звернення позивача до відповідача.
Однак, 23.01.2020 Конституційним Судом України прийнято рішення №1-р/2020 “У справі за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу I, пункту 2 розділу III “Прикінцеві положення” Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 02 березня 2015 року №213-VIII”.
Конституційний Суд України, дослідивши правовідносини, пов'язані зі змінами підстав реалізації права на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років, зазначив, що ці зміни вплинули на очікування осіб стосовно настання юридичних наслідків, пов'язаних із реалізацією права виходу на пенсію. Особи, що належать до певної категорії працівників, були учасниками правовідносин, у яких вони об'єктивно передбачали настання відповідних наслідків, а саме призначення пенсій, тобто їх легітимні очікування були пов'язані саме з положеннями Закону №1788 у редакції до внесення змін Законом №213. Отже, зміна умов призначення пенсій особам, які належать до певної категорії працівників, з урахуванням наявності відповідного стажу роботи, призвела до такого нормативного регулювання призначення пенсій, яке суттєво вплинуло на очікування вказаних осіб, погіршило їх юридичне становище стосовно права на призначення пенсій, що має реалізовуватися при зміні нормативного регулювання лише у разі справедливого поліпшення умов праці та впевненості у настанні відповідних юридичних наслідків, пов'язаних із реалізацією права виходу на пенсію.
Конституційний Суд України зазначив, що стаття 13, частина друга статті 14, пункти “б”-“г” статті 54 Закону №1788 зі змінами, внесеними Законом №213, якими передбачено поетапне підвищення на 5 років віку виходу на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років для працівників, визначених у вказаних нормах, порушують легітимні очікування таких осіб, а отже, суперечать частині першій статті 8 Конституції України, тобто порушують принцип верховенства права, складовою якого є юридична визначеність.
У відповідності до пункту 3 резолютивної частини вказаного Рішення, підлягають застосуванню стаття 13, частина друга статті 14, пункти “б” - “г” статті 54 Закону України “Про пенсійне забезпечення” від 5 листопада 1991 року №1788-XII в редакції до внесення змін Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення” від 2 березня 2015 року №213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: “На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи - жінкам ...”.
При цьому, відповідно до статті 12 Закону України “Про пенсійне забезпечення” право на пенсію за віком мають, зокрема, жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що з 23.01.2020 (часу прийняття Рішення КСУ від 23.01.2020 №1-р/2020) існують два Закони, які одночасно регламентують правила призначення пенсій за Списком №1, а саме: пункт “б” частини 1 статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” у редакції до внесення змін Законом України від 02.03.2015 №213-VIII та пункт 2 частини 2 статті 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” у редакції Закону України від 03.10.2017 №2148-VIII.
При цьому, вказані закони містять розбіжності в умовах призначення пенсії жінкам на пільгових умовах за Списком №2, зокрема щодо вікового цензу, який у спірних правовідносинах складає 50 років за пунктом “б” частини 1 статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” у редакції до внесення змін Законом України від 02.03.2015 №213-VIII, та 55 років за пунктом 2 частини 2 статті 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” у редакції Закону України від 03.10.2017 №2148-VIII.
Вирішуючи питання про те, який закон необхідно застосовувати до спірних правовідносин, суд зазначає наступне.
Згідно положень частини 1 статті 6 КАС України, саме людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Відповідно до частини 2 статті 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Згідно статті 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини”, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Так, у пункті 102 рішення у справі “Зеленчук і Цицюра проти України” (заяви №846/16 та №1075/16) при оцінці дотримання статті 1 Першого протоколу до Конвенції Суд повинен здійснити загальний розгляд різних інтересів, які є предметом спору, пам'ятаючи, що метою Конвенції є гарантування прав, які є “практичними та ефективними”. Суд поза межами очевидного повинен дослідити реалії оскаржуваної ситуації. Така оцінка може стосуватись не лише відповідних умов компенсації, якщо ситуація схожа з тією, коли позбавляють майна, але також і поведінки сторін, у тому числі вжитих державою заходів та їх реалізації. У цьому контексті слід наголосити, що невизначеність - законодавча, адміністративна або така, що виникає із застосовної органами влади практики, - є фактором, який слід враховувати при оцінці поведінки держави (рішення у справі “Броньовський проти Польщі” (“Broniowski v. Poland”), заява №31443/96, пункт 115).
Європейський суд з прав людини у пунктах 52, 56 рішення від 14 жовтня 2010 року у справі “Щокін проти України” зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Однак суд зобов'язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у практиці Європейського суду з прав людини. На думку Європейського суду з прав людини, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості й точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу “якості закону”, передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватного захисту від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника.
Проаналізувавши вищенаведені рішення ЄСПЛ, оскільки національне законодавство допустило неоднозначне, множинне тлумачення прав та обов'язків осіб, які звертаються за призначенням пенсії на пільгових умовах за Списком №1, зокрема пункт “а” частини 1 статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” у редакції до внесення змін Законом України від 02.03.2015 №213-VIII та пункт 1 частини 2 статті 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” у редакції Закону України від 03.10.2017 №2148-VIII, суд вважає за необхідне застосувати найбільш сприятливий для позивача підхід.
Аналогічна правова позиція викладена у рішенні Верховного Суду від 21 квітня 2021, ухваленого за результатами розгляду зразкової справи №360/3611/20 (адміністративне провадження № Пз/9901/32/20).
Відтак, суд дійшов висновку, що в даній справі до спірних правовідносин перевагу слід віддати саме тому закону, який у застосуванні є найбільш сприятливий для позивача, а саме пункт “б” частини 1 статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” у редакції до внесення змін Законом України від 02.03.2015 №213-VIII, положення якого визнано неконституційними.
Таким чином, суд дійшов висновку про безпідставність доводів відповідачів щодо відсутності у позивача права на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до пункту “б” частини 1 статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення”.
Відповідач в рішенні від 01.08.2023 року № 092850009230 про відмову у призначенні пенсії за віком позивачу на пільгових умовах за списком №2, розглянувши подані нею необхідні документи, фактично погодився з тим, що позивачка має страховий стаж 29 років 09 місяців 1 день (що є більше обов'язкових 20 років), в тому числі, пільговий стаж - 6 років 21 день (що є не менше половини необхідних 10 років на зазначених роботах), з чим погоджується суд.
Вказане свідчить про відсутність спору між позивачем та відповідачем щодо:
- неналежного підтвердження позивачем пільгового стажу;
- зайнятості повний робочий день на роботі з особливо шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що ОСОБА_1 при досягненні нею 52 років набула право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком №2 відповідно до пункту "б" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", оскільки має стаж роботи за Списком № 2 - 6 років 21 день (що є не менше половини необхідних 10 років на зазначених роботах).
На момент звернення із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах за списком №1 позивачка досягла 54 - річного віку.
З огляду на встановлені судом обставини щодо подання позивачем відповідачу разом із заявою всіх необхідних документів, при наявності всіх встановлених пунктом “б” частини 1 статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” умов для призначення позивачці пенсії на пільгових умовах, суд дійшов висновку про те, що ОСОБА_1 не може бути позбавленою гарантованого пенсійного забезпечення.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 45 ЗУ “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків:
1) пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Пенсія за віком, що призначається автоматично (без звернення особи), - з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, крім випадків відсутності в системі персоніфікованого обліку відомостей про страховий стаж застрахованої особи, необхідний для призначення пенсії за віком при досягненні пенсійного віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону. У разі якщо документи про страховий стаж не подані протягом трьох місяців з дня досягнення застрахованою особою пенсійного віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, вважається, що застрахована особа виявила бажання одержувати пенсію з більш пізнього віку.
В даному випадку, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області 24.07.2023, тобто пізніше трьох місяців з дня досягнення нею пенсійного віку.
Надаючи оцінку факту порушеного права позивача, враховуючи відсутність будь-яких ефективних засобів правового захисту порушеного права позивача, окрім судового, суд дійшов висновку, що для ефективного захисту у цій справі суду слід визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 01.08.2023 року № 092850009230 про відмову у призначенні пенсії та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах за списком №2 з 24.07.2023, дня звернення про призначення пенсії.
Водночас, на думку суду, позивач, неправомірно просить суд зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області призначити пенсію за віком на пільгових умовах по Списку № 2, оскільки саме рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 01.08.2023 року № 092850009230 відмовлено ОСОБА_1 .
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно із нормами частини другої статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до положень статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
При цьому, в силу положень частини 2 статті 77 вказаного Кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Водночас, всупереч наведеним вимогам, відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів в повному об'ємі правомірності своїх дій.
Враховуючи вищевикладене, суд робить висновок про необхідність часткового задоволення заявлених позовних вимог.
Відповідно до частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Враховуючи те, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення, позивач, згідно із квитанцією від 14.08.2023 підтвердила сплату судового збору на суму 1073,60 грн., за подання даного адміністративного позову, суд робить висновок про стягнення, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області сплачений судовий збір в розмірі 536,80 грн.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправним та скасування рішення № 092850009230 від 01.08.2023 року та зобов'язання до вчинення дій - задоволити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 01.08.2023 № 092850009230.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (код ЄДРПОУ 21366538, вул. Смілянська, 23, м. Черкаси, 18000) призначити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) з 24.07.2023 пенсію за віком на пільгових умовах за списком №2 відповідно до пункту "б" частини 1 статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Відповідно до задоволених вимог стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (код ЄДРПОУ 21366538, вул. Смілянська, 23, м. Черкаси, 18000) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) сплачений судовий збір в розмірі 536,80 грн. (п'ятсот тридцять шість гривень вісімдесят копійок).
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення суду.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Учасники справи:
Позивач:
ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ).
Відповідачі:
Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018),
Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (код ЄДРПОУ 21366538, вул. Смілянська, 23, м. Черкаси, 18000).
Суддя /підпис/ Панікар І.В.