ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"30" жовтня 2023 р. справа № 300/5849/23
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Матуляка Я.П., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Командування Десантно-штурмових військ Збройних Сил України, військової частина НОМЕР_1 про визнання неправомірними дій та протиправною відмови, зобов'язання до вчинення дій, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Командування Десантно-штурмових військ Збройних Сил України, військової частина НОМЕР_1 про визнання неправомірними дій та протиправною відмови, зобов'язання до вчинення дій.
Позовні вимоги мотивовано тим, що 14.04.2023 на ім'я командира військової частини НОМЕР_1 представником позивача подано лист разом з рапортом ОСОБА_1 про звільнення з військової служби через сімейні обставини (у зв'язку з необхідністю постійного догляду за хворою мамою) відповідно статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу". До вказаного рапорту долучено висновок лікарсько-консультативної комісії. У зв'язку з тим, що жодного рішення за вказаним рапортом не приймалось, 04.05.2023 представником позивача направлено на адресу військової частини НОМЕР_1 адвокатський запит, у відповідь на який листом від 25.05.2023 повідомлено, що поданий ОСОБА_1 рапорт прийнято та передано на погодження посадовими особами військової частини. В червні 2023 засобами поштового зв'язку на адресу позивача надійшов лист Командування Десантно-штурмових військ Збройних Сил України від 15.06.2023 згідно з яким позивача повідомлено, що ОСОБА_1 слід звернутись до командування військової частини НОМЕР_1 з рапортом про звільнення за підпорядкуванням з дорученням оригіналу (чи належним чином завіреної копії) висновку медико-соціальної експертної комісії, в якому зазначено про необхідність здійснення постійного догляду за хворою дружиною. В той же час, жодного рішення за поданим ним рапортом безпосередньо від військової частини НОМЕР_1 на його адресу не надходило. Позивач вважає такі дії відповідачів протиправними, оскільки рішення про відмову в задоволенні його рапорту, викладене в листі від 15.06.2023 є необґрунтованим, з посиланням на факти, які не мають відношення до позивача.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01.09.2023 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, згідно із правилами, встановленими статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України.
02.10.2023 та 18.10.2023 на адресу суду надійшли відзиви на позовну заяву від військової частини НОМЕР_1 , в якому проти позову заперечує та просить відмовити в його задоволенні з тих мотивів, що для підтвердження обставин зазначених у рапорті про звільнення з військової служби, позивачу слід подати саме висновок медико-соціальної експертної комісії, а не лікарсько-консультативної комісії. (а.с.36-38, 43-45).
Командування Десантно-штурмових військ Збройних Сил України своїм правом на подання відзиву на позовну заяву, не скористалось.
Позивач своїм правом на подання відповіді на відзиви військової частини НОМЕР_1 не скористався.
Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті, встановив таке.
Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 16.07.2020 старший солдат ОСОБА_1 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 на посаді водія-механіка технічного обслуговування бронетанкової техніки (а.с.12).
14.04.2023 на ім'я командира військової частини НОМЕР_1 представником позивача подано лист разом з рапортом ОСОБА_1 про звільнення з військової служби через сімейні обставини (у зв'язку з необхідністю постійного догляду за хворою мамою) відповідно статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу". До вказаного рапорту долучено висновок лікарсько-консультативної комісії (а.с.12, 13).
У зв'язку з тим, що жодного рішення за вказаним рапортом не приймалось, 04.05.2023 представником позивача направлено на адресу військової частини НОМЕР_1 адвокатський запит (а.с.10,11).
Листом від 25.05.2023 командир військової частини НОМЕР_1 повідомив представника позивача про те, що поданий ОСОБА_1 рапорт прийнято та передано на погодження посадовими особами військової частини (а.с.9).
В червні 2023 засобами поштового зв'язку на адресу позивача надійшов лист Командування Десантно-штурмових військ Збройних Сил України від 15.06.2023 згідно з яким позивача повідомлено, що ОСОБА_1 слід звернутись до командування військової частини НОМЕР_1 з рапортом про звільнення за підпорядкуванням з дорученням оригіналу (чи належним чином завіреної копії) висновку медико-соціальної експертної комісії, в якому зазначено про необхідність здійснення постійного догляду за хворою дружиною.
Жодного рішення за рапортом позивача на час звернення до суду з даним позовом, командуванням військової частини НОМЕР_1 не прийнято.
Вважаючи таку бездіяльність протиправною позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Правове регулювання відносин між Державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 №2232-XII.
Згідно з частиною 1 статті 2 цього Закону військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Відповідно до ч.6 ст.2 Закону №2232-ХІІ видами військової служби є, зокрема, військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період.
Особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій (стаття 1 Закону України "Про оборону України").
Президентом України 24 лютого 2022 року прийнято Указ №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні". Відповідно до пункту 1 Указу №64/2022 воєнний стан діє з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який Указами Президента України від 14 березня 2022 року №133/2022, від 22 квітня 2022 року №259/2022, від 17.05.2022 №341/2022, від 12.08.2022 №573/2022, від 07.11.2022 року №757/2022, від 06.02.2023 №58/2023, від 01.05.2023 №254/2023 було продовжено з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб, з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб, з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб та з 05 години 30 хвилин 20 травня 2023 року строком на 90 діб відповідно.
На затвердження даних указів Верховною Радою України прийнято відповідні закони.
Як вже встановлено судом вище, старший солдат ОСОБА_1 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 на посаді водія-механіка технічного обслуговування бронетанкової техніки за контрактом.
Підстави звільнення військовослужбовців з військової служби, які проходять службу за контрактом, визначені частиною 5 статті 26 Закону №2232-XII.
Відповідно до підпункту "г" пункту 3 частини 5 статті 26 Закону №2232-XII контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби під час воєнного стану через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу):
у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
Відповідно до статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", статті 106 Кодексу цивільного захисту України, пункту 35 Положення про проходження громадянами України служби у військовому резерві внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України, затвердженого Указом Президента України від 10 серпня 2012 року №470, пункту 28 Положення про проходження громадянами України служби у військовому резерві Збройних Сил України, затвердженого Указом Президента України від 29 жовтня 2012 року №618, Кабінетом Міністрів України постановою від 12.06.2013 за №413 затверджено Перелік сімейних обставин та інших поважних причин, що можуть бути підставою для звільнення громадян з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу.
Згідно вказаного Переліку військовослужбовці, крім військовослужбовців строкової військової служби, та особи рядового і начальницького складу на їх прохання можуть бути звільнені з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу через такі сімейні обставини та інші поважні причини, зокрема необхідність постійного стороннього догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії для осіб віком понад 18 років чи лікарсько-консультативної комісії для осіб до 18 років.
Суд зазначає, що у відповідності до Закону №2232-XII та Переліку №413 підставою для звільнення з військової служби в даному випадку за такою сімейною обставиною як необхідність постійного стороннього догляду за своїми батьками, є відповідний медичний висновок медико-соціальної експертної комісії для осіб віком понад 18 років.
Відтак, суд погоджується з доводами відповідача, що належним доказом обставин зазначених у рапорті позивачем є саме висновок медико-соціальної експертизи а не висновок лікарсько-консультативної комісії.
Разом з цим, згідно ч.7 ст.26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 за №170, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 19 травня 2009 року за №438/16454, затверджено Інструкцію про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України.
Відповідно до п.12.1 Інструкції №170, звільнення військовослужбовців з військової служби (крім військовослужбовців строкової військової служби) здійснюється посадовими особами, визначеними пунктом 225 Положення.
Згідно з положеннями пп.2 п.225 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України №1153/2008 від 10.12.2008, звільнення військовослужбовців із військової служби здійснюється під час дії особливого періоду (з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) - на підставах, передбачених частиною третьою, пунктом 2 частини четвертої, пунктом 3 частини п'ятої та пунктом 3 частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу": у військових званнях до майстер-сержанта (майстер-старшини) включно за всіма підставами - командирами бригад (полків, кораблів 1 рангу) і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них.
Таким чином, повноваженнями щодо звільнення військовослужбовців з підстав передбачених пунктом 3 частини 5 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" у період дії військового стану наділені командири бригад (полків, кораблів 1 рангу) і посадові особи, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них.
У відповідності до п.233 Положення №1153/2008 визначено, що військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються:
підстави звільнення з військової служби;
думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю;
районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
Згідно із абзацом 2 пункту 14.10 розділу XIV Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, яка затверджена наказом Міністра оборони України 10.04.2009 №170, звільнення з військової служби через сімейні обставини або інші поважні причини здійснюється за наявності оригіналів документів, що підтверджують таку підставу звільнення.
Відповідно до абзацу 13 пункту 14.10 Розділу ХІV Інструкції №170 документи на звільнення військовослужбовців направляються безпосередньо до посадових осіб, які мають право їх звільнення з військової служби. Наказ по особовому складу про звільнення цих військовослужбовців повинен бути виданий і доведений до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем взяття громадянина на військовий облік та до військової частини за місцем проходження військової служби в строки, що забезпечуватимуть вчасне здавання справ і посад і розрахунок військовослужбовців, а також виконання строків звільнення, визначених Президентом України.
Додатком 19 Інструкції №170 передбачено перелік документів, що подаються з поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби. Зокрема відповідно до п.5 Додатку при поданні до звільнення з військової служби за підставами: через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 12 червня 2013 року № 413 та визначено підпунктом г пункту 1 частини четвертої, підпунктом ґ пункту 2 частини п'ятої, підпунктом г пункту 2 частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", подаються: копія рапорту військовослужбовця; документи, що підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин; копія розрахунку вислуги років військової служби (при набутті права на пенсійне забезпечення за вислугою років).
З системного аналізу наведених норм слідує, що відповідна посадова особа військової частини, до повноважень якої належить звільнення військовослужбовця, за наявності правових підстав, за результатами розгляду рапорту та податних до нього документів повинна прийняти відповідний наказ про звільнення з військової служби, а за відсутності правових підстав для цього - відмовити у задоволенні рапорту з посиланням на акти законодавства із зазначенням причин відмови.
Тобто, відповідач розглянувши рапорт позивача про звільнення зі служби, не зобов'язаний приймати рішення про відмову у звільненні зі служби у формі наказу, однак зобов'язаний повідомити про прийняте рішення з належним обґрунтуванням підстав його прийняття.
Судом встановлено, що за наслідками розгляду рапорта позивача, відповідачем - військовою частиною НОМЕР_2 , не прийнято жодного рішення.
Однак, у даних правовідносинах суб'єкт владних повноважень не може утриматися від прийняття рішення, що входить до його виключної компетенції.
Суд зазначає, що відповідь Командування Десантно-штурмових військ Збройних Сил України від 15.06.2023 не може свідчити про відмову позивачу у звільненні з військової служби, оскільки за змістом такого листа жодного рішення за наслідком розгляду рапорту позивача про звільнення з військової служби, командуванням військової частини НОМЕР_2 не прийнято.
Підсумовуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що відповідачем - військовою частиною НОМЕР_2 рапорт позивача по суті не розглянуто, що свідчить про вчинення ним протиправної бездіяльності.
Враховуючи те, що відповідач належним чином не розглянув рапорт позивача про звільнення з військової служби та не прийняв будь-якого рішення, яке б породжувало для ОСОБА_1 юридичні наслідки, то з метою належного захисту прав позивача, слід зобов'язати відповідача - військову частину НОМЕР_2 розглянути зазначений рапорт позивача, за результатом чого прийняти відповідне рішення.
Підсумовуючи наведене вище суд вважає, що позов ОСОБА_1 підлягає до часткового задоволення.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) до Командування Десантно-штурмових військ Збройних Сил України (код ЄДРПОУ 26605350, вул. Велика Бердичівська, 17-А, м. Житомир, 10014), військової частина НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 , АДРЕСА_2 ) про визнання неправомірними дій та протиправною відмови, зобов'язання до вчинення дій - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо нерозгляду рапорту ОСОБА_1 про звільнення з військової служби.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_2 код ЄДРПОУ НОМЕР_4 , АДРЕСА_2 ) розглянути рапорт ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) про звільнення з військової служби та повідомити про результати його розгляду.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя Матуляк Я.П.