ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"30" жовтня 2023 р. справа № 300/4729/23
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Григорука О.Б., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 », Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом до оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 », Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності щодо неприйняття рішення про дострокове звільнення з військової служби у запас за сімейними обставинами та зобов'язати достроково звільнити з військової служби у запас за сімейними обставинами.
Позовні вимоги мотивує тим, що відповідачами за результатами розгляду рапорту від 26 квітня 2023 року безпідставно не прийнято рішення про звільнення позивача з військової служби відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу».
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду відкрито провадження в даній адміністративній справі та вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Ухвала про відкриття провадження направлялась відповідачам у справі та вручена ОК « ІНФОРМАЦІЯ_1 » 01.08.2023, повторно надіслана ухвала вручена в/ч НОМЕР_2 - 26.09.2023.
Правом подати відзив на адміністративний позов відповідачі не скористалися. Також відповідачі не повідомили суд про поважність причин ненадання такого відзиву.
Згідно частини 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
За таких обставин, керуючись частиною 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, справа підлягає вирішенню за наявними в ній матеріалами.
Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши докази, встановив наступне.
Згідно довідки №758 виданої Військовою частиною НОМЕР_1 солдат ОСОБА_1 військовослужбовець за мобілізацією з 19.07.2022 по теперішній час перебуває на військовій службі у в/ч НОМЕР_2 .
Як стверджує позивач та підтверджується наданими суду доказами мама дружини ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 є особою з інвалідністю 2 групи, що підтверджується пенсійним посвідченням ОСОБА_2 та довідкою до акта огляду МСЕК серії АВ №0726725 від 26.09.2016.
Позивач вважаючи вказану обставину підставою для звільнення його з військової служби 26 квітня 2023 року звернувся із рапортом через ОК « ІНФОРМАЦІЯ_1 » до командира військової частини НОМЕР_1 про дострокове звільнення з військової служби у запас за сімейними обставинами. З 26 квітня 2023 по дату звернення до суду відповідачі не надали позивачу жодної відповіді.
Вважаючи таку бездіяльність протиправною позивач звернувся із даним позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
У відповідності до частини 4 статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» №2232-XII порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно з пп. «г» п.2 ч.4 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах під час воєнного стану через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу): у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
Згідно з п.233 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України затверджених Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008 (далі по тексту Положення № 1153/2008) військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення.
Судом встановлено, що позивачем було надіслано на адресу Військової частини НОМЕР_1 рапорт про звільнення з військової служби на підставі пп. «г» п.2 ч.4 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», датований 26.04.2023.
Факт отримання вказаного рапорту Військовою частиною НОМЕР_3 не спростовано відповідачем.
Відповідно до абз.4 п.241 Положення №1153/2008 накази про звільнення військовослужбовців з військової служби оголошуються командирами (начальниками) військових частин.
Враховуючи викладене, за результатом розгляду рапорту військовослужбовця приймається відповідне рішення.
Так, позивач звернувся до Військової частини НОМЕР_1 із рапортом про звільнення з військової служби, а відповідачем не надано доказів розгляду рапорту ОСОБА_1 про звільнення з військової служби.
Тобто, відповідачем не вирішено питання про задоволення або відмову у задоволенні рапорту ОСОБА_1 про звільнення з військової служби, і відповідного рішення за результатами розгляду рапорту ОСОБА_1 про звільнення з військової служби відповідачем не було прийнято та доказів прийняття такого рішення суду не надано.
За таких обставин, відповідачем допущено протиправну бездіяльність щодо нерозгляду рапорту про звільнення ОСОБА_1 з військової служби від 26.04.2023 відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий облік і військову службу».
З огляду на встановлену бездіяльність суб'єкта владних повноважень щодо розгляду рапорту позивача, суд приходить до висновку про зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 розглянути рапорт про звільнення ОСОБА_1 з військової служби від 26.04.2023 та прийняти відповідне рішення.
Враховуючи те, що рішення Військової частини НОМЕР_1 за результатом розгляду рапорту позивача не приймалося, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 прийняти рішення про звільнення ОСОБА_1 з військової служби відповідно до підпункту г пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий облік і військову службу» є зверненими на майбутнє та не підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню шляхом визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо нерозгляду рапорту про звільнення ОСОБА_1 з військової служби від 26.04.2023 відповідно до підпункту г пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий облік і військову службу» та зобов'язання Військову частину НОМЕР_1 розглянути рапорт про звільнення ОСОБА_1 з військової служби від 26.04.2023 та прийняти відповідне рішення.
Відповідно до частин 1, 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, слід стягнути з Військової частини НОМЕР_1 , за рахунок її бюджетних асигнувань, на користь позивача частину судових витрат зі сплати судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в сумі 900,00 гривень.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ВИРІШИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 », Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо нерозгляду рапорту про звільнення ОСОБА_1 з військової служби від 26.04.2023 відповідно до підпункту г пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий облік і військову службу».
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 розглянути рапорт про звільнення ОСОБА_1 з військової служби від 26.04.2023 та прийняти відповідне рішення.
В іншій частині позовних вимог та до іншого відповідача - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 , АДРЕСА_1 ) частину сплаченого судового збору в розмірі 900 (дев'ятсот) грн. 00 коп.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Григорук О.Б.