ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"30" жовтня 2023 р. справа № 300/546/23
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Панікара І.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (надалі - відповідач) про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій, в якому просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області та скасувати розпорядження УПФУ в м. Івано-Франківськ від 17.04.2015 за №820594 щодо припинення виплати пенсії ОСОБА_1 з 01.05.2015;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області нарахувати (поновити) пенсію ОСОБА_1 пенсію із зменшенням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 01 травня 2015 року;
- стягнути з відповідача нараховану ОСОБА_1 пенсію за період з 01.05.2015 до 19.10.2021.
Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 є пенсіонером відповідно до статті 55 Законом України «Про статус соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та перебуває на обліку в Головному управлінні ПФУ в Івано-Франківській області. 30.12.2022 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою про відміну розпорядження УПФУ в м. Івано-Франківськ від 17.04.2015 за №820594, яким припинено виплату пенсії ОСОБА_1 та нарахувати пенсію відповідно до ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 01.05.2015, виплачувати її в подальшому з урахуванням раніше проведених сум. 20.01.2023 Головне управління ПФУ в Івано-Франківській області своїм листом за № 294-5059/Б-02/8-0900/23 відмовило позивачу у скасуванні розпорядження від 17.04.2015 за № 820594. Вважає, що такі дії відповідача суттєво звужують його права та порушують інтереси, внаслідок чого, звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20.02.2023 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) (а.с.22).
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20.03.2023 провадження у справі №300/546/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій - закрито (а.с.35-36).
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.06.2023 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20 березня 2023 року - скасовано та направлено справу для продовження розгляду в суд першої інстанції (а.с.65-66).
26.06.2023 справа № 300/546/23 супровідним листом Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26.06.2023 №300/546/23/01-17/35775/23 надійшла до Івано-Франківського окружного адміністративного суду (а.с. 68).
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.06.2023, справа передана головуючому судді Панікару І.В.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04.07.2023 прийнято до провадження Івано-Франківського окружного адміністративного суду адміністративну справу №300/546/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій (а.с.72).
Відповідач скористався правом подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 19.07.2023, згідно змісту якого, представник відповідача щодо можливості задоволення заявлених позовних вимог заперечила. Вказала, що відповідно до ухвали Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10.05.2022 по справі №300/1722/22, відкрито провадження за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо: визнання дій Головного управління щодо відмови ОСОБА_1 в (поновленні) призначенні та виплаті пенсії із зменшення» пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи протиправними та зобов'язання Головне управління призначити (поновити) та виплачувати ОСОБА_1 пенсію із зменшенням пенсійного віку відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 01 травня 2015 року з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 08.06.2022 позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій - задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 за № 091630009142 від 02.12.2021 та зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області призначити ОСОБА_1 пенсію із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 19.10.2021. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11.10.2022 апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області залишено без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 08.06.2022 у справі №300/1722/22 без змін. Рішення набрало законної сили 11.10.2022. На виконання зазначеного вище рішення суду, позивачу призначено пенсію із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 19.10.2021. Позивач ставив позовну вимогу про зобов'язання призначити (поновити) та виплачувати пенсію з 01 травня 2015 року. Суд зобов'язав призначити пенсію з 19.10.2021. Отже, незгода особи із висновками суду першої та апеляційної інстанції є підставою для його оскарження в касаційному порядку, а не повторного звернення до суду з аналогічним позовом. Надалі, ОСОБА_1 , виявивши що пенсію призначено з 19.10.2021, а не з 01.05.2015 повторно звернувся 16 лютого 2023 до суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області. Представник відповідача наголошує, що існує судове рішення, яке набрало законної сили, і яке вже є виконаним, між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. Також представник відповідача зазначає, що з адміністративним позовом в частині вимог про зобов'язання відповідача здійснити призначення та виплату пенсії починаючи з 01 травня 2015 року, позивач звернувся до суду лише у квітні 2022, тобто з пропуском строку, встановленого статтею 122 КАС України. Просила відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі (а.с. 75-78).
Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 262 КАС України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечення на позов, встановив наступне.
ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 виданий 01.03.1993 (а.с.8) та отримує пенсію відповідно до статті 55 Законом України «Про статус соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (а.с. 8).
14.11.2014 ОСОБА_1 звернувся до Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківськ із заявою про призначення пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (а.с. 17).
Розпорядженням від 27.02.2015 за №820594 ОСОБА_1 перераховано пенсію за віком потерпілим внаслідок Чорнобильської катастрофи з 14.11.2014 (а.с. 18), однак розпорядженням №820594 від 17.04.2015 позивачу припинено виплату пенсії з 01.05.2015 в зв'язку з неправильним призначенням (а.с. 20).
Згідно з рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 08.06.2022 у справі №300/1722/22 визнано протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 за №091630009142 від 02.12.2021 та зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області призначити ОСОБА_1 пенсію із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 19.10.2021. Рішення набрало законної сили 11.10.2022 (а.с. 9-12).
30.12.2022 позивач звернувся повторно до Головного управління ПФУ в Івано-Франківській області із заявою про скасування розпорядження УПФУ в м. Івано-Франківськ від 17.04.2015 за №820594, яким припинено виплату пенсії ОСОБА_1 та нарахувати пенсію відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 01.05.2025 та виплачувати її в подальшому з урахування раніше проведених сум (а.с.13-14).
За результатами розгляду вказаної заяви, листом від 20.01.2023 за №294-5059/Б-02/8-0900/23, Головне управління ПФУ в Івано-Франківській області позивачу відмовило у задоволенні заяви та зазначило, що відповідь на аналогічне звернення надано представнику позивача листом Головного управління від 27.12.2022 за №4984-4726/Б-02/8-0900/22. Також представник відповідача у листі вказав, що рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 08.06.2022 у справі №300/1722/22 не зобов'язано призначити та нарахувати позивачу пенсію відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 01.05.2015, то підстав для призначення такої пенсії з 01.05.2015 немає (а.с. 15-16).
Позивач, вважаючи відмову відповідача протиправною та такою, що порушує його право на належне пенсійне забезпечення, звернувся до суду з метою захисту своїх прав.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.
Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно зі статтею 15 Закону України "Про пенсійне забезпечення" умови, норми та порядок пенсійного забезпечення громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, визначаються Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" або надається їм право на одержання пенсій на підставах, передбачених Законом України "Про пенсійне забезпечення".
Спірні правовідносини врегульовано Законом України від 28.02.1991 №796 «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Згідно з частиною третьою статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" призначення та виплата пенсій, особам які мають право на її отримання із зменшенням пенсійного віку, провадиться відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" і цього Закону.
Рішенням суду у справі №300/1722/22 встановлено право позивача на поновлення виплати йому пенсії, тому на підставі частини 4 статті 78 КАС України цей факт не підлягає доказуванню і суд відповідно його не досліджує.
Так, рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 8 червня 2022 року у справі №300/1722/22, яке набрало законної сили 11.10.2022, визнано протиправним та скасовано Рішення ГУПФ про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 та Зобов'язано ГУПФ призначити ОСОБА_1 пенсію із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-XII з 19.10.2021. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Суд зазначає, що у рішенні №300/1722/22 від 08.06.2022 оскаржується рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 02.12.2021 за №091630009142, яким відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-XII.
Враховуючи підставу виникнення спору, він є новим, і не спрямований на виконання рішення суду від 08.06.2022 за №300/1722/22, оскільки, як видно з матеріалів справи, предметом судового оскарження у цій справі є Розпорядження, яким позивачу з 01.05.2015 припинено виплату пенсії в зв'язку з не правильним призначенням.
Суд звертає увагу, що позивачем у справі №300/1722/22 заявлено вимоги про зобов'язання відповідача призначити та виплачувати йому пенсію із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-XII з нарахуванням компенсації втрати частини доходів з 01.05.2015, однак зважаючи на те, що Розпорядження, яким припинено виплату пенсії ОСОБА_2 з 01.05.2015 не оскаржувалось останнім, тому у його задоволенні було відмовлено, що і стало підставою для звернення позивача до суду із цим позовом.
Тобто, у цій справі та справі №300/1722/22 на рішення суду, що набрало законної сили, і на яке посилається відповідач, як підставу для відмови у задоволенні позовних вимог, різні підстави та предмет позову.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.06.2023 у справі №300/546/23.
Тому, суд відхиляє доводи пенсійного органу щодо спрямованості позову у цій справі на виконання рішення суду у справі №300/1722/22.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 9 цього Закону особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, є, зокрема, учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків.
Відповідно до статті 10 цього Закону учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців*, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.
Приписами статті 14 встановлено пільги і компенсація для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали, а саме:
- у зоні відчуження з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року - від 1 до 5 календарних днів;
- у зоні відчуження в 1987 році - від 1 до 14 календарних днів;
- у зоні відчуження в 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів;
- на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві - не менше 14 календарних днів у 1986 році.
Приписами пункту 2 частини 1 статті 55 Закону передбачено, що особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу, зокрема, потерпілим від Чорнобильської катастрофи:
- особам, які працювали у зоні відчуження з моменту аварії до 1 липня 1986 року незалежно від кількості робочих днів, а з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року - не менше 5 календарних днів - 10 років;
- особам, які працювали у 1987 році у зоні відчуження не менше 14 календарних днів - 8 років;
- особам, які працювали з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року у зоні відчуження від 1 до 5 календарних днів, у 1987 році - від 10 до 14 календарних днів, у 1988 році - не менше 30 календарних днів, на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві - не менше 14 календарних днів у 1986 році - 5 років.
У період з 24.12.1986 по 02.05.1987 в складі військової частини № НОМЕР_2 ( ОСОБА_3 ) виконував завдання по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в зоні відчуження: 8 днів в 1986 році та 122 дні в 1987 році, з 12.01.1987 по 26.01.1987 та з 11.02.1987 по 25.02.1993 та №28235 від 29.11.2013. відповідно до запису у військовому квитку позивача від 05.05.1980 № НОМЕР_3 , позивач з 24.12.1986 по 02.05.1987 приймав участь в роботах по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, доза випромінювання - 19 р.
Як вбачається із матеріалів справи, дані факти встановлені у рішенні Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 08.06.2022, дане рішення набрало законної сили 11.10.2022, тому на підставі частини 4 статті 78 КАС України цей факт не підлягає доказуванню і суд відповідно його не досліджує.
Згідно з статтею 65 Закону учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілим від Чорнобильської катастрофи видаються посвідчення, виготовлені за зразками, затвердженими Кабінетом Міністрів України. Посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" та "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи" є документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом.
Питання щодо подання та оформлення документів для призначення пенсій регулюється Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженим Постановою правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005 (далі - Порядок №22-1).
Згідно з пункту 1.3. Порядку №22-1 заява про призначення пенсії працюючим особам, а також членам сім'ї у зв'язку з втратою годувальника, який працював на (в) підприємстві, установі, організації, може бути подана через уповноважену посадову особу підприємства, установи, організації за місцезнаходженням такого підприємства, установи, організації.
У разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис. Якщо документи будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії.
Якщо наявних документів достатньо для визначення права особи на призначення пенсії, пенсія призначається на підставі таких документів. При надходженні додаткових документів у визначений строк розмір пенсії переглядається з дати призначення. У разі надходження додаткових документів пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність їх подання пенсія перераховується зі строків, передбачених частиною четвертою статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон).
Відповідно до підпункту 7 пункту 2.1. розділу II Порядку №22-1 документи, які підтверджують право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС: довідка про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 09 березня 1988 року № 122, або довідка військової частини, у складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, або довідка архівної установи, або інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об'єкт, де особою виконувались роботи у зоні відчуження; посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Із аналізу наведеної правової норми вбачається, що право на зменшення пенсійного віку мають особи, які в установленому законом порядку набули статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
У постанові від 27.02.2019 у справі № 362/6281/16-а Верховний Суд, досліджуючи значення посвідчення та первинних документів в контексті права на пенсію, дійшов такого висновку:
«…Відповідно до правової позиції Верховного Суду України (ухвала від 04 вересня 2015 року у справі № 690/23/15-а) та Верховного Суду (постанова від 18 вересня 2018 року у справі № 520/9284/17) єдиним документом, що підтверджує статус громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користування пільгами, встановленими Законом № 796-XII, у тому числі призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» або «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи»…».
Судом встановлено, що позивачу видано посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році категорії 2 Серії НОМЕР_1 від 01.03.1993, відповідно до якого ОСОБА_1 має право на пільги та компенсації, встановлені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_1 звернувся із заявою від 14.10.2014 до Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківськ про призначення пенсії, в якій зазначений вид пенсії, а саме: за віком ЧАЕС.
Після розгляду даної заяви Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківськ призначило з 14.11.2014 позивачу пенсію із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796-ХІІ від 28.02.1991, що підтверджується розпорядженням №820594 від 27.02.2015.
Розпорядженням Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківськ №820594 від 17.04.2015 ОСОБА_1 припинено виплату пенсії, починаючи з 01.05.2015, у зв'язку з неправильністю призначення, а саме - відсутністю у матеріалах справи документів, що підтверджують участь позивача у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Різного роду довідки про період роботи (служби) у зоні відчуження, про евакуацію, відселення, самостійне переселення, про період проживання та роботи на забруднених територіях, тощо, є лише підставами для визначення в установленому порядку статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС або потерпілих від Чорнобильської катастрофи.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постановах 27 лютого 2018 року у справі №344/9789/17, від 31 липня 2018 року у справі №751/2050/17, від 22.01.2019 у справі №129/1535/17, від 21 листопада 2019 року у справі №572/47/17 та в силу приписів частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України враховується судом при вирішення даної справи.
Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що єдиним документом, який підтверджує статус учасника ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС та надає право користування пільгами, встановленими Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», зокрема, призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС або Потерпілий від Чорнобильської катастрофи.
Отже, наявне у позивача посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС підтверджує факт, що позивач має право на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до вимог статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Доводи відповідача про те, що відсутні документи, які б підтверджували безпосередню участь ОСОБА_1 у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у період з 24.12.1986 по 01.06.1987 суд до уваги не бере, оскільки основним документом, що підтверджує право позивача на пільги та компенсації, встановлені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», є посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії Чорнобильської катастрофи.
При цьому суд зазначає, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, рішення та дії якого оскаржуються, не надано доказів того, що видача позивачу посвідчення була оскаржена або, що таке посвідчення скасоване.
Таким чином, позовні вимоги у частині скасування розпорядження УПФУ в м. Івано-Франківськ від 17.04.2015 за №820594 щодо припинення виплати пенсії ОСОБА_1 з 01.05.2015 та в частині зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області поновити пенсію ОСОБА_1 пенсію із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 01 травня 2015 року підлягають задоволенню.
Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача нараховану ОСОБА_1 пенсію за період з 01.05.2015 по 19.10.2021, то такі вимоги задоволенню не підлягають, оскільки перерахунок пенсійної виплати наразі не виконано. При цьому, суд виходить з того, що судовому захисту підлягають лише порушені, не визнані або оспорювані права; відповідне порушення має мати місце на момент розгляду справи судом, адже судовими актами не можуть регулюватись відносини на майбутнє. Позовна вимога в цій частині заявлена позивачем передчасно, оскільки оцінка розміру щомісячних виплат пенсії позивачу може бути зроблена лише після проведення пенсійним органом перерахунку пенсії.
Питання щодо нарахування чи не нарахування пенсії, не розглядалось відповідачем, щодо цього питання не було прийнято рішень, а відтак право позивача ще не було порушено і звернення його до суду з цими вимогами є передчасним, а тому позов в цій частині задоволенню не підлягає.
Щодо тверджень відповідача про пропущення строків звернення до адміністративного суду, які регламентовані статтею 122 КАС України, суд зазначає таке.
Право на соціальний захист відноситься до основоположних прав і свобод, які гарантуються державою і, за жодних умов, не можуть бути скасовані, а їх обмеження не допускається, крім випадків, передбачених Конституцією України (стаття 22, 64 Конституції України).
Застосовуючи строки у зазначеній сфері, потрібно розрізняти право особи на соціальний захист та право особи на судовий захист. Право на соціальний захист особи реалізується відповідним суб'єктом владних повноважень, як правило, органом пенсійного фонду за зверненням такої особи з проханням надати певний статус та здійснити відповідні виплати. У випадку якщо особа вважає, що існує спір у публічно-правовій сфері стосовно реалізації її права на соціальний захист, зумовлений протиправними рішеннями, діями або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, така особа може звернутися до адміністративного суду з позовом, що буде уже способом реалізації права на судовий захист.
Строки у сфері соціального захисту застосовує відповідний суб'єкт владних повноважень або суд, у випадку, визнання рішення, дії чи бездіяльності відповідного суб'єкта протиправними та задоволення позову особи. У свою чергу, строк на звернення до суду застосовується виключно судом, як правило, на етапі прийняття рішення про відкриття провадження в адміністративній справі. Строк звернення до суду стосується виключно питання прийняття до розгляду або відмови у розгляді позовних вимог по суті, але не застосовується для прийняття рішення про задоволення чи не задоволення таких вимог, а також періоду протягом якого такі вимоги підлягають задоволенню.
Суд виходить з того, що у триваючих правовідносинах суб'єкт владних повноважень протягом певного проміжку часу ухиляється від виконання своїх зобов'язань (триваюча протиправна бездіяльність) або допускає протиправну поведінку (триваюча протиправна діяльність) по відношенню до фізичної або юридичної особи. Прикладом таких правовідносин є правовідносини, що виникають у сфері реалізації прав громадян на соціальних захист (пенсійне забезпечення, виплата заробітної плати тощо).
З огляду на позицію Конституційного Суду України, що міститься у рішенні №8-рп/2013 від 15.10.2013 у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень частини 2 статті 233 Кодексу законів про працю України, статті 1, 12 Закону України "Про оплату праці" і у рішенні №9-рп/2013 від 15.10.2013 у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положення частині 2 статті 233 Кодексу законів про працю України, а також на підставі аналізу положення статті 51 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", суд дійшов висновку, що у разі порушення законодавства про пенсійне забезпечення органом, що призначає і виплачує пенсію, позовна заява з вимогами, пов'язаними з виплатами сум пенсії за минулий час, у тому числі сум будь-яких її складових, може бути подано без обмеження будь-яким строком.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24.04.2018 у справі № 646/6250/17, від 19.03.2019 у справі №806/1952/18, від 23.07.2020 у справі № 761/28365/16-а.
Згідно з частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
При цьому, частини 2 статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За наслідками судового розгляду, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів на обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються їх заперечення, і не довели правомірності оскаржуваної діяльності.
Частиною 2 статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Згідно з положеннями статті 1 Конвенції, статті 1 Додаткового протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Положеннями статті 14 Конвенції регламентовано, що користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою.
При цьому, суд враховує, що згідно зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція) кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 29.06.2006р. по справі "Пантелеєнко проти України" зазначено, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
Зміст категорії «ефективність» розкрито, зокрема, у рішенні Європейського суду з прав людини від 31.07.2003 по справі "Дорани проти Ірландії", де указано, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
Також зміст цієї ж категорії розкрито і у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Салах Шейх проти Нідерландів", у якому зазначено, що ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.
Відповідно до правової позиції, викладеної у рішенні Європейського суду з прав людини від 17.07.2008 по справі "Каіч та інші проти Хорватії" для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Отже, обраний судом спосіб захисту має бути ефективним та повинен забезпечити реальне відновлення порушеного суб'єктивного права чи захист ущемленого інтересу.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 20.10.2011 по справі "Рисовський проти України" (Rysovskyy v. Ukraine; заява № 29979/04) принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість.
При розв'язанні спору, суд також зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999 у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 28.10.2010 у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994 у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003 у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008 у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") і тому надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору.
Таким чином, право позивача на отримання пенсії є безперечним і забезпечення цього права становить суть взятих на себе державою зобов'язань
Враховуючи встановлені судом обставини справи, оцінивши добуті докази в їх сукупності за правилами статті 90 КАС України та аналізуючи наведені положення законодавства, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення.
Щодо розподілу судових витрат у справі.
ОСОБА_1 є громадянином, який віднесений до 2 категорії постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, і має право на пільги, встановлені законодавством України, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 (а.с.8), а тому відповідно до пункту 10 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" позивач звільнений від сплати судового збору.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задоволити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області та скасувати розпорядження УПФУ в м. Івано-Франківськ від 17.04.2015 за №820594 щодо припинення виплати пенсії ОСОБА_1 з 01.05.2015.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018) поновити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 ) пенсію із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 01 травня 2015 року.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення суду.
Апеляційна скарга подається через Івано-Франківський окружний адміністративний суд або безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Учасники справи:
Позивач:
ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 ).
Відповідач:
Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018).
Суддя /підпис/ Панікар І.В.