ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
про залишення позовної заяви без руху
"30" жовтня 2023 р. Справа № 300/7259/23
м. Івано-Франківськ
Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Главач І.А., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до Виконавчого комітету Яремчанської міської ради про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій,
ВСТАНОВИВ:
Адвокат Лісодід О.В. як представник позивача - ОСОБА_1, яка діє в інтересах неповнолітньої дитини - ОСОБА_2 , 22.10.2023 звернувся до суду з адміністративним позовом до Виконавчого комітету Яремчанської міської ради, у якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 26.09.2023 № 85 у частині відмови внутрішньо переміщеній особі, зазначеній у додатку до рішення (№ п/п 3), а саме ОСОБА_2 , в наданні статусу особи, яка проживає на території гірського населеного пункту та у видачі посвідчення встановленого зразка;
- зобов'язати Виконавчий комітет Яремчанської міської ради видати ОСОБА_2 посвідчення громадянина, який проживає на території гірського населеного пункту.
З'ясовуючи питання про наявність підстав для відкриття провадження в адміністративній справі та дотримання позивачем вимог до позовної заяви, суд зазначає таке.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 8 частини першої статті 4 КАС України позивач - це особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, або адміністратор за випуском облігацій, який подає позов до адміністративного суду на захист прав, свобод та інтересів власників облігацій відповідно до положень Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки", а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду.
Відповідно до положень частини другої статті 43 КАС України адміністративна процесуальна дієздатність, тобто здатність особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки, у тому числі доручати ведення справи представникові належить фізичним особам, які досягли повноліття і не визнані судом недієздатними, а також фізичним особам до досягнення цього віку у спорах з приводу публічно-правових відносин, у яких вони відповідно до законодавства можуть самостійно брати участь.
У спірному випадку, оскільки фактів визнання неповнолітньої ОСОБА_2 обмежено дієздатною або недієздатною судом не встановлено, то така особа відповідно до чинного законодавства України наділена адміністративно процесуальною дієздатністю та може мати статус позивача в цій адміністративній справі, предметом розгляду якої є правомірність відмови в наданні статусу особи, яка проживає на території гірського населеного пункту.
Нормами статті 53 КАС України встановлюються правила участі у судовому процесі органів та осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Так, відповідно до частини першої зазначеної статті Кодексу у випадках, встановлених законом, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, державні органи, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи можуть звертатися до адміністративного суду із позовними заявами в інтересах інших осіб і брати участь у цих справах. При цьому Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, державні органи, органи місцевого самоврядування повинні надати адміністративному суду документи та інші докази, які підтверджують наявність визначених законом підстав для звернення до суду в інтересах інших осіб.
Згідно з частиною першою статті 56 КАС України права, свободи та інтереси малолітніх та неповнолітніх осіб, які не досягли віку, з якого настає адміністративна процесуальна дієздатність, а також недієздатних фізичних осіб захищають у суді їхні законні представники - батьки, усиновлювачі, опікуни чи інші особи, визначені законом.
Таким чином, звертаючись з позовом в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 , ОСОБА_1 діє як законний представник неповнолітньої особи в розумінні частини першої статті 56 КАС України, а не як фізичні особи, яким законом надане право звертатися до суду в інтересах інших осіб відповідно до частини першої статті 53 КАС України.
Вказана правова позиція узгоджується із висновком, викладеним в ухвалі Верховного Суду від 29.05.2019 у справі № 640/109/19.
Отже, належним позивачем у справі є ОСОБА_2 , а ОСОБА_1 є лише законним представником ОСОБА_2 .
Таким чином, в позовній заяві необхідно уточнити позивача та його представника.
Частиною третьою статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Суд звертає увагу на те, що правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір".
Відповідно до частини першої статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" встановлено, що прожитковий мінімум для працездатних осіб в розрахунку на місяць з 01.01.2023 складає 2684,00 гривні.
Положенням підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, ставка судового збору 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Отже, розмір судового збору, який підлягає до сплати позивачем, становить 1073,60 грн (2684*0,4=1073,60 грн).
При цьому, за змістом частини першої статті 9 Закону України "Про судовий збір" суд не вправі відкрити провадження у справі, в разі якщо до спеціального фонду Державного бюджету України не надійшов судовий збір в розмірі, передбаченому цим Законом.
У позовній заяві представник позивача зазначив, що позивач звільнена від сплати судового збору за подання цього позову на підставі пункту 14 частини другої статті 3 та пункту 7 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір", оскільки такий позов поданий в інтересах неповнолітньої дитини.
Суд звертає увагу на те, відповідно до частини першої статті 2 Закону України "Про судовий збір", платники судового збору є громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.
Частина друга статті 3 Закону України "Про судовий збір" містить перелік об'єктів, за які не справляється судовий збір, а стаття 5 цього ж Закону - перелік суб'єктів, які звільняються від сплати судового збору за подання до суду позовів, заяв, скарг, а також підстави звільнення від сплати судового збору осіб, які звертаються із заявами про захист не власних прав, а охоронюваних законом прав та інтересів інших осіб.
Так, відповідно до пункту 7 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір", від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються громадяни, які у випадках, передбачених законодавством, звернулися із заявами до суду щодо захисту прав та інтересів інших осіб.
При цьому, Закон України "Про судовий збір" не відносить малолітніх дітей та батьків, які звертаються в їх інтересах, до категорії громадян, які звільнені від сплати судового збору.
За приписами абзацу 1 частини першої статті 2 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.
Згідно з пунктом 14 частини другої статті 3 Закону України "Про судовий збір", судовий збір не справляється за подання заяви, апеляційної та касаційної скарги про захист прав малолітніх чи неповнолітніх осіб.
Тобто, Закон України "Про судовий збір" розмежовує поняття "позовна заява" та "заява", а тому передбачені пільги щодо сплати судового збору стосуються лише заяв.
Таким чином, ОСОБА_1 , яка діє від імені та в інтересах ОСОБА_2 як її законний представник, звернулася до Івано-Франківського окружного адміністративного суду з позовною заявою, за подання якої передбачено сплату судового збору.
Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 13.06.2018 по справі №367/5983/16-ц.
Отже, позовну заяву подано без додержання вимог статтей 160 та 161 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до частини першої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
При цьому, за змістом частини 1 статті 9 Закону України "Про судовий збір", суд не вправі відкрити провадження у справі, в разі якщо до спеціального фонду Державного бюджету України не надійшов судовий збір в розмірі, передбаченому цим Законом.
За таких обставин, позовну заяву подано без додержання вимог частини 3 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно положень частини 1 статті 9 Закону України "Про судовий збір" судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.
Суд доводить до відома, що інформація щодо платіжних реквізитів для перерахування судового збору міститься на офіційному веб-порталі "Судова влада" в розділі "Івано-Франківський окружний адміністративний суд".
Відповідно до частини 1 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити) (частина 2 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України).
На підставі наведеного, керуючись статтями 161, 169, 241-243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
ПОСТАНОВИВ:
позовну заяву ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до Виконавчого комітету Яремчанської міської ради про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій - залишити без руху.
Надати позивачу (представнику позивача) п'ятиденний строк з дня вручення (отримання) копії цієї ухвали для усунення недоліків позовної заяви, шляхом надання:
- уточненої позовної заяви, у якій вказати належного позивача та його представника;
- документу про сплату судового збору в розмірі 1073,60 грн або вказати інші підстави звільнення від сплати судового збору за подання цього позову до суду.
Роз'яснити позивачу (представнику позивача), що в разі не усунення недоліків у вищезазначений строк позовна заява буде повернена.
Представнику позивача ухвалу надіслати через підсистему "Електронний суд".
Перебіг процесуальних строків, початок яких пов'язується з моментом вручення процесуального документа учаснику судового процесу в електронній формі, починається з наступного дня після доставлення документів до Електронного кабінету в розділ "Мої справи".
Ухвала окремо від рішення суду оскарженню не підлягає.
Суддя Главач І.А.