ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
з питань роз'яснення судового рішення та відстрочення виконання
31 жовтня 2023 року Справа № 280/5888/22 м.Запоріжжя
Суддя Запорізького окружного адміністративного суду Артоуз О.О., розглянувши в порядку письмового провадження заяву Державної установи «Софіївська виправна колонія (№ 55)» про роз'яснення та відстрочення виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 05.12.2022 у справі №280/5888/22 за позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Софіївська виправна колонія (№ 55)» про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
В провадженні Запорізького окружного адміністративного суду (суддя Духневич О.С.) перебувала зазначена справа.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 05.12.2022 адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Державної установи «Софіївська виправна колонія (№ 55)» (70002, Запорізька область, Запорізький район, м. Вільнянськ, вул. Металістів, буд. 1, код ЄДРПОУ 08563501) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково; визнано протиправними дії Державної установи «Софіївська виправна колонія (№ 55)» щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди у розмірі 30000,00 грн. щомісячно, яка передбачена постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», за період з 24.02.2022 по 31.05.2022; зобов'язано Державну установу «Софіївська виправна колонія (№ 55)» здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди у розмірі 30000,00 грн. щомісячно, яка передбачена постановою Кабінетом Міністрів України № 168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», за період з 24.02.2022 по 31.05.2022, з урахуванням раніше виплачених сумм; стягнуто з Державної установи «Софіївська виправна колонія (№ 55)» за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 суму судового збору у розмірі 992,40 грн. (дев'ятсот дев'яносто дві гривні сорок копійок)..
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 03.05.2023 апеляційну скаргу Державної установи "Софіївська виправна колонія (№55)" на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 05.12.2022 в адміністративній справі №280/5888/22 залишено без задоволення. Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 05.12.2022 в адміністративній справі №280/5888/22 залишено без змін.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 07.06.2023 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Державної установи "Софіївська виправна колонія (№55)" на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 05 грудня 2022 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 03 травня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної установи "Софіївська виправна колонія (№55)" про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Виконавчі листи по справі позивачем не отримувалися.
22 серпня 2023 року на адресу суду надійшла заява Державної установи "Софіївська виправна колонія (№55)" про роз'яснення рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 05.12.2022. У вказаній заяві заявник просить суд: роз'яснити рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 05.12.2022 по справі №280/5888/22: в частині того, чи включати період відпустки з 14 квітня по 28 травня 2022 року включно період в який військовослужбовець Державної кримінально-виконавчої служби України ОСОБА_1 та вихідні дні згідно графіка несення служби - не несе службу в установі і не знаходиться на території установи в період нарахування додаткової винагороди у розмірі 30000 грн., що передбачена Постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022; чи входить 31 травня в період нарахування та виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди у розмірі 30000 гривень, що передбачена Постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022; чи входять не робочі (вихідні) дні згідно графіка несення служби в період нарахування додаткової винагороди у розмірі 30000 гривень, що передбачена Постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022. Відстрочити виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 05.12.2022 по справі № 280/5888/22 строком на шість місяців після дати його роз'яснення. Заяву в частині роз'яснення судового рішення мотивовано необхідністю уникнення невірного виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 05.12.2022 по справі №280/5888/22 з приводу того чи включати період відпустки з 14.04.2022 по 28.05.2022 включно (наказ по установі від 12.04.2022 № 23/ОС/ВП) та вихідні дні згідно графіку несення служби - це період в який військовослужбовець Державної кримінально-виконавчої служби України ОСОБА_1 не несе службу в установі в період нарахування додаткової винагороди у розмірі 30000 гривень, що передбачена Постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022. Також, заявник вказує на те, що згідно кошторисних призначень установи по КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки» установою не могли бути закладеними в травні 2022 року до розрахунків бюджетного запиту на 2023 рік (проекту кошторису на 2023 рік) так як вони не могли бути передбачені установою взагалі (судова справа розпочата 25 жовтня 2022року), тому фінансування видатків по справі №280/5888/22 в кошторисі установи не передбачено в 2023 році і в зв'язку з чим установою виконати рішення суду по справі №280/5888/22 в вересні 2023 року - лютому 2024 року не можливо так, як кошторисні видатки на виплату додаткової винагороди відсутні.
Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.08.2023 заяву передано на розгляд головуючому судді Артоуз О.О.
Справа повернулася до Запорізького окружного адміністративного суду з Третього апеляційного адміністративного суду та передана судді 26 жовтня 2023 року.
Ухвалою суду від 26.10.2023 призначено розгляд заяви на 31.10.2023 о 14:00 год.
В судове засідання 31.10.2023 представником заявника подано заяву про розгляд заяви за наявними матеріалами в порядку письмового провадження.
Частиною 1 ст. 254 КАС України встановлено, що за заявою учасника справи, державного виконавця суд роз'яснює ухвалене ним судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення, шляхом постановлення ухвали.
Суд розглядає заяву про роз'яснення судового рішення у порядку, в якому було ухвалено відповідне судове рішення, протягом десяти днів з дня її надходження. У разі необхідності суд може розглянути питання роз'яснення судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи та державного виконавця. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Також, ч. 1 ст. 378 КАС України встановлено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.
У зв'язку із неявкою у судове засідання всіх учасників справи, на підставі приписів ч. 4 ст. 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши подану представником відповідача заяву, суд зазначає наступне.
У поданій заяві про роз'яснення рішення заявник, просить роз'яснити рішення в частині чи включати період відпустки з 14 квітня по 28 травня 2022 року включно період в який військовослужбовець Державної кримінально-виконавчої служби України ОСОБА_1 та вихідні дні згідно графіка несення служби - не несе службу в установі і не знаходиться на території установи в період нарахування додаткової винагороди у розмірі 30000 грн., що передбачена Постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022; чи входить 31 травня в період нарахування та виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди у розмірі 30000 гривень, що передбачена Постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022; чи входять не робочі (вихідні) дні згідно графіка несення служби в період нарахування додаткової винагороди у розмірі 30000 гривень, що передбачена Постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022.
Суд зазначає, що роз'яснення судом ухваленого ним рішення здійснюється насамперед з метою усунення такого недоліку, як незрозумілість судового рішення, що перешкоджає його належному виконанню. Фактично роз'ясненням рішення є зміна форми його викладення таким чином, щоб ті частини судового акта, які викликають труднощі для розуміння, були висвітлені ясніше та зрозуміліше. Роз'яснюючи судове рішення, суд не вносить змін до самого тексту судового рішення, яке він роз'яснює.
Зрозумілість судового рішення полягає в логічному, чіткому, переконливому викладенні змісту рішення. Чіткість викладення передбачає, зокрема, що: терміни, вжиті у судовому рішенні, відповідають тому змісту, який вони мають за законодавством України; такі терміни чітко співвідповідають з поняттями, які вони позначають; текст правової норми, застосованої судом, відтворюється без перефразування і при цьому зрозуміло, де наводиться правова норма, а де суд дає своє тлумачення її змісту.
Крім того, роз'яснення полягає в тому, що суд не повинен давати відповідь на нові вимоги або на невирішені вимоги, він лише пояснює положення постановленого ним рішенням, які нечітко сформульовані, або є незрозумілими для заінтересованих осіб.
Суд зазначає, що питання, з приводу роз'яснення якого звернувся заявник, не свідчить про незрозумілість судового рішення чи окремих його положень.
Судове рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 05.12.2022 відповідає вимогам КАС України, його текст є цілком зрозумілим, доступним для сприйняття, містить вичерпні, чіткі та такі, що випливають із встановлених фактичних обставин висновки, за змістом не припускає різного його тлумачення, а тому не потребує роз'яснення.
Крім того, в своїй заяві про роз'яснення рішення, заявник фактично просить суд роз'яснити спосіб його виконання, при цьому, чинним КАС України не передбачено роз'яснення судового рішення щодо способу його виконання.
Також, суд зауважує, що порядок розрахунку грошового забезпечення позивача належить безпосередньо до повноважень відповідача.
У випадку, коли ж суб'єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення), з урахуванням встановлених судом обставин.
Втручання суду в повноваження суб'єкта публічної влади можливе лише тоді, якщо судом буде встановлено, що в адміністративній процедурі фізична (юридична) особа виконала всі приписи законодавства, а суб'єкт владних повноважень у відповідь необґрунтовано й незаконно не вчинив належну дію чи не ухвалив необхідне рішення.
Згідно з Рекомендацією № R (80) 2 Комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11 березня 1980 року, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Отже, дискреційним повноваженням є повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийняті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) обрати один з кількох варіантів рішення.
Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч. 3 ст. 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
У зв'язку із наведеним, заява Державної установи «Софіївська виправна колонія (№ 55)» про роз'яснення судового рішення, задоволенню не підлягає.
Вирішуючи заяву Державної установи «Софіївська виправна колонія (№ 55)» в частині відстрочення виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 05.12.2022 у справі №280/5888/22, суд виходить з наступного.
Відповідно до частин 1-5 статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання самої особи або членів її сім'ї, її матеріальне становище; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення рішення, ухвали, постанови.
Отже, інститут відстрочення виконання рішення суду спрямований на забезпечення виконання судового рішення протягом певних визначених проміжків часу у разі наявності виняткових обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Наявність таких обставин має бути підтверджено належними та допустимими доказами. Обов'язок доказування таких обставин покладається на заявника (боржника).
Заявник у заяві посилається на те, що згідно кошторисних призначень установи по КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки» установою не могли бути закладеними в травні 2022 року до розрахунків бюджетного запиту на 2023 рік (проекту кошторису на 2023 рік) так як вони не могли бути передбачені установою взагалі (судова справа розпочата 25 жовтня 2022 року), тому фінансування видатків по справі №280/5888/22 в кошторисі установи не передбачено в 2023 році і в зв'язку з чим установою виконати рішення суду по справі № 280/5888/22 в вересні 2023 року - лютому 2024 року не можливо так, як кошторисні видатки на виплату додаткової винагороди відсутні.
Однак, такі доводи відповідача не є безумовною підставою для застосування положень ст. 378 КАС, з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
З огляду на відсутність передбачених критеріїв для визначення поважності таких підстав, прийняття відповідних рішень є дискреційним повноваженням суду, яке він реалізує за власними переконанням, з урахуванням конкретних обставин справи. При цьому, таке розстрочення здійснюється виключно у виняткових випадках, за умови, що суд встановить наявність обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо).
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
При розгляді заяв щодо розстрочення виконання судового рішення необхідно виходити з міркувань доцільності та об'єктивної необхідності надання саме таких строків розтермінування виконання рішення в цілому. Наявність підстав має бути доведена боржником.
Відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення застосовується з метою зменшення надмірного тягаря на боржника, якщо такий тягар може призвести до виникнення ситуації, за якої виконання судового рішення стане взагалі неможливим.
У постанові від 06.12.2019 року у справі №2а/0570/6531/2011 Верховний Суд дійшов висновку, що відстрочення в розумінні зазначеної норми закону є відкладенням чи перенесенням дати виконання рішення на новий строк, який визначається адміністративним судом, та допускається у виняткових випадках, залежно від обставин справи. Підставою для відстрочення можуть бути конкретні існуючі, об'єктивні, виключні обставини, що ускладнюють виконання судового рішення у встановлений строк або фактично унеможливлюють таке.
Оцінюючи доводи заяв про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, суди повинні враховувати, що ці заходи не повинні створювати боржнику можливість ухилятися від виконання судового рішення. До уваги повинні братися не лише реальний майновий стан боржника, але й його наміри, що свідчать про бажання виконати рішення. (позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 30.01.2020 у справі №819/150/17).
У Рішенні від 27.11.2008 у справі № 1-37/2008 Конституційний Суд України вказав, що Закон про Державний бюджет України як правовий акт, що має особливий предмет регулювання (визначення доходів та видатків на загальносуспільні потреби), створює належні умови для реалізації законів України, інших нормативно-правових актів, ухвалених до його прийняття, які передбачають фінансові зобов'язання держави перед громадянами і територіальними громадами. Саме у виконанні цих зобов'язань утверджується сутність держави як соціальної і правової.
Відповідно до ст. ст. 1, 3 Конституції України та принципів бюджетної системи (стаття 7 Кодексу) держава не може довільно відмовлятися від взятих на себе фінансових зобов'язань, передбачених законами, іншими нормативно-правовими актами, а повинна діяти ефективно і відповідально в межах чинного бюджетного законодавства (абзаци другий, третій підпункту 3.3 пункту 3 мотивувальної частини Рішення 27.11.2008 у справі №1-37/2008).
Таким чином, законодавство, що визначає фінансові зобов'язання держави, має первинний характер, а бюджетне законодавство - похідний від нього характер.
Така правова позиція підтримана Конституційним Судом України, зокрема, у рішеннях від 20.03.2002 № 5-рп/2002, від 17.03.2004 №7-рп/2004, від 01.12.2004 № 20-рп/2004, від 09.07.2007 №6-рп/2007, в яких зазначено про неможливість поставити гарантовані законом виплати, пільги тощо в залежність від видатків бюджету.
Зокрема, у рішенні від 09.07.2007 №6-рп/2007 Конституційний Суд України вказав на те, що невиконання державою своїх соціальних зобов'язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави. Разом з тим держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов'язана забезпечити його реалізацію. У протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності правового регулювання покладаються на державу.
Європейський Суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїх рішеннях неодноразово констатував, що органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Окрім того, відповідно до рішень ЄСПЛ «Кечко проти України» (заява № 63134/00, пункти 23, 26) та «Ромашов проти України» (заява №67534/01, пункт 43), реалізація особою права, яке пов'язано з отриманням бюджетних коштів, що базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов'язань, є безпідставними.
Суд вважає, що при розгляді заяв або клопотань щодо відстрочення виконання судового рішення необхідно виходити з міркувань доцільності та об'єктивної необхідності надання саме таких строків відтермінування виконання рішення в цілому. Наявність підстав для відтермінування має бути доведена боржником. Строки відтермінування знаходяться у прямій залежності від обставин, що викликають необхідність надання додаткового строку для повного виконання рішення суду. Надання такого не може створювати занадто або безпідставно привілейовані умови для боржника, натомість повинне базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувачів і боржників.
При цьому, заявником не надано до суду безумовних доказів на підтвердження обставин що заважають вчасно виконати рішення суду.
Суд зазначає, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, має з урахуванням поточних умов вишукувати заходів для найскорішого поновлення прав позивача, а відстрочення виконання даного рішення суду призведе до необґрунтованого та невизначеного у часі продовження порушення законних прав та інтересів позивача.
Окрім того, відповідач у справі достатніх та безспірних доказів в обґрунтування своєї заяви суду не надав, також не навів економічного обґрунтування, яке свідчить про неможливість нарахування та виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди у розмірі 30000,00 грн. щомісячно, яка передбачена постановою Кабінетом Міністрів України № 168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», за період з 24.02.2022 по 31.05.2022.
Також, заява не містить підстав вважати, що після завершення терміну відстрочення рішення суду буде виконано, що нівелює значення інституту судового захисту прав громадян.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Таким чином, відповідач зобов'язаний виконати рішення суду та нарахувати виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди у розмірі 30000,00 грн. щомісячно, яка передбачена постановою Кабінетом Міністрів України № 168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», за період з 24.02.2022 по 31.05.2022.
Враховуючи викладене, суд вважає, що заява відповідача про відстрочення виконання рішення суду не підлягає задоволенню, а рішення суду в цій справі є обов'язковим до виконання відповідачем.
Враховуючи наведене, керуючись ст. ст.241-243, 248, 254, 378 КАС України, суддя
УХВАЛИВ:
У задоволенні заяви Державної установи «Софіївська виправна колонія (№ 55)» про роз'яснення та відстрочення виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 05.12.2022 у справі №280/5888/22 за позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Софіївська виправна колонія (№ 55)» про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії- відмовити.
Копію ухвали направити учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Ухвала виготовлена та підписана 31 жовтня 2023 року.
Суддя О.О. Артоуз