ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
30 жовтня 2023 року Справа № 280/7495/23 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чернової Ж.М. розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Лівобережного відділу державної виконавчої служби у м.Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про визнання протиправними та скасування постанов
ВСТАНОВИВ:
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Лівобережного відділу державної виконавчої служби у м.Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:
визнати дії державного виконавця Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (Одеса) Лівобережного відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі (колишній Заводський відділ державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), щодо арешту коштів боржника - противоправними;
постанови державного виконавця Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (Одеса) Лівобережного відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі (колишній Заводський відділ державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) за НОМЕР_3 від 19.10.2020, та постанову державного виконавця Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (Одеса) Лівобережного відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі (колишній Заводський відділ державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) № НОМЕР_4 від 28.10.2021 - скасувати, в частині накладення арешту на грошові кошти, що надходять на рахунку на ім'я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 , IBAN НОМЕР_2 , який відкритий в АТ КБ «ПРИВАТБАНК», Київ, Україна, як заробітна плата;
зобов'язати державного виконавця Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (Одеса) Лівобережного відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі (колишній Заводський відділ державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) скасувати постанови НОМЕР_3 від 19.10.2020, № НОМЕР_4 від 28.10.2021 «про арешт коштів ОСОБА_1 (іпн. код НОМЕР_1 ) та у визначений Законом спосіб і порядок повідомити АТ КБ «ПРИВАТБАНК» про скасування постанови № НОМЕР_3 від 19.10.2020, та № НОМЕР_4 від 28.10.2021 для фактичного зняття арешту з банківського рахунку, відкритого на ім'я ОСОБА_1 та надіслати відповідну постанову органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про арешт коштів боржника - ОСОБА_1 , (іпн. код - НОМЕР_1 ).
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 19.10.2020 та 28.10.2021, державним виконавцем відділу ДВС було винесено постанову про накладення арешту на грошові кошти, що містяться на всіх моїх відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкрито після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення, на які заборонено законом, та належать боржнику, в результаті чого було арештовано рахунок на ім'я позивача, який відкритий в АТ КБ «ПриватБанк» для зарахування заробітної плати позивача. В зв'язку з чим, з початку травня 2023 року, позивач не може отримувати належну йому заробітну плату, яка являється єдиним джерелом його існування. З метою забезпечення своїх прав, позивач звернувся до начальника відділу відповідача з проханням скасувати постанову державного виконання в частині накладення арешту на грошові кошти, що знаходяться у вигляді заробітної плати на його рахунку для виплат, але отримав відповідь про те, що арешт може бути знятий лише за рішенням суду. Також позивач звернувся до банку, який виконував постанову про решту коштів боржника, проте також отримав відмову з посиланням на те, що банк виконував постанову виконавця, тому зняти арешт не має право. Позивач не заперечує проти стягнення боргу, але накладення арешту на спеціальні банківські рахунки вважає незаконним та перевищенням повноважень державного виконавця. Просить задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою від 18.09.2023 позовну заяву залишено без руху. У встановлений строк позивачем усунуто недоліки позовної заяви.
Ухвалою суду від 09.10.2023 визнано поважними причини пропуску строку звернення до суду та поновлено позивачу строк звернення до суду із позовною заявою. Відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі. Зобов'язано Лівобережний відділ державної виконавчої служби у м.Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) надати суду у строк для подання відзиву належним чином завірені копії матеріалів виконавчого провадження.
У зв'язку з перебуванням головуючого судді у відпустці, розгляд адміністративної справи проводиться першого робочого дня по її закінченню.
Відповідно до частини 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, установив наступні обставини.
19.10.2020 старшим державним виконавцем Заводського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Суручан М.М. винесено постанову про арешт коштів боржника ВП НОМЕР_3, згідно якої накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору / основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів 12160,69 грн.
28.10.2021 головним державним виконавцем Заводського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Кеніх О.Й. винесено постанову про арешт коштів боржника ВП НОМЕР_4, згідно якої накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору / основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів 6827,5 грн.
На відповідне звернення позивача, Лівобережний відділ державної виконавчої служби у м.Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) листом від 21.06.2023 №21937/12 повідомлено, зокрема, про те, що виконуючи рішення, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до ч.3 ст.52 Закону України «Про виконавче провадження» повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та вразі їх знаходження на рахунку, на кошти на якому заборонено накладення арешту, банк зобов'язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із ч.4 ст.59 Закону України «Про виконавче провадження». Зазначено, що банк не повідомляв державного виконавця про спеціальний режим коштів боржника та не повертав виконавцю його постанову без виконання. Також, зазначено, що у довідці від 22.05.2023 №PLOICCO6VRJDFQCC відсутня інформація про віднесення зазначеного рахунку до рахунків зі спеціальним чи обмеженим режимом використання, довідка не містить підтвердження, що на кошти, які знаходяться на рахунку боржника, заборонено звертати стягнення згідно із чинним законодавством України, а також вказано, що на картку (рахунок) може зараховувана будь-яка виплата (переказ). Таким чином, у зв'язку із відсутністю інформації про сплату суми заборгованості необхідної для задоволення вимог стягувача, виконавчого збору та витрат виконавчого провадження Лівобережний відділ державної виконавчої служби у м.Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) не має можливості проводити виконавчі дії, в тому числі й зняття арешту з коштів боржника.
Відповідно до довідки, виданої АТ КБ «ПриватБанк» 22.05.2023 №PLOICCO6VRJDFQCC, ОСОБА_1 станом на 22.05.2023 має в АТ КБ «ПриватБанк» картку, на яку отримує зарплатні виплати. Також, на вказану картку (рахунок) може бути зарахована будь-яка виплата (переказ).
Позивач не погоджуючись з постановою про арешт коштів боржника від 19.10.2020, що винесена у виконавчому провадженні НОМЕР_3, постановою про арешт коштів боржника від 28.10.2021, що винесена у виконавчому провадженні НОМЕР_4, звернувся до суд з позовною заявою.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає Закон України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року №1404-VІІІ (далі - Закон № 1404).
Відповідно до статті 5 Закону № 1404, примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 10 Закону № 1404, заходами примусового виконання рішень є звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника.
Відповідно до частини 1 статті 48 Закону № 1404, звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.
Згідно з частиною 2 статті 48 Закону № 1404, стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.
Забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, кошти на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, кошти на електронних рахунках платників акцизного податку, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15-1 Закону України "Про електроенергетику", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19-1 Закону України "Про теплопостачання", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 26-1 Закону України "Про теплопостачання", статті 18-1 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення", на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України "Про впорядкування питань, пов'язаних із забезпеченням ядерної безпеки", на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.
Відповідно до частини 6 статті 48 Закону № 1404, стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця.
Відповідно до приписів статті 56 Закону № 1404, арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі. Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення. Копія постанови про опис та арешт майна (коштів) надається сторонам виконавчого провадження.
Виконавець зобов'язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника та/або з електронних грошей, які знаходяться на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку, небанківських надавачів платіжних послуг документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктами 10, 15 частини першої статті 34 цього Закону.
Статтею 59 Закону № 1404 визначено підстави для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є:
1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом;
2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника;
3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах;
4) наявність письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням;
5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно;
6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову;
7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника;
8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову;
9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону;
10) отримання виконавцем від Державного концерну "Укроборонпром", акціонерного товариства, створеного шляхом перетворення Державного концерну "Укроборонпром", державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну "Укроборонпром" або на момент припинення Державного концерну "Укроборонпром" було його учасником, господарського товариства, визначеного частиною першою статті 1 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності", звернення про зняття арешту в порядку, передбаченому статтею 11 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності".
У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.
Відповідно до статті 68 Закону № 1404 стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів/електронних грошей, що знаходяться на рахунках у банках чи інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів.
За іншими виконавчими документами виконавець має право звернути стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника без застосування заходів примусового звернення стягнення на майно боржника - за письмовою заявою стягувача або за виконавчими документами, сума стягнення за якими не перевищує п'яти мінімальних розмірів заробітної плати.
Про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі - підприємцю, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи.
Згідно з частиною 1 статті 70 Закону № 1404 розмір відрахувань із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника вираховується із суми, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Відповідно до частини 2 статті 70 Закону № 1404, із заробітної плати боржника може бути утримано за виконавчими документами до погашення у повному обсязі заборгованості: у разі стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю особи, у зв'язку із втратою годувальника, майнової та/або моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, - 50 відсотків; за іншими видами стягнень, якщо інше не передбачено законом, - 20 відсотків.
Частиною 3 статті 70 Закону № 1404, встановлено, що загальний розмір усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати та інших доходів боржника не може перевищувати 50 відсотків заробітної плати, що має бути виплачена працівнику, у тому числі у разі відрахування за кількома виконавчими документами. Це обмеження не поширюється на відрахування із заробітної плати у разі відбування боржником покарання у виді виправних робіт і стягнення аліментів на неповнолітніх дітей. У таких випадках розмір відрахувань із заробітної плати не може перевищувати 70 відсотків.
Згідно з частиною 1 статті 73 Закону № 1404, стягнення не може бути звернено на такі виплати: 1) вихідну допомогу, що виплачується в разі звільнення працівника; 2) компенсацію працівнику витрат у зв'язку з переведенням, направленням на роботу до іншої місцевості чи службовим відрядженням; 3) польове забезпечення, надбавки до заробітної плати, інші кошти, що виплачуються замість добових і квартирних; 4) матеріальну допомогу особам, які втратили право на допомогу по безробіттю; 5) допомогу у зв'язку з вагітністю та пологами; 6) одноразову допомогу у зв'язку з народженням дитини; 7) допомогу при усиновленні дитини; 8) допомогу на дітей, над якими встановлено опіку чи піклування; 9) допомогу на дітей одиноким матерям; 10) допомогу особам, зайнятим доглядом трьох і більше дітей віком до 16 років, по догляду за дитиною з інвалідністю, по тимчасовій непрацездатності у зв'язку з доглядом за хворою дитиною, а також на іншу допомогу на дітей, передбачену законом; 11) допомогу на лікування; 12) допомогу на поховання; 13) щомісячну грошову допомогу у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства громадян, які проживають на території, що зазнала радіоактивного забруднення; 14) дотації на обіди, придбання путівок до санаторіїв і будинків відпочинку за рахунок фонду споживання.
Відповідно до частин 1, 2 статті 128 Кодексу Законів про Працю України (далі - КЗпП України), при кожній виплаті заробітної плати загальний розмір усіх відрахувань не може перевищувати двадцяти процентів, а у випадках, окремо передбачених законодавством України, - п'ятидесяти процентів заробітної плати, яка належить до виплати працівникові. При відрахуванні з заробітної плати за кількома виконавчими документами за працівником у всякому разі повинно бути збережено п'ятдесят процентів заробітку.
Постановою правління Національного банку України 12 листопада 2003 року №492 (у редакції від 15 січня 2020 року) затверджено Інструкцію про порядок відкриття і закриття рахунків клієнтів банків та кореспондентських рахунків банків - резидентів і нерезидентів» (далі - Інструкція).
Пунктом 3 Інструкції передбачено, що поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України. До поточних рахунків також належать рахунки із спеціальним режимом їх використання, що відкриваються у випадках, передбачених законами України або актами Кабінету Міністрів України;
Пунктом 68 розділу V Інструкції визначено, що банк відкриває поточні рахунки фізичним особам для здійснення деяких видів виплат (заробітної плати, дивідендів, стипендій, пенсій, соціальної допомоги, повернення надлишково сплачених сум, інших виплат) за зверненням суб'єкта господарювання, який укладає з банком договір про відкриття поточних рахунків на користь фізичних осіб.
Пунктом 69 розділу V передбачено, що банк відкриває фізичній особі окремий поточний рахунок для зарахування виключно заробітної плати, стипендії, пенсії, соціальної допомоги та інших передбачених законодавством України соціальних виплат у порядку, визначеному в пункті 62 розділу V цієї Інструкції, або використовує вже відкритий для цих цілей рахунок (далі у цьому пункті - окремий рахунок).
Клієнт зобов'язаний під час відкриття окремого рахунку в заяві про відкриття поточного рахунку (додаток 3) у рядку "Додаткова інформація" зазначити, що рахунок відкривається для зарахування заробітної плати, стипендії, пенсії, соціальної допомоги та інших передбачених законодавством України соціальних виплат. Така інформація для діючого поточного рахунку зазначається в додатковому договорі до договору банківського рахунку.
Постановою правління Національного банку України від 11 вересня 2017 року № 89 «Про затвердження нормативно-правових актів Національного банку України з бухгалтерського обліку» затверджено: План рахунків бухгалтерського обліку банків України та Інструкцію про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України (далі - Інструкція та План рахунків).
Додатком 1 до Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України «Призначення та ознаки рахунків бухгалтерського обліку банків України» передбачено, що група рахунків 980 - документи за розрахунковими операціями.
Так, з системного аналізу вищевикладеного вбачається, що заробітна плата позивача у розмірі не більше 80 відсотків є коштами, на які заборонено звертати стягнення, а заробітна плата у розмірі 20 відсотків - є коштами для звернення стягнення, що передбачено - Розділом ІХ Закону України «Про виконавче провадження».
З постанови про накладення арешту від 19.10.2020 ВП НОМЕР_3, судом установлено накладення арешту на рахунки позивача у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору / основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів 12160,69 грн, окрім рахунків звернення стягнення, на які заборонено законом.
Також, з постанови про накладення арешту від 28.10.2021 ВП НОМЕР_4, судом установлено накладення арешту на рахунки позивача у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору / основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів 6827,5 грн, окрім рахунків звернення стягнення, на які заборонено законом.
При цьому, право виконавця на накладення арешту передбачено статтею 56 Закону №1404.
У свою чергу, підставою для визнання протиправними та скасування оскаржуваних постанов позивач вважає неможливість накладення арешту на його зарплатний рахунок, що є рахунком зі спеціальним призначенням.
Так, Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 19 травня 2020 року по справа № 905/361/19 зазначено, зокрема наступне: «Чинним законодавством не передбачено відкриття суб'єктами господарювання рахунків зі спеціальним режимом їх використання для виплати заробітної плати … . Рахунок боржника на кошти на якому державним виконавцем накладено арешт є поточним рахунком боржника … . Зазначений рахунок не відноситься до рахунків зі спеціальним чи обмеженим режимом використання, накладення арешту на які заборонено.».
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13 березня 2019 року справа № 344/8982/17 і Велика Палата Верховного Суду не знайшла підстав для відступу від такої позиції.
Судом установлено, що особистий рахунок позивача відкритий в АТ КБ «ПриватБанк» не є рахунком зі спеціальним призначенням, а згідно вказаної вище Інструкції та Плану рахунків група рахунків 980, до якої відноситься відкритий рахунок позивача є - документи за розрахунковими операціями.
Так, відповідно до довідки, виданої АТ КБ «ПриватБанк» 22.05.2023 №PLOICCO6VRJDFQCC, ОСОБА_1 станом на 22.05.2023 має в АТ КБ «ПриватБанк» картку, на яку отримує зарплатні виплати. Також, на вказану картку (рахунок) може бути зарахована будь-яка виплата (переказ).
Таким чином, у вказаній довідці йде мова про те, що такий рахунок призначений для отримання заробітної плати та не містить посилання, що такий є спеціальним режимом використання.
Як вже зазначалось, законом не заборонено звертати стягнення, зокрема, на заробітну плату та право накладати арешт на рахунки.
З наявних у справі доказів судом установлено, що на картковий рахунок відкритий в АТ КБ «ПриватБанк» надходить заробітна плата позивача, яка підлягає арешту та утриманню на виконання постанови про арешт майна боржника від 19.10.2020 ВП НОМЕР_3, постанови про арешт майна боржника від 28.10.2021 ВП НОМЕР_4.
При цьому, з наявних у справі доказів судом не встановлено винесення постанови про звернення стягнення на заробітну плату.
У ситуації, що склалась, спірний рахунок не є рахунком звернення стягнення чи арешт якого заборонений, з іншого боку факт арешту та утримання зарплатних коштів у повному обсязі суперечить статті 70 Закону № 1404 та статті 128 КЗпП України.
Системний аналіз статті 52 та статті 59 Закону № 1404, дає підстави для висновку, що саме на банк, іншу фінансову установу, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, покладено обов'язок повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках. Вказане кореспондує обов'язку виконавця зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини 1 статті 34 цього Закону.
З матеріалів справи установлено, що постанови не містить посилань на конкретний рахунок позивача та містять застереження, а саме - крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику. Банк не повідомляв державного виконавця про спеціальний режим коштів боржника та не повертав виконавцю його постанову без виконання, що є прямим обов'язком банку.
Верховний Суд в ухвалі від 07 лютого 2019 року справа № 727/6404/18 зазначив, що в разі, коли банком при виконанні постанови державного виконавця не було враховано вказане в постанові застереження щодо непоширення арешту на кошти на рахунках, накладення арешту та/або звернення на які заборонено законом, державний виконавець не може відповідати за такі дії іншої юридичної особи.
Вказане кореспондує із висновком Великою Палатою Верховного Суду (вказана вище), що арешт має бути знятий власне виконавцем на підставі пункту 1 частини 4 статті 59 Закону № 1404 у випадку надходження документального підтвердження що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.
Зі свого боку позивач не позбавлений права відповідно пункту 3 частини 2 статті 18 Закону № 1404 звернутися до державного виконавця із клопотанням та відповідним документальним підтвердженням про зняття арешту із рахунку на який вона отримує заробітну плату.
Так, відповідно до матеріалів справи 22.05.2023 до Лівобережного відділу державної виконавчої служби у м.Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) надійшла заява боржника про зняття арешту, до якої було додано довідку АТ КБ «ПриватБанк» від 22.05.2023 №PLOICCO6VRJDFQCC.
Однак, за результатами розгляду такої заяви позивачу відмовлено у її задоволенні.
Необхідно вказати про те, що система примусового стягнення боргу за виконавчими документами, спрямована саме на безперечне обмеження користування коштами боржника якими володіє останній, задля відновлення прав стягувача.
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані позивачем докази суд дійшов до висновку, що дії державного виконавця щодо винесення постанов про арешт коштів боржника відповідають приписам Закону України "Про виконавче провадження", отже є правомірними та такими, що вчинені на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством.
Суд звертає увагу на те, що будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень має бути законним та обґрунтованим, прийнятим чи вчиненим в межах наданих повноважень, містити конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, з урахуванням вище викладеного, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд оцінивши докази, які є у справі, в їх сукупності дійшов висновку, що позовні вимоги є не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
В силу статті 139 КАС України розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 2, 77, 139, 241-245 КАС України, суд,
ВИРІШИВ:
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_1 ) до Лівобережного відділу державної виконавчої служби у м.Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) (69006, м. Запоріжжя, пр. Металургів, 6, код ЄДРПОУ 45028225) про визнання протиправними та скасування постанов - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 10-денний строк з дня його підписання.
Рішення у повному обсязі складено та підписано 30.10.2023.
Суддя Ж.М. Чернова