УХВАЛА
про залишення позовної заяви без руху
м. Вінниця
30 жовтня 2023 р. Справа №120/16075/23
Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Поліщук Ірина Миколаївна, розглянувши матеріали позовної заяви за позовом заступника керівника Вінницької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Тиврівської селищної ради та Вінницької обласної військової адміністрації до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії
ВСТАНОВИВ:
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява заступника керівника Вінницької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Тиврівської селищної ради та Вінницької обласної військової адміністрації до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.
Як слідує із прохальної частини позовної заяви, предметом оскарження за даним позовом є бездіяльність Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 стосовно невжиття заходів щодо приведення у готовність до використання захисної споруди цивільного захисту - протирадіаційного укриття №02323, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .
При цьому, обґрунтовуючи підстави звернення в інтересах держави саме в особі Тиврівської селищної ради та Вінницької обласної військової адміністрації, прокурор зазначив, що Тиврівська селищна рада в силу положень ч. 2 ст. 19 Кодексу цивільного захисту України та п.п. 10, п. "а", ч. 1 ст. 36-1 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" є уповноваженим суб'єктом для вжиття заходів, спрямованих на здійснення контролю за утриманням та стану готовності захисних споруд цивільного захисту та захисту порушених інтересів держави у цій сфері.
Також зазначив, що в силу п. 16 ч. 1 ст. 16 Закону України "Про місцеві державні адміністрації", ч. 1 ст. 19, ч. 15 ст. 32 Кодексу цивільного захисту України на Вінницьку обласну військову адміністрацію покладено функцію державного контролю за утриманням та станом готовності захисних споруд цивільного захисту.
Надаючи оцінку підставам звернення прокурора в особі Тиврівської селищної ради та Вінницької обласної військової адміністрації до суду з даним позовом, варто зазначити наступне.
Так, статтею 131-1 Конституції України визначено, що прокуратура здійснює: 1) підтримання публічного обвинувачення в суді; 2) організацію і процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, вирішення відповідно до закону інших питань під час кримінального провадження, нагляд за негласними та іншими слідчими і розшуковими діями органів правопорядку; 3) представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
В постанові від 13.07.2022 року у справі №120/1460/21-а Верховний Суд зазначив, що представництво прокурором держави в суді, по-перше, може бути реалізовано у виключних випадках, зокрема, у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; по-друге, в позовній заяві прокурор самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовує необхідність їх захисту, зазначає орган, уповноважений державою здійснити відповідні функції у спірних правовідносинах; по-третє, прокурор повинен пересвідчитися, що відповідний державний орган не здійснює захисту інтересів держави (тобто, він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається), приміром, повідомити такий державний орган про виявлені порушення, а у разі невчинення цим органом дій, спрямованих на захист інтересів держави, представляти інтереси держави в суді відповідно до статті 23 Закону № 1697-VІІ, навівши відповідне обґрунтування цього.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.02.2019 року (справа №826/13768/16) щодо здійснення прокурором процесуального представництва держави в суді, зокрема зазначила, що за змістом ч. 3 ст. 23 Закону № 1697-VІІ прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; 2) у разі відсутності такого органу.
Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.
У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює його неналежно.
Нездійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.
Здійснення захисту неналежним чином виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.
Неналежність захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, зокрема, включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.
Верховний Суд звернув увагу на те, що захищати інтереси держави повинні, насамперед, відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.
Велика Палата Верховного Суду наголосила, що наведені вище положення законодавства регламентують порядок та підстави здійснення прокурором процесуального представництва держави в суді в межах правил участі в судовому процесі органів та осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
З огляду на вищенаведене, підстави та порядок звернення прокурора до адміністративного суду в порядку його представництва інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено та відмінно від реалізації права на звернення до суду самого суб'єкта владних повноважень. Таке представництво: по-перше, може бути реалізовано у виключних випадках, зокрема у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; по-друге, прокурор у позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовує необхідність їх захисту, зазначає орган, уповноважений державною здійснити відповідні функції у спірних правовідносинах; по-третє прокурор повинен пересвідчитися, що відповідний державний орган не здійснює захисту інтересів держави (тобто, він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається).
Відповідно до обґрунтувань позовної заяви, подання позову заступника керівника Вінницької окружної прокуратури пов'язане з тим, що Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 не вживає передбачених законодавством заходів щодо приведення у готовність до використання захисної споруди цивільного захисту - протирадіаційного укриття №02323.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 32 Кодексу цивільного захисту України до захисних споруд цивільного захисту належить протирадіаційне укриття - негерметична споруда для захисту людей, в якій створюються умови, що виключають вплив на них іонізуючого опромінення у разі радіоактивного забруднення місцевості та дії звичайних засобів ураження.
Утримання захисних споруд цивільного захисту у готовності до використання за призначенням здійснюється суб'єктами господарювання, на балансі яких вони перебувають (у тому числі споруд, що не увійшли до їх статутних капіталів у процесі приватизації (корпоратизації), за рахунок власних коштів (ч. 8 ст. 32 Кодексу цивільного захисту України).
Контроль за готовністю захисних споруд цивільного захисту до використання за призначенням забезпечує центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, спільно з відповідними органами та підрозділами цивільного захисту, місцевими державними адміністраціями (ч. 15 ст. 32 Кодексу цивільного захисту України, із змінами, внесеними згідно із Законом № 2228-IX від 21.04.2022 року).
Згідно із пунктом 3 "Порядку створення, утримання фонду захисних споруд цивільного захисту та ведення його обліку", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.03.2017 року № 138 (далі - Порядок №138), балансоутримувач захисної споруди - власник захисної споруди або юридична особа, яка утримує її на балансі.
Утримання фонду захисних споруд у готовності до використання за призначенням здійснюється їх балансоутримувачами (пункт 9 Порядку № 138).
Здійснення контролю за готовністю захисних споруд цивільного захисту до використання за призначенням забезпечує ДСНС разом з відповідними органами та підрозділами цивільного захисту, місцевими держадміністраціями (п. 12 Порядку № 138).
При цьому, дійсно положеннями ч. 2 ст. 19 Кодексу цивільного захисту України передбачено, що до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері цивільного захисту належить: організація виконання вимог законодавства щодо створення, використання, утримання та реконструкції фонду захисних споруд цивільного захисту; організація обліку фонду захисних споруд цивільного захисту; здійснення контролю за утриманням та станом готовності захисних споруд цивільного захисту; організація проведення технічної інвентаризації захисних споруд цивільного захисту, виключення їх за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, з фонду захисних споруд цивільного захисту; здійснення інших повноважень у сфері цивільного захисту, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами.
Крім того, положеннями ч. 1 ст. 19 Кодексу цивільного захисту України дійсно визначено, що до повноважень Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій у сфері цивільного захисту належить: організація обліку фонду захисних споруд цивільного захисту; здійснення контролю за утриманням та станом готовності захисних споруд цивільного захисту.
Поряд із цим, серед визначених статтею 19 Кодексу цивільного захисту України повноважень органів місцевого самоврядування та місцевих державних адміністрацій у сфері цивільного захисту відсутні повноваження щодо звернення до адміністративного суду із позовом до балансоутримувача захисної споруди щодо зобов'язання останнього привести таку захисну споруду у стан готовності до використанні.
Такі повноваження органів місцевого самоврядування та місцевих державних адміністрацій не визначені в Законах України "Про місцеве самоврядування в Україні" та "Про місцеві державні адміністрації".
Крім того, ані Кодекс цивільного захисту України, ані Закони України "Про місцеве самоврядування в Україні" та "Про місцеві державні адміністрації" не містять положень, які б визначали, що здійснення контролю за утриманням та станом готовності захисних споруд цивільного захисту має здійснюватись у спосіб звернення до адміністративного суду із позовом до балансоутримувача захисної споруди щодо зобов'язання останнього привести таку захисну споруду у стан готовності до використанні.
При цьому, варто наголосити, що пунктом 1 Положення про Державну службу України з надзвичайних ситуацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 грудня 2015 року №1052 (далі - Положення № 1052) встановлено, що Державна служба України з надзвичайних ситуацій (ДСНС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ і який реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та запобігання їх виникненню, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, рятувальної справи, гасіння пожеж, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб, а також гідрометеорологічної діяльності.
Згідно із пунктом 3 Положення № 1052 основними завданнями ДСНС є:
1) реалізація державної політики у сфері цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій, запобігання їх виникненню, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, рятувальної справи, гасіння пожеж, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб, а також гідрометеорологічної діяльності;
2) здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням і виконанням вимог законодавства у сфері цивільного захисту, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб.
За змістом пункту 4 Положення № 1052 ДСНС відповідно до покладених на неї завдань, зокрема:
- здійснює заходи щодо створення, утримання та реконструкції фонду захисних споруд цивільного захисту, ведення їх обліку, забезпечує разом з відповідними органами та підрозділами цивільного захисту, місцевими держадміністраціями здійснення контролю за готовністю зазначених споруд до використання за призначенням;
- здійснює заходи щодо впровадження інженерно-технічних заходів цивільного захисту, готує пропозиції щодо віднесення населених пунктів та об'єктів національної економіки до груп (категорій) із цивільного захисту;
- організовує і здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законів та інших нормативно-правових актів з питань техногенної та пожежної безпеки, цивільного захисту міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими держадміністраціями, іншими державними органами та органами місцевого самоврядування, суб'єктами господарювання;
- складає акти перевірок, видає приписи, постанови, розпорядження про усунення порушень вимог законодавства у сфері цивільного захисту, пожежної та техногенної безпеки, а в разі встановлення порушень, що створюють загрозу життю та здоров'ю людей, звертається безпосередньо та через територіальні органи до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері цивільного захисту, пожежної та техногенної безпеки роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, об'єктів, споруд, цехів, дільниць, окремих приміщень, а також машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, зупинення проведення робіт, у тому числі будівельно-монтажних, випуску та реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту;
- застосовує адміністративно-господарські санкції за порушення вимог законодавства у сфері цивільного захисту, пожежної та техногенної безпеки.
Водночас Законом України від 21.04.2021 № 2228-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування повноважень між центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері цивільного захисту, та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту" із Кодексу цивільного захисту України виключено статтю 67 "Повноваження центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки".
Разом з тим, вказаним законом Кодекс цивільного захисту України доповнено статтею 17-1 Повноваження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, згідно із пунктами 16, 48, 51 якої такий суб'єкт владних повноважень:
- реалізує державну політику з питань створення, утримання та реконструкції фонду захисних споруд цивільного захисту, ведення обліку таких споруд;
- звертається до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства з питань пожежної та техногенної безпеки роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, експлуатації будівель, об'єктів, споруд, цехів, дільниць, а також машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, зупинення проведення робіт, у тому числі будівельно-монтажних, випуску і реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту, надання послуг, у разі якщо такі порушення створюють загрозу життю та/або здоров'ю людей;
- перевіряє стан дотримання вимог законодавства у сфері цивільного захисту та складає відповідні акти.
Із наведеного вище слідує, що положеннями Кодексу цивільного захисту України повноваженнями на звернення до адміністративного суду наділене лише ДСНС та виключно з позовами про застосування заходів реагування.
Про те, що уповноваженим органом на здійснення повноважень щодо захисту порушених інтересів держави у спірних правовідносинах є саме ДСНС, також вказує і Вінницька окружна прокуратура в листі від 03.08.2023 №50/1-607-23, адресованому до ГУ ДСНС у Вінницькій області.
При цьому, варто наголосити, що суб'єкт владних повноважень, виступаючи позивачем, має бути уповноважений законом на звернення до суду за вирішенням спору прямо визначеного законом.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30.08.2022 року у справі №П/811/1067/17, де Суд зазначив: "Звернення до адміністративного суду на виконання владних управлінських функцій передбачає, що така форма реагування має витікати безпосередньо з повноважень цього органу (у певній сфері правовідносин), а право на звернення до суду (з відповідним адміністративним позовом), зміст якого, коли це стосується суб'єкта владних повноважень, прирівнюється до його повноважень, має бути чітко передбачено законом".
З огляду на викладене, прокурору слід навести належне обґрунтування, в тому числі, нормативно-правове, підстав його звернення до суду із даним позовом в інтересах держави саме в особі Тиврівської селищної ради та Вінницької обласної військової адміністрації.
Також, варто зазначити, що відповідно до ст. 46 КАС України громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, громадські об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень:
1) про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності громадського об'єднання;
2) про примусовий розпуск (ліквідацію) громадського об'єднання;
3) про затримання іноземця або особи без громадянства чи примусове видворення за межі території України;
4) про встановлення обмежень щодо реалізації права на свободу мирних зібрань (збори, мітинги, походи, демонстрації тощо);
5) в інших випадках, коли право звернення до суду надано суб'єкту владних повноважень законом.
З огляду на викладене, прокурору слід навести нормативно-правове обґрунтування наявності законодавчо визначених підстав для звернення прокурора саме з таким предметом позову.
Крім того, положеннями п.п. 4, 5 ч. 5 ст. 160 КАС України визначено, що в позовній заяві зазначається зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Також, позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів) (ч. 4 ст. 161 КАС України).
В даному ж випадку, вимоги даного позову скеровані до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 .
При цьому, прокурор зазначив, що згідно з відомостями облікової картки захисної споруди цивільного захисту (протирадіаційне укриття) № НОМЕР_1 , розташованої по АДРЕСА_1 , вказана захисна споруда перебуває у власності Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 . Зазначена захисна споруда вбудована в двохповерхову будівлю, призначена для укриття населення, має площу 380 кв.м., місткістю 200 осіб.
Із долученої прокурором інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно те Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо фізичної особи із РНОКПП НОМЕР_2 ( ОСОБА_1 ) слідує, що будівля "Універмагу" належить ОСОБА_1 на праві спільної часткової власності (частка 22/25).
Більше того, відповідна будівля належить ОСОБА_1 на праві спільної часткової власності саме як фізичній особі, а не фізичній особі-підприємцю, адже суб'єктами права спільної часткової власності можуть бути лише фізичні особи, юридичні особи, держава, територіальні громади (ст. 356 ЦК України).
Окрім того, із долученого до матеріалів позовної заяви листа Вінницької обласної військової адміністрації №02.2-09-2269 від 18.09.2023 слідує, що балансоутримувачем захисної споруди цивільного захисту - протирадіаційного укриття №02323 є Тиврівська районна спілка споживчих товариств.
Таким чином, долучені до позовної заяви докази не в повній мірі відповідають обставинам, якими обґрунтовуються вимоги даного позову.
Також, як видно із долученого до матеріалів позову листа Тиврівської селищної ради від 24.07.2023 №02-09/876, на адресу Вінницької окружної прокуратури було надано копію технічного паспорту захисної споруди цивільного захисту №02323, складеного за наслідком проведено інвентаризації у 2012 році.
Однак, до матеріалів позову такого паспорту прокурором долучено не було.
Таким чином, наведені вище обставини вказують на невідповідність позовної заяви вимогам КАС України.
За правилами, визначеними частиною 1 статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Відповідно до частини 2 статті 169 КАС України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
З огляду на викладене вважаю, що дану позовну заяву необхідно залишити без руху, надавши особі, яка її подала, строк для усунення недоліків шляхом:
- надання належного обґрунтування, в тому числі, нормативно-правового, підстав звернення прокурора до суду із даним позовом в інтересах держави саме в особі Тиврівської селищної ради та Вінницької обласної військової адміністрації;
- надання нормативно-правового обґрунтування наявності законодавчо визначених підстав для звернення прокурора саме з таким предметом позову;
- надання належних доказів на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються заявлені позовні вимоги чи/або приведення таких обставин у відповідність до долучених до позову доказів;
- надання копії технічного паспорту захисної споруди цивільного захисту №02323.
Керуючись ст.ст. 169, 248, 256 КАС України, -
УХВАЛИВ:
1. Позовну заяву заступника керівника Вінницької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Тиврівської селищної ради та Вінницької обласної військової адміністрації до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії залишити без руху.
2. Запропонувати позивачу у 5-денний строк з дня отримання копії ухвали усунути недоліки позовної заяви, зазначені в мотивувальній частині ухвали суду, шляхом:
- надання належного обґрунтування, в тому числі, нормативно-правового, підстав звернення прокурора до суду із даним позовом в інтересах держави саме в особі Тиврівської селищної ради та Вінницької обласної військової адміністрації;
- надання нормативно-правового обґрунтування наявності законодавчо визначених підстав для звернення прокурора саме з таким предметом позову;
- надання належних доказів на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються заявлені позовні вимоги чи/або приведення таких обставин у відповідність до долучених до позову доказів;
- надання копії технічного паспорту захисної споруди цивільного захисту №02323.
3. Копію ухвали надіслати позивачу.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.
Суддя Поліщук Ірина Миколаївна