РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Вінниця
30 жовтня 2023 р. Справа № 120/10480/23
Вінницький окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Дончика Віталія Володимировича, розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії
ВСТАНОВИВ:
13.07.2023 року ОСОБА_1 звернулася в суд з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області у якому просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача №025050004330 від 14.12.2022 року про відмову у перерахунку пенсії (допризначення у зв?язку з наданими додатковими документами (виплата грошової допомоги відповідно до ст.55) ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- зобов?язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області допризначити та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування" (1058-15 ) у розмірі її десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначила, що перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Вінницькій області та отримує пенсію за віком.
Вказала, що 08.12.2022 року звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області із заявою про виплату грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій, що передбачена п.7-1 Розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV.
10.01.2023 року Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області надіслало лист з копією рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 14.12.2022 року № 025050004330, яким позивачу відмовлено в перерахунку пенсії - допризначення у зв'язку з наданими додатковими документами (виплата грошової допомоги відповідно до ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення"), оскільки відсутній необхідний страховий стаж для такої виплати.
Позивач не погоджується з таким рішенням відповідача та вважає, що вона має достатній страховий стаж роботи, що дає право на виплату грошової допомоги в розмірі десяти пенсій за віком відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у зв'язку із чим, позивач звернулася з цим позовом до суду.
Ухвалою суду від 18.07.2023року даний адміністративний позов залишено без руху та встановлено 5-денний строк з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків, зазначених у мотивувальній частині ухвали, а саме, надання суду: заяви про поновлення строків звернення до суду та доказів поважності причин його пропуску; нової редакції позовної заяви з уточнюючим суб'єктним складом учасників справи та/або змістом позовних вимог.
У зазначений строк позивач вимоги вказаної ухвали суду про залишення позовної заяви без руху виконала.
Ухвалою суду від 02.08.2028 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у адміністративній справі, розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Цією ж ухвалою суду витребувано у позивача: правове обґрунтування віднесення трудової діяльності позивача на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е - ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", із зазначенням назви посади, місця роботи та періоду роботи; витребувано у Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області інформацію щодо назви посади, місця та періоду роботи, який був зарахований до стажу роботи позивача, який давав би право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е - ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
17.08.2023 року відповідачем1 подано відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що відповідно до матеріалів електронної пенсійної справи стаж роботи на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" і "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" склав 29 років 4 місяці 15 днів.
На думку відповідача1, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області прийнято обгрунтоване та законне рішення №025050004330 від 14.12.2022 року про відмову у нарахуванні та виплаті грошової допомоги в розмірі 10 пенсій з огляду на те, що не виконані умови пункту 7-1 розділу XV Закону №1058.
З огляду на викладене, представник відповідача1 вважає, що підстави для задоволення даного адміністративного позову відсутні.
18.08.2023 року відповідачем2 подано відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що 08.12.2022 року позивач звернулася до відповідача1 із заявою про призначення допомоги у розмірі десяти місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 розділу "Прикінцеві положення" Закону №1058.
Відповідач акцентує увагу, що норму пункту 7-1 розділу "Прикінцеві положення" Закону №1058 слід тлумачити таким чином, що для отримання визначеної пунктом 7-1 розділу "Прикінцеві положення" Закону №1058 грошової допомоги при виході на пенсію по Закону №1058 особа має дотриматись таких вимог: станом день досягнення пенсійного віку працювати в установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону №1788; пенсія має призначатися особі вперше (тобто особи, які отримували пенсію раніше і з будь-яких причин перестали отримувати її, право на зазначену грошову допомогу втратили); станом на день звернення за призначенням пенсії особа повинна мати страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на посадах, які визначені пунктами "е" - "ж" статті 55 Закону №1788.
За результатами розгляду заяви позивача встановлено, що у неї стаж роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії за вислугу років згідно Закону України "Про пенсійне забезпечення" складає 29 років 04 місяці 15 днів.
3 огляду на наведене, 14.12.2022 року Головним управлінням прийнято рішення про відмову в призначенні грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій № 025050004330, оскільки у позивача відсутній необхідний стаж роботи (30 років) на посадах, що дають право на пенсію за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону №1788.
На думку відповідача2, оскаржуване рішення є правомірним та скасуванню не підлягає.
Враховуючи наведене, представник відповідача2 вважає, що підстави для задоволення даного адміністративного позову відсутні.
23.08.2023 року відповідач2 подала до суду пояснення та копію електронної пенсійної справи позивача.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши інші докази в їх сукупності, судом встановлено наступне.
Позивач знаходиться на пенсійному обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України у Вінницькій області та з 01.10.2022 року їй призначена пенсія за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
08.12.2022 року позивач звернулася із заявою до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, у якій просила нарахувати та виплатити грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню та виплачується під час призначення пенсії за віком, у розмірі 10 місячних пенсій станом на день її призначення, відповідно до вимог пункту 7-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Зазначена заява за принципом екстериторіальності розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 14.12.2022 року №025050004330 відмовлено ОСОБА_1 в перерахунку пенсії - допризначення, у зв'язку з наданими додатковими документами (виплата грошової допомоги відповідно до ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Зокрема, у рішенні вказано, що аналіз наданих документів не дає можливості виплатити грошову допомогу в розмірі десяти місячних пенсій відповідно до ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", оскільки страховий стаж на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років позивача складає 29 років 04 місяців 15 днів.
Позивач вважає таке рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, а тому звернулася до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписом пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам регулює Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» .
Як передбачено пунктом 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Такий Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, який визначає умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до п.7-1 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затверджений постановою Кабінету Міністрів Україні 23.11.2011 № 1191 (далі - Порядок №1191).
Відповідно до пункту 2 Порядку №1191 до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» і «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», що передбачені: переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 р. N 909 «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років».
Згідно пункту 5 Порядку №1191 грошова допомога надається особам, яким починаючи з 1 жовтня 2011 р. призначається пенсія за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.
З аналізу наведених норм законодавства можна зробити висновок, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов'язується з наявністю у неї необхідного спеціального страхового стажу роботи на певних визначених законодавством посадах й вихід на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності, а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» будь-якого іншого виду пенсії.
Матеріалами справи встановлено, що згідно записів трудової книжки колгоспника від 04.11.1991 №777, у період з 02.01.1983 по 15.12.1985 позивач працювала в колгоспі "Пам?ять Леніна" на посаді вихователя д/ясел; з 17.02.1986 по 01.04.1995 працювала в КСП "Колос" на посаді "Завідуюча"; з 01.04.1995 прийнята в Кунянський дитячий садок на посаду "Завідуюча", з 29.06.2016 назву посади змінено на директор (завідуюча).
Відмовляючи позивачу у виплаті грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідач послався на недостатній страховий стаж, що дає право на виплату одноразової грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій - 29 років 04 місяців 15 днів, до якого не зараховано періоди роботи з 02.01.1983 року по 15.12.1985 року (колгосп "Пам'ять Леніна") та з 17.02.1986 року по 01.04.1995 року (КСП "Колос"), оскільки колгосп та КСП не відносяться до закладів/установ державної або комунальної форми власності.
При цьому, у письмових поясненнях відповідачем 2 вказано, що період роботи з 02.01.1983 року по 15.12.1985 року (колгосп "Пам?ять Леніна") та з 17.02.1986 року по 01.04.1995 року (КСП "Колос") зараховано до страхового стажу та встановлено особливість трудової діяльності «Робота в колгоспі» згідно довідок про вихододні.
Також відповідачем 2 зазначено, що Колгосп "Пам?ять Леніна" та КСП "Колос" не відносяться до закладів/установ державної або комунальної форми власності, у зв?язку з чим позивачу не встановлено категорію стажу "Прац. освіти, соцзабезпечення".
Так, до Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909 (далі - Перелік), входять посади завідуючі, вихователі-методисти, вихователі, музичні керівники, вчителі-дефектологи, вчителі-логопеди, практичні психологи дошкільних навчальних закладів всіх типів.
Робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах до 1 січня 1992 року, яка давала право на пенсію за вислугу років відповідно до раніше діючого законодавства, зараховується до стажу для призначення пенсії за вислугу років.
В силу вимог статей 16, 18 Закону Української PCP «Про народну освіту» від 28.06.1974 з метою створення найсприятливіших умов для виховання дітей дошкільного віку і подання необхідної допомоги сім'ї створюються дитячі ясла, дитячі садки, дитячі ясла-садки загального і спеціального призначення та інші дитячі дошкільні заклади.
Дитячі дошкільні заклади організуються виконавчими комітетами районних, міських, селищних і сільських Рад народних депутатів, а також з їх дозволу державними підприємствами, установами та організаціями, колгоспами, іншими кооперативними та іншими громадськими організаціями.
Відповідно до статті 10 Конституції УРСР від 20.04.1978 основу економічної системи України становить соціалістична власність на засоби виробництва у формі державної (загальнонародної) і колгоспно-кооперативної власності.
Стаття 11 Конституції УРСР визначала, що у виключній власності держави є: земля, її надра, води, ліси. Державі належать основні засоби виробництва в промисловості, будівництві і сільському господарстві, засоби транспорту і зв'язку, банки, майно організованих державою торговельних, комунальних та інших підприємств, основний міський житловий фонд, а також інше майно, необхідне для здійснення завдань держави.
Статтею 13 Конституції УРСР було передбачено особисту власність громадян.
Отже, на періоди роботи позивача з 02.01.1983 року по 15.12.1985 року (колгосп "Пам?ять Леніна") та з 17.02.1986 року по 01.04.1995 року (КСП "Колос") в Україні визнавалось дві форми власності: соціалістична та особиста, а зважаючи на те, що в цей період колгоспи відносились до соціалістичної форми власності, а не до особистої, тому вказаний період роботи позивача прирівнюється до роботи в закладах державної та комунальної власності.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 31.01.2019 року у справі № 466/2943/17, який враховується судом в силу приписів ч.5 ст.242 КАС України.
Суд наголошує, що до призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" позивач не отримувала будь-яку пенсію, станом на день досягнення пенсійного віку вона працювала у закладах та установах державної та/або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п."е" ст.55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", та стаж роботи на таких посадах на момент досягнення пенсійного віку становив понад 30 років, з урахуванням зарахованого відповідачем самостійно та висновків суду у даному рішенні.
Отже, позивач підпадає під дію п.7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та має право на отримання грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
Водночас, Верховний Суд у постанові від 02.03.2020 у справі № 175/4084/16-а дійшов висновку про те, що законодавство не ставить право особи на отримання такої допомоги в залежність від розміру або тривалості отримання нею пенсії та часу її призначення, якщо такі обставини мали місце до виходу на пенсію за віком.
Оцінюючи викладені обставини у їх сукупності, суд приходить до висновку про протиправність рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо відмови ОСОБА_1 у нарахуванні та виплаті грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій відповідно до п.7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та необхідність відновлення порушених прав та інтересів позивача шляхом зобов'язання відповідача провести відповідне нарахування та виплату, що свідчить про обґрунтованість позовних вимог.
Суд вважає за необхідне, керуючись статтею 9 КАС України, вийти за межі позовних вимог, оскільки це є необхідним для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, про захист яких він просить.
Так, згідно з ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод та інтересів людини і громадянина з боку суб'єктів владних повноважень.
Зі змісту вказаної норми вбачається, що при розгляді справи суд обмежений предметом та обсягом заявлених позовних вимог та не може застосовувати інший спосіб захисту ніж той, що зазначив позивач у позовній заяві. Водночас, суд може вийти за межі правового обґрунтування, зазначеного у позовній заяві, якщо вбачає порушення інших приписів ніж ті, про які йдеться у позовній заяві.
Отже, вихід за межі позовних вимог можливий у справах за позовами до суб'єктів владних повноважень, при цьому, вихід за межі позовних вимог повинен бути пов'язаний із захистом саме тих прав, щодо яких подана позовна вимога.
Вказане підтверджується роз'ясненням поняття "виходу за межі позовних вимог", наведеним у постанові Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 "Про судове рішення". Так, відповідно до пункту третього цієї постанови, виходом за межі позовних вимог є вирішення незаявленої вимоги, задоволення вимоги позивача у більшому розмірі, ніж було заявлено.
Суд враховує, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним і таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Суд зауважує, що з 01.10.2022 року позивачу призначена пенсія за віком, станом на день досягнення пенсійного віку позивач працювала у закладах та установах державної та/або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - "ж" статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а її стаж роботи на таких посадах на момент досягнення пенсійного віку становив понад 30 років.
Відтак, керуючись положеннями ч.2 ст. 9 КАС України, суд вважає можливим вийти за межі заявлених позовних вимог та з метою ефективного захисту порушених прав позивача зобов'язати відповідача зарахувати до спеціального страхового стажу періоди роботи з 02.01.1983 року по 15.12.1985 року та з 17.02.1986 року по 01.04.1995 року, з урахуванням висновків суду за результатами розгляду цієї справи.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень та докази, надані позивачем, суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення даного позову.
Відповідно до ч.1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відтак, на користь позивача підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача понесені ним судові витрати зі сплати судового збору.
Оскільки спір виник у зв'язку із прийняттям відповідачем 2 спірного рішення, тому сплачений при зверненні до суду судовий збір, належить стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд
ВИРІШИВ:
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області № 025050004330 від 14.12.2022 року про відмову у перерахунку пенсії (допризначення у зв?язку з наданими додатковими документами (виплата грошової допомоги відповідно до ст.55) ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі її десяти місячних пенсій станом на день призначення відповідно до п. 7-1 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», зарахувавши до спеціального страхового стажу періоди роботи з 02.01.1983 року по 15.12.1985 року та з 17.02.1986 року по 01.04.1995 року.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1073 грн. (одна тисяча сімдесят три гривень шістдесят копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (пл. Соборна, буд. 3, Слов'янськ, Донецька область, 84100, код ЄДРПОУ 13486010).
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
Відповідач1: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21100, код ЄДРПОУ 13322403 )
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (пл. Соборна, буд. 3, Слов'янськ, Донецька область, 84100, код ЄДРПОУ 13486010)
Суддя Дончик Віталій Володимирович