УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 жовтня 2023 року
м. Київ
справа № 758/11005/20
провадження № 51-6519ск23
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянув касаційну скаргу прокурора ОСОБА_4 на ухвалу Київського апеляційного суду від 15 серпня 2023 року щодо
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, жителя АДРЕСА_1 , на час вчинення кримінального правопорушення раніше не судимого.
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Подільського районного суду міста Києва від 22 жовтня 2021 року
ОСОБА_5 визнано винуватим і засуджено за ч. 1 ст. 185 Кримінального кодексу України (далі ? КК) до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік; за ч. 2 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки; за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки. Згідно ч. 1 ст. 70 КК, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточне покарання ОСОБА_5 призначено у виді позбавлення волі на строк 3 роки. На підставі ст. 75 КК ОСОБА_5 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки і покладено на нього виконання певнихобов'язків, передбачених ст. 76 КК.
Вирішено питання щодо речових доказів і процесуальних витрат у провадженні.
Як установив суд, 26 серпня 2020 року близько 14:40, ОСОБА_5 перебував за адресою: м. Київ, вул. Сергія Данченка, 3, де помітив автомобіль марки «Део Ланос», державний номерний знак НОМЕР_1 . У цей час у нього виник злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, а саме: акумуляторної батареї, яка знаходиться під капотом автомобіля.
Реалізуючи свій злочинний умисел направлений на таємне викрадення чужого майна, діючи з корисливих мотивів, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, впевнившись, що за його діями ніхто зі сторонніх осіб не спостерігає, ОСОБА_5 підійшов до вищезазначеного автомобіля, та рукою відкрив капот автомобіля, після чого таємно викрав акумуляторну батарею марки «TOPCAR», вартістю 1700 грн, що належить потерпілому ОСОБА_6 , та поклав її до рюкзаку, який був при собі.
В подальшому, ОСОБА_5 залишив місце вчинення кримінального правопорушення, а викраденим майном розпорядився на власний розсуд, чим спричинив ОСОБА_6 матеріальну шкоду 1700 грн.
Крім того, 3 вересня 2020 року близько 15:15, ОСОБА_5 перебував за адресою: м. Київ, пров. Квітневий, 1-б, де помітив автомобіль марки «ЗАЗ Ланос», державний номерний знак НОМЕР_2 . У цей час у нього виник злочинний умисел, направлений на повторне таємне викрадення чужого майна, а саме: акумуляторної батареї, яка знаходиться під капотом автомобіля.
Реалізуючи свій злочинний умисел направлений на таємне, повторне викрадення чужого майна, діючи з корисливих мотивів, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, впевнившись, що за його діями ніхто зі сторонніх осіб не спостерігає,
ОСОБА_5 підійшов до вищевказаного автомобіля, та рукою відкрив капот автомобіля, після чого таємно викрав акумуляторну батарею марки «TOPCAR», вартістю 1700 грн, що належить потерпілому ОСОБА_7 , та поклав її до рюкзаку, який був при собі.
В подальшому, ОСОБА_5 залишив місце вчинення кримінального правопорушення, а викраденим майном розпорядився на власний розсуд, чим спричинив ОСОБА_7 матеріальну шкоду 1700 грн.
Крім того, 8 вересня 2020 року близько 08:00, ОСОБА_5 перебував за адресою: м. Київ, вул. С. Данченка, 5, де помітив автомобіль марки «ДЕО Ланос», державний номерний знак НОМЕР_3 . У цей час у нього виник злочинний умисел, направлений на повторне таємне викрадення чужого майна, а саме: акумуляторної батареї, яка знаходиться під капотом автомобіля.
Реалізуючи свій злочинний умисел направлений на таємне, повторне викрадення чужого майна, діючи з корисливих мотивів, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, впевнившись, що за його діями ніхто зі сторонніх осіб не спостерігає,
ОСОБА_5 підійшов до автомобіля зазначеного, та рукою відкрив капот автомобіля, після чого таємно викрав акумуляторну батарею марки «MEGA», вартістю 1333,98 грн, що належить потерпілому ОСОБА_8 , та поклав її до рюкзаку, який був при собі.
В подальшому, ОСОБА_5 залишив місце вчинення кримінального правопорушення, а викраденим майном розпорядився на власний розсуд, чим спричинив ОСОБА_8 матеріальну шкоду 1333,98 грн.
Крім того, 19 вересня 2020 року близько 13:00, ОСОБА_5 перебував за адресою: м. Київ, вул. С. Данченка, 34-б, де помітив автомобіль марки «ДЕО Ланос», державний номерний знак НОМЕР_4 . У цей час у нього виник злочинний умисел, направлений на повторне таємне викрадення чужого майна, а саме: акумуляторної батареї, яка знаходиться під капотом автомобіля.
Реалізуючи свій злочинний умисел направлений на таємне, повторне викрадення чужого майна, діючи з корисливих мотивів, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, впевнившись, що за його діями ніхто зі сторонніх осіб не спостерігає,
ОСОБА_5 підійшов до вище вказаного автомобіля, та рукою відкрив капот автомобіля, після чого таємно викрав акумуляторну батарею марки «АКБ-СИСТЕМА КАР», вартістю 2000 грн, що належить потерпілому ОСОБА_9 , та поклав її до рюкзаку, який був при собі.
В подальшому, ОСОБА_5 залишив місце вчинення кримінального правопорушення, а викраденим майном розпорядився на власний розсуд, чим спричинив ОСОБА_9 матеріальну шкоду 2000 грн.
Крім того, 21 вересня 2020 близько 18:10, ОСОБА_5 перебував за адресою: м. Київ, вул. Сергія Данченка, 1, де помітив автомобіль марки «Део Ланос», державний номерний знак НОМЕР_5 . У цей час у нього виник злочинний умисел, направлений на повторне таємне викрадення чужого майна, а саме: акумуляторної батареї, яка знаходиться під капотом автомобіля.
Реалізуючи свій злочинний умисел направлений на таємне викрадення чужого майна, діючи з корисливих мотивів, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, впевнившись, що за його діями ніхто зі сторонніх осіб не спостерігає, ОСОБА_5 підійшов до вказаного автомобіля, та рукою відкрив капот автомобіля, після чого таємно викрав акумуляторну батарею марки «GROM», вартістю 1590 грн, що належить потерпілому ОСОБА_10 , та поклав її до рюкзаку, який був при собі.
В подальшому, ОСОБА_5 виконавши усі дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, почав залишати місце вчинення кримінального правопорушення, але злочин не було закінчено з причин, що не залежали від його волі, оскільки останній був затриманий свідком.
Київський апеляційний суд ухвалою від 15 серпня 2023 року вирок залишив без змін.
Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі прокурор вказує про те, що ухвала апеляційного суду є незаконною і підлягає скасуванню у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність (ст. 75 КК). Покликається на те, що ухвала не містить посилання на жодну підставу, що обґрунтовано дозволяє вважати можливим виправлення засудженого без ізоляції від суспільства. А тому просить скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у вказаному суді.
Мотиви Суду
Перевіривши касаційну скаргу та додану до неї копію судового рішення, Верховний Суд дійшов висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити на таких підставах.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 428 Кримінального процесуального кодексу України
(далі - КПК) суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.
Згідно з ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу (ч. 1 ст. 433 КПК).
Як регламентовано ст. 438 КПК, підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції є істотне порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Зі змісту ст. 370 КПК, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення, убачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до вимог ст. 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Висновки суду щодо фактичних обставин вчинення ОСОБА_5 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 185; ч. 2 ст. 185; ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185КК, та кваліфікація його дій у касаційній скарзі прокурором не оспорюються та не заперечуються.
Зі змісту скарги вбачається, що прокурор фактично порушує питання про недотримання судом визначених законом вимог, що стосуються призначення покарання і пов'язані із суддівським розсудом (дискреційними повноваженнями).
Поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов'язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винуватого, справедливості й достатності обраного покарання тощо.
Підставами для судового розсуду при призначенні покарання є: кримінально-правові відносно визначені (де встановлюються межі покарання) та альтернативні (де передбачено декілька видів покарань) санкції; принципи права; уповноважувальні норми, в яких використовуються щодо повноважень суду формулювання «може», «вправі»; юридичні терміни та поняття, які є багатозначними або не мають нормативного закріплення, зокрема «особа винного», «щире каяття» тощо; оціночні поняття, зміст яких визначається не законом або нормативним актом, а правосвідомістю суб'єкта правозастосування, наприклад, при врахуванні пом'якшуючих та обтяжуючих покарання обставин (статті 66, 67 КК), визначенні «інших обставин справи», можливості виправлення засудженого без відбування покарання, що має значення для застосування ст. 75 КК, тощо; індивідуалізація покарання ? конкретизація виду й розміру міри державного примусу, який суд призначає особі, котра вчинила злочин, залежно від особливостей цього злочину та його суб'єкта.
За змістом ч. 2 ст. 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Апеляційний суд, переглядаючи вирок суду першої інстанції, урахував ступінь тяжкості та конкретні обставини вчинених ОСОБА_5 кримінальних правопорушень, які віднесено до категорії кримінального проступку та нетяжких злочинів, критичне ставлення до своїх дій, дані про особу винуватого, який проживає у фактичному шлюбі, на обліку у лікаря психіатра не перебуває, знаходиться на обліку у лікаря з 11 квітня 2013 року з діагнозом «Розлади психіки і поведінки внаслідок вживання наркотичних та інших психоактивних речовин. Вживання зі шкідливими наслідками», працевлаштований, має постійне місце проживання, а також відсутність претензій від потерпілих матеріального та морального характеру, а також наявність обставини, що пом'якшує покарання (щире каяття) та відсутність обставин, що його обтяжують.
Ураховуючи обставини справи у їх сукупності, дані про особу винуватого, суд, призначаючи ОСОБА_5 покарання у межах санкції статті обвинувачення та звільняючи від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК, застосував принцип індивідуалізації призначення покарання, визнав можливим виправлення та перевиховання засудженого без ізоляції від суспільства, навів переконливі підстави такого рішення, зазначивши, що за таких обставин буде досягнуто мети покарання.
З огляду на викладене призначене у цьому конкретному кримінальному провадженні засудженому покарання з випробуванням відповідає вимогам кримінального закону, є справедливим та достатнім, а тому відсутні підстави для скасування судового рішення внаслідок істотного порушення вимог кримінального процесуального закону чи неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, як про це вказує прокурор у касаційній скарзі.
Оскільки істотних доводів щодо незаконності ухвали апеляційного суду прокурор у касаційній скарзі не навів, а наведені у ній мотиви свідчать про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, Верховний Суд вважає за необхідне відповідно до
п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК відмовити у відкритті касаційного провадження.
Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК, Суд
ПОСТАНОВИВ:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою прокурора ОСОБА_4 на ухвалу Київського апеляційного суду від 15 серпня
2023 року щодо ОСОБА_5 .
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3