Cправа № 563/1232/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25.10.2023 року Корецький районний суд
Рівненської області
в складі: головуючого судді Сірака Д.Ю.
секретар судового засідання Литвинчук Л.Л.
за участю: позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2
представника позивачів, адвоката Мороз Л.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Корець цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Корецької міської ради Рівненської області про визнання права власності за набувальною давністю,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду позовом про визнання права власності за набувальною давністю на будівлю гаража, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
В обгрунтування позовних вимог вказують, що в 2022 році проводилося майнове розпаювання майнового фонду правонаступника реорганізованого КСП АФ «Користівська» - СВК «Користівський». До переліку майна, яке підлягало розпаюванню відносився і автогараж, інфентаризаційною вартістю 20 300,00 грн. В список власників майнових паїв були включені ОСОБА_1 (позивач 1) та ОСОБА_3 і ОСОБА_4 (батьки позивача 2). На даний час, ОСОБА_1 та син власників майнового паю ОСОБА_2 відкрито та добросовісно користуються більше 10 років вказаним гаражем. З метою оформлення права власності на відповідний гараж у відповідних частках та виготовлення правовстановлюючих документів та з огляду на відсутність інших шляхів набуття права власності на нерухомість звернулися до суду з зазначеним позовом.
В судовому засіданні позивачі та їх представник позовні вимоги підтримали та просили задоволити в повному обсязі з підстав викладених у самій позовній заяві.
Допитана в судовому засіданні ОСОБА_5 надала покази про те, що є дружиною ОСОБА_2 . Чоловік більше 10 років, а раніше і батьки чоловіка, користується боксом (гаражем), що у АДРЕСА_1 . В приміщенні гаража зберігають зерно, тюки сіна та соломи. Вказала, що ключі від гаража, площею близько 140 кв.м. постійно в чоловіка.
Допитана в судовому засіданні ОСОБА_6 надала покази про те, що є дружиною ОСОБА_1 . Гараж площею близько 58 кв.м. чоловік отримав у 2002 році в якості майнового паю ліквідованого КСП. ОСОБА_7 користуються більше 20 років, зберігаючи в ньому зернові культури та сіно.
Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_3 надала покази про те, що є матір'ю ОСОБА_2 . Працювала бухгалтером в КСП «Користівське». В 2002 році, коли підприємство визнали неплатоспроможним, відбулися відповідні заходи по розподілу майнового пайового фонду. Їй та чоловіку на двох дістався гараж площею близько 140 кв.м., яким користувалися близько 10 років, а пізніше, і донині користується їх син ОСОБА_2 .. При цьому жодних документів на даний гараж не отримали.
Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_4 надав покази про те, що є батьком ОСОБА_2 . Зазначив, що син більше 10 років користується гаражем, який він отримав в 2002 році, як майновий пай. Право власності на зазначений гараж ні він, ні його дружина не оформили, так як і інші колишні члени колгоспу, оскільки ліківадатор сільськогосподарське підприємства жодних документів не надавав.
Вислухавши сторін, заслухавши показання свідків, дослідивши письмові докази, суд вважає, що позов підлягає до задоволення з таких підстав.
Відповідно до протоколу №1 від 02.04.2002 засідання комісії з організації та проведення майнового паювання і розподілу майна пайового фонду правонаступника реорганізованого КСП АФ «Користівська» Корецького району Рівненської області - сільськогосподарський виробничий кооператив «Користівський вирішено питання щодо затвердження переліку майна, що віднесено до пайового фонду в сумі 403 210, 00 грн. згідно розрахунку майнового пайового фонду та майнової ставки, список осіб, які мають право на майновий пай, та розмір паїв згідно додатків.
До переліку майна, віднесеного до пайового фонду СВК «Користівський», увійшов спірний автогараж під номером 13, інвентаризаційна вартість якого становила 20 300, 00 грн.
В список власників майнових паїв колишніх членів КСП АФ «Користівський» включені: ОСОБА_1 під номер 448 (Позивач 1) та ОСОБА_3 та ОСОБА_4 під номерами 439 та 441 (батьки ОСОБА_2 ).
05.05.2006 СВК «Користівський» припинив свою діяльність, що згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Після розпаювання вказаного майна з 2002 року автогаражем почали користуватися позивачі по справі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Відповідно до рішення виконавчого комітету Користівської сільської ради №54 від 21.12.2005, за результатами розгляду клопотання голови майнової комісії ОСОБА_8 щодо присвоєння поштової адреси приміщень колишнього СВК «Користівський», відповідно до підпункту 10 пункту б с.30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», приміщенню бокса присвоєно адресу АДРЕСА_1 .
Відповідно до інформації Рівненського обласного бюро технічної інвентаризації, станом на 01.01.2013 право власності на бокс автогаража за адресою АДРЕСА_1 не зареєстроване.
Згідно проведених розрахунків приміщення гаража 1 площею 58,9 кв.м. становить 29/100 ідеальної частки боксу автогаража і рахується за ОСОБА_1 , приміщення гаража 2 площею 143, 2 кв.м. становить 71/100 ідеальної частки бокса автогаража і рахується за ОСОБА_2 . Інвентаризаційна вартість бокса автогаража станом на 01.06.2023 становить 194 445, 00 грн.
Ці докази в сукупності підтверджують, що позивачі добросовісно і відкрито користуються майном, яке їм не належить на праві власності, тобто є чужим майном. Також це нерухоме майно не є предметом іпотеки та не перебуває під арештом.
До спірних правовідносин суд застосовує наступні правові норми.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
З приписів частини першоїстатті 5 ЦПК Українивбачається, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до вимог частини першоїстатті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно з вимогами частини першої статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до вимог частини другої статті 318 ЦК України, усі суб'єкти права власності є рівними перед законом.
Вимогами статті 181 ЦК України передбачено, що до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
Згідно з вимогами статті 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
Відповідно до вимог статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно з положеннями частин першої та четвертої статті 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.
Правовий інститут набувальної давності опосередковує один із первинних способів виникнення права власності, тобто це такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ, воно ґрунтується не на попередній власності та відносинах правонаступництва, а на сукупності обставин, зазначених у частині першійстатті 344 ЦК України, а саме: наявність суб'єкта, здатного набути у власність певний об'єкт; законність об'єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю. Для окремих видів майна право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду (юридична легітимація).
Так, набути право власності на майно за набувальною давністю може будь-який учасник цивільних правовідносин, якими за змістом статті 2 ЦК Україниє фізичні особи та юридичні особи, держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб'єкти публічного права.
Проте не будь-який об'єкт може бути предметом такого набуття права власності. Право власності за набувальною давністю можна набути виключно на майно, не вилучене із цивільного обороту, тобто об'єкт володіння має бути законним.
Аналізуючи поняття добросовісності заволодіння майном як підстави для набуття права власності за набувальною давністю відповідно достатті 344 ЦК України, слід виходити з того, що добросовісність як одна із загальних засад цивільного судочинства означає фактичну чесність суб'єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити свої цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов'язків. При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна (заволодіння майном), тобто на той початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений законом. Володілець майна в момент його заволодіння не знає (і не повинен знати) про неправомірність заволодіння майном. Крім того, позивач як володілець майна повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього.
Відкритість володіння майном означає, що володілець володіє річчю відкрито, без таємниць, не вчиняє дій, спрямованих на приховування від третіх осіб самого факту давнісного володіння. При цьому володілець не зобов'язаний спеціально повідомляти інших осіб про своє володіння. Володілець має поводитися з відповідним майном так само, як поводився б з ним власник.
Давнісне володіння є безперервним, якщо воно не втрачалося володільцем протягом усього строку, визначеного законом для набуття права власності на майно за набувальною давністю. При цьому втрата не зі своєї волі майна його володільцем не перериває набувальної давності в разі повернення майна протягом одного року або пред'явлення протягом цього строку позову про його витребування (абзац 2 частини третьоїстатті 344 Цивільного кодексу України); не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є правонаступником іншого володільця, адже в такому випадку ця особа може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (частина другастатті 344 Цивільного кодексу України). Також не перериває набувальної давності здійснення володільцем фактичного розпорядження майном у вигляді передання його в тимчасове користування іншій особі.
Давнісне володіння має бути безперервним протягом певного строку, тобто бути тривалим. Тривалість володіння передбачає, що має спливти визначений уЦК Українистрок, що різниться залежно від речі (нерухомої чи рухомої), яка перебуває у володінні певної особи. Для нерухомого майна такий строк складає десять років.
Отже, набуття відповідною особою права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх указаних умов у сукупності.
Враховуючи положення пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень ЦК Українипро те, що правиластатті 344 ЦК Українипро набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом, та беручи до уваги, щоЦК Українинабрав чинності з 01 січня 2004 року, положеннястатті 344 ЦК Українипоширюються на правовідносини, що виникли з 01 січня 2001 року. Отже, визнання судом права власності на нерухоме майно за набувальною давністю може мати місце не раніше 01 січня 2001 року.
Відповіднодо до вимог пункту 13 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 07 лютого 2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності на інших речових прав», можливість пред'явлення до суду позову про визнання права власності за набувальною давністю випливає з положень статей15,16 ЦК, а також ч.4 статті 344 ЦК, згідно з якими захист цивільних прав здійснюється судом шляхом визнання права. У зв'язку з цим особа, яка заявляє про давність володіння і вважає, що у неї є всі законні підстави бути визнаною власником майна за набувальною давністю, має право звернутися до суду з позовом про визнання за нею права власності.
Як передбачено пунктом 14 цієї ж Постанови, виходячи зі змісту частини першоїстатті 344 ЦК, відсутність державної реєстрації права власності на нерухоме майно не є перешкодою для визнання права власності на це майно у зв'язку зі спливом строку набувальної давності, оскільки така державна реєстрація може бути здійснена після визнання права власності за набувальною давністю.
Відповідачем за позовом про визнання права власності за набувальною давністю є попередній власник майна або його правонаступник. У разі якщо попередній власник нерухомого майна не був і не міг бути відомим давнісному володільцю, то відповідачем є орган, уповноважений управляти майном відповідної територіальної громади.
Встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивачі достовірно довели факт набуття ним права власності за набувальною давністю, оскільки добросовісно і відкрито користуються нерухомим майном з 2002 року.
Інших осіб, які б заявляли вимоги щодо повернення вказаного нерухомого майна, не має, а отже визнання права власності не суперечить закону і не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.
Враховуючи наведені вимоги закону та встановлені обставини справи, суд приходить до переконання, що позов слід задовольнити, шляхом визнання за позивачами у відповідних частках право власності за набувальною давністю на нежитлову будівлю, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Керуючись ст.4, 12, 81, 263-265, 268 ЦПК України, суд
вирішив:
Позовну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Корецької міської ради Рівненської області про визнання права власності за набувальною давністю задоволити повністю.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності за набувальною давністю на 29/100 частки боксу автогаража площею 58,9 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , право власності за набувальною давністю на 71/100 частки боксу автогаража площею 143,2 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішення може бути оскаржене до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН: НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ; ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН: НОМЕР_2 , АДРЕСА_3 ;
відповідач: Корецька міська рада Рівненської області, Код ЄДРПОУ: 26452099, м. Корець Рівненської області, пл. Київська, 5.
Повне судове рішення складено 30 жовтня 2023 року.
СУДДЯ: