Справа № 372/3261/23
Провадження № 2-1265/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
заочне
26 жовтня 2023 року Обухівський районний суд Київської області в складі:
головуючого судді Проць Т.В.
при секретарі Лимаренко О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Обухівського районного суду Київської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Київоблгаз Збут» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за постачання природного газу,-
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за постачання природного газу, позовні вимоги обґрунтовуючи тим, що позивач належним чином виконав перед відповідачем, своє зобов'язання щодо надання послуг з постачання природного газу за адресою: АДРЕСА_1 . Проте відповідач, будучи споживачем вказаних послуг за даною адресою неналежним чином здійснює їх оплату, внаслідок чого за період з 01.02.2022 року по 20.04.2022 року утворилась заборгованість в розмірі 24224, 48 грн., яку позивач просить стягнути, та понесені витрати по сплаті судового в розмірі 2684, 00 грн.
24 липня 2023 року ухвалою судді прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по цивільній справі.
В судове засідання представник позивача не з'явився, в поданому клопотанні просив розглядати справу за його відсутності.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, заперечень щодо позову, заяв та клопотань до суду не направив.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до ст. 280 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Суд, дослідивши письмові докази та матеріали справи вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Київоблгаз Збут» забезпечує надання послуг з постачання природного газу, зокрема, за адресою: АДРЕСА_1 .
Як вбачається із матеріалів справи, відповідач є споживачем послуг з постачання природного газу, які надаються позивачем за даною адресою.
Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №2496 від 30.09.2015 року затверджено Правила постачання природного газу.
Правила розроблені на виконання пункту 17 частини третьої статті 4 Закону України "Про ринок природного газу" та регулюють відносини, які виникають між постачальниками та споживачами природного газу, з урахуванням їх взаємовідносин з операторами газорозподільної системи/газотранспортної системи.
Відповідно до п. 2 розділу ІІІ Правил, постачання природного газу побутовому споживачу здійснюється на підставі договору, що укладається між ним та постачальником на умовах типового договору постачання природного газу побутовим споживачам, затвердженого Регулятором, які є однаковими для всіх побутових споживачів України. Договір постачання природного газу побутовим споживачам укладається з урахуванням статей 633, 634, 641 та 642 Цивільного кодексу України шляхом заявочного приєднання побутового споживача до умов договору постачання природного газу побутовим споживачам, що розміщений на офіційному веб-сайті Регулятора та постачальника і не потребує двостороннього підписання письмової форми договору.
Відповідно до ч. 2 ст. 638 ЦК України договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Згідно з ч. 2 ст. 642 ЦК України, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції.
Отже, постачання природного газу споживачеві, споживання таких послуг, надання рахунків на оплату послуг та їх оплата у встановленому порядку підтверджують правовідносини між споживачем і постачальником природного газу.
Відповідно до п.2.1 Договору, постачальник зобов'язується постачати природний газ споживачу, в необхідних для нього об'ємах, а споживач зобов'язується своєчасно сплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені цим договором.
Згідно з п.п.1 п.4.4. Типового договору об'єм (обсяг) постачання та споживання природного газу Споживачем за розрахунковий період визначається за даними Оператора ГРМ за підсумками розрахункового періоду, що містяться в базі даних Оператора газотранспортної системи та доведені Споживачу Оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу.
Законом, який регулює відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг є Закон України від 09 листопада 2017 року № 2189-VIII «Про житлово-комунальні послуги».
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 5 Закону № 2189-VIII до житлово-комунальних послуг належать: комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, управління побутовими відходами.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні житлово-комунальні послуги» №2189-VIII споживач має право одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів.
Згідно із п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні житлово-комунальні послуги» №2189-VIII індивідуальний споживач зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні житлово-комунальні послуги» №2189-VIII споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
Згідно з п. 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків затверджених Постановою Кабінету Міністрів Українивід 08 жовтня 1992 року № 572, власник та наймач квартири зобов'язаний оплачувати надані житлово - комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі (висновки Верховного Суду України, викладені у постанові від 30 жовтня 2013 року у справі за № 6-59цс13; висновки Верховного Суду/Касаційного цивільного суду у постанові від 10 грудня 2018 року у справі за № 638/11034/15)
Крім того, відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів» відповідач є споживачем комунальних послуг.
Даним Законом передбачено, що під договором слід розуміти усну чи письмову угоду між споживачем та виконавцем послуг. Цей Закон також передбачає оформлення письмової угоди через посередництво квитанцій та інших розрахункових документів.
Відповідно до розрахунку позивача в період з 01.02.2022 року по 30.04.2022 року відповідачем спожито 3031, 85 куб. м природного газу на суму 24 224, 48 грн.
У пункті 1 частини другої статті 6 Закону № 2189-VIII визначено, зокрема, що виконавцями послуг з постачання та розподілу природного газу є постачальник, який на підставі ліцензії провадить діяльність із постачання природного газу, та оператор ГРМ, до якої приєднані об'єкти газоспоживання споживача.
Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 року №2493 затверджено Кодекс газотранспортної системи.
Відповідно до пунктів 2, 3 глави 1 розділу І Кодексу ГТС, цей Кодекс є регламентом функціонування газотранспортної системи України та визначає правові, технічні, організаційні та економічні засади функціонування газотранспортної системи України. Дія цього Кодексу поширюється на всіх суб'єктів ринку природного газу України: операторів суміжних систем, газовидобувні підприємства, у тому числі виробників біометану, замовників, споживачів та постачальників природного газу незалежно від підпорядкування та форми власності, а також операторів торгових платформ.
Відповідно до п.5 глави 1 розділу І Кодексу ГТС, інформаційна платформа - електронна платформа у вигляді веб-додатка в мережі Інтернет, функціонування та керування якою забезпечується оператором газотранспортної системи, яка використовується для забезпечення надання послуг транспортування природного газу відповідно до вимог цього Кодексу;
Згідно п.5 глави 1 розділу І Кодексу ГТС, ЕІС-код (Energy Identification Code) - персональний код ідентифікації споживача як суб'єкта ринку природного газу або його точки комерційного обліку (за необхідності), присвоєний в установленому порядку Оператором ГРМ (по споживачах, які підключені до газорозподільної системи) або Оператором ГТС (по споживачах, які підключені до газотранспортної системи).
Вбачається, що відповідачу присвоєно відповідний ЕІС-код.
Згідно даних Інформаційної платформи SAP Оператора газотранспортної системи ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» обсяг спожитого природного газу відповідачем в період з 01.02.2022 року по 30.04.2022 року становив 3031, 65 куб.м.
Статтею 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.
У відповідності до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 610 ЦКУ порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Згідно частин 1, 5, 6, 7 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод принципу справедливості розгляду справи судом.
Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи вищевикладене, суд вважає встановленим факт порушення прав позивача, тому позовні вимоги щодо стягнення заборгованості за оплату послуг з постачання природного газу в розмірі 22 224, 48 грн. є законними і обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Розподіл судових витрат здійснити відповідно до ст. 141 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 509, 525, 526, 610, ЦК України, ст.ст. 2, 4, 12, 76-82, 89, 141, 265, 268, 279ЦПК України, суд, -
ВИРІШИВ:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Київоблгаз Збут» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за постачання природного газу- задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Київоблгаз Збут» заборгованість за послуги з постачання природного газу за період з 01.02.2022 року по 30.04.2022 року в розмірі 24224, 48 грн. на р/р НОМЕР_2 в ГУ по м. Києву та Київській області АТ «Ощадбанк», ЄДРПОУ 39592941, МФО 322669.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Київоблгаз Збут» сплачений судовий збір в розмірі 2684,00 на р/р НОМЕР_3 в АБ «Банк «Кліринговий Дім», ЄДРПОУ 39592941, МФО 300647.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду через Обухівський районний суд Київської області.
Позивач має право оскаржити заочне рішення шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя Т.В.Проць