Справа № 369/13629/23
Провадження № 2-о/369/413/23
РІШЕННЯ
Іменем України
30.10.2023 року м. Київ
Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:
головуючого судді Янченка А.В.,
за участі секретаря судового засідання Безкоровайної М.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу № 369/13629/23 за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області, Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області про встановлення юридичного факту, -
ВСТАНОВИВ:
25.08.2023 року заявник ОСОБА_1 звернулася до Києво-Святошинського районного суду Київської області із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме встановлення юридичного факту, що ОСОБА_1 постійно проживала у 1973-1999 роках за адресою АДРЕСА_1 .
Вимоги заяви обґрунтовані тим, що заявниці для реалізації свого права на пенсію відповідно до аб. 5 п. 2 ч. 1 ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» необхідно підтвердити факт її проживання у м. Боярці у період з 1973 року до 1999 року за адресою АДРЕСА_1 .
Заявниця вказувала, що народилася та проживає у м. Боярка по теперішній час. Факт народження у м. Боярка підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_1 , у графі місце народження якого зазначено м. Боярка.
Крім того, заявниця у поданій заяві зазначає, що її батьки в 1973 році отримали ордер на двокімнатну квартиру номер АДРЕСА_2 .
За вище вказаною адресою заявниця проживала з 1973 року по 1999 рік.
З 1975 року по 1985 рік ОСОБА_2 навчалася в загальноосвітній школі № 4, що знаходиться за адресою: м. Боярка, вул. Шкільна, буж. 28, якою заявниці було видано атестат про повну загальну середню освіту серія НОМЕР_2 .
У 1999 році батьки заявниці продали квартиру за адресою АДРЕСА_1 .
Тому, у цьому ж році заявниця з батьками переїхала в житловий будинок за адресою АДРЕСА_3 . За даною адресою заявниця проживає й по теперішній час, що підтверджується копією паспорта серія НОМЕР_3 .
Крім того, факт проживання у м. Боярка підтверджується наявністю посвідчення громадянки, яка постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю у 1986-1993 роках (категорія 4) Серія НОМЕР_4 виданий 26.09.1993 року Київською облдержадміністрацією.
ОСОБА_3 належить до зони посиленого радіоекологічного контролю згідно з постановою Кабінету Міністрів Української СРС від 23.07.1993 року № 106 «Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української РСР про порядок введення в дію законів Української РСР «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи».
На підставі вище зазначеного ОСОБА_1 зазначала, що прийняття рішення про встановлення факту постійного проживання за адресою АДРЕСА_1 не є спором про право та не створює будь-яких самостійних юридичних наслідків, а є лише одним з елементів фактичного складу, потрібного для прийняття рішення про призначення пенсії відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
28.08.2023 року ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області відкрито провадження у справі.
13.10.2023 року представник Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області через канцелярію суду зареєстрував клопотання про розгляд цивільної справи за відсутності заінтересованої особи.
30.10.2023 року заявник через канцелярію суду зареєструвала заяву про здійснення розгляду справи у її відсутності, вимоги заяви підтримала, просила задовольнити. Крім того, зазначила, що просить розгляд справи здійснювати за відсутності свідків, у зв'язку з неможливістю їх прибуття.
30.10.2023 року заінтересовані особи в судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином.
У зв'язку з неявкою сторін в силу ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Вивчивши письмові матеріали справи, суд приходить до висновку, що заява ОСОБА_1 підлягає задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.
Згідно із статтями 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.
Відповідно до вимог статей 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10.02.2010 року).
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.
Судом встановлено, що заявниці для реалізації свого права на пенсію відповідно до аб. 5 п. 2 ч. 1 ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» необхідно підтвердити факт її проживання у м. Боярці у період з 1973 року до 1999 року за адресою АДРЕСА_1 .
Факт народження заявниці в м. Боярка підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_1 , де у графі місце народження якого зазначено м. Боярка.
На підтвердження проживання в м. Боярка заявниця надала суду наступні докази:
Копію атестату про повну загальну середню освіту серія НОМЕР_2 , який підтверджує факт навчання ОСОБА_1 з 1975 року по 1985 рік в загальноосвітній школі № 4, що знаходиться за адресою: м. Боярка, вул. Шкільна, буж. 28.
Копію будинкової книги будинку АДРЕСА_3 , з якої вбачається, що ОСОБА_1 зареєстрована за вказаною адресою з 21.09.1999 року.
Копію акту депутата Боярської міської ради Фастівського району Київської області Андрія Арчакова від 02.05.2023 року про те, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (паспорт: серія НОМЕР_3 ) дійсно з 20 серпня 1973 року по 20 вересня 1999 року проживала за адресою: АДРЕСА_1 .
Оригінал довідки виконавчого комітету Боярської міської ради Київської області від 02.05.2023 року № 13-01/620, в якій підтверджено факт, що ОСОБА_1 дійсно зареєстрована та проживає у АДРЕСА_3 , з 21.09.1999 року - дотепер (відповідно до паспорта). Та з 20.08.1973 року по 20.09.1999 року дійсно проживала у АДРЕСА_1 .
Крім того, заявницею надано посвідчення громадянки, яка постійно проживає або постійно працює на території зони посиленого радіологічного контролю Серії В-1 № 245420 від 26.09.1993 року видане Київської облдержадміністрації на ім'я ОСОБА_1 .
Згідно з ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно з ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Як визначено в ч. 1 ст. 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Відповідно до ч. 2 ст. 315 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.1991 року № 106, м. Боярка, Бучанського району, Київської області відносилась до зони посиленого радіологічного контролю (4 зона).
Згідно із пунктом 2 ч. 1 статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 року № 796-ХіІ особам, які постійно працювали або постійно проживали в зоні посиленого радіологічного контролю, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу, а саме: особи, які постійно проживали або постійно прожинають чи постійно працювали або постійно працюють в зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони станом на 01.01.1993 прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років - пенсійний вік зменшується на 2 роки та додатково 1 рік за 3 роки проживання, роботи, але не більше 5 років.
Суд приходить до висновку, що встановлення вище зазначеного факту не пов'язується з наступним вирішенням підвідомчого суду спору про правота чинним законодавством непередбачено порядок іншого (позасудового) його встановлення. Його встановлення необхідне заявниці для оформлення пенсії по пільговій категорії.
З огляду на викладене, виходячи з інтересів особи щодо захисту її права на пенсію, зважаючи на те, що заявниця немає іншої можливості, крім в судовому порядку, встановити факт постійного проживання у зоні посиленого радіоекологічного контролю, на основі повно та всебічно з'ясованих обставин справи суд вважає, що дана заява підлягає задоволенню, оскільки вимога її законна, обґрунтована та доказово підтверджена письмовими доказами та показами свідків, які в свою чергу є послідовними та логічними, а тому не викликають сумніву в їх правдивості.
Відповідно до ч. 7 ст. 294 ЦПК України, при ухваленні судом рішення по справі в порядку окремого провадження судові витрати не відшкодовуються, якщо інше не встановлено законом.
На підставі вищевикладеного, статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статей 2, 4, 12, 13, 81, 89, 293, 315 Цивільного процесуального кодексу України, керуючись ст. ст. 258, 259, 263-265, 268, 273, 294, 319 ЦПК України, суд, -
УХВАЛИВ:
Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області, Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області про встановлення юридичного факту - задовольнити у повному обсязі.
Встановити юридичний факт постійного проживання ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_4 ) у 1973-1999 роках за адресою АДРЕСА_1 .
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 31.10.2023 року.
Суддя А.В. Янченко