Справа № 161/8636/23
Провадження № 2/161/2586/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 жовтня 2023 року місто Луцьк
Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі :
головуючого - судді Філюк Т.М.
за участю секретаря судового засідання Октисюк С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного комунального підприємства «Луцьктепло» про захист прав споживачів, -
ВСТАНОВИВ:
26 травня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державного комунального підприємства «Луцьктепло» про захист прав споживачів.
Свої вимоги обґрунтовував тим, що 27 грудня 2022 року на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області Н.Куртою, зареєстрованого в реєстрі за № 2112, він набув право власності на частки квартири АДРЕСА_1 . Іншим співвласником квартири є ОСОБА_2 , який в квартирі не проживає та знятий з реєстрації за даною адресою, не бере участі у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, не здійснює оплати житлово-комунальних послуг, його місце перебування невідоме. Позивачу стало відомо про те, що попередні власники квартири не сплачували в повному обсязі комунальні послуги, у зв'язку з чим утворилась заборгованість перед ДКП «Луцьктепло» по особовому рахунку № НОМЕР_1 станом на 27 грудня 2022 року в сумі 35802, 15 гривень. На його звернення до ДКП «Дуцьктепло» з листом від 17 березня 2023 року отримав відповідь щодо відсутності правових підстав для списання або проведення перерахунку оплати за надані послуги.
Позивач вважає, що відповідач неправомірно відмовляє йому у списанні заборгованості по оплаті за комунальні послуги, оскільки він не зобов'язаний повертати борги попереднього споживача і такого зобов'язання він на себе не брав.
Посилаючись на зазначені обставини, просить суд зобов'язати відповідача виключити з обліку по особовому рахунку №НОМЕР_1 заборгованість попередніх власників квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , за надані комунальні послуги ДКП «Луцьктепло» за період часу до 27 грудня 2022 року в сумі 35 802, 15 гривень.
Ухвалою судді від 31 травня 2023 року відкрито загальне позовне провадження у справі з проведенням підготовчого засідання.
26 червня 2023 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому вказує, що позов не визнає та просить в задоволенні позовних вимог відмовити.
Від позивача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує та просить задовольнити.
Представник відповідача подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутності.
Дослідивши та оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити.
Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що відповідно до договору купівлі-продажу квартири від 02 липня 1999 року квартиру АДРЕСА_1 придбано у власність по частині ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .
27 грудня 2022 року на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області Н.Куртою, зареєстрованого в реєстрі за № 2112, ОСОБА_4 продав ОСОБА_1 належну йому частку квартири АДРЕСА_1 .
Таким чином, 27 грудня 2022 року позивач набув право власності на частину квартири АДРЕСА_1 .
Також встановлено, що за власниками квартири ОСОБА_3 та ОСОБА_2 до набуття позивачем у власниість частки квартири рахується заборгованість в сумі 35802,15 грн.
17 березня 2023 року ДКП «Луцьктепло» своїм листом повідомив адвоката Поліщука В. про відсутність правових підстав для списання або проведення перерахунку плати за надані послуги у розмірі 35802,15 грн.
Згідно з частинами 1, 3 статті 3 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з частиною 1 статті 10, частиною 3 статті 12, частиною 1 статті 13 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до статей 66, 67, 162 ЖК України за користування житловим приміщенням, що належить громадянинові на праві приватної власності, сплачується плата за утримання будинку, прибудинкової території та плата за спожиті комунальні послуги.
Пунктом 1 частини 1 статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачене право споживача одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів, при цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини 2 статті 7 цього Закону обов'язок споживача оплачувати надані житлово- комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Частиною першою статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. При цьому такими учасниками є: споживач, виробник, виконавець. Виробник може бути одночасно і виконавцем.
Згідно з частиною першою статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до статей 66, 67, 162 ЖК України за користування житловим приміщенням, що належить громадянинові на праві приватної власності, сплачується плата за утримання будинку, прибудинкової території та плата за спожиті комунальні послуги.
Власність, відповідно до частини четвертої статті 319 ЦК України, зобов'язує; зокрема, за статтею 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 2 статті 382 ЦК України встановлено, що усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.
Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.
Крім того, відповідно до статті 322 ЦК України на власника покладається тягар утримання майна.
Статтею 360 ЦК України встановлено, що співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління , утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном.
З указаного вбачається, що співвласники є солідарними боржниками.
Згідно з частиною 2 статті 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
Відповідно до статті 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.
Особовий рахунок це номерний елемент, що дозволяє ідентифікувати його відповідно до конкретного житлового приміщення та являє сукупність даних про житлове приміщення, переоформлення відбувається лише за прізвищем, ім'ям, по батькові власника. Особовий рахунок оформлюється на житлове приміщення, а не на особу.
Також судом встановлено, що по особовому рахунку № НОМЕР_1 за адресою АДРЕСА_2 до 27.12.2022 було зареєстровано дві особи, яким вказана квартира належала на праві спільної часткової власності: ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , жоден із співвласників не звертався до ДКП «Луцьктепло» з заявою про розподіл особового рахунку на два.
Статтею 360 ЦК України передбачено, що співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном.
Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Боржник, який виконав солідарний обов'язок, має право на зворотну вимогу (регрес) до кожного з решти солідарних боржників у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або законом, за вирахуванням частки, яка припадає на нього (частини четверта статті 544 ЦК України).
Тлумачення наведених норм права дає підстави зробити висновок, що кожен співвласник зобов'язаний брати участь у витратах щодо утримання майна, що є у спільній частковій власності, незалежно від того, хто здійснює фактичні дії, спрямовані на утримання спільного майна.
Співвласник, який виконав солідарний обов'язок щодо сплати необхідних витрат на утримання майна, має право вимагати від іншого співвласника їх відшкодування (право зворотної вимоги регрес).Якщо хтось із співвласників відмовляється брати участь у витратах, інші співвласники можуть здійснити їх самостійно і вимагати від цього співвласника відшкодування понесених витрат у судовому порядку або ж безпосередньо звернутись до суду з позовом про примусове стягнення з співвласника, який відмовився нести тягар утримання спільного майна, коштів для цієї мети.
Таким чином, оскільки позивач 27 грудня 2022 року набув у власність лише частину квартири, заборгованість в сумі 35802,15 гривень рахується за ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , який продовжує володіти частиною даного нерухомого майна, особові рахунки за адресою АДРЕСА_2 , не були розподілені до 22 грудня 20022 року, а тому відсутні правові підстави для зобов'язанння відповідача виключити з обліку по особовому рахунку №НОМЕР_1 заборгованість попередніх власників квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , за надані комунальні послуги ДКП «Луцьктепло» за період часу до 27 грудня 2022 року в сумі 35 802, 15 гривень, а відтак слід відмовити в задоволенні позовних вимог позивача.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позивач був звільнений від сплати судового збору при подачі позову, враховуючи, що в задоволенні позовних вимог відмовлено, а тому судові витрати компенсуються за рахунок держави в установленому порядку.
Керуючись ст.ст. 258, 259, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд, -
УХВАЛИВ:
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Державного комунального підприємства «Луцьктепло» про захист прав споживачів - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, в разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Дата складання повного тексту рішення - 31 жовтня 2023 року.
Суддя Луцького міськрайонного суду
Волинської області Т.М.Філюк