ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
"23" жовтня 2023 р.м. Одеса Справа № 916/3285/23
Господарський суд Одеської області у складі: суддя Волков Р.В.,
при секретарі судового засідання Лінник І.А.,
розглянувши справу № 916/3285/23
за позовом Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» (49074, м. Дніпро, вул. Батумська, буд. 11; код ЄДРПОУ 14360080)
до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )
про стягнення 152 371,10 грн;
представники сторін:
від позивача - не з'явився,
від відповідача - не з'явився,
ВСТАНОВИВ:
Позивач, Акціонерне товариство «АКЦЕНТ-БАНК», звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 152 371,10 грн, з яких: 95 358,77 грн загального залишку заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту), 30 472,33 грн загального залишку заборгованості за процентами, 20 540,00 грн загального залишку заборгованості за винагородою, 1 000,00 грн штрафу (фіксована складова), 5 000,00 грн штрафу (змінна складова).
В обґрунтування позову посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за Кредитним договором № N20.92.0000000176 від 16.02.2021.
Ухвалою від 31.07.2023 позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення виявлених недоліків позовної заяви протягом п'яти днів з дня вручення даної ухвали шляхом надання до суду належних доказів відправлення відповідачу копії позовної заяви і доданих до неї документів.
03.08.2023 до суду надійшла заява представника позивача про усунення недоліків.
Ухвалою від 08.08.2023 позовну заяву (вх. № 3788/23 від 27.07.2023) Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 916/3285/23, яку вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. судове засідання для розгляду справи по суті призначити на 06.09.2023, запропоновано сторонам подати заяви по суті справи та встановлено відповідні строки для їх подання.
Протокольною ухвалою від 06.09.2023 судове засідання відкладено на 23.10.2023.
У судове засідання, яке відбулось 23.10.2023, сторони не з'явились.
Між тим, суд враховує, що позивач подав до суду клопотання (вх. № 25572/23 від 27.07.2023) про розгляд справи за його відсутності.
Відповідач у судове засідання не з'явився, правом на подання відзиву не скористався, про розгляд справи повідомлявся належним чином шляхом надсилання ухвал суду на адресу місця реєстрації ( АДРЕСА_1 ). Ухвалу суду про відкриття провадження у справі було вручено відповідачу 17.08.2023, про що у поштовому повідомлені наявна відмітка (а.с. 71). Ухвала суду від 06.09.2023, постановлена в порядку ст. 120 ГПК України, повернулася до суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», що також дає підстави вважати, що відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання у розумінні п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України.
Зі змісту ст. 165 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що свої заперечення проти позову відповідач може викласти у відзиві на позовну заяву. При цьому, згідно ч. 4 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.
Згідно п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин, або без повідомлення причин неявки.
З урахуванням вищевикладеного, суд вважає за можливе відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України розглянути справу за наявними в ній матеріалами.
23.10.2023 складено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
16.02.2021 між Акціонерним товариством «АКЦЕНТ-БАНК» та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 як позичальником було укладено Кредитний договір № N20.92.0000000176 на наступних умовах:
- вид кредиту - строковий кредит (п. А1. договору);
- ліміт договору - 100 000,00 грн - на фінансування поточної діяльності (п. А2. договору);
- термін повернення кредиту: 15 лютого 2024 р. Позичальник здійснює погашення Кредиту та процентів щомісячно ануїтетними (однаковими платежами в розмірі та в строки згідно з Графіком платежів (Додаток № 1 цього Договору). Згідно зі ст. 212, 651 ЦК України у випадку порушення позичальником будь-якого із зобов'язань, передбачених цим договором, банк на свій розсуд, починаючи з 31-го дня порушення будь-якого із зобов'язань, має право змінити умови цього договору, встановивши інший термін повернення кредиту. При цьому банк направляє позичальнику письмове повідомлення із зазначенням дати терміну повернення кредиту. У випадку непогашення позичальником заборгованості за цим договором у термін, зазначений у повідомленні, уся заборгованість, починаючи з наступного дня дати, зазначеної у повідомленні, вважається простроченою. У випадку погашення заборгованості у період до закінчення 30 днів (включно) з моменту порушення будь-якого із зобов'язань, кінцевим терміном повернення кредиту є 15.02.2024 (п. А3. договору);
- за користування кредитом Позичальник сплачує фіксовані проценти у розмірі 20,90 % річних (п. А6. договору);
- нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється щоденно, виходячи з фактичних залишків заборгованості за позичковим рахунком, фактичної кількості днів у місяці, 360 днів у році, та процентної ставки, передбаченої Договором. При цьому день видачі та день повернення Кредиту вважаються одним днем (метод визначення днів для нарахування процентів «факт/360»). Якщо ануїтетний платіж не буде здійснено у відповідну дату згідно з Графіком платежу, то заборгованість за Кредитом та/або процентами вважається простроченою на наступний день (п. А8. договору);
- позичальник щомісячно сплачує Банку винагороду за кредитне обслуговування у розмірі 0,79% (нуль цілих сімдесят дев'ять сотих) від суми зазначеного у п. А2 цього договору ліміту у поточну дату сплати процентів. Сплата винагороди здійснюється у гривні. Розрахунок здійснюється щоденно Нарахування винагороди здійснюється у дату сплати (п. А10. договору).
Згідно з п. 1.1. Договору Банк за наявності вільних грошових коштів зобов'язується надати Позичальнику кредит у вигляді згідно з п. А.1 цього Договору, з лімітом та на цілі, зазначені у п. А.2 цього Договору, не пізніше 5 днів з моменту, зазначеного у третьому абзаці п. 2.1.2 цього Договору, в обмін на зобов'язання Позичальника щодо повернення кредиту, сплати процентів, винагороди, в обумовлені цим Договором терміни. Строковий кредит (далі - "кредит”) надається Банком у безготівковій формі шляхом перерахування кредитних коштів на поточний рахунок Позичальника з подальшим перерахуванням за цільовим призначенням.
Обов'язки відповідача як позичальника передбачено п. 2.2. Договору.
Так, позичальник зобов'язується, зокрема: використовувати кредит на цілі та у порядку, передбаченому п. 1.1 цього Договору; сплатити проценти за користування кредитом відповідно до п.п. 4.1, 4.2., 4.3 цього Договору; повернути кредит у терміни, встановлені п.п. 1.2, 2.2.14, 2.3.2 цього Договору; сплатити Банку винагороду відповідно до п.п. 2.3.5, 4.4, 4.5, 4.6, 4.13 цього Договору.
Підпунктом 2.3.2. п. 2.3. договору передбачено, що при порушенні Позичальником будь-якого із зобов'язань, передбачених умовами цього Договору, у т.ч. у випадку порушення цільового використання кредиту, Банк має право, зокрема, змінити умови цього Договору - зажадати від Позичальника дострокове повернення кредиту, сплати процентів за його користування, виконання інших зобов'язань за цим Договором у повному обсязі шляхом відправлення повідомлення. При цьому згідно зі ст. 212, 611, 651 ЦКУ за зобов'язаннями, терміни виконання яких не наступили, терміни вважаються такими, що наступили, у зазначену у повідомленні дату. У цю дату Позичальник зобов'язується повернути Банку суму кредиту у повному обсязі, проценти за фактичний строк його користування, повністю виконати інші зобов'язання за цим Договором.
У відповідності з п. 4.1. Договору за користування кредитом у період з дати списання коштів з позичкового рахунку до дати погашення кредиту згідно з п.п. 1.2, 2.2.3, 2.2.14, 2.3.2, 2.4.1 цього Договору Позичальник сплачує проценти у розмірі, зазначеному у п. А.6 цього Договору.
Сплата процентів за користування кредитом, передбачених п.п. 4.1, 4.2 цього Договору, здійснюється згідно до п. А.8 цього Договору. Якщо повне погашення кредиту здійснюється у дату, відмінну від зазначеної у цьому пункті, то останньою датою погашення процентів, розрахованих від попередньої дати погашення до дня фактичного повного погашення кредиту, є дата фактичного погашення кредиту (п. 4.3. Договору).
Пунктами 4.5., 4.6. Договору передбачено, що Позичальник сплачує Банку винагороду за кредитне обслуговування згідно з п. А. 10 цього Договору. Позичальник сплачує Банку винагороду за управління фінансовим інструментом згідно з п. А11. цього Договору.
Розрахунок процентів за користування кредитом здійснюється щоденно з дати списання коштів з позичкового рахунку до майбутньої дати сплати процентів та/або за період, який починається з попередньої дати сплати процентів до поточної дати сплати процентів. Розрахунок процентів здійснюється до повного погашення заборгованості по кредиту на суму залишку заборгованості по кредиту. Нарахування процентів та комісій здійснюється на дату сплати процентів, при цьому проценти розраховуються на непогашену частину кредиту за фактичну кількість днів користування кредитними ресурсами, виходячи з 360 днів на рік. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування процентів, не враховується (п. п. 4.10., 4.11. Договору).
Договір вважається укладеним з моменту підписання його Сторонами. Договір у частині п. 4.4 цього Договору набуває чинності з моменту підписання цього Договору, в решті частин - з моменту надання Позичальником розрахункових документів на використання кредиту у межах зазначених у них сум, та діє в обсязі перерахованих коштів до повного виконання зобов'язань сторонами за цим Договором. Договір може бути змінений або розірваний за ініціативою однієї зі сторін у встановленому законом та цим Договором порядку (п. п. 6.1., 6.2., 6.3. Договору).
Додатком № 1 до Договору є Графік погашення (а.с. 10), згідно з яким відповідач зобов'язався кожного місяця сплачувати кредит по 4 564,19 грн, починаючи з 16.03.2021 по 16.01.2024, а 15.02.2024 (кінцева дата погашення кредиту) мав сплатити 4 563,99 грн.
16.02.2021 позивач надав відповідачу кредит у розмірі 100 000,00 грн, що підтверджується меморіальним ордером № TR.16810505.21134.64999 від 16.02.2021 (а.с. 21).
За приписами ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
У відповідності з ч. 2 ст. 11 ЦК України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.
Господарські зобов'язання також можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ч. 1 ст. 174 ГК України).
Відповідно до п. 7 ст. 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Частиною 1 ст. 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
За приписами ч. 1 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
У відповідності зі ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та закону. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Згідно з положеннями ст.ст. 530, 612 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною 1 ст. 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (ч. 2 ст. 1050 ЦК України).
Відтак, укладений між банком та відповідачем договір, який за своєю суттю відноситься до кредитного договору, є підставою для виникнення у сторін за цим договором кредитних правовідносин відповідно до ст.ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України (ст.ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України), і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання його сторонами.
Як вбачається із матеріалів справи, 12.06.2023 позивач направив на електронну пошту відповідача вимогу № б/н від 12.06.2023, в якій, посилаючись на п. 2.3.2. Договору, просив погасити всю поточну заборгованість за наявним кредитом у розмірі 145 275,68 грн до 19.06.2023 (а.с. 12).
Таким чином, позивач скористався своїм правом достроково вимагати повернення кредиту, що передбачено ч. 2 ст. 1050 ЦК України та пунктами А3., 2.3.2. Договору.
Щодо заборгованості по нарахованим відсоткам суд зазначає, що пред'явлення кредитором вимоги про дострокове виконання зобов'язань за кредитним договором фактично змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення кредитора з такою достроковою вимогою до позичальника в порядку частини 2 статті 1050 Цивільного кодексу України вважається, що строк виконання кредитного договору в повному обсязі є таким, що настав. При цьому у разі пред'явлення до позичальника вимоги в порядку частини 2 статті 1050 Цивільного кодексу України право кредитора нараховувати передбачені кредитним договором відсотки за користування кредитом припиняється, а кредитор втрачає право нараховувати відсотки після настання терміну повернення, який зазначений ним у відповідному повідомленні/претензії на адресу боржника, оскільки такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови виконання основного зобов'язання з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом, змінив порядок і строк його виконання, припинив подальше кредитування позичальника, змінив строк дії кредитної лінії та термін повернення кредиту.
Як встановлено судом, відповідач прийняті на себе зобов'язання щодо своєчасного повернення кредитних коштів в обумовлені графіком строки за вказаним договором не виконував, що підтверджується наданою позивачем випискою по рахунку № НОМЕР_2 та розрахунком заборгованості (а.с. 16-18).
Отже, судом встановлено, що відповідач порушив виконання своїх зобов'язань за кредитним договором, у зв'язку з чим, станом на 20.06.2023 ФОП ОСОБА_1 має непогашену заборгованість за наданим кредитом (тілом кредиту) у розмірі 95 358,77 грн та заборгованість за відсотками у розмірі 30 472,33 грн.
Жодних доказів, які б підтверджували повне погашення відповідачем заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) та відсотками за кредитним договором до суду не надано, у зв'язку з чим суд, перевіривши відповідний розрахунок заборгованості, доходить висновку щодо обґрунтованості позовних вимог про стягнення з відповідача 95 358,77 грн загального залишку заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту), 30 472,33 грн загального залишку заборгованості за процентами.
Згідно п. А.10 договору, позичальник щомісячно сплачує Банку винагороду за кредитне обслуговування у розмірі 0,79% від суми зазначеного у п.А.2 цього договору ліміту у поточну дату сплати процентів. Сплата винагороди здійснюється у гривні. Розрахунок здійснюється щоденно. Нарахування винагороди здійснюється у дату сплати. Сплата винагороди здійснюється згідно графіком платежу та, в разі дострокового погашення кредиту, згідно з фактичним періодом користування кредитними коштами від дати погашення згідно з Графіком платежу до дати дострокового погашення кредиту.
Перевіривши заявлений позивачем до стягнення розмір винагороди в розмірі 20 540,00 грн, суд дійшов висновку про його правильність та обґрунтованість, що має наслідком задоволення заявлених АТ „Акцент-Банк” позовних вимог до ФОП ОСОБА_1 у названій частині.
Вирішуючи питання щодо заявленої позивачем вимоги про стягнення з відповідача 1 000,00 грн штрафу (фіксована складова), 5 000,00 грн штрафу (змінна складова), суд виходить з такого.
Згідно з вимогами частини 2 статті 193 Господарського кодексу України, порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Пунктами 1, 2 статті 230 Господарського кодексу України визначено, що санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
За приписами частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пунктом 5.8 Кредитного договору сторони погодили, що у випадку порушення позичальником термінів платежів по будь-якому із грошових зобов'язань, передбачених цим договором, більш ніж на 30 днів, що спричинило звернення банку до судових органів, позичальник сплачує банку штраф, що розраховується за наступною формулою: 1 000,00 гривень + 5 % від суми встановленого у п. А.2 цього Договору ліміту на цілі, відмінні від платежів для сплати за реєстрацію предметів застави у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна.
Суд встановив, що прострочення повернення кредиту триває з 16.05.2021 по 19.06.2023 (строк повернення коштів, відповідно до вимоги).
Однак, відповідно до п. 15 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України та п. 8 Прикінцевих положень Господарського кодексу України, у разі прострочення позичальником у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов'язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за таке прострочення.
Враховуючи наведені положення Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, строки повернення кредиту та те, що постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" на усій території України встановлено з 12.03.2020 карантин, який завершився 01.07.2023 (постанова Кабінету Міністрів від 27.06.2023 року № 651), суд дійшов висновку, що починаючи з 12.03.2020 позичальників звільнено від обов'язку сплати штрафу за прострочення повернення тіла кредиту та процентів, відтак відповідач за прострочення повернення кредиту, яке виникло з 16.05.2021 та тривало по дату, визначену банком як граничний строк повернення кредиту (19.06.2023), тобто під час встановленого на території України карантину, звільнений від обов'язку сплати штрафу за прострочення повернення тіла кредиту та процентів.
Крім того, відповідно до п. 18 розділу Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" № 64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України № 2102-IX від 24.02.2022 з 05 годин 30 хвилин 24 лютого 2022 в Україні введено воєнний стан строком на 30 днів, який неодноразово продовжувався та діє по теперішній час.
При цьому, при вирішенні питання щодо застосування у спірних відносинах норми закону щодо звільнення відповідача від обов'язку сплачувати на користь банку штраф за прострочення повернення кредиту починаючи саме з дати початку запровадження карантину, суд керується загальними засадами цивільного законодавства, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, а також виходить з того, що в спірних відносинах має місце обставина застосування акту законодавства, яким пом'якшується цивільна відповідальність відповідача.
З огляду на вказане, позовні вимоги в частині стягнення штрафу не підлягають задоволенню.
У відповідності до ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до п.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з ч.ч.1-2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За таких обставин, ґрунтовно дослідивши матеріали справи, перевіривши на відповідність закону та дійсним обставинам справи розрахунок заборгованості, наданий позивачем, суд задовольняє позов АТ "Акцент-Банк" частково та приймає рішення про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 95 358,77 грн загального залишку заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту), 30 472,33 грн загального залишку заборгованості за процентами, 20 540,00 грн загального залишку заборгованості за винагородою.
При розподілі господарських витрат суд виходить з положень пункту 2 частини першої статті 129 Господарського процесуального кодексу України, згідно із якими судовий збір покладається, зокрема, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
1. Позов Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» (49074, м. Дніпро, вул. Батумська, буд. 11; код ЄДРПОУ 14360080) до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення 152 371,10 грн - задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» (49074, м. Дніпро, вул. Батумська, буд. 11; код ЄДРПОУ 14360080) 95 358,77 грн загального залишку заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту), 30 472,33 грн загального залишку заборгованості за процентами, 20 540,00 грн загального залишку заборгованості за винагородою, 2 578,31 грн витрат по сплаті судового збору.
3. У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом двадцяти днів з моменту складення повного тексту.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Вступну та резолютивну частини рішення складено 23 жовтня 2023 р. Повний текст рішення складено та підписано 30 жовтня 2023 р.
Суддя Р.В. Волков