ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
_____________________________________________________________________________
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
"18" жовтня 2023 р. м. Одеса Справа № 916/1778/23
Господарський суд Одеської області у складі: суддя Волков Р.В.,
при секретарі судового засідання Лінник І.А.,
розглянувши справу № 916/1778/23
за позовом Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (65039, Одеська обл., м. Одеса, вул. Артилерійська, 1; код ЄДРПОУ 26302595)
до відповідача: Фізичної особи-підприємця Ніязової Іджран Вахід кизи ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )
про визнання договору недійсним та виселення;
представники сторін:
від позивача - Курлович О.О.,
від відповідача - Білозор О.О.,
ВСТАНОВИВ:
Департамент комунальної власності Одеської міської ради звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Ніязової Іджран Вахід кизи, в якому просить:
- визнати недійсним договір оренди від 20.04.2018 (нова редакція), укладений між Департаментом комунальної власності Одеської міської ради та відповідачем;
- виселити відповідача з нежитлових приміщень першого поверху, загальною площею 95,4 кв.м, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Преображенська, 75 (КУ Одеська загальноосвітня школа № 118 І-ІІІ ступенів Одеської міської ради Одеської області).
В обґрунтування позовних вимог посилається на неправомірність укладеного з відповідачем договору оренди від 20.04.2018 (нова редакція договору оренди від 28.04.2006 № 0631), на підставі якого відповідачу було надано у строкове платне користування нежитлові приміщення першого поверху, загальною площею 95,4 кв.м, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Преображенська, 75 (КУ Одеська загальноосвітня школа № 118 І-ІІІ ступенів Одеської міської ради Одеської області), яке належить територіальній громаді міста Одеси, для розміщення перукарні.
Посилаючись на норми Законів України «Про оренду державного та комунального майна», «Про приватизацію державного та комунального майна», «Про освіту», Державні санітарні правила і норми влаштування, утримання загальноосвітніх навчальних закладів та організації та організації навчально-виховного процесу ДСанПіН 5.5.2.008-01, затверджені постановою Головного державного санітарного лікаря України від 14.08.2001 № 63, постанову Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку платних послуг, які можуть надаватися навчальними закладами, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної і комунальної форми власності», позивач зазначає про пряму заборону для передання у користування об'єкта оренди, не пов'язаного із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітньої діяльності, у зв'язку з чим, з посиланням на приписи ст. ст. 203, 204, 207, 215, 216, 236, 785, 795 ЦК України, просить задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою від 08.05.2023 позовну заяву (вх. № 1841/23 від 01.05.2023р.) Департаменту комунальної власності Одеської міської ради прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 916/1778/23, яку вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 05.06.2023, запропоновано відповідачу подати відзив.
Протокольною ухвалою від 05.06.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 29.06.2023.
22.06.2023 до суду надійшла заява представника відповідача про ознайомлення з матеріалами справи.
23.06.2023 представник відповідача ознайомився із матеріалами справи.
28.06.2023 від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву та клопотання про поновлення строку для подання відзиву.
У відзиві відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись, зокрема, на такі обставини:
- 10.12.2019 між позивачем та відповідачем було укладено додатковий договір № 12 про внесення змін до договору оренди нежитлового приміщення № 0631 від 28 квітня 2006р. (нова редакція 20.04.2018р.), яким вирішено продовжити термін дії Договору до 10 листопада 2022 року;
- відповідно до п.5. постанови Кабінету міністрів України № 634 від 27.05.2022р. «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану», договори оренди державного та комунального майна, строк дії яких завершується у період воєнного стану, вважаються продовженими на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану, крім випадку, коли балансоутримувач з урахуванням законодавства, статуту або положення балансоутримувача про погодження уповноваженим органом управління, до сфери управління якого належить балансоутримувач, за 30 календарних днів до дати закінчення договору оренди повідомив орендодавцю та орендарю про не продовження договору оренди з підстав, визначених статтею 19 Закону;
- балансоутримувач орендованого приміщення за адресом: м. Одеса, вул. Преображенська, буд.75 не повідомляв Відповідача про не продовження договору оренди;
- у зв'язку із продовженням воєнного стану на території України, станом на день подання даного відзиву Договір оренди нежитлового приміщення № 0631 від 28.04.2006р. (нова редакція 20.04.2018р.) є дійсним;
- згідно з листами директора ЗОШ №118 від 28.04.2006 р. №42 та від 19.03.2015р. №106 приміщення, яке є предметом договору оренди не використовується в навчально-виховному процесі та здача його в оренду не перешкоджає навчально-виховному процесу в цілому;
- відповідно до висновку санітарно-епідеміологічної станції м. Одеси №211-542 від 28.03.2007р. розміщення салону-перукарні за адресою: м. Одеса, вул. Преображенська, буд.75, є можливим;
- відділенням з питань наглядово-профілактичної діяльності Приморського РВ м. Одеси ГУ МНС України в Одеській області було надано дозвіл №382 від 01.06.2009 року на роботу перукарні ФОП Ніязової Іджран Вахід кизи за адресою: м. Одеса, вул. Преображенська, буд.75;
- об'єкт оренди обладнаний таким чином, щоб здійснювався окремий вхід в це приміщення, про що свідчить витяг з Технічного паспорту на салон-перукарню, який виготовлений КП „ОМИТІ та РОН" станом на 18.01.2007р.;
- Відповідач, орендуючи нежитлові приміщення першого поверху, загальною площею 95,4 кв.м., що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Преображенська, 75 (КУ Одеська загальноосвітня школа № 118 І-ІІІ ступенів Одеської міської ради Одеської області), з 28.04.2006 року здійснює діяльність, яка прямо дозволена та передбачена законодавством для надання навчальними закладами, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної і комунальної форми власності такого роду послуг, не перешкоджаючи освітній, навчально-виховній, навчально-виробничій, науковій діяльності, не погіршуючи соціально-побутових умов осіб, які навчаються або працюють у навчальному закладі, маючи окремий вхід для здійснення господарської діяльності;
- при укладанні оспорюваного договору, як в старій редакції від 28.04.2006р., так і в новій редакції від 20.04.2018р., сторонами були враховані норми законодавства, які регулювали діяльність орендних відносин, в тому числі комунального майна, зокрема надання в оренду приміщень суб'єктами освітньої діяльності;
- позивачем пропущено строк позовної давності для звернення до суду з даним позовом.
Протокольною ухвалою від 29.06.2023 судове засідання відкладено на 17.07.2023.
17.07.2023 представником позивача подано до суду відповідь на відзив.
Протокольною ухвалою від 17.07.2023 розгляд справи відкладено на 31.07.2023.
19.07.2023 від представника відповідача до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив.
Судове засідання, яке було призначено на 31.07.2023 об 11:00, не відбулося через збій у роботі мережевого обладнання ТОВ НВП "ТЕНЕТ", у зв'язку з чим був відсутній доступ до мережі інтернет.
Ухвалою від 31.07.2023 визначено іншу дату судового засідання та повідомлено сторін, що розгляд справи відбудеться 06.09.2023.
Судове засідання, яке було призначено на 06.09.2023, не відбулося через оголошення сигналу повітряної тривоги в м. Одеса.
Ухвалою від 06.09.2023 повідомлено сторін про те, що судове засідання відкладено на 18.10.2023.
У судовому засіданні, яке відбулось 18.10.2023, представник позивача просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог.
18.10.2023, після повернення з нарадчої кімнати, суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, суд встановив наступне.
Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності нежитлові будівлі загальною площею 3243,1 кв.м, що знаходяться по вул. Преображенській, 75 у м. Одесі, належать на праві комунальної власності територіальній громаді м. Одеси в особі Одеської міської ради (а.с. 19).
Згідно з Положенням про Департамент комунальної власності Одеської міської ради, затвердженим рішенням Одеської міської ради від 17.03.2021 № 137-VIII, позивач є виконавчим органом Одеської міської ради, у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, іншими нормативно-правовими актами, рішеннями Одеської міської ради, її виконавчого комітету, розпорядженнями міського голови та цим положенням. Департамент підзвітний та підконтрольний Одеській міській раді, підпорядкований міському голові та Виконавчому комітету Одеської міської ради. Департамент є уповноваженим органом, який виступає орендодавцем щодо єдиних майнових комплексів, нерухомого майна і споруд, майна, що не увійшло до статутного капіталу, перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Одеси, за виключенням майна, орендодавцем якого уповноважено виступати інший виконавчий орган Одеської міської ради.
Фізичній особі-підприємцю Ніязовій Іджран Вахід кизи (далі - Орендар) згідно з договором оренди від 20.04.2018 (нова редакція договору оренди від 28.04.2006 № 0631) (далі - Договір), укладеним з Департаментом комунальної власності Одеської міської ради (далі - Департамент, Орендар), надано у строкове платне користування нежитлові приміщення першого поверху, загальною площею 95,4 кв.м, розташовані за адресою: м. Одеса, Преображенська, 75 (КУ Одеська загальноосвітня школа № 188 І-ІІІ ступенів Одеської міської ради Одеської області).
Строк дії Договору було визначено з 20.04.2018 до 20.03.2021 (п. 1.3. Договору).
Об'єкт оренди було передано відповідачу за Актом приймання-передачі від 20.04.2018 (а.с. 22).
У відповідності з п. 4.1. Договору приміщення було передано орендарю виключно для розміщення перукарні.
Додатковим договором від 10.12.2019 № 12 продовжено термін дії Договору до 10.11.2022.
Приймаючи до уваги, що укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою відноситься до договорів оренди, а майно, яке виступає предметом Договору, належить до комунальної власності, а відтак, між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України "Про оренду державного та комунального майна".
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
У відповідності до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до норм ч. ч. 1 та 2 ст. 283 Господарського кодексу України, що кореспондуються з ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Предметом позову у справі № 916/1778/23, що розглядається, є вимоги Департаменту про визнання недійсним договору оренди нерухомого майна навчального закладу (КУ Одеська загальноосвітня школа № 188 І-ІІІ ступенів Одеської міської ради Одеської області) та повернення орендованого майна на користь Департаменту. Позов обґрунтований тим, що договір оренди (в новій редакції від 20.04.2018) укладений з порушенням вимог статті 80 Закону України "Про освіту", оскільки майно передане в оренду з метою його використання не за освітнім призначенням, що заборонено законом.
Відповідно до положень статті 16 ЦК України визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів, а загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачено статтею 215 зазначеного кодексу.
Відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1- 3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу.
Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин (подібна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 13.10.2021 у справі № 923/1169/20).
Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, наведені у статті 203 Цивільного кодексу України, відповідно до частини 1 якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Відповідно до ч. 2, 4 ст. 4 ЦК України, основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу.
Актами цивільного законодавства є також постанови Кабінету Міністрів України. Якщо постанова Кабінету Міністрів України суперечить положенням цього Кодексу або іншому закону, застосовуються відповідні положення цього Кодексу або іншого закону.
Суспільні відносини, що виникають у процесі реалізації конституційного права людини на освіту, права та обов'язки фізичних і юридичних осіб, які беруть участь у реалізації цього права, а також компетенція державних органів та органів місцевого самоврядування у сфері освіти визначені положеннями Закону України "Про освіту".
За змістом частини 1 статті 79 Закону України "Про освіту" (тут і далі в редакції, чинній на час укладення договору оренди в новій редакції) джерелами фінансування суб'єктів освітньої діяльності відповідно до законодавства можуть бути, зокрема, доходи від реалізації продукції навчально-виробничих майстерень, підприємств, цехів і господарств, від надання в оренду приміщень, споруд, обладнання.
Згідно з частиною 1 статті 80 Закону України "Про освіту" до майна закладів освіти та установ, організацій, підприємств системи освіти належать: нерухоме та рухоме майно, включаючи будівлі, споруди, земельні ділянки, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло тощо; майнові права, включаючи майнові права інтелектуальної власності на об'єкти права інтелектуальної власності, зокрема інформаційні системи, об'єкти авторського права та/або суміжних прав; інші активи, передбачені законодавством. Майно закладів освіти та установ, організацій, підприємств системи освіти належить їм на правах, визначених законодавством.
Відповідно до частини 4 статті 80 Закону України "Про освіту" об'єкти та майно державних і комунальних закладів освіти не підлягають приватизації чи використанню не за освітнім призначенням.
В свою чергу згідно з підпунктом 2 пункту 8 Переліку платних послуг, які можуть надаватися закладами освіти, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної та комунальної форми власності, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27.08.2010 № 796 (у редакції, чинній на час укладення оспорюваного Договору оренди в новій редакції), навчальні заклади мають право надавати інші послуги, зокрема, надання в оренду будівель, споруд, окремих тимчасово вільних приміщень і площ, іншого рухомого та нерухомого майна або обладнання, що тимчасово не використовується в навчально-виховній, навчально-виробничій, науковій діяльності, у разі, коли це не погіршує соціально-побутових умов осіб, які навчаються або працюють у навчальному закладі.
Суд звертає увагу, що зміст п. п. 2 п. 8 Переліку платних послуг, які можуть надаватися закладами освіти, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної та комунальної форми власності, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27.08.2010 № 796, в даному випадку не суперечить та не спростовує зміст ч. 4 ст. 80 ЗУ "Про освіту", а навпаки доповнює його відповідним положенням.
З викладеного слідує, що чинний на момент укладення оспорюваного Договору Закон України "Про освіту" містив положення, якими було імперативно передбачено заборону використання майна державних та комунальних закладів освіти не за освітнім призначенням.
Закон України "Про освіту" не містить переліку послуг, які можуть надаватися в орендованих приміщеннях закладів освіти, проте враховуючи загальну спрямованість положень цього Закону, такі послуги повинні мати пов'язаність з навчально-виховним процесом чи його учасниками. Звідси, питання про те, чи пов'язані послуги, які надаються в орендованих приміщеннях з обслуговуванням учасників освітнього процесу суди мають вирішувати виходячи із конкретних обставин справи, однак з обов'язковим урахуванням того, що надання в оренду майна закладів освіти, в тому числі, і для обслуговування учасників освітнього процесу можливе виключно у випадку, коли це не погіршує соціально-побутових умов осіб, які навчаються або працюють у навчальному закладі.
Виходячи із вище викладеного, нежитлові приміщення першого поверху, загальною площею 95,4 кв.м, розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Преображенська, 75 (КУ Одеська загальноосвітня школа № 118 І-ІІІ ступенів Одеської міської ради Одеської області), як майно комунального закладу освіти, не можуть використовуватись не за освітнім призначенням та не могли бути передані в оренду через існування прямої заборони на рівні Законів України, оскільки розміщення перукарні (п. 4.1. Договору) та надання перукарських послуг жодним чином не пов'язано з освітнім процесом, чи обслуговуванням учасників освітнього процесу, а є виключно підприємницькою діяльністю, направленою на отримання прибутку.
Закон допускає можливість передачі приміщень закладів освіти в оренду лише з метою надання послуг, пов'язаних із забезпеченням освітнього процесу або обслуговування його учасників і, які не можуть бути забезпечені закладом освіти.
Тобто послуги, що надаються орендарями приміщень закладів освіти повинні бути тісно пов'язаними із навчальним процесом, забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу.
Так, ст. 1 Закону України "Про освіту" визначено, що освітній процес - це система науково-методичних і педагогічних заходів, спрямованих на розвиток особистості шляхом формування та застосування її компетентностей.
Статтею 22 вказаного Закону передбачено, що, юридична особа має статус закладу освіти, якщо основним видом її діяльності є освітня діяльність. Права та обов'язки закладу освіти, передбачені цим Законом та іншими законами України, має також фізична особа - підприємець або структурний підрозділ юридичної особи приватного чи публічного права, основним видом діяльності якого є освітня діяльність. Фізична особа - підприємець або структурний підрозділ юридичної особи приватного чи публічного права, освітня діяльність якого перестає бути основним видом його діяльності, втрачає права та обов'язки, у тому числі права на пільги, передбачені законодавством для закладу освіти.
Навчально-виховний процес, як складова освітньої діяльності - це система організації навчально-виховної, навчально-виробничої діяльності, визначеної навчальними, науковими, виховними планами (пункт 1.2. Положення про організацію роботи з охорони праці учасників навчально-виховного процесу в установах і навчальних закладах, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки від 01.08.2001 р. № 653).
Згідно з ст. 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Враховуючи викладе, вбачається, що навчально-виховний процес та підприємницька діяльність мають різні завдання, цілі, мету, результати і вплив на учнів ліцею.
Крім того, підприємницька діяльність не визначена жодним з навчальних, наукових чи виховних планів.
Як вбачається із витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, наданого самим відповідачем (а.с. 71), основним видом діяльності ФОП Ніязової Іджран Вахід кизи є 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, що також не пов'язано з освітньою діяльністю.
Таким чином, відповідач не відноситься до суб'єктів освітньої діяльності, а його діяльність не була спрямована на організацію забезпечення та реалізацію освітнього процесу, а отже не пов'язана з освітнім процесом.
Правова позиція щодо використання об'єктів нерухомості навчальних закладів також викладена у постановах Верховного Суду від 30.03.2021 у справі № 922/2712/19, від 13.10.2021 № 923/1169/20, від 03.05.2018 у справі № 902/215/17, від 11.04.2018 у справі № 911/1610/16, від 10.04.2018 у справі № 906/165/17.
Згідно з висновками суду касаційної інстанції у наведених постановах, об'єкти освіти, навчальні заклади, засновані на комунальній власності не підлягають приватизації і використанню не за призначенням, тобто, якщо їх мета використання не для навчального та наукового процесу, оскільки суперечить вимогам чинного законодавства.
У ході проведення обстеження нежитлових приміщень першого поверху, загальною площею 95,4 кв.м, розташованих за адресою: м. Одеса, Преображенська, 75 (КУ Одеська загальноосвітня школа № 188 І-ІІІ ступенів Одеської міської ради Одеської області) встановлено, що Орендар і надалі веде господарську діяльність визначену у п. 4.1. Договору, про що позивачем складено відповідний акт від 08.03.2023 з фотофіксацією (а.с. 26-27).
Частиною 1 ст. 80 Закону України "Про освіту" передбачено, що до майна закладів освіти та установ, організацій, підприємств системи освіти віднесено нерухоме та рухоме майно, включаючи будівлі, споруди, земельні ділянки, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло тощо; майнові права, включаючи майнові права інтелектуальної власності на об'єкти права інтелектуальної власності, зокрема інформаційні системи, об'єкти авторського права та/або суміжних прав; інші активи, передбачені законодавством.
Отже, зі змісту вказаних норм вбачається, що об'єкт освіти - це не тільки навчальний заклад, а й будівлі, споруди, землі, комунікації, обладнання та інші цінності підприємства системи освіти.
Аналогічного висновку дійшов і Верховний Суд у справах № 904/2056/18 та № 923/204/18.
Слід зазначити, що невикористання приміщень КУ Одеська загальноосвітня школа № 118 І-ІІІ ступенів Одеської міської ради Одеської області, зокрема, приміщення першого поверху, загальною площею 95,4 кв.м, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Преображенська, 75, для навчального процесу не змінює їх цільового призначення та не є підставою для визнання правомірним указаного договору, оскільки чинним законодавством встановлена пряма заборона використання цього приміщення з іншою метою, ніж визначена ч. 4 ст. 80 Закону України "Про освіту".
Аналогічна позиція відображена в Постанові Верховного Суду від 29.01.2019 у справі № 922/2632/17, а також Постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 по справі № 905/1227/17. Так, в постанові зазначено, що невикористання навчальним закладом спірних приміщень для навчального процесу не надає права передачі цих приміщень в оренду з іншою метою, ніж пов'язаною з навчально-виховним процесом.
З огляду на викладене вище, враховуючи те, що Фізична особа-підприємець Ніязова Іджран Вахід кизи, в порушення вимог ч. 4 ст. 80 ЗУ "Про освіту", отримала в оренду нежитлові приміщення першого поверху, загальною площею 95,4 кв.м, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Преображенська, 75 (КУ Одеська загальноосвітня школа № 118 І-ІІІ ступенів Одеської міської ради Одеської області) з метою здійснення підприємницької діяльності, а саме розміщення перукарні, то на підставі ст. 203, 215 ЦК України договір оренди від 20.04.2018 (нова редакція) укладений між Департаментом комунальної власності Одеської міської ради та Фізичною особо-підприємцем Ніязовою Іджран Вахід кизи, необхідно визнати недійсним.
З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог в частині визнання недійсним договору оренди від 20.04.2018 (нова редакція) укладеного між Департаментом комунальної власності Одеської міської ради та Фізичною особою-підприємцем Ніязовою Іджран Вахід кизи
Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Враховуючи задоволення позовних вимог в частині визнання договору оренди недійсним, підлягає задоволенню і позов в частині виселення Фізичної особи-підприємця Ніязової Іджран Вахід кизи з нежитлових приміщень першого поверху, загальною площею 95,4 кв.м, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Преображенська, 75 (КУ Одеська загальноосвітня школа № 118 І-ІІІ ступенів Одеської міської ради Одеської області) на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради.
Щодо доводів відповідача стосовно пропущення позивачем у даній справі строку позовної давності суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
За статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно із частинами третьою та четвертою статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
За змістом частини першої статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.
Тобто, обмежене строком давності право на позов у матеріальному розумінні означає право позивача на судовий захист протягом певного часу, поза межами якого цей захист, за загальним правилом, є неможливим.
Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Відповідно до частини першої, п'ятої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання.
02 квітня 2020 року набув чинності Закон України від 30 березня 2020 року № 540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)", відповідно до якого розділ "Прикінцеві положення" ЦК України доповнено пунктом 12, за змістом якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" з 12 березня 2020 року до 22 травня 2020 року установлено на всій території Україну карантин.
Дію карантину було неодноразово продовжено постановами КМУ.
Постановою КМУ від 27.06.2023 № 651 відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 р. на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Оскільки з 02 квітня 2020 року набув чинності Закон України від 30 березня 2020 року № 540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)", відповідно до якого розділ "Прикінцеві положення" ЦК України доповнено пунктом 12, за змістом якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені, у т. ч. статтями 257, 258 ЦК України продовжуються на строк дії такого карантину.
Враховуючи вимоги чинного законодавства, якими встановлено, що строки, визначені ст. 257 ЦК України продовжувалися на строк дії карантину, суд зазначає, що трирічний строк звернення до суду з позовом про визнання недійсним спірного договору оренди сплинув 20.04.2021, тобто в період дії карантину, а, отже, строки позовної давності позивачем пропущені не були.
У відповідності до ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до п.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з ч.ч.1-2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Слід зазначити, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини та, зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 р. (заява №4909/04), відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).
На підставі ст. 129 ГПК України, у зв'язку із задоволенням позовних вимог, судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
1. Позов Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (65039, Одеська обл., м. Одеса, вул. Артилерійська, 1; код ЄДРПОУ 26302595) до Фізичної особи-підприємця Ніязової Іджран Вахід кизи ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) про визнання договору недійсним та виселення - задовольнити.
2. Визнати недійсним договір оренди від 20.04.2018 (нова редакція) укладений між Департаментом комунальної власності Одеської міської ради (65039, Одеська обл., м. Одеса, вул. Артилерійська, 1; код ЄДРПОУ 26302595) та Фізичною особою-підприємцем Ніязовою Іджран Вахід кизи ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ).
3. Виселити Фізичну особу-підприємця Ніязову Іджран Вахід кизи ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) з нежитлових приміщень першого поверху, загальною площею 95,4 кв.м, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Преображенська, 75 (КУ Одеська загальноосвітня школа № 118 І-ІІІ ступенів Одеської міської ради Одеської області) на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (65039, Одеська обл., м. Одеса, вул. Артилерійська, 1; код ЄДРПОУ 26302595).
4. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Ніязової Іджран Вахід кизи ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (65039, Одеська обл., м. Одеса, вул. Артилерійська, 1; код ЄДРПОУ 26302595) 5 368,00 грн витрат по сплаті судового збору.
5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом двадцяти днів з моменту складення повного тексту.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Вступну та резолютивну частини рішення оголошено 18 жовтня 2023 р. Повний текст рішення складено та підписано 30 жовтня 2023 р.
Суддя Р.В. Волков