Справа № 159/4770/23
Провадження № 2/159/1091/23
КОВЕЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 жовтня 2023 року м. Ковель
Ковельський міськрайонний суд Волинської області
під головуванням судді Бойчука П.Ю.,
з участю секретаря
судового засідання Гусар Т.М.,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в м. Ковелі цивільну справу за позовомОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), від імені якого діє представник ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ), до ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 ), ОСОБА_4 ( АДРЕСА_4 ), ОСОБА_5 ( АДРЕСА_5 ), з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - Ковельської міської ради (м. Ковель, вул. Незалежності, 73), про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 , від імені якої діє представник ОСОБА_2 , звернувся в суд з даним позовом.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що матір позивача - ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , включена в списки на розрахунок середньої земельної частки (паю), що перебуває у колективній власності Колективного сільськогосподарського підприємства ім. Ватутіна, та є власником сертифікату серії ВЛ №0089652, виданого на підставі розпорядження голови Ковельської райдержадміністрації від 26.09.1996 року №331.
Згідно нового розпорядження голови Ковельської районної держадміністрації від 24.04.2000 року № 198 «Про уточнення грошової оцінки сільськогосподарських угідь земель колективної власності району», зареєстрованого в Ковельському районному управлінні юстиції 05.05.2000 року №2.11, розмір земельної частки (паю) по КСП ім. Ватутіна становить 2,1 умовних кадастрових гектари.
Відповідно до Сертифіката на право на земельну частку (пай) серії ВЛ №0089652, ОСОБА_6 належить право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності колективного сільськогосподарського підприємства ім. Ватутіна, розміром 3,40 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості).
Крім цього, згідно запису в погосподарській книзі Тойкутської сільської ради с. Тойкут № 1, за особовим рахунком № НОМЕР_1 за 2011-2015 роки рахується господарство, головою якого була ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , і на час смерті постійно проживала та була зареєстрована в АДРЕСА_6 .
На час смерті ОСОБА_6 разом з нею постійно проживав та був зареєстрований її син - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який прийняв спадщину, що залишилася після смерті матері.
ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_7 помер. У вересні 2018 року позивач звернувся до Ковельської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, що відкрилася після смерті його брата ОСОБА_7 та на підставі вказаної заяви 11.09.2018 року державним нотаріусом Ковельського районного нотаріального округу Луцик Н.А. була відкрита спадкова справа.
Однак, 01.03.2023 року позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок АДРЕСА_6 у зв'язку відсутністю правовстановлюючих документів та відсутністю реєстрації житлового будинку у встановленому законом порядку.
Враховуючи викладене, позивач просив суд визнати за ОСОБА_1 право власності на: житловий будинок АДРЕСА_7 ; земельну ділянку, площею 0,25 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_6 ; право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності колективного сільськогосподарського підприємства ім.. Ватутіна Ковельського району Волинської області, розміром 2,10 умовних кадастрових гектари.
19.10.2023 року представником позивача ОСОБА_2 подано до суду заяву про уточнення позовних вимог.
Зокрема позивач, навівши відповідні обґрунтування, просив суд визнати за ОСОБА_1 право на завершення процедури приватизації земельної ділянки, площею 0,25 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), що розташована по АДРЕСА_6 , шляхом отримання проектно-кошторисної документації, затвердження її у встановленому порядку та право на здійснення реєстрації права власності з отриманням Витягів з Державного реєстру прав на вищезазначену земельну ділянку на ім'я ОСОБА_1 а, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Решта позовних вимог залишилась без змін.
В підготовче судове засідання позивач та його представник не з'явились.
Відповідачі ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в підготовче судове засідання не з'явились, однак,кожен зокрема, подали до суду заяви про розгляд справи у їх відсутності. Позовні вимоги визнають повністю.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - Ковельської міської ради Волинської області в підготовче судове засідання не з'явився, однак до суду надійшло клопотання міського голови про розгляд справи у відсутності їх представника, за наявними матеріалами справи.
Оскільки розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, тому, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Згідно ч 3 ст. 200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
Суд, з'ясувавши обставини справи та дослідивши матеріали цивільної справи, прийшов до висновку про те, що позов підлягає до задоволення.
Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_6 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , виданим 08.07.2014 року виконавчим комітетом Тойкутської сільської ради Ковельського району Волинської області.
Відповідно до довідки № 421/3.48ТК/2-23 від 11.10.2023 року, виданої Тойкутським старостинським округом Ковельської міської ради, згідно запису в погосподарській книзі Тойкутської сільської ради с. Тойкут № 1, за особовим рахунком № НОМЕР_1 за 2011-2015 роки рахується господарство, головою якого була ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 і на час смерті постійно проживала та була зареєстрована в АДРЕСА_6 . На час смерті ОСОБА_6 в будинку за вищевказаною адресою проживав та був зареєстрований ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 . ОСОБА_6 за життя не завершила приватизації земельної ділянки площею 0,25 га, на якій розташоване вказане господарство. Заповіт від імені ОСОБА_6 Тойкутською сільською радою не посвідчувався.
Згідно довідки №243/3.48ТК/2-23 від 11.05.2023 року, виданої Тойкутським старостинським округом Ковельської міської ради, згідно запису в земельно-кадастровій книзі (колишньої Тойкутської сільської ради), біля садиби в АДРЕСА_6 , знаходиться земельна ділянка в розмірі 0,65 га, в тому числі 0,25 га - присадибна ділянка, 0,40 га - для ведення особистого селянського господарства.
Згідно довідки №325/3.48ТК/2-23 від 21.07.2023 року, виданої Тойкутським старостинським округом Ковельської міської ради, померла ОСОБА_6 перебувала в списку пайовиків КСП ім. Ватутіна і їй належала частка земельна частка (пай) розміром 2,10 га в умовних кадастрових гектарах згідно сертифіката ВЛ № 0089652 виданого 30.09.1996 року.
Відповідно до Сертифіката на право на земельну частку (пай) серії ВЛ №0089652, виданого 30.09.1996 року головою Ковельської районної державної адміністрації, ОСОБА_6 належить право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності колективного сільськогосподарського підприємства ім. Ватутіна, розміром 3,40 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості).
Той факт, що зазначений сертифікат належить саме померлій ОСОБА_6 (в сертифікаті зазначено - ОСОБА_8 ) підтверджується зібраними матеріалами справи, визнається відповідачами та заперечень не викликає.
В той же час, відсутність встановлення такого факту перешкоджає позивачу отримати відповідне свідоцтво про право на спадщину в органах нотаріату.
Таким чином, вищевказаний житловий будинок з надвірними будівлями і спорудами, який знаходиться в АДРЕСА_6 , вказана земельна ділянка, на якій він розташований, та право на земельну частку (пай) належали ОСОБА_6 .
Померла ОСОБА_6 була матір'ю позивача ОСОБА_9 та ОСОБА_7 , що підтверджується копіями свідоцтв про їх народження.
Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом встановленого законом шестимісячного строку для прийняття спадщини він не заявив про відмову від неї.
Оскільки на час смерті ОСОБА_6 разом з нею постійно проживав та був зареєстрований її син ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , останній вважається таким, що прийняв спадщину, що залишилася після смерті матері.
ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_7 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 , виданим 13.03.2018 року виконавчим комітетом Тойкутської сільської ради Ковельського району Волинської області.
Відповідно до ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Статтею 1217 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом, а з аналізу змісту ст. ст.1222, 1241 ЦК України вбачається, що спадкування за законом має місце лише тоді і в тому обсязі, в якому воно не змінено заповітом, крім випадків права на обов'язкову частку у спадщині, незалежно від заповіту.
Відповідно до ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не прийнялися внаслідок його смерті.
Таким чином, після смерті ОСОБА_7 відкрилась спадщина на майно, що належало спадкодавцеві на день смерті.
Відповідно до ст. 1261 ЦК України, позивач, як брат померлого ОСОБА_7 , має право другої черги спадкування за законом після смерті померлого брата.
Статтею 1268 ЦК України передбачено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
З матеріалів спадкової справи № 308/2018, заведеної щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 в с. Тойкут Ковельського району Волинської області ОСОБА_7 встановлено, що спадкоємцем майна померлого є його брат - ОСОБА_1 , який прийняв спадщину після смерті брата шляхом подання заяви про прийняття спадщини.
Згідно п. 4.15 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 року № 296/5, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна.
Оскільки правовстановлюючі документи на спірний будинок відсутні, а також відсутній юридично встановлений факт приналежності правовстановлюючого документу на земельну частку (пай) при наявності спору про право, позивач позбавлений можливості оформити свої спадкові права в позасудовому порядку.
Таким чином, в судовому засіданні доведено обставини, якими позивач обґрунтував позовні вимоги, а саме - право позивача на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_6 , таправо на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності колективного сільськогосподарського підприємства ім. Ватутіна Ковельського району Волинської області, у розмірі 2,10 умовних кадастрових гектари, в порядку спадкування за законом після смертіОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 в с. Тойкут Ковельського району Волинської області.
Крім цього, відповідно до ст. 1225 ЦК України, право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом. У порядку спадкування можуть передаватися також право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), право користування чужим майном (сервітут).
Відповідно до ст. 125 ЗК України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають із моменту державної реєстрації цих прав.
Право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, а також право власності на земельну ділянку, набуту у власність із земель приватної власності без зміни її меж, цільового призначення, посвідчується:
- цивільно-правовою угодою щодо відчуження земельної ділянки, укладеною у порядку, встановленому законом, у разі набуття права власності на земельну ділянку за такою угодою;
- свідоцтвом про право на спадщину (ч. 1 і ч. 2 ст. 126 ЗК України).
Набуття права власності на земельну ділянку та перехід права власності на земельну ділянку в порядку спадкування має місце за наявності наступних юридичних фактів у їх сукупності:
- ухвалення рішення компетентного органу про передачу у власність земельної ділянки спадкодавцю, укладення спадкодавцем правочинів щодо набуття права власності на земельні ділянки;
- виготовлення технічної документації на земельні ділянки;
- визначення меж земельної ділянки в натурі;
- погодження із суміжними землевласниками та землекористувачами;
- одержання у встановленому порядку Державного акта на землю;
- реєстрація права власності на земельну ділянку.
Якщо зазначені вимоги спадкодавцем не дотримано - право власності на конкретні земельні ділянки не виникає та відповідно до ст. 1216 ЦК України не переходить до спадкоємців у порядку спадкування, за винятком встановлених випадків, на які поширюється дія п. 1 розділу X "Перехідні положення" ЗК України.
Якщо спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку згідно зі ст. 125 ЗК України, проте розпочав процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України, а органами місцевого самоврядування відмовлено спадкоємцям у завершенні процедури приватизації, то спадкоємці мають право звертатися до суду із позовами про визнання відповідного права в порядку спадкування - права на завершення приватизації та одержання державного акта про право власності на землю на ім'я спадкоємця, а не права власності на земельну ділянку.
На підставі абз. 2 п. 1 розділу X "Перехідні положення" ЗК України, рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийняті органами місцевого самоврядування відповідно до Декрету КМ України від 26.12.1992 року «Про приватизацію земельних ділянок» (втратив чинність на підставі Закону України від 14.09.2006 року № 139-V) є підставою для виготовлення та видачі цим громадянам або їх спадкоємцям державних актів на право власності на земельну ділянку за технічною документацією щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку (пункт 1 розділу X доповнено абз. 2 згідно із Законом від 16.09.2008 року № 509-VІ).
Отже, якщо видача державного акта про право власності на землю здійснюється на підставі рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийнятого органами місцевого самоврядування відповідно до Декрету КМ України від 26.12.1992 року «Про приватизацію земельних ділянок», до спадкоємців переходить право отримати державний акт про право власності на земельну ділянку.
Зазначений порядок встановлений законодавством у разі набуття права власності на земельні ділянки шляхом їх приватизації громадянами (ч. 3 ст. 116 ЗК України).
Спадкодавець ОСОБА_6 за життя не завершила приватизацію зазначеної вище земельної ділянки.
Як зазначалось вище, спадкоємцем майна померлої ОСОБА_6 був її син - ОСОБА_7 , який прийняв спадщину після смерті матері, однак також не завершив оформлення правовстановлюючих документів на спірну земельну ділянку.
Таким чином, в судовому засіданні здобуто достатньо доказів, які підтверджують підставність позову в цій частині, оскільки до позивача перейшло право спадкодавця щодо завершення приватизації зазначеної земельної ділянки.
Виходячи з обставин справи, судові витрати по справі суд залишає за позивачем.
Керуючись ст.ст. 10, 12, 81, 82, 89, 141, 263, 264, 265 ЦПК України, на підставі ст. 1268-1262, 1266, 1268 ЦК України, п. 1 розділу X "Перехідні положення" ЗК України, суд -
УХВАЛИВ:
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), від імені якого діє представник ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ), до ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 ), ОСОБА_4 ( АДРЕСА_4 ), ОСОБА_5 ( АДРЕСА_5 ), з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - Ковельської міської ради (м. Ковель, вул. Незалежності, 73) про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом, - задовольнити повністю.
Визнати за ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_4 , виданий 25.08.2004 року Луцьким МВ УМВС України у Волинській області, РНОКПП НОМЕР_5 ) право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_6 , в порядку спадкування за законом після смертібрата - ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 в с. Тойкут Ковельського району Волинської області.
Визнати за ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_4 , виданий 25.08.2004 року Луцьким МВ УМВС України у Волинській області, РНОКПП НОМЕР_5 ) право на завершення приватизації земельної ділянки площею 0,25 га. для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд по АДРЕСА_6 , в порядку спадкування за законом після смерті брата - ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 в с. Тойкут Ковельського району Волинської області, шляхом отримання проектно-кошторисної документації, затвердження у встановленому порядку та з правом на здійснення реєстрації права власності з отриманням ОСОБА_1 на його ім'я витягу з Державного реєстру прав.
Визнати за ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_4 , виданий 25.08.2004 року Луцьким МВ УМВС України у Волинській області, РНОКПП НОМЕР_5 ) право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності колективного сільськогосподарського підприємства ім. Ватутіна Ковельського району Волинської області, у розмірі 2,10 умовних кадастрових гектари в порядку спадкування за законом після смерті брата - ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 в с. Тойкут Ковельського району Волинської області.
Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Волинського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Головуючий:П. Ю. БОЙЧУК