Справа № 756/7815/23
Провадження № 2/0158/731/23
Рядок статзвіту № 82
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
про відмову у відкритті провадження
30 жовтня 2023 року м. Ківерці
Суддя Ківерцівського районного суду Волинської області Польова М.М., вивчивши позовну заяву ОСОБА_1 до Оболонського відділу Державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) про зняття арешту з майна,
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Оболонського відділу Державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) про зняття арешту з майна.
Як вбачається із змісту позовної заяви, у 2022 році позивач дізнався, що майно, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , знаходиться під арештом відповідно до постанови ВДВС Оболонського району м. Києва. Арешт був накладений у виконавчому провадженні №17607182 на підставі виконавчого листа Оболонського районного суду м. Києва №2-5940 від 01.02.2010 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Просто Фінанс» заборгованості в розмірі 15947,37 грн.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов'язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.
Під час виконання судових рішень сторони виконавчого провадження мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду.
Відповідно до частини першої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
При цьому, в порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.
Спори про право цивільне, пов'язані з належністю майна, на яке накладено арешт, відповідно до статті 19 ЦПК України розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.
Так, відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
У разі, якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено Законом України «Про виконавче провадження».
Якщо позивач є боржником у виконавчому провадженні він не може пред'являти позов про зняття арешту з майна, оскільки законом у цьому випадку передбачений інший спосіб судового захисту, а саме, оскарження боржником рішення, дій, бездіяльності державного виконавця в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України.
Аналогічні позиції викладені Верховним Судом у постановах від 29.07.2020 у справі №161/3171/19, від 20.01.2021 у справі №157/298/19, від 24.05.2021 у справі №712/12136/18.
Із позовної заяви слідує, що арешт накладався у виконавчому провадженні №17607182 на підставі виконавчого листа Оболонського районного суду м. Києва №2-5940 від 01.02.2010 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Просто Фінанс» заборгованості в розмірі 15947,37 грн., у якому позивач є боржником.
Таким чином, враховуючи те, що позивач є боржником у виконавчому провадженні, він не може пред'являти позов про зняття арешту з майна, оскільки законодавством України у цьому випадку передбачений інший спосіб судового захисту, а саме, оскарження боржником дій державного виконавця в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Тобто, він не може виступати позивачем у цій справі й така справа не підлягає розгляду в позовному провадженні.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст.186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Вимоги ОСОБА_1 про зняття арешту з майна підлягають розгляду в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України, тому у відкритті позовного провадження слід відмовити.
Керуючись статтями 186, 442 ЦПК України, суддя
ПОСТАНОВИЛА:
Відмовити у відкритті провадження у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Оболонського відділу Державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) про зняття арешту з майна.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Суддя Ківерцівського районного суду М.М. Польова