154/2739/23
2-о/154/61/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 жовтня 2023 року Володимир-Волинський міський суд Волинської області під головуванням судді Пустовойт Т.В., за участю секретаря судового засідання Мазій І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Володимирі цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області, Головне управління пенсійного фонду України в Хмельницькій області про встановлення факту належності правовстановлюючого документа,-
УСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулась в суд із заявою, про встановлення факту належності правовстановлюючого документу.
В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що вона 22.09.2022 та повторно 17.04.2023 зверталась із заявою до Головного управління Пенсійного фонду у Волинській області, про призначення пенсії за віком, по досягненню нею 60 років і наявністю більш як 30 років страхового стажу.
27.04.2023 на її ім'я надійшов лист з Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, в якому їй повідомили про те, хто і коли, на яких законних підставах має право на призначення пенсії по віку, які документи для цього необхідні, і основним документом, що підтверджує стаж роботи має бути саме трудова книжка.
24.04.2023 Головним управлінням Пенсійного фонду України у Хмельницькій області було прийнято рішення про відмову в призначенні їй пенсії за віком у зв'язку з відсутністю наявності необхідного стажу роботи. Управлінням пенсійного фонду, до розрахунку стажу не взято її трудову книжку, оскільки в документах, а саме в свідоцтві про народження по батькові заявниця зазначена « ОСОБА_2 », в паспорті громадянина України, РНОКПП по батькові зазначена « ОСОБА_3 », в свідоцтві про шлюб зазначена « ОСОБА_4 », трудовій книжці колгоспника серії НОМЕР_1 , заповненій відповідальною особою Колгоспу ім.Шевченка Володимир-Волинського району Волинської області УРСР 05.02.1988 зазначена « ОСОБА_4 », в трудовій книжці серії НОМЕР_2 , заповненій відповідальною особою Ковельського відділу робочого постачання Міністерства лісового господарства УРСР 19.04.1981 на російській мові, зазначена " ОСОБА_5 ", дипломі серії НОМЕР_3 , виданому Луцьким технікумом радянської торгівлі по спец «Технологія приготування їжі» 27.02.1981, зазначена « ОСОБА_6 »
Зазначені обставини позбавляють її, як заявника, змоги в наданні відповідних документів для підтвердження трудового стажу, а тому вона змушена звернутися із даною заявою до суду, згідно якої просить встановити факт належності їй - ОСОБА_1 правовстановлюючого документу, а саме: трудової книжки колгоспника серії НОМЕР_1 , заповненій відповідальною особою Колгоспу ім.Шевченка Володимир-Волинського району Волинської обалсті УРСР 05.02.1988, на ім'я ОСОБА_7 ; трудової книжки серії НОМЕР_2 , заповненій відповідальною особою Ковельського відділу робочого постачання Міністерства лісового господарства УРСР 19.04.1981 на російській мові, на ім'я ОСОБА_7 ; диплому серії НОМЕР_3 , виданому Луцьким технікумом радянської торгівлі по спец «Технологія приготування їжі» 27.02.1981, на ім. ОСОБА_8 .
Ухвалою судді від 04.07.2023 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області, Головне управління пенсійного фонду України в Полтавській області про встановлення факту належності правовстановлюючого документа, та призначено справу до судового розгляду у відкритому судовому засіданні.
В судове засідання заявниця ОСОБА_1 не з'явилась, в позовній заяві зазначила, щоб розглядати справу за її відсутності. Заяву підтримує та просить задовольнити.
Представник заявниці адвокат Закревський І.В., який діє на підставі ордеру серія ВЛ №000072622 від 30.10.2023 надав заяву в якій також підтримав вимоги заявниці, та зазначив, що пояснення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області не відповідають за змістом поставленим вимогам та не ґрунтуються на чинному законодавстві.
Представник заінтересованої особи Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області в судове засідання не з'явилась, надала до суду письмові пояснення по суті справи за змістом яких заперечила щодо можливості задоволення заяви ОСОБА_1 , вважаючи її необґрунтованою. Вказує на те, що у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу, передбаченого ст. 26 Закону 1058-ІV, заявниці було відмовлено у призначенні пенсії за віком, яким передбачено, що особи мають право призначення пенсії за віком після досягнення 60 років та за наявності страхового стажу у період з 01.01.2022 по 31.12.2021 не менше 29 років.
Зазначає, що відповідно до ст. 48 Кодексу законів про працю України від 10.12.1971 №322-VIII трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Після зазначення дати заповнення трудової книжки, працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей.
Вказує, що згідно зазначеної інструкції, зміна записів у трудових книжках про прізвище, ім'я, по-батькові та дату народження виконується власником або уповноваженим органом за останнім місцем роботи на підставі документів (паспорта, свідоцтва про народження, про шлюб, про розірвання шлюбу, про зміну прізвища, ім'я та по-батькові) із посиланням на номер і дату цих документів. Зазначені зміни вносяться на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Однією рискою закреслюються, наприклад, колишнє прізвище або ім'я, по-батькові, дата народження і записуються нові дані з посиланням на відповідні документи на внутрішньому боці обкладинки і завіряються підписом керівника підприємства або печаткою відділу кадрів. Оскільки ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду не подано відповідних документів, а також трудова книжка заповнена з порушеннями, Управлінням прийнято рішення про відмову у призначенні заявниці пенсії за віком. Також представник заінтересованої особи просила суд слухати справу у її відсутність.
Представник заінтересованої особи Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області в судове засідання не з'явилась, надала до суду письмові пояснення по суті справи за змістом яких заперечила щодо можливості задоволення заяви ОСОБА_1 , вважаючи її необґрунтованою. У зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу, передбаченого ст. 26 Закону 1058-ІV, заявниці було відмовлено у призначенні пенсії за віком, зокрема, з 01.01.2022 по 31.12.2022. Додатково вказує, що відповідно до ч. 3 ст. 315 ЦПК України справи про встановлення факту належності особі паспорта, військового квитка, квитка про членство в об'єднанні громадян, а також свідоцтв , що їх видають органи державної реєстрації актів цивільного стану, судовому розгляду в окремому провадженні не підлягають.
Заяви про встановлення із зазначених підстав факту належності паспорта чи свідоцтв, що їх видають органи реєстрації актів громадянського стану та інших документів, що посвідчують особу, не підлягають розгляду в порядку, передбаченому гл. 37 ЦПК України, оскільки ці питання вирішуються органом, який видав документ.
Відтак, відповідно до пп.1.1, 2.15, 2.15.9 Наказу Міністерства юстиції України «Про затвердження правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання» №96/2 від 12.01.2011, якщо під час реєстрації акту цивільного стану були допущені помилки, зміни проводяться відділами державної реєстрації актів цивільного стану міжрегіонального управління Міністерства юстиції, проте Головне управління ПФУ у Волинській області покладається на об'єктивність та неупередженість суду при розгляді заяви та прийняття законного рішення у справі. Просив суд слухати справу у відсутності представника.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що заява ОСОБА_1 про встановлення факту належності особі правовстановлюючого документу підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Згідно ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
За змістом ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав.
Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав як джерело права.
Положеннями п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення п. 1 ст. 6 та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-яку заяву, що стосується його прав і обов'язків цивільного характеру (п. 36 Рішення ЄСПЛ від 21.02.1975 року в справі «Голден проти Сполученого королівства»), та кожен має право на ефективний засіб юридичного захисту (ст. 13 Конвенції).
Згідно ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Пунктом 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України передбачено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.
Частиною 2 статті 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого поряду їх встановлення.
Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦПК України заява фізичної особи про встановлення факту, що має юридичне значення, подається до суду за місцем її проживання.
Відповідно до п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах встановлення фактів, що мають юридичне значення» ( далі - постанови Пленуму ) із змінами та доповненнями від 25.05.1998, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Згідно п. 12. вказаної вище постанови, суд може встановлювати факти належності документів, які не відносяться до таких, що посвідчують особу , у тому числі трудової книжки, іншого документа про трудовий стаж.
Порядок ведення трудових книжок визначається Кабінетом Міністрів України. (стаття 48 КЗпП України).
Відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27квітня 1993року №301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.
Як вбачається з копії паспорта серії НОМЕР_4 , заявниця ОСОБА_9 , народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_5 , заявниця ОСОБА_10 (дошлюбне прізвище ОСОБА_11 ) народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Як вбачається з копії свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_6 , 30.10.1982 року заявниця уклала шлюб з ОСОБА_12 та після укладення шлюбу змінила своє дошлюбне прізвище " ОСОБА_11 " на шлюбне " ОСОБА_13 ".
Як вбачається з дублікату РНОКПП НОМЕР_7 власником є ОСОБА_9 .
Згідно свідоцтва про народження ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_2 його батьками є ОСОБА_12 та ОСОБА_9 .
Згідно довідки про склад сім'ї, виданої Виконавчим комітетом, Устилузької міської ради Волинської області ОСОБА_9 зереєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Судом встановлено, що 05.02.1988 року заявниці - ОСОБА_1 оформлено трудову книжку серії НОМЕР_1 , яка заповнена відповідальною особою Колгоспу ім.Шевченка Володимир-Волинського району Волинської області УРСР 05.02.1988, на ім'я ОСОБА_7 , у зв'язку із працевлаштуванням на посаду касира.
Трудову книжку серії НОМЕР_2 , заповнену відповідальною особою Ковельського відділу робочого постачання Міністерства лісового господарства УРСР 19.04.1981 на російській мові, видано на ім'я ОСОБА_7 ;
Диплом серії НОМЕР_3 , виданий Луцьким технікумом радянської торгівлі по спец «Технологія приготування їжі» 27.02.1981, виданий на ім'я ОСОБА_8 .
Рішенням № 032150004193 від 24.04.2023 року, у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 відмовлено, у зв'язку з відсутністю необхідного стажу роботи передбаченого ст. 26 Закону 1058.
За поясненнями Головного управління Пенсійного фонду у Волинській області від 27.10.2023, ОСОБА_1 відмовлено у призначені за віком, у зв'язку з відсутністю необхідного стажу роботи передбаченого ст. 26 Закону 1058
Відповідно до ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
У пункті 26 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, передбачено, що якщо ім'я, по батькові та прізвище, які зазначені в документі, що підтверджує трудовий стаж, не збігаються з ім'ям, по батькові та прізвищем особи за паспортом або свідоцтвом про народження, факт приналежності цього документа даній особі може бути встановлено у судовому порядку.
З наведеної норми вбачається, що додаткові дані для підтвердження трудового стажу вимагаються лише у випадках, коли трудова книжка відсутня, або в ній відсутній запис, або записи про періоди роботи є неправильними або неточними.
Суд вважає, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у її трудовій книжці, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення заявниці її конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 21.02.2018 року у справі № 687/975/17, де зазначено, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.
При цьому, суд також враховує, що заявниця не несе відповідальності за заповнення трудової книжки, оскільки записи у її трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особисто нею, більше того, недоліки її заповнення не є підставою вважати про відсутність трудового стажу заявниці за спірний період. Недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для не врахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
У ст. 46 Конституції України закріплене право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Серявін та інші проти України", заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).
Виходячи із висновків Європейського Суду з прав людини, викладених у рішенні у справі «Бочаров проти України» від 17.03.2011 (п.45), «Суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом» (рішення від 18.01.1978 у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства»). Проте, таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів (рішення у справі «Салман проти Туреччини»)».
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. ( ст. 89 ЦПК України).
Положеннями ст.ст.80, 81 ЦПК України, визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про встановлення юридичного факту, що має юридичне значення, а саме: шо ОСОБА_1 належить трудова книжка колгоспника серії НОМЕР_1 , заповнена відповідальною особою Колгоспу ім.Шевченка Володимир-Волинського району Волинської області УРСР 05.02.1988, на ім'я ОСОБА_7 ; трудова книжка серії НОМЕР_2 , заповнена відповідальною особою Ковельського відділу робочого постачання Міністерства лісового господарства УРСР 19.04.1981 на російській мові, на ім'я ОСОБА_7 ; диплома серії НОМЕР_3 , виданого Луцьким технікумом радянської торгівлі по спец «Технологія приготування їжі» 27.02.1981, на ім. ОСОБА_8 .
В даному випадку рішення суду не замінює собою документ, який виданий роботодавцем, а лише підтверджує належність такого документу заявнику, що у подальшому наддасть їй можливість на виникнення, зміну та припинення охоронюваних законом прав, свобод та інтересі, а також здійснення особистих майнових чи немайнових прав, які належать їй відповідно до положень ст. 46 Конституції України.
Враховуючи викладене,на підставінаведеного такеруючись ст.ст. 10, 12, 27, 77-81, 247, 263-265, 315-319 ЦПК України,
УХВАЛИВ:
Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області, Головне управління пенсійного фонду України в Полтавській області про встановлення факту належності правовстановлюючого документа - задовольнити.
Встановити факт належності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП - НОМЕР_7 правовстановлюючого документу, а саме: трудової книжки колгоспника серії НОМЕР_1 , заповненої відповідальною особою Колгоспу ім.Шевченка Володимир-Волинського району Волинської обалсті УРСР 05.02.1988, на ім'я ОСОБА_7 ; трудової книжки серії НОМЕР_2 , заповненої відповідальною особою Ковельського відділу робочого постачання Міністерства лісового господарства УРСР 19.04.1981 на російській мові, на ім'я ОСОБА_7 ; диплома серії НОМЕР_3 , виданого Луцьким технікумом радянської торгівлі по спеціальності «Технологія приготування їжі» 27.02.1981, на ім'я ОСОБА_8 .
Судові витрати залишити за заявником.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
На рішення може бути подана апеляційна скарга до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Тетяна ПУСТОВОЙТ