154/2867/23
2/154/821/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
(заочне)
30.10.2023 Володимир-Волинський міський суд Волинської області під головуванням судді Пустовойт Т.В., за участю секретаря судового засідання Мазій І.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Володимир цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на рухоме майно за набувальною давністю -
УСТАНОВИВ:
У липні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати за ним право власності на квартиру під номером АДРЕСА_1 .
В обґрунтування позову зазначає, що йому на праві особистої приватної власності на підставі свідоцтв про право власності на житло, видного Володимир-Волинським міськвиконкомом Волинської області 14.01.1998, зареєстрованого у Волинському обласному бюро технічної інвентаризації 15.01.2998 та свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого Володимир-Волинською державною нотаріальною конторою Волинської області від 24.07.2001 за № 2-1234, номер запису 3233 належала квартира під АДРЕСА_1 .
12.08.2008 року позивач вищевказану квартиру подарував своїй єдиній доньці, ОСОБА_2 , згідно договору дарування квартири.
Після дарування квартири доньці ОСОБА_1 залишився проживати в ній та проживає по даний час, в свою чергу донька ОСОБА_3 після оформлення даного договору виїхала на постійне місце проживання до Росії та жодного разу не відвідувала Україну, так як не мала на це бажання та можливості. Спілкування підтримували лише в телефонному режимі.
Так, під час однієї з розмов ОСОБА_3 сказала, що подаровану їй квартиру потрібно повернути ОСОБА_1 як колишньому власнику назад у власність тому, що вона ніколи не повернеться в Україну і дане майно їй не є цікавим та принесе лише незручності в майбутньому. Через нотаріуса ОСОБА_2 дізналася, що з росії це зробити не можливо, а одним із варіантів є уповноваження нею іншої особи від її імені, відчужити квартиру ОСОБА_1 .
Декілька разів, зі слів відповідачки, вона надсилала довіреності, однак жодного разу вони не надходили до батькового брата ОСОБА_4 і виконати домовленість її з батьком, уже скільки років не має можливості.
На даний час у позивача виникла необхідність оформити собі соціальні виплати та субсидію, однак без власника це є неможливим, а донька ОСОБА_3 , враховуючи її проживання в росії, втрату зацікавленості до належного їй майна та повномасштабного вторгнення і активних бойових дій, цього робити не буде.
Позивач в судове засідання не з'явився, надіслав письмову заяву про розгляд позовної заяви без його участі, позовні вимоги підтримав, просив задовольнити.
Відповідачка ОСОБА_2 , в судове засідання не з'явилась з невідомих підстав, про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, а саме оголошення на офіційному веб-порталі судової влади, про причину неявки суд не повідомила.
Суд дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що згідно свідоцтва про право на спадщину за законом, серії АЕВ №051935, видане державним нотаріусом 24.07.2001, власником квартири за адресою: АДРЕСА_2 , являється ОСОБА_1 , яку він успадкував після смерті ОСОБА_5 , його дружини.
Позивач починаючи з 11.08.1998 року по даний час зареєстрований та проживає у квартирі за адресою: АДРЕСА_2 , що стверджується копією будинкової книги, яка міститься в матеріалах справи, сплачує комунальні послуги, укладає від свого імені договори з комунальними підприємствами.
Згідно договору дарування квартири, посвідченого державним нотаріусом Володимир-Волинської державної нотаріальної контори Волинської області Билень Н.П. від 12.08.2008 року, ОСОБА_1 подарував квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 своїй дочці ОСОБА_2 .
Відповідно до витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 27292724 від 13.09.2010, ОСОБА_2 , на підставі договору дарування від 12.08.2008 року належить квартира АДРЕСА_1 .
Як вбачається з копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 являється дочкою ОСОБА_1 .
Згідно копії свідоцтва про одруження серії НОМЕР_2 , ОСОБА_6 30.09.1997 року уклала шлюб з ОСОБА_7 та змінила своє прізвище на шлюбне.
Разом з тим, з матеріалів справи слідує, що договори з надання житлово-комунальних послуг у квартирі укладені саме з позивачем, ним же сплачені квитанції щодо споживання комунальних послуг, які також визначені на його ОСОБА_8 .
Крім того, з письмових пояснень свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_9 вбачається, що позивач дійсно безперервно та відкрито проживає у квартирі АДРЕСА_1 .
Статтею 334 ЦК України передбачено, що особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Набуття права власності на земельну ділянку за набувальною давністю регулюється законом.
Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.
Особа, яка заявляє про давність володіння, може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є.
Якщо особа заволоділа майном на підставі договору з його власником, який після закінчення строку договору не пред'явив вимоги про його повернення, вона набуває право власності за набувальною давністю на нерухоме майно через п'ятнадцять, а на рухоме майно - через п'ять років з часу спливу позовної давності.
Втрата не з своєї волі майна його володільцем не перериває набувальної давності у разі повернення майна протягом одного року або пред'явлення протягом цього строку позову про його витребування.
Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.
Оскільки позивач добросовісно заволодів чужим майном - квартирою АДРЕСА_1 і продовжує відкрито, безперервно володіти нею більше ніж протягом десяти років, враховуючи, що власник цього нерухомого втратила зацікавленість до належного їй майна, не бажає ним розпорядитися, як власним, слід задовольнити позов та визнати за позивачем право власності на вищенаведене майно за набувальною давністю.
Керуючись ст.265 ЦПК України, суд, -
УХВАЛИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на рухоме майно за набувальною давністю - задовольнити повністю.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН - НОМЕР_3 , право власності на квартиру АДРЕСА_1 за набувальною давністю.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку для подання заяви про перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Тетяна ПУСТОВОЙТ