ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул. В'ячеслава Чорновола, 29/32, м. Кропивницький, 25022,
тел. (0522) 32 05 11, код ЄДРПОУ 03499951,
e-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua, web: http://kr.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 жовтня 2023 рокуСправа № 912/1607/23
Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Глушкова М.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" (вул. Шолуденка, 1, м. Київ, 04116 )
до Виконавчого комітету Знам'янської міської ради (вул. Михайла Грушевського, 19, м. Знам'янка, Кіровоградська область, 27400)
про стягнення 69 275,64 грн,
секретар судового засідання - Безчасна Н.Г.
представники сторін:
від позивача - Пясецький Д.В., адвокат, довіреність №04/08 2022/8 від 04.08.2023 (в режимі відеоконференції);
від відповідача - Данильченко Ю.В., довіреність №01-40/204/1 від 05.01.2023;
в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення,
УСТАНОВИВ:
До Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" до Виконавчого комітету Знам'янської міської ради про стягнення 69 275,64 грн, з яких: 46 275,37 грн основного боргу, 6 833,54 грн пені, 1 958,77 грн 3 % річних, 14 207,96 грн інфляційні втрати з покладенням на відповідача судових витрат.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про неналежне виконання відповідачем зобов'язань по оплаті спожитого природного газу із ресурсу постачальника "останньої надії".
Ухвалою від 11.09.2023 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі №912/1607/23 за правилами спрощеного позовного провадження, судовий розгляд призначив на 10.10.2023 о 10:30 год та встановив сторонам строки для подання заяв по суті справи.
04.10.2023 відповідач подав суду відзив, в якому заперечує наявність заборгованості перед позивачем, зазначає, що 15.11.2021 уклав договір №10-1117/21-БО-Т постачання природного газу з Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг", який діє до 31.12.2022. Крім того, у поданому відзиві відповідач вказує на те, що розмір штрафних санкцій та інфляційних втрат в сумі 23 000,27 грн є непропорційно великим по відношенню до суми основного зобов'язання 46 275,37 грн та складає 50% цієї суми.
09.10.2023 засобами електронного зв'язку (з КЕП) позивач подав суду відповідь на відзив.
Протокольною ухвалою від 10.10.2023 господарський суд з власної ініціативи продовжив процесуальні строки для подачі доказів всім учасникам справи та оголосив перерву в судовому засіданні до 26.10.2023 об 11:00 год.
16.10.2023 відповідач подав суду заперечення на відповідь на відзив.
26.10.2023 суд продовжив розгляд справи по суті.
У судовому засіданні сторони підтримали подані заяви та заперечення.
У засіданні суду 26.10.2023 досліджено докази у справі.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступні обставини.
Типовий договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" (далі - Договір) затверджений постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) №2501 від 30.09.2015.
У п. 1.4. Договору міститься визначення термінів, що використовуються в цьому Договорі, зокрема:
ЕІС - код - персональний код ідентифікації Споживача як суб'єкта ринку природного газу, присвоєний йому в установленому порядку Оператором ГРМ/Оператором ГТС (для прямих споживачів), до газових мереж якого підключений об'єкт Споживача;
Оператор ГРМ - оператор газорозподільної системи, до газових мереж якого підключений об'єкт Споживача;
постачальник "останньої надії" (далі - Постачальник) - визначений Кабінетом Міністрів України постачальник, який не має права відмовити в укладенні договору постачання природного газу на обмежений період часу;
Споживач - фізична особа, або юридична особа, або фізична особа - підприємець, щодо якої виконані передбачені законодавством умови для постачання природного газу.
Згідно з п. 2.1. Договору Постачальник зобов'язується постачати природний газ Споживачу в необхідних для нього об'ємах (обсягах), а Споживач зобов'язується своєчасно сплачувати Постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені цим Договором.
За п. 3.1., 3.3. Договору постачання природного газу Споживачу здійснюється з дня, визначеного інформаційною платформою оператора газотранспортної системи днем початку постачання в Реєстрі споживачів Постачальника відповідно до Кодексу газотранспортної системи. Період безперервного постачання природного газу Постачальником не може перевищувати шістдесят діб протягом календарного року та триває до кінця календарного місяця, що настає за місяцем початку фактичного постачання природного газу Споживачу Постачальником, крім випадків дострокового розірвання договору.
Відповідно до п. 4.2. - 4.5. Договору об'єм (обсяг) постачання природного газу Споживачу за розрахунковий період визначається за даними Оператора ГРМ/Оператора ГТС (для прямих споживачів) за підсумками розрахункового періоду, що містяться в інформаційній платформі оператора газотранспортної системи та надані Споживачу Оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу.
Постачальник зобов'язаний надати Споживачу рахунок на оплату природного газу за цим Договором не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, в обумовлений між Постачальником і Споживачем спосіб (поштою за замовчуванням, через електронний кабінет споживача тощо - якщо Сторонами це окремо обумовлено).
Споживач зобов'язаний оплатити рахунок, наданий Постачальником відповідно до пункту 4.3. цього Договору, до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу.
У разі порушення Споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим Договором він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
У разі порушення побутовим Споживачем строків оплати за цим Договором він сплачує пеню в розмірі 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу.
Згідно з підп. 1 п. 5.1. та підп. 1 п. 5.2. Договору, Споживач має право отримувати природний газ на умовах, зазначених у цьому Договорі та зобов'язаний забезпечувати своєчасну та повну оплату поставленого природного газу згідно з умовами цього Договору.
Пунктами 8.1., 8.2. Договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за цим Договором Сторони несуть відповідальність, передбачену цим Договором та чинним законодавством. Постачальник має право вимагати від Споживача відшкодування збитків, а Споживач відшкодовує збитки, понесені Постачальником, виключно у разі: порушення Споживачем строків розрахунків з Постачальником - в розмірі, погодженому Сторонами в цьому Договорі; відмови Споживача надати представнику Постачальника доступ до свого об'єкта, що завдало Постачальнику збитків, - в розмірі фактичних збитків Постачальника.
За п. 11.1. Договору, він набирає чинності з дня, визначеного інформаційною платформою Оператора ГТС днем початку постачання природного газу Споживачу в Реєстрі споживачів Постачальника відповідно до Кодексу газотранспортної системи. Дія цього договору не може перевищувати шістдесят діб протягом календарного року та триває до кінця календарного місяця, наступного за місяцем, в якому почалося фактичне постачання природного газу Постачальником. Розірвання (припинення дії) цього Договору не звільняє Споживача від обов'язку сплатити заборгованість Постачальнику за цим Договором.
Договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" не потребує двостороннього підписання.
Договір постачання між постачальником "останньої надії" і споживачем вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" відповідно до Кодексу газотранспортної системи.
Позивач зазначає, що у зв'язку з відсутністю постачання природного газу іншим постачальником оператором газотранспортної системи (далі - Оператор ГТС) за участю операторів газорозподільних систем (далі - оператори ГРМ) об'єми природного газу, спожитого відповідачем з 01.11.2021 автоматично включено до портфеля постачальника "останньої надії" - ТОВ "ГК "Нафтогаз України", і, відповідно, спожитий природний газ віднесено до об'ємів, поставлених позивачем.
На підтвердження факту включення відповідача до реєстру споживачів постачальника "останньої надії" та віднесення спожитого відповідачем газу до портфеля постачальника "останньої надії", позивач надає типовий договір постачання природного газу постачальником "останньої надії"; лист оператора ГТС №ТОВВИХ-22-10675 від 04.10.2022 з інформацією щодо остаточної алокації відборів споживача з ЕІС - кодом 56XS000041J5В003; інформацію щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" від оператора ГРМ (Форма № 10); відомості з інформаційної платформи Оператора ГТС щодо споживача з ЕІС - кодом 56XS000041J5В003.
ТОВ "ГК "Нафтогаз України" оформлено рахунки на загальну суму 72 684,97 грн, які направлено відповідачу, за періоди:
- за листопад 2021 року (з 01.11.2021 по 30.11.2021) на суму 26 409,60 грн за обсяг природного газу 1,572000 тис. куб. м (рахунок на оплату №30782 від 10.12.2021);
- за грудень 2021 року (з 02.12.2021 по 04.12.2021) на суму 46 275,37 грн за обсяг природного газу 1,02600 тис. куб. м (рахунок на оплату №1314).
При цьому, відповідач здійснив оплату за спожитий природний газ лише в сумі 26 409,60 грн.
Отже, заборгованість за спожитий природний газ становить 46 275,37 грн.
Відсутність розрахунку стало підставою для звернення з позовом у даній справі, нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат.
ТОВ "ГК "Нафтогаз України" відповідно до постанови НКРЕКП №880 від 04.07.2017 здійснює ліцензійне постачання природного газу на території України.
За результатами державного конкурсу та відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 №917-р ТОВ "ГК "Нафтогаз України" визначено постачальником "останньої надії" на ринку природного газу.
26.10.2021 набула чинності постанова Кабінету Міністрів України від 25.10.2021 №1102, відповідно до якої акціонерному товариству "Магістральні газопроводи України", товариству з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України", операторам газорозподільних систем забезпечити автоматичне включення оператором газотранспортної системи за участю операторів газорозподільних систем до портфеля постачальника "останньої надії" обсягів природного газу, спожитих з 1 жовтня 2021 р. бюджетними установами (в значенні Бюджетного кодексу України), закладами охорони здоров'я державної власності (казенні підприємства та/або державні установи тощо) та закладами охорони здоров'я комунальної власності (комунальні некомерційні підприємства та/або комунальні установи, та/або спільні комунальні підприємства тощо), постачання природного газу яким не здійснювалося жодним постачальником.
Відповідно до Закону України "Про ринок природного газу" постачальник "останньої надії" - це визначений Кабінетом Міністрів України постачальник, який не має права відмовити в укладенні договору постачання природного газу на обмежений період часу (ст. 1).
За наведеним Законом постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов'язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором (ч. 1 ст. 12).
Постачання природного газу споживачу здійснюється у порядку, визначеному правилами для постачальника "останньої надії", та на умовах типового договору постачання постачальником "останньої надії", що затверджується Регулятором. Договір постачання між постачальником "останньої надії" і споживачем вважається укладеним з моменту початку фактичного постачання природного газу такому споживачу (ст. 15).
Постановою НКРЕКП №2496 від 30.09.2015 затверджено Правила постачання природного газу (далі - Правила).
Вказаними Правилами передбачено, що постачання природного газу споживачу здійснюється на підставі договору постачання природного газу між постачальником та споживачем, який укладається відповідно до вимог цих Правил, та після включення споживача до Реєстру споживачів постачальника в інформаційній платформі Оператора ГТС у відповідному розрахунковому періоді в порядку, визначеному Кодексом газотранспортної системи (п. 3 р. І).
Згідно з пунктом 1 розділу ІІ Правил, підставами для постачання природного газу споживачу є, зокрема: наявність у споживача укладеного з постачальником договору постачання природного газу та дотримання його умов; включення споживача до Реєстру споживачів постачальника у відповідному розрахунковому періоді.
За пунктом 5 розділу І Правил та що відповідає визначенню термінів, згідно з Кодексом газотранспортної системи, реєстр споживачів постачальника - це перелік споживачів, які в установленому Кодексом газотранспортної системи порядку закріплені в інформаційній платформі Оператора ГТС за певним постачальником у розрахунковому періоді.
Відповідно до розділу VI Правил постачальник "останньої надії" здійснює постачання природного газу споживачам на умовах договору постачання природного газу, який укладається з урахуванням вимог цього розділу та має відповідати Типовому договору постачання природного газу постачальником "останньої надії", затвердженому постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року №2501, який є публічним, а його умови - однаковими для всіх споживачів.
Договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" укладається у випадках, передбачених пунктом 3 цього розділу, з урахуванням вимог статей 205, 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом публічної оферти постачальника "останньої надії" та її акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника.
Договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" не потребує двостороннього підписання. На письмове звернення споживача постачальник "останньої надії" зобов'язаний протягом десяти робочих днів з дня отримання такого письмового звернення надати споживачу підписаний уповноваженою особою постачальника примірник договору постачання природного газу.
Договір постачання між постачальником "останньої надії" і споживачем вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" відповідно до Кодексу газотранспортної системи.
За договором постачання природного газу постачальник "останньої надії" зобов'язаний поставити споживачу природний газ у необхідних для нього об'ємах (обсягах), а споживач зобов'язаний своєчасно оплачувати постачальнику вартість природного газу в розмірі, строки та порядку, що визначені договором.
Максимальна тривалість постачання природного газу постачальником "останньої надії" не може перевищувати шістдесят днів та в будь-якому випадку не має тривати довше ніж до кінця календарного місяця, наступного за тим місяцем, у якому почалося фактичне постачання природного газу споживачеві постачальником "останньої надії".
Відповідно до п. 2 гл. 5 розділу ІV Кодексу газотранспортної системи, з моменту реєстрації споживача за постачальником в інформаційній платформі постачальник набуває статусу діючого постачальника для такого споживача (крім майбутніх періодів постачання, які заброньовані за іншими постачальниками в інформаційній платформі, постачання природного газу постачальником "останньої надії" та випадків, передбачених пунктом 6 цієї глави) та вважається, що з цього моменту зазначений постачальник забронював за собою цього споживача на наступні розрахункові періоди та є відповідальним за обсяги споживання природного газу цим споживачем. Реєстрація споживача в Реєстрі споживачів постачальником "останньої надії" здійснюється на період, що не може перевищувати граничний строк постачання, визначений Законом України "Про ринок природного газу" та Правилами постачання природного газу.
Реєстрація споживача, що не є побутовим (крім споживача, що здійснює виробництво теплової енергії, та оператора газорозподільної системи), здійснюється автоматично в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи за умови відсутності на інформаційній платформі інформації про відключення або ініціювання діючим постачальником відключення його об'єкта у випадку, якщо діючому постачальнику було зупинено дію чи анульовано ліцензію на постачання природного газу.
Дата початку постачання природного газу споживачу постачальником "останньої надії" визначається в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" на інформаційній платформі.
Оператори газорозподільних систем, оператор газотранспортної системи (щодо прямих споживачів) протягом трьох діб зобов'язані надати постачальнику "останньої надії" через інформаційну платформу інформацію щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії", за формою оператора газотранспортної системи, погодженою Регулятором. Інформація скріплюється електронним підписом уповноваженої особи оператора газорозподільної системи/оператора газотранспортної системи (щодо прямих споживачів) та повинна містити: ЕІС-код споживача або ЕІС-код точки комерційного обліку споживача; назву та ЄДРПОУ (для споживачів, що не є побутовими).
У пункті 4 гл. 5 розділу ІV Кодексу газотранспортної системи передбачено, що постачальник, який має намір постачати природний газ споживачу, який включений до Реєстру споживачів постачальника "останньої надії", має право за одну добу до кінцевого терміну подання номінації на газову добу (D), визначеного цим Кодексом, включити такого споживача до власного Реєстру споживачів постачальника на інформаційній платформі, вказавши період постачання природного газу такому споживачу.
При цьому, за умови виконання таким постачальником інших вимог цього Кодексу для початку постачання природного газу споживачу такий споживач автоматично виключається з Реєстру постачальника "останньої надії", про що інформаційна платформа автоматично повідомляє постачальника "останньої надії". Якщо постачальник не виконує інші вимоги цього Кодексу для початку постачання природного газу споживачу, такий споживач з Реєстру постачальника "останньої надії" не виключається до досягнення граничного строку постачання постачальником "останньої надії" або до початку постачання іншим постачальником, крім випадків виключення споживача постачальником "останньої надії" з власного Реєстру споживачів постачальника до закінчення граничного строку постачання на підставах, визначених Правилами постачання природного газу.
З матеріалів справи слідує, що Виконавчий комітет Знам'янської міської ради є бюджетною установою у розумінні Бюджетного кодексу України, а тому на нього розповсюджуються вимоги постанови Кабінету Міністрів України №1102 від 25.10.2021.
У зв'язку з відсутністю постачання природного газу іншим постачальником, об'єми природного газу, спожитого відповідачем з 1 листопада 2021 року автоматично включено до портфеля постачальника "останньої надії" - ТОВ "ГК "Нафтогаз України", і, відповідно, спожитий природний газ віднесено до об'ємів, поставлених позивачем.
Так, за наведеними вище вимогами Кодексу газотранспортної системи та Правил постачання природного газу за умови включення споживача до Реєстру споживачів постачальника в інформаційній платформі у відповідному розрахунковому періоді здійснюється постачання природного газу відповідним постачальником. Як вже зазначено, лише з моменту реєстрації споживача за постачальником в інформаційній платформі, постачальник набуває статусу діючого постачальника для такого споживача.
Згідно з листом ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" та інформації за формою 10, Виконавчий комітет Знам'янської міської ради включено до реєстру споживачів постачальника "останньої надії" та спожитий відповідачем газ віднесено до портфеля постачальника "останньої надії".
За вимогами Закону України "Про ринок природного газу" та Правил постачання природного газу, постачання природного газу постачальником "останньої надії" здійснюється на умовах Типового договору постачання і такий договір укладається шляхом публічної оферти постачальника "останньої надії" та її акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника та вважається укладеним з моменту фактичного постачання природного газу.
Отже, типовий договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" за фактом споживання відповідачем природного газу є підставою для виникнення у його сторін відповідних зобов'язань. Відсутність у відповідача необхідних коштів або взяття ним зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень не звільняє його від обов'язку виконати господарські зобов'язання.
Згідно з поданими доказами, обсяг спожитого відповідачем природного газу відповідає даним оператора ГТС.
З 01.10.2021 ціна природного газу, що постачається постачальником "останньої надії" щоденно розраховується за формулою, наведеною в пункті 24 Порядку проведення конкурсу з визначення постачальника "останньої надії", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №809 від 30.09.2015 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України №1102).
Цією ж постановою Кабінету Міністрів України №1102 на період постачання з 1 жовтня по 30 листопада 2021 року встановлено граничний розмір ціни природного газу для бюджетних організацій, яка не може перевищувати 16,8 грн за 1 куб. метр з урахуванням податку на додану вартість.
Протягом жовтня - листопада 2021 року розрахована за формулою ціна природного газу перевищувала 16,8 грн за 1 куб. метр, тому у цей період позивачем застосовано граничну ціну - 16,8 грн за 1 куб. метр.
З 01.12.2021 ціна природного газу (з урахуванням ПДВ) відповідно до умов договору опублікована/оприлюднена на сайті позивача за відповідним посиланням, про що до справи надано роздруківку.
У відповідності до типового договору позивачем оформлено та направлено на адресу відповідача рахунки на оплату поставленого природного газу, які останнє зобов'язано оплатити до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу.
За приписами ст. 13 Закону України "Про природний газ" споживач зобов'язаний, зокрема, укласти договір про постачання природного газу та забезпечувати своєчасну і повну оплату вартості природного газу згідно з умовами договорів.
Як встановлено судом, в період з 02.12.2021 по 04.12.2021 позивач поставив відповідачу природний газ в об'ємі 1,02600 тис. куб.м на загальну суму 46 275,37 грн, в той час відповідачем не здійснено оплату вартості спожитого газу.
Тому, позивач просить стягнути з відповідача основний борг у розмірі 46 275,37 грн, 6 833,54 грн пені, 1 958,77 грн 3 % річних, 14 207,96 грн інфляційних втрат, проти чого заперечує відповідач, що і є причиною виникнення спору.
Предметом доказування у даній справі є обставини, пов'язані з укладенням договору про постачання природного газу, строк дії договору, строк та порядок надання послуг, загальна вартість наданих за договором послуг, порядок оплати за надані послуги, наявність заборгованості за надані послуги, наявність оплати, наявність/відсутність підстав для застосування відповідальності за порушення зобов'язань за договором.
За змістом статей 626, 628 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно з частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Судом встановлено, що між сторонами, внаслідок укладання договору поставки природного газу виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Цивільного кодексу України.
Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань відповідно до статей 173, 174, 175 Господарського кодексу України, статей 11, 202, 509 ЦК України, а згідно з нормами статті 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.
Як визначено у статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.
Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (частина 1 статті 193 Господарського кодексу України).
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 ЦК України).
З урахуванням умов пункту 4.3. Договору, постачальник зобов'язаний надати споживачу рахунок на оплату природного газу за цим договором не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, в обумовлений між постачальником і споживачем спосіб (поштою за замовчуванням, через електронний кабінет споживача тощо - якщо сторонами це окремо обумовлено).
Відповідно, споживач зобов'язаний оплатити рахунок, наданий постачальником, до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу (п. 4.4. Договору).
Як встановлено судом, рахунок на оплату поставленого природного газу направлявся відповідачу, однак у встановлений договором строк не оплачений.
Будь-яких доказів своєчасної оплати заявленої позивачем до стягнення заборгованості у сумі 46 275,37 грн відповідачем відповідно до положень статей 13, 74 ГПК України під час розгляду справи не надано, а судом таких обставин не встановлено.
Відповідач не заперечує укладання договору з постачальником "останньої надії", вказує на укладення 15.11.2021 договору №10-1117/21-БО-Т постачання природного газу з Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг", який діє до 31.12.2022.
Судом встановлено, що 15.11.2021 між відповідачем та ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" укладено договір №10-1117/21-БО-Т постачання природного газу.
У п. 13.1. вказаного договору сторонами погоджено, що даний договір набирає чинності з дати його укладання і діє в частині поставки газу до 31 грудня 2022 р. включно, а в частині розрахунків - до повного їх виконання.
При цьому, за умовами п. 3.2. укладеного договору встановлено, що постачання газу за цим договором здійснюється постачальником виключно за умови включення споживача до реєстру споживачів постачальника, розміщеного на інформаційній платформі Оператора ГТС.
Відповідно до Правил діючий постачальник - постачальник природного газу, до Реєстру споживачів якого включений cпоживач у відповідному періоді постачання.
Таким чином, постачання природного газу не здійснюється одночасно із підписанням та набранням чинності договору.
Отже, хоча у спірний період споживання Виконавчий комітет Знам'янської міської ради мав договірні відносини на постачання природного газу з іншим постачальником, проте відповідач не надав жодного доказу того, що у спірний період з 02.12.2021 по 04.12.2021 він був включений до реєстру споживачів ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг", а тому відбулось автоматичне включення оператором ГТС до портфеля постачальника "останньої надії" обсягів природного газу, спожитих відповідачем, який є бюджетною установою, відповідно, спожитий природний газ віднесено до об'ємів, поставлених позивачем.
Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14.06.2023 у справі №904/2867/22.
Разом з тим, матеріалами справи підтверджено, що Виконавчий комітет Знам'янської міської ради у спірний період з 02.12.2021 по 04.12.2021 включено до реєстру споживачів постачальника "останньої надії", що підтверджується інформацією щодо споживачів, які зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" від оператора ГРМ (Форма №10); відомостями з інформаційної платформи Оператора ГТС щодо споживача з ЕІС-кодом 56XS000041J5В003, яка надана у вигляді принтскрину з особистого кабінету позивача на інформаційній платформі Оператора ГТС; листом Оператора ГТС №ТОВВИХ-22-10675 від 04.10.2022 про постачання природного газу відповідачу об'ємом 1 026,00 куб.м із ресурсу постачальника "останньої надії" у період з 02.12.2021 по 04.12.2021.
Зазначені докази суд визнає належними, оскільки об'єм (обсяг) постачання природного газу споживачу за розрахунковий період визначається за даними Оператора ГРМ/Оператора ГТС (для прямих споживачів) за підсумками розрахункового періоду, що містяться в інформаційній платформі оператора ГТС та надані споживачу Оператором ГРМ відповідно до умов типового договору (пункт 4.2. Договору).
Крім того, суд враховує положення пункту 2 частини 7 статті 3 Закону "Про публічні закупівлі", відповідно до якого придбання замовником товарів, робіт і послуг, вартість яких дорівнює або перевищує 50 тисяч гривень та є меншою за вартість, що встановлена у пунктах 1 та 2 частини першої цієї статті, здійснюється без застосування порядку проведення спрощених закупівель, встановленого цим Законом, у разі укладення договору про закупівлю з постачальником "останньої надії" на постачання електричної енергії або природного газу.
Таким чином, у даному випадку, норми Закону України "Про публічні закупівлі" щодо необхідності проведення спрощеної процедури закупівлі не розповсюджують свою дію на відносини з укладення типових договорів, які автоматично укладаються з позивачем у справі як з постачальником "останньої надії", оскільки фактично укладаючи договір (починаючи споживання природного газу) сторони не можуть знати який саме обсяг природного газу буде спожито відповідачем та на яку суму.
Отже, відповідні норми Закону "Про публічні закупівлі" щодо проведення спрощеної процедури закупівлі у разі укладення договору з постачальником "останньої надії" не регулюють спірних правовідносин, натомість підлягають застосуванню положення пункту 2 частини 7 статті 3 Закону "Про публічні закупівлі".
Крім того, відповідно до преамбули Закону України "Про публічні закупівлі" метою цього Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.
Водночас, дотримання наведених вище принципів у спірних правовідносинах забезпечується через процедуру проведення конкурсу з визначення постачальника "останньої надії" та нормативного регулювання умов постачання природного газу постачальником "останньої надії", адже відповідний договір на постачання природного газу укладається на умовах і в порядку, що визначені нормативними приписами, а ціна природного газу, що постачається постачальником "останньої надії" щоденно розраховується за формулою, наведеною в пункті 24 Порядку проведення конкурсу з визначення постачальника "останньої надії", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №809 від 30.09.2015 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України №1102 від 25.10.2021).
З огляду на викладене вище, оскільки у спірних правовідносинах відповідач не впливає на можливість самостійного обрання суб'єкта, на якого будуть покладені обов'язки постачальника газу "останньої надії" та на визначення ціни природного газу, який ним фактично споживається, за відсутності інших постачальників газу, тому відсутні підстави для проведення переговорної процедури для укладення договору постачання між постачальником "останньої надії" і споживачем.
Такий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 14.06.2023 у справі №904/2867/22.
Також суд враховує, що відповідачем не заперечується включення спожитого ним у листопаді та грудні 2021 року об'єму природного газу до портфеля постачальника "останньої надії" - ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України", однак вказує, що зазначений факт відбувся внаслідок не включення відповідача Постачальником - ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" у свій Реєстр споживачів постачальника.
При цьому, вказані доводи відповідача не спростовують наявність підстав для задоволення позовних вимог та оплати відповідачем фактично спожитого ним у спірному періоді природного газу, які включені до портфеля постачальника "останньої надії".
При цьому, слід вказати, що відповідач не позбавлений права звернутися до суду з позовом про відшкодування збитків, які були завдані йому неналежним виконанням зобов'язань щодо своєчасної реєстрації споживача на платформі за постачальником природного газу, з яким у Виконавчого комітету Знам'янської міської ради був укладений договір у спірний період.
З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений природний газ у розмірі 46 275,37 грн визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
У зв'язку з простроченням оплати за поставлений природний газ позивачем нараховано три відсотки річних за період прострочки з 01.02.2022 по 30.06.2023 у сумі 1 958,77 грн та інфляційні збитки за період з лютого 2022 року по червень 2023 року в розмірі 14 207,96 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Порушенням зобов'язання, відповідно до ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З аналізу зазначеної норми випливає, що нарахування 3 % річних та індексу інфляції входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Вимагати сплати суми боргу, а також 3 % річних та індексу інфляції є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.
Суд перевірив розрахунок 3% річних в розмірі 1 958,77 грн та інфляційних втрат в сумі 14 207,96 грн за визначені позивачем періоди згідно доданого до позову розрахунку, встановив його обґрунтованість та вірність, а тому заявлені суми підлягають стягненню з відповідача.
Крім того, що за порушення умов Договору, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 6 833,54 грн за загальний період з 01.02.2022 по 31.07.2022.
Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ст. 548 ЦК України). Виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно договору неустойкою (штрафом, пенею).
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).
Відповідно до пункту 4.5. Договору у разі порушення споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим договором він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Перевіркою наданого позивачем розрахунку пені встановлено, що пеня розрахована відповідно до умов п. 4.5. Договору, не суперечить вимогам наведених вище положень діючого законодавства в частині її нарахування. Розрахунок є арифметично вірним.
Тому, суд вважає розрахунок пені обґрунтованим.
При цьому, оцінивши в сукупності доводи сторін, розрахунок суми пені та періоди прострочення, суд вирішив зменшити суму нарахованої позивачем пені до 1 000,00 грн, з огляду на таке.
У відповідності до ст. 233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру неустойки наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення неустойки.
При цьому, ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.
Подібний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 16.03.2021 у справі №922/266/20.
Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Водночас, висновок суду щодо необхідності зменшення розміру неустойки, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України).
Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов'язань.
Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема, з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто, цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто, має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.
Аналогічна правова позиція щодо можливості зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд, викладена у постановах Верховного Суду від 30.05.2019 року у справі №916/2268/18, від 04.05.2018 року у справі №917/1068/17, від 22.01.2019 року у справі №908/868/18, від 13.05.2019 року у справі №904/4071/18, від 18.02.2020 у справі №920/694/19, від 18.03.2020 у справі №902/417/18.
При цьому, чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 ГПК України, тобто, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18 дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання.
Також, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені ст. 551 ЦК України, ст. 233 ГК України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обставин справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.
Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 24.09.2020 у справі №915/2095/19, від 26.05.2020 у справі №918/289/19, від 19.02.2020 у справі №910/1199/19, від 04.02.2020 у справі №918/116/19, від 21.09.2021 у справі №910/10618/20.
У постанові Верховного Суду від 15.06.2022 у справі №922/2141/21 міститься висновок про те, що приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань застосування таких санкцій до боржника є стимулювання належного виконання ним договірних зобов'язань, при цьому надмірне зменшення розміру пені та/або штрафу фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов'язання, що у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.
Судом враховано, що Виконавчий комітет Знам'янської міської ради є бюджетною установою, фінансується за кошти місцевого бюджету. Бюджетні установи складають кошторис на наступний бюджетний рік у порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України №228 від 28.02.2002.
Як вказує відповідач, бюджетні зобов'язання виконавчого комітету за спожитий газ перед позивачем станом на 01.01.2022 були відсутні, оскільки рахунок для оплати та акт прийому - передачі за грудень 2021 року пред'явлені лише у січні 2022 року станом на 01.02.2022. Крім того, у відповідача були передбачені бюджетні призначення для оплати за газ іншому постачальнику - ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг", з яким був укладений договір про постачання природного газу №10-1117/21-БО-Т від 15.11.2021.
Судом також враховано відсутні в матеріалах справи докази понесених позивачем збитків внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань саме за даним Договором або погіршення матеріального стану товариства саме у зв'язку з порушенням відповідачем умов цього Договору.
В розрізі зазначеного вище суд вважає необхідним вказати на те, що відповідне зменшення пені є адекватною мірою відповідальності за неналежне виконання відповідачем зобов'язань і проявом балансу між інтересами кредитора і боржника, що узгоджується з нормами закону, які регулюють можливість такого зменшення, а також є засобом недопущення використання пені як інструменту отримання безпідставних доходів, а не як способу стимулювання боржника до належного виконання зобов'язань.
Цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 19.11.2020 у справі №910/13801/19.
Вказані норми права дають право суду зменшити розмір обрахованих за договором штрафних санкцій, але ГК України вказує на неспівмірність розміру неустойки з розміром збитків кредитора як на обов'язкову умову, за наявності якої таке зменшення є можливим, тоді як ЦК виходить з того, що підставою зменшення можуть бути й інші обставини, які мають істотне значення (п. 28 постанови Верховного Суду від 14.07.2021 у справі №916/878/20).
За змістом ч. 1 ст. 233 ГК України та ч. 3 ст. 551 ЦК України під розміром збитків потрібно розуміти саме суму, на яку нараховано неустойку, а не будь-яку іншу суму збитків. Подібний за змістом правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 14.09.2016 у справі №6-473цс16 та постанові Верховного Суду від 14.07.2021 у справі №916/878/20.
Із цього випливає, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе їх зменшення.
При цьому, суд також враховує, що окрім пені позивач нарахував проценти річних та інфляційні втрати, які визнані судом обґрунтованими, та в певній мірі компенсують знецінення несплачених коштів відповідачем у вказаний період прострочення оплати.
З огляду на всі фактичні обставини справи, встановлені судом, приймаючи до уваги ступінь виконання зобов'язання відповідачем, відсутність доказів понесення позивачем збитків у результаті порушення відповідачем зобов'язання та виходячи із загальних засад цивільного законодавства, а саме, справедливості, добросовісності, розумності, суд дійшов висновків про наявність підстав для реалізації права щодо зменшення розміру пені до 1 000,00 грн і таке зменшення є оптимальним балансом інтересів сторін у спорі та запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Однак, судовий збір, у разі зменшення судом розміру неустойки на підставі ст. 233 ГК України та ч. 3 ст. 551 ЦК України, покладається на відповідача повністю без урахування зменшення неустойки, оскільки таке зменшення є наслідком не необґрунтованості позовних вимог в цій частині, а виключно застосування судами свого права на таке зменшення, передбаченого наведеними нормами.
Аналогічна правова позиція щодо розподілу судових витрат викладена у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі №917/1068/17, від 05.04.2018 у справі №917/1006/16, від 03.04.2018 у справі №902/339/16.
З огляду на викладене, судовий збір за подання позовної заяви підлягає стягненню з відповідача на користь позивача у повному обсязі.
Керуючись ст. 74, 76, 77, 129, 233, 236-241, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Виконавчого комітету Знам'янської міської ради (вул. Михайла Грушевського, 19, м. Знам'янка, Кіровоградська область, 27400, ідентифікаційний код 04055191) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" (вул. Шолуденка, 1, м. Київ, 04116, ідентифікаційний код 40121452) 46 275,37 грн основного боргу, 1 000,00 грн пені, 1 958,77 грн 3 % річних, 14 207,96 грн інфляційних втрат та 2 684,00 грн судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Копії рішення надіслати позивачу через систему "Електронний суд" та відповідачу (вул. Михайла Грушевського, 19, м. Знам'янка, Кіровоградська область, 27400).
Повне рішення складено 31.10.2023.
Суддя М.С. Глушков