Рішення від 17.10.2023 по справі 910/11384/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

17.10.2023Справа № 910/11384/20 (910/11814/23)

За позовом приватного підприємства "ЕКОФРЕШ"

до товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ "НІКО-ТАЙС" та товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Насіння"

про визнання недійсним договору про купівлі-продажу права вимоги в межах справи № 910/11384/20

Суддя Пасько М.В.

Представники:

від позивача Гамей В.В.,

від відповідача 1 Грищенко О.М.,

від відповідача 2 Косякевич С.О.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою в межах справи № 910/11384/20.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.08.2023 відкрито провадження у справі № 910/11384/20 (910/11814/23) та призначено підготовче засідання на 14.09.2023.

17.08.2023 від відповідача 2 надійшов відзив.

21.08.2023 від відповідача 1 надійшов відзив.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.09.2023 закрито підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 17.10.2023.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши представників сторін, суд -

ВСТАНОВИВ:

В поданій позовній заяві приватне підприємство "ЕКОФРЕШ" (далі - позивач) просить суд визнати недійсним договір купівлі-продажу № 20230124-09939 від 15.02.2023 (далі - Договір), укладений між товариством з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ "НІКО-ТАЙС" (далі - відповідач 1) та товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Насіння" (далі - відповідач 2).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Договір укладений з порушенням вимог Закону, що порушує права та інтереси позивача.

Відповідачі надали суду відзиви на позовну заяву, в яких зазначили, про неможливість її задоволення, у зв'язку з її не обґрунтованістю та просили суд відмовити в її задоволенні.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

У частині 2 вказаної статті Кодексу України з процедур банкрутства також визначено, що Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

03.02.2023 було проведено електронний аукціон №BRD001-UA-20230124-09939 з продажу майна банкрута - права вимоги дебіторської заборгованості. Посилання на інтернет-сторінку електронного аукціону № BRD001-UA-20230124-09939: https://auction.org.ua/uk/bankRuptcy-dutch/procedures/view?id=BRD001-UA-20230124-09939.

Переможцем вказаного електронного аукціону визнано Товариство з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ "НІКО-ТАЙС" (далі - Відповідач-1).

15.02.2023 між ТОВ "ТОРГОВИЙ ДІМ "НАСІННЯ" в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Косякевича С.О. та ТОВ "КОМПАНІЯ "НІКО-ТАЙС" укладено Договір купівлі-продажу права вимоги № BRD001-UA-20230124-09939 згідно п. 1.1. якого на підставі протоколу електронного аукціону від 03.02.2023р №BRD001-UA-20230124-09939 первісний кредитор (ТОВ "ТОРГОВИЙ ДІМ "НАСІННЯ") відступає новому кредитору (ТОВ "КОМПАНІЯ "НІКО-ТАЙС"), а новий кредитор набуває право вимоги за дебіторською заборгованістю до Приватного підприємства "ЕКОФРЕШ", яка становить 498.680,97 грн.

Пунктом 2.1. Договору передбачено, що за цим Договором Новий кредитор набуває права вимагати від Позивача належного виконання зобов'язання щодо сплати боргу в сумі 498.680,97 грн.

Суд зазначає, що в цьому Договорі походження вказаної заборгованості жодним чином не визначено.

В Договорі здійснено посилання на протокол електронного аукціону № BRD001-UA-20230124-09939 від 03.02.2023.

Згідно цього протоколу реалізовано лот 30674952-156 з описом:

Дебітор: ПРИВАТНЕ ПІДПРИЄМСТВО "ЕКОФРЕШ" (колишня назва - ПП "ФАВОРИТ-ІІІ") (ЄДРПОУ 33536682, 74840, Херсонська обл., Каховський район, с. Роздольне, вул. Комплекс будівель, буд. 6). Документи, що підтверджують заборгованість (рішення суду): рішення господарського суду Херсонської області від 05.09.2019 по справі № 923/442/19. Розмір заборгованості, згідно рішення (ухвали) стягнуто: 2.442.795 (два мільйони чотириста сорок дві тисячі сімсот дев'яносто п'ять гривень) грн. 59 коп. основного боргу; 152.261 (сто п'ятдесят дві тисячі двісті шістдесят одну гривню) грн. 63 коп. пені; 366.419 (триста шістдесят шість тисяч чотириста дев'ятнадцять гривень) грн. 34 коп. штрафу та 12.855 грн. (дванадцять тисяч вісімсот п'ятдесят п'ять гривень) 90 коп. три відсотки річних, 10.586 (десять тисяч п'ятсот вісімдесят шість гривень) грн. 97 коп.; судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 44.773,79 грн. Стан стягнення: виконавче провадження відсутнє. Сума заборгованості (залишок): 498.680,97 грн.

Таким чином, з вищевикладеного, а також з веб-сторінки електронного аукціону вбачається, що згідно Договору первісний кредитор (Відповідач-2) відступив, а новий кредитор (Відповідач-1) набув право вимоги за рішенням Господарського суду Херсонської області від 05.09.2019 по справі № 923/442/19.

Щодо підстав недійсності Договору, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 73 Кодексу України з процедур банкрутства правочин щодо продажу майна, вчинений на аукціоні, проведеному з порушенням встановленого порядку його підготовки або проведення, що перешкодило або могло перешкодити продажу майна за найвищою ціною, може бути визнаний недійсним господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) за заявою боржника, арбітражного керуючого, кредитора або особи, інтереси якої були при цьому порушені.

Суд бере до уваги, що Договір, укладений на аукціоні в межах процедури банкрутства, є правочином, на який поширюється всі без виключення загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені статтею 203 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Так, відповідно до частини першої цієї статті зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Частиною 1 ст. 202 ЦК України врегульовано, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор (ч. 1 ст. 510 ЦК України).

Статтею 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 3 ст. 656 ЦК України передбачено, що предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину, при цьому заміна кредитора саме у зобов'язанні допускається протягом усього часу існування зобов'язання, якщо це не суперечить договору та не заборонено законом.

Наявність же судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору, тому заміна кредитора у зобов'язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов'язання, яке передається, на стадії виконання судового рішення не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин і не впливає на правомірність цесії.

Як вбачається з обставин справи, Відповідач-2 продав (відступив) Відповідачу-1 право вимоги за рішенням суду, а не господарським зобов'язанням.

Згідно цього рішення суду стягнуто з ПП "Фаворит-ІІІ" (на цей час - ПП "ЕКОФРЕШ") на користь ТОВ "Торговий дім "Насіння" 2.442.795 (два мільйони чотириста сорок дві тисячі сімсот дев'яносто п'ять гривень) грн. 59 коп. основного боргу; 152.261 (сто п'ятдесят дві тисячі двісті шістдесят одну гривню) грн. 63 коп. пені; 366.419 (триста шістдесят шість тисяч чотириста дев'ятнадцять гривень) грн. 34 коп. штрафу та 12.855 грн. (дванадцять тисяч вісімсот п'ятдесят п'ять гривень) 90 коп. три відсотки річних, 10.586 (десять тисяч п'ятсот вісімдесят шість гривень) грн. 97 коп. інфляційних втрат.

Тобто загалом зі Скаржника стягнуто 2 984 919,43 грн.

Вказаним рішенням суду було стягнуто заборгованість за договором поставки №2-1903/пр941х від 19.03.2018, укладеним між Позивачем та Відповідачем-2.

Проте, як вбачається між Відповідачами не було укладено договору щодо відступлення права вимоги за договором №2-1903/пр941х від 19.03.2018.

За загальним правилом судове рішення забезпечує примусове виконання зобов'язання, яке виникло з підстав, що існували до винесення судового рішення, але не породжує такого зобов'язання, крім випадків, коли положення норм чинного законодавства пов'язують виникнення зобов'язання саме з набранням законної сили рішенням суду (постанова Верховного Суду України від 18.10.17р. у справі № 910/8318/16).

Заміна кредитора у зобов'язанні, як і саме зобов'язання, є інститутом цивільного права, а відносини, пов'язані з виконанням судового рішення, характеру цивільно-правових не мають.

Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду в постанові від 11.07.18р. у справі № 908/1490/17, яка є подібною до цієї, дійшов до висновку, що "при укладенні оспорюваного договору уступки права вимоги відповідачі у справі, не замінюючи кредитора у зобов'язанні з договору поставки в порядку, передбаченому чинним законодавством, фактично замінили стягувача на стадії виконання судового рішення, незважаючи на те, що уступка права стягувача за рішенням суду шляхом укладення цивільно-правової угоди чинним законодавством не передбачена. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 19.08.14р. у справі №923/945/13.

Таким чином, господарські суди, здійснивши аналіз змісту оскаржуваного договору, матеріалів та обставин справи, дійшли правомірного висновку про його невідповідність вимогам чинного законодавства, а відтак, і недійсність в силу частини 1 статті 203 ЦК України та частини 1 статті 207 Господарського кодексу України".

Крім того, як вбачається з опису лоту 30674952-156, Відповідачем-2 було відступлено Відповідачу-1 також судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 44.773,79 грн.

Сплата суми судового збору не є зобов'язанням у розумінні положень статті 509 ЦК України. Такого висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 08.08.2019 у справі № 911/1677/18, а також у постановах від 28.03.2018 у справі № 906/110/16, від 05.04.2018 у справі № 923/607/16 та від 27.03.2019 у справі № 910/386/17.

Підсумовуючи вищевикладене, Договір є незаконним, оскільки він не передбачає відступлення права вимоги до Позивача за основним (господарським) зобов'язанням, а відступлення права вимоги за судовим рішенням є недопустимим. Окремо незаконним є відступлення права вимоги в частині сплаченого Відповідачем-2 судового збору.

Також, суд вважає, що було порушено порядок проведення електронного аукціону, зокрема оголошення про проведення цього аукціону не містило усієї необхідної інформації.

Частиною 8 ст. 77 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що якщо продажу підлягає майнове право, право вимоги, в оголошенні оприлюднюються копії всіх документів, необхідних для визначення змісту права.

Як вже зазначалося вище, право вимоги у Відповідача-2 до Позивача виникло на підставі договору № 2-1903/пр941х від 19.03.2018.

Однак оголошення про проведення електронного аукціону № BRD001-UA-20230124-09939 не містило цієї інформації, а також серед копій оприлюднених в оголошенні документів відсутня копія вказаного договору.

Таке порушення суд вважає суттєвим, оскільки відсутність вказаних документів та інформації не дозволяло потенційним покупцям скласти повну думку про майно, що продається на електронному аукціоні, та його цінність. Це, зокрема, могло позначитися на кількості учасників, які взяли участь у цьому аукціоні, а також на ціні реалізації предмету аукціону.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Також, судом враховано, що Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі, тому їх тлумачення та застосування залежить від практики, а роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоби позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справах "Кантоні проти Франції" від 11.11.1996 ["Cantoni v. Frace", заява № 17862/91, §31-32), "Вєренцов проти України" від 11.04.2013 ("Vyerentsov v. Ukraine", заява № 20372/11, §65)].

Крім того, суд керується тим, що судовий розсуд - це право суду, яке передбачене та реалізується на підставі чинного законодавства, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення, встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), такий, що є найбільш оптимальним в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.

Частиною 3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Судовій збір відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 86, 129, 232, 233, 236-241 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Визнати недійсним договір купівлі-продажу № 20230124-09939 від 15.02.2023, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ "НІКО-ТАЙС" (ідентифікаційний код 38039872) та товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Насіння" (ідентифікаційний код 30674952).

3.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ "НІКО-ТАЙС" (ідентифікаційний код 38039872; 03187, м. Київ, просп. ак. Глушкова, буд. 40, оф. 315) на користь приватного підприємства "ЕКОФРЕШ" (ідентифікаційний код 33536682; 74840, Херсонська область, Каховський р-н, с. Роздольне, Комплекс будівель, буд. 6) судовий збір в розмірі 1.342, 00 грн.

4.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Насіння" (ідентифікаційний код 30674952; 03150, м. Київ, вул. Предславинська, буд. 34-Б) на користь приватного підприємства "ЕКОФРЕШ" (ідентифікаційний код 33536682; 74840, Херсонська область, Каховський р-н, с. Роздольне, Комплекс будівель, буд. 6) судовий збір в розмірі 1.342, 00 грн.

5.Видати накази відповідно до ст. 327 ГПК України.

6.Рішення набирає законної сили відповідно до вимог ст. 241 ГПК України та підлягає оскарженню в порядку та строк визначені розділом ІV ГПК України.

Суддя М.В. Пасько

Повний текст рішення складено 30.10.2023.