ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
30.10.2023Справа № 910/9209/22
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді: Літвінової М.Є.
розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали справи
За позовом Дочірнього підприємства "Автомаз-Україна"
до Акціонерного товариства "Укргазвидобування"
За участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Акціонерне товариство «Комерційний банк «Глобус».
про визнання банківської гарантії такою, що не підлягала виконанню
Без виклику представників учасників справи.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Дочірнє підприємство "Автомаз-Україна" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Укргазвидобування" (далі - відповідач) про визнання банківської гарантії такою, що не підлягала виконанню.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач вказує на те, що у відповідача не було законних підстав для звернення до Акціонерного товариства «Комерційний банк «Глобус» з вимогою про сплату коштів у розмірі 99 999, 99 грн за банківською гарантією № 27119 від 07.12.2021, а тому позивач звернувся до суду з позовом про визнання банківської гарантії такою, що не підлягає виконанню.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.09.2022 позовну заяву залишено без руху.
17.10.2022 до суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.10.2022 відкрито провадження у справі №910/9209/22, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, в порядку статті 50 Господарського процесуального кодексу України залучено до участі у розгляді справи як третю особу, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Акціонерне товариство «Комерційний банк «Глобус», встановлено сторонам строки для подання заяв по справі.
30.11.2022 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшов відзив на позов у якому останній заперечує проти позову в повному обсязі, а також заявляє клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з викликом сторін.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.06.2023 у справі № 910/9209/22 у задоволенні клопотання Акціонерного товариства «Укргазвидобування» про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін відмовлено.
У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
ВСТАНОВИВ:
Згідно із відомостей, що знаходяться на офіційному веб-сайті ?Prozzoro за посиланням https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2021-09-22-002621-b за результатами аукціону, який відбувся 22.09.2021 переможцем процедури закупівлі було визначено Дочірнє підприємство «Автомаз - Україна».
14.12.2021 між Дочірнім підприємством «Автомаз - Україна» (далі - постачальник) та Акціонерним товариством «Укргазвидобування» (далі - покупець) укладено договір поставки, відповідно до п.1.1 якого постачальник зобов'язується поставити покупцеві запчастини в асортименті до автомобілів МАЗ (далі - товар), зазначений у специфікації, що додається до договору і є його невід'ємною частиною, а покупець - прийняти і оплатити товар.
Договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін (за наявності), за умови надання постачальником забезпечення виконання своїх зобов'язань по договору, які відповідають вимогам, вказаним у п. 10.2 договору і діє до 31.05.2022 (п.10.1 договору).
Відповідно до пункту 10.2 договору вимоги забезпечення виконання зобов'язань по договору постачальником: забезпечення виконання зобов'язань по договору здійснюється до укладання договору у спосіб надання банківської гарантії або стендбай акредитиву виконання зобов'язань по договору. Банківська гарантія або стендбай акредитив повинна/ен відповідати вимогам, вказаних у Типовій формі банківської гарантії/стендбай акредитиву виконання зобов'язань постачальником за договором, яка є додатком № 5 до договору та її/його сума повинна бути не менше 5% від загальної вартості (ціни) договору.
З метою виконання договору поставки від 14.12.2021 між Акціонерним товариством «Комерційний банк «Глобус» (далі - банк - гарант) та Дочірнім підприємством «Автомаз - Україна» (далі - принципал) 07.12.2021 укладено Договір про надання банківської гарантії № 27119/ЮГ -21, відповідно до змісту п. 1.1 якого даний договір регулює правовідносини сторін щодо виконання Банком - гарантом гарантії виконання договору (далі - гарантія або гарантійне зобов'язання) з метою належного виконання принципалом умов договору поставки.
За умовами п. 1.2 договору про надання банківської гарантії № 27119/ЮГ-21 від 07.12.2021 гарантійним випадком є невиконання/неналежне виконання принципалом перед бенефіціаром основного зобов'язання, а саме невиконання або неналежне виконання умов договору поставки ПГВ 21Т - 226_ДК 021:2015 -34330000-9 запасні частини до вантажних транспортних засобів, фургонів та легкових автомобілів (запчастини в асортименті до автомобілів МАЗ), відповідно до основного зобов'язання.
Відповідно до п.п. 2.1 - 2.2 договору про надання банківської гарантії № 27119/ЮГ-21 від 07.12.2021 сума і валюта гарантії 99 999, 99 гривень. Строк дії гарантії - з 07.12.2021 по 11.07.2022 включно.
07.12.2021 Акціонерним товариством «Комерційний банк «Глобус» було видано банківську гарантію № 27119 за умовами якої гарант справжнім безвідклично та безумовно та без заперечень зобов'язується виплатити бенефіціару на вимогу будь-яку суму вказану у вимозі бенефіціара, що не перевищує 99 999, 99 грн, не пізніше п'яти днів з дати отримання вимоги бенефіціара, що містить вказівку на те, в чому полягає порушення принципалом зобов'язань, в забезпечення якого видана ця гарантія та без необхідності подання будь - яких інших документів або виконання будь - яких інших умов, надання додаткових обґрунтувань.
Термін дії гарантії: з дати видачі та до 11 липня 2022 включно.
01.07.2022 відповідач подав до банку - гаранта вимогу щодо виплати гарантійного платежу.
Листом Акціонерне товариство «Комерційний банк «Глобус» від 06.07.2022 № 1-860 повідомило позивача про те, що до АТ «КБ «Глобус» від Акціонерного товариства «Укргазвидобування» надійшла вимога про сплату грошової суми за банківською гарантією у розмірі 99 999, 99 грн та зазначено про те, що гарантій платіж у вказаній сумі буде сплачено АТ «Укргазвидобування» згідно п. 3.3 договору про надання гарантії № 27119/ЮГ-21 від 07.12.2021.
Листом Акціонерне товариство «Комерційний банк «Глобус» від 22.07.2022 № 1-1057 повідомило позивачу, що 20.07.2022 платіж у розмірі 99 999, 99 грн було сплачено Акціонерному товариству «Укргазвидобування».
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач вказує на те, що у відповідача не було законних підстав для звернення до Акціонерного товариства «Комерційний банк «Глобус» з вимогою про сплату коштів у розмірі 99 999, 99 грн за банківською гарантією № 27119 від 07.12.2021, оскільки позивач не має можливості поставити товар у кількості та в асортименті визначеними у договорі поставки від 14.12.2021, внаслідок впливу обставин, що за своїм характером належать до форс-мажору, а саме військової агресії російської федерації проти України починаючи з 24.02.2022.
Позивач вказує також на те, що ним було ініційовано процедуру розірвання договору поставки від 14.12.2021 у зв'язку з тим, що обставини непереборної сили продовжували діяти більше 60 днів та станом на момент звернення до суду з позовом договір поставки розірваний, що підтверджується звітом про виконання договору.
Отже, на переконання позивача підстави для виконання гарантії відповідачем відсутні, у зв'язку із чим позивач звернувся до суду із позовом про визнання такою, що не підлягає виконанню, банківської гарантії № 27119 від 07.12.2021, надану банком гарантом Акціонерним товариством «Комерційний банк «Глобус» на забезпечення виконання зобов'язання принципала - Дочірнього підприємства «Автомаз - Україна».
Відповідач у відзиві на позовну заяву проти позову заперечив, посилаючись необґрунтованість заявлених вимог та вказав на те, що позивач свої зобов'язання щодо поставки обумовленого у договорі товару та в строки встановлені договором не виконав, у зв'язку із чим у відповідача виникли обґрунтовані підстави для звернення до Акціонерного товариства «Комерційний банк «Глобус» із вимогою про сплату гарантійного платежу за банківською гарантією.
Крім того, відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив, що посилання позивача на наявність форс - мажорних обставин не може бути підставою для визнання банківської гарантії такою, що не підлягає виконанню, оскільки банківська гарантія є самостійним засобом забезпечення виконання господарського зобов'язання.
Разом з цим, відповідач вказав, що позивачем не доведено причинно-наслідкового зв'язку між введенням 24.02.2022 в Україні воєнного стану та неможливістю виконання зобов'язань за договором щодо постачання товару, оскільки частину товару 06.04.2022 позивач поставив відповідачу, що на думку останнього, свідчить про можливість здійснення поставки даного виду товару.
Оцінивши подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позову з огляду на наступне.
Згідно з ч.1 ст.546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Статтею 560 ЦК України встановлено, що за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов'язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Так, на виконання умов договору поставки Акціонерне товариство «Комерційний банк «Глобус» надав позивачу банківську гарантію № 27119 від 07.12.2021.
Відповідно до ч.2 ст. 200 Господарського кодексу України зобов'язання за банківською гарантією виконується лише на письмову вимогу управненої сторони.
У відповідності до Положення про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах, затверджене Постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 №639, вимога - лист або повідомлення з вимогою до банку-гаранта/банку-контргаранта сплатити кошти за гарантією/контргарантією. Вимога за гарантією складається бенефіціаром і подається у довільній формі, якщо інше не визначено умовами гарантії (у якій має зазначатися, у чому полягає порушення принципалом базових відносин, забезпечених гарантією), або надсилається у формі повідомлення банку-гаранту. Вимога за контргарантією складається банком-гарантом (або іншим банком-контргарантом) і подається за довільною, якщо інше не визначено умовами контргарантії, формою або надсилається у формі повідомлення банку-контргаранту.
Згідно із наведеними приписами законодавства та умов банківської гарантії вбачається, що обов'язок гаранта сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії настає за умови порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією. За відсутності порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією відповідальність гаранта не настає.
Згідно з ст.560 Цивільного кодексу України за гарантією банк (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов'язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Згідно з ч.1 ст.563 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов'язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії.
Частинами 2, 3, 4 ст. 563 ЦК України передбачено, що вимога кредитора до гаранта про сплату грошової суми відповідно до виданої ним гарантії пред'являється у письмовій формі. До вимоги додаються документи, вказані в гарантії. У вимозі до гаранта або у доданих до неї документах кредитор повинен вказати, у чому полягає порушення боржником основного зобов'язання, забезпеченого гарантією. Кредитор може пред'явити вимогу до гаранта у межах строку, встановленого у гарантії, на який її видано.
Таким чином, в частині змісту вимоги та доданих до неї документів законодавцем чітко встановлено, що обов'язковим є зазначення у вимозі або у доданих до неї документах того, у чому полягає порушення боржником основного зобов'язання, забезпеченого гарантією.
З цього випливає, що основною з функцій гарантій, зокрема і банківської гарантії, є забезпечувальна функція, яка полягає в тому, що вона (гарантія) забезпечує належне виконання зобов'язань принципала перед бенефіціаром.
З огляду на викладене та положення ч.3 ст.563 ЦК України, гарант здійснює платіж по гарантії лише у випадку невиконання чи неналежного виконання принципалом основного зобов'язання (в залежності від умов гарантії).
Також у постанові Верховного Суду від 28.07.2021 у справі № 910/7575/20 зазначено, що підставою для пред'явлення вимог до гаранта є порушення принципалом виконання своїх зобов'язань перед бенефіціаром за основним зобов'язанням. Тобто гарант сплачує бенефіціару відповідну суму за гарантією при настанні гарантійного випадку, під яким розуміється невиконання або неналежне виконання принципалом своїх зобов'язань.
Враховуючи приписи ст.ст. 560, 563, 565 ЦК України, обов'язок гаранта сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії настає за умови порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією та направлення кредитором гаранту письмової вимоги разом із зазначеними в гарантії документами. За відсутності однієї із вказаних умов відповідальність гаранта не настає (подібний висновок викладено в постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.06.2021 у справі № 910/16898/19).
Відтак, суд повинен досліджувати обставини невиконання чи неналежного виконання принципалом основного зобов'язання (в залежності від умов гарантії), оскільки саме з цією підставою ч.1 ст.563 ЦК України пов'язує виникнення у гаранта зобов'язання сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії. Протилежне б ігнорувало саму суть гарантії як забезпечувального засобу належного виконання зобов'язання.
Згідно ч.1 ст.2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Захист цивільних прав та інтересів судом здійснюється у спосіб встановлений законом або договором.
За змістом статей 15 та 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання або оспорювання.
Частина 2 статті 16 ЦК України передбачає, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, який встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
У відповідності до ч.1,2 ст.5 Господарського процесуального кодексу України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
При цьому застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності в тому числі належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством).
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а відповідно до статті 13 зазначеної Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред'явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правовідношення.
Виходячи із змісту ст.ст.15, 16 Цивільного кодексу України, ст.20 Господарського кодексу України, застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного суб'єктивного права (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством), і відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.
За таких обставин, враховуючи зміст ст.129 Конституції України, ч.ч.1-3 ст.13, ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України позивачем при зверненні до суду з вимогами про визнання гарантії такою, що не підлягає виконанню повинно бути доведено відсутність підстав у гаранта зобов'язання сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії, а також належне виконання позивачем (принципалом) основного зобов'язання.
Заявляючи вимогу про визнання такою, що не підлягає виконанню, банківської гарантії № 27119 від 07.12.2021 на суму 99 999, 99 грн позивач вказав на те, що не має можливості поставити товар, визначений у договорі поставки від 14.12.2021, внаслідок впливу обставин, що за своїм характером належать до форс-мажору, а саме військової агресії російської федерації проти України починаючи з 24.02.2022.
Як вказано вище, 14.12.2021 між Дочірнім підприємством «Автомаз - Україна» та Акціонерним товариством «Укргазвидобування» було укладено договір поставки, відповідно до п.1.1 якого постачальник зобов'язується поставити покупцеві запчастини в асортименті до автомобілів МАЗ (далі - товар), зазначений у специфікації, що додається до договору і є його невід'ємною частиною, а покупець - прийняти і оплатити товар.
Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 663 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Згідно із ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.
Відповідно до п.3 специфікації (додаток 1 до договору) строк поставки товару: протягом 30 календарних днів з моменту отримання рознарядки покупця, але не пізніше 31.03.2022.
Згідно із п.2 специфікації (додаток 1 до договору) умови поставки товару: DDP - станція (склад) призначення (згідно ІНКОТЕРМС, редакція 2010 року).
Як вбачається з матеріалів справи, Газопромисловим управління «Полтавагазвидобування» надіслано Дочірньому підприємству «Автомаз - Україна» лист - рознарядку № ПГВ004.1.17.2-5225 від 16.12.2021 щодо відпуску продукції, копія наявна в матеріалах справи.
Позивач у строки встановлені договором, товар, передбачений Специфікацією відповідно до листа - рознарядки від 16.12.2021 не поставив, чим порушив взяті на себе зобов'язання за договором.
У свою чергу, як стверджує позивач, листом № 73-4 від 28.02.2022 останній повідомив Акціонерне товариство «Укргазвидобування» про неможливість виконання зобов'язання за договором поставки у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України та настанням форс-мажорних обставин.
Відповідно до п.8.1. договору, сторони договору звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань у разі виникнення обставин непереборної сили (форс-мажор), які не існували під час укладання договору та виникли поза волею сторін (аварія, катастрофа, стихійне лихо, епідемія, епізоотія, війна тощо).
Згідно п. 8.2. договору сторона, що не може виконувати зобов'язання за цим договором внаслідок дії обставин непереборної сили повинна не пізніше ніж протягом 7 днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмові формі. Наслідком неповідомлення чи порушення строку повідомлення про обставини непереборної сили є втрата такої сторони посилатись на дії обставин непереборної сили, як причину невиконання чи порушення строків виконання зобов'язань.
Пунктом 8.4. договору сторонами погоджено, що у разі коли строк дії обставин непереборної сили продовжується більше ніж 60 днів, кожна із сторін має право розірвати договір шляхом направлення повідомлення (цінним листом з описом вкладення) про відмову від договору в односторонньому порядку з наданням документу, виданого Торгово - промисловою палатою України або іншим уповноваженим на це органом України та/або країни, у якій виникли такі обставини, або яка постраждала внаслідок таких обставин, яким засвідчується існування обставин непереборної сили та те, що такі обставини тривають більше ніж 60 днів поспіль.
Обставина стає форс-мажорною для сторін правовідносин щодо тих чи інших зобов'язань виключно у разі доведення неможливості виконання конкретних зобов'язань. Отже, такі обставини, як оголошена чи неоголошена війна, військові дії, введення воєнного стану самі по собі не є абсолютними форс-мажорними обставинами.
У той же час, позивачем не надано належних та допустимих, у розумінні статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, доказів причинно-наслідкового зв'язку між введенням 24.02.2022 в Україні воєнного стану та неможливістю виконання позивачем своїх зобов'язань за вказаним договором до 24.02.2022, так як лист - рознарядка на відпуск продукції датується 16.12.2021.
Окрім цього, суд відхиляє доводи позивача щодо того, що кінцевим бенефіціарним власником ДП «Автомаз-Україна» є ТзОВ «ГЕС», яке у свою чергу є резидентом Республіки Білорусь, відтак, в силу положень постанови Правління Національного банку України «Про роботу банківської системи в період воєнного стану» №18 від 24.02.2022 позивачу заборонено здійснювати платежі на користь резидентів російської федерації/республіки Білорусь, починаючи з 24.02.2022, з огляду на таке.
Згідно п. 15 постанови Правління Національного банку України «Про роботу банківської системи в період воєнного стану» №18 від 24.02.2022, зупинено здійснення обслуговуючими банками видаткових операцій за рахунками резидентів держави, що здійснила збройну агресію проти України.
Пунктом 6 постанови Правління Національного банку України №44 від 08.03.2022 «Про внесення змін до постанови Правління Національного банку України №18 від 24.02.2022», п. 15 викладено в новій редакції, зокрема: зупинити здійснення обслуговуючими банками видаткових операцій за рахунками резидентів Російської Федерації/Республіки Білорусь, за рахунками юридичних осіб (крім банків), кінцевими бенефіціарними власниками яких є резиденти Російської Федерації/Республіки Білорусь, за винятком здійснення на території України: 1) переказу коштів з таких рахунків на спеціальний рахунок Національного банку України для збору коштів на підтримку Збройних Сил України та/або на рахунки Кабінету Міністрів України, міністерств та інших державних органів України; 2) соціальних виплат, виплат заробітної плати, оплати комунальних послуг, сплати податків, зборів та інших обов'язкових платежів; 3) видаткових операцій з таких рахунків фізичних осіб - резидентів Російської Федерації та Республіки Білорусь, що містяться в переліках Служби безпеки України та/або державних органів України, попередньо погоджених Службою безпеки України, щодо можливості здійснення банками таких операцій (далі - Переліки); 4) продажу безготівкової іноземної валюти, крім російських рублів та білоруських рублів; 5) сплати банку комісій та інших платежів за здійснення банком операцій з надання банківських та інших фінансових послуг, а також з метою виконання власних зобов'язань за кредитними договорами (уключаючи проценти) перед банками; 6) переказу коштів на інші власні поточні рахунки таких осіб, відкриті в банках на території України (крім коштів у російських рублях/білоруських рублях); 7) страхових виплат шляхом оплати закладам охорони здоров'я вартості медико-санітарної, іншої допомоги, що була надана застрахованій особі такими закладами, у зв'язку із настанням страхового випадку за договорами добровільного страхування; 8) страхового відшкодування шкоди життю, здоров'ю, майну потерпілих, заподіяної внаслідок настання страхового випадку за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів; 9) сплати внесків до централізованих страхових резервних фондів Моторного (транспортного) страхового бюро України відповідно до Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів; 10) виплати доходів, сум погашення грошовими коштами за випусками власних цінних паперів, оплати послуг депозитарних установ за здійснення такої виплати/погашення; 11) страхових платежів за договорами обов'язкового та добровільного страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а також добровільного страхування від нещасних випадків (на транспорті) та наземного транспорту на користь страховиків щодо транспортних засобів, переданих у фінансовий лізинг до 23 лютого 2022 року (включно); 12) видаткових операцій з таких рахунків фізичних осіб - резидентів Російської Федерації/Республіки Білорусь, які є клієнтами банків України, у межах укладених договорів щодо реалізації зарплатних проєктів з військовими частинами Збройних Сил України та Національної гвардії України без окремого погодження зі Службою безпеки України.
Як вбачається з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, кінцевим бенефіціарним власником ДП «Автомаз-Україна» є Гегучадзе Ніколоз (Грузія, місто Тбілісі, вул. Шалви Цинцадзе, будинок 39), відтак ДП «Автомаз-Україна».
Крім того, як визначено п. 10 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення", видаткова фінансова операція - це фінансова операція, яка призводить до зменшення активів на рахунку клієнта - власника активів.
Тобто обмеження, встановлені у п. 15 Постанови Правління НБУ № 18, стосуються саме видаткових операцій за рахунками резидентів російської федерації/республіки білорусь, за рахунками юридичних осіб (крім банків), кінцевими бенефіціарними власниками яких є резиденти російської федерації/республіки білорусь.
Таким чином, обмеження, встановлені п. 15 Постанови Правління НБУ № 18, не розповсюджуються на правовідносини сторін у даному випадку.
З огляду на викладене, доводи позивача про заборону співпраці з вище вказаними особами з посиланням на п. 15 Постанови Правління НБУ № 18, є необґрунтованими.
Відповідно до статті 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Стаття 3 Господарського кодексу України визначає, що під господарською діяльністю у кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом.
Важливим елементом підприємницької діяльності є ризик збитків. Підприємницький ризик - це імовірність виникнення збитків або неодержання доходів порівняно з варіантом, що прогнозується; невизначеність очікуваних доходів.
Таким чином, посилання позивача на те, що позивач не може здійснити поставку товару, який зазначений у договорі розцінюється критично та в силу приписів ст.218 ГК України не є підставою для звільнення позивача від виконання господарського зобов'язання.
Щодо посилань позивача на лист Торгово-промислової палати України (ТПП України) від 28.02.2022 за № 2024/02.0-7.1, то суд зазначає таке.
Так, Торгово-промислова палата України листом від 28.02.2022 за № 2024/02.0-7.1 засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою запровадження воєнного стану, та підтвердила, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору.
Однак, порядок засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) визначено в Законі України "Про торгово-промислові палати в Україні" та деталізовано в розділі 6 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням президії ТПП України від 15.07.2014 за №40(3) (з наступними змінами).
Відповідно до ч.1 ст.14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" засвідчення форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили) здійснюється сертифікатом про такі обставини.
За умовами п.6.2 Регламенту форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за заявою зацікавленої особи щодо кожного окремого договору, контракту, угоди тощо, а також податкових та інших зобов'язань/обов'язків, виконання яких настало згідно з законодавчим чи іншим нормативним актом або може настати найближчим часом і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.
В сертифікаті про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) вказуються дані заявника, сторони за договором (контрактом, угодою тощо), дата його укладення, зобов'язання, що за ним настало чи настане найближчим часом для виконання, його обсяг, термін виконання, місце, час, період настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), які унеможливили його виконання, докази настання таких обставин (п. 6.12 Регламенту).
Отже, у Законі та Регламенті зазначено, що форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються виключно сертифікатом, а не листом на сайті ТПП України.
Лист ТПП України від 28.02.2022 не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, контракту, угоди тощо, виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.
Більш того, загальний офіційний лист ТПП України від 28.02.2022 видано без дослідження наявності причинно-наслідкового зв'язку між військовою агресією Російської Федерації проти України та неможливістю виконання конкретного зобов'язання (у цьому випадку - за договором поставки від 14.12.2021).
Позивачем не було надано відповідачу сертифіката Торгово-промислової палати (відповідно до умов договору) на підтвердження впливу форс-мажорних обставин, на можливість виконання постачальником своїх зобов'язань за договором.
Крім того, матеріали справи не містять доказів надсилання відповідачу листа № 73-4 від 28.02.2022 на який посилається позивач у позовній заяві.
Слід зазначити, що введення воєнного стану на території України не означає, що позивач не може здійснювати господарську діяльність та набувати кошти, адже протилежного позивачем не доведено відповідними доказами.
З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що введення воєнного стану не є автоматичною підставою для звільнення від виконання зобов'язань та особою, яка посилається на такі обставини, має бути підтверджено не факт настання цих обставин, а саме їхня здатність впливати на реальну можливість виконання зобов'язання, тому суд вважає необґрунтованими доводи позивача щодо неможливості виконання зобов'язань за договором.
За загальним правилом, неможливість виконати зобов'язання внаслідок дії обставин непереборної сили відповідно до вимог законодавства є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання (частина 1 статті 617 Цивільного кодексу України).
Тобто, згідно чинного законодавства, можливе звільнення від відповідальності за невиконання зобов'язання, а не від виконання в цілому. В будь-якому разі сторона зобов'язання, яка його не виконує, повинна довести, що в кожному окремому випадку саме ці конкретні обставини мали непереборний характер саме для цієї конкретної особи. І кожен такий випадок має оцінюватись судом незалежно від наявності засвідчених компетентним органом обставин непереборної сили.
Встановленими вище обставинами спростовуються доводи позивача про відсутність підстав у відповідача пред'являти вимогу щодо стягнення гарантійного платежу за банківською гарантією від 07.12.2021 № 27119.
Відтак, відповідачем правомірно направлено вимогу від 01.07.2022 до Акціонерного товариства «Комерційний бан «Глобус» щодо стягнення гарантійного платежу за банківською гарантією № 27119.
За таких обставин доводи позивача про наявність підстав для визнання банківської гарантії № 27119 від 07.12.2021 такою, що не підлягала виконанню не знайшли свого підтвердження, з огляду на що суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог Дочірнього підприємства «Автомаз - Україна».
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд зазначає, що у п. 58 рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 "Справа "Серявін та інші проти України"" (Заява № 4909/04) зазначено, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", №37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Окрім того, господарський суд, при вирішенні даного спору враховує висновки, наведені Європейським судом з прав людини у справі "Проніна проти України", яким було вказано, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору належить покласти на позивача у зв'язку з відмовою у задоволенні позовних вимог.
Керуючись статтями 74, 129, 236 - 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
1. В задоволенні позовних вимог Дочірнього підприємства «Автомаз - Україна» відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення, відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 30.10.2023
Суддя М.Є.Літвінова