ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,
гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649
_____________________________________________________________________________
РІШЕННЯ
іменем України
24.10.2023 Справа №922/1191/23
Господарський суд Донецької області у складі судді Лейби М.О., за участі секретаря судового засідання Ісмаїлової М.Я., розглянувши в судовому засіданні матеріали справи
за позовною заявою: фізичної особи-підприємця Волкогон Світлани Сергіївни, м.Краматорськ, Донецька область
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Реван", м.Харків
про стягнення 916338,74грн.
Представники сторін:
від позивача (в режимі відеоконференції): адвокат Макаров А.А.
від відповідача (в режимі відеоконференції): адвокат Гайдамака Ю.Б.
Суть справи:
Позивач, фізична особа-підприємець Волкогон Світлана Сергіївна, звернулась до Господарського суду Харківської області з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Реван", в якому просить суд стягнути з відповідача на свою користь 916338,74грн., з яких: заборгованість з орендної плати за договором оренди приміщень №281 від 28.12.2019 у розмірі 675000,00грн. та заборгованість з компенсації експлуатаційних витрат у розмірі 241338,74грн.
Позовні вимоги обґрунтовуються неналежним виконанням з боку відповідача своїх зобов'язань за договором оренди приміщень №281 від 28.12.2019 в частині здійснення відповідачем повної та своєчасної сплати орендних платежів та компенсації експлуатаційних витрат по теплопостачанню та абонентській платі.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 04.04.2023 позовну заяву принято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 30.05.2023 справу №922/1191/23 передано за виключною підсудністю до Господарського суду Донецької області.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями автоматизованою системою документообігу суду визначений склад суду для розгляду справи №922/1191/23 у складі судді Лейби М.О.
Ухвалою від 20.06.2023 справу №922/1191/23 прийнято до провадження новим складом суду зі стадії підготовчого провадження та підготовче засідання призначено на 05.07.2023.
Ухвалою від 05.07.2023 підготовче засідання відкладено на 03.08.2023.
Ухвалою від 03.08.2023 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів з наступного дня після закінчення шестидесяти днів з дня відкриття провадження у справі, підготовче засідання відкладено на 29.08.2023.
23.08.2023 через систему "Електронний суд" до суду від позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи письмових пояснень від 22.08.2023 та доказів направлення копії письмових пояснень відповідачу.
29.08.2023 до канцелярії суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (з додатками).
Ухвалою від 29.08.2023 підготовче засідання відкладено на 26.09.2023.
Через систему «Електронний суд» до суду від відповідача надійшли:
07.09.2023 - заява про вступ у справу як представника, в якій просить суд надати доступ до системи «Електронний суд»;
08.09.2023 - клопотання про поновлення строку на подання відзиву та клопотання про долучення до матеріалів справи доказів.
11.09.2023 через систему «Електронний суд» до суду від позивача надійшла відповідь на відзив.
Ухвалою від 26.09.2023 відмовлено відповідачу у поновленні строку для подання відзиву; закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 24.10.2023.
23.10.2023 через систему «Електронний суд» до суду від відповідача надійшли додаткові письмові пояснення у справі.
Зважаючи на подання відповідачем письмових пояснень після закінчення підготовчого засідання у справі та закриття підготовчого провадження у даній справі, а також беручи до уваги відсутність у письмових поясненнях будь-яких обґрунтувань щодо поважності їх неподання до закінчення підготовчого засідання у справі, суд долучає відповідні документи (докази) до матеріалів справи, проте не приймає їх до розгляду.
У судовому засіданні 24.10.2023 (в режимі відеоконференції) представник позивача, підтримав позовні вимоги, з урахуванням поданих доказів та наполягав на їх задоволенні у повному обсязі. Заперечення представника відповідача вважає необґрунтованими та такими, що суперечать обставинам справи.
Представник відповідача проти задоволення позову заперечила, надавши усні пояснення в обґрунтування своєї позиції; доводи позивача вважає безпідставними та необґрунтованими.
Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи та надана їх правова оцінка.
Дослідивши матеріали справи, господарський суд
встановив:
28.12.2019 між фізичною особою-підприємцем Волкогон Світланою Сергіївною (орендодавець, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Реван» (орендар, відповідач у справі) укладений договір оренди приміщень №281 з додатковими угодами до нього №1 від 12.03.2020 та №2 від 01.06.2020 (далі - договір), згідно з пунктом 1.1. якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, орендодавець зобов'язується передати за плату орендареві у строкове користування, а орендар зобов'язується прийняти у строкове користування частину нежитлового приміщення торгового комплексу по продажу продовольчих та будівельно-оздоблювальних матеріалів, літера «А», що знаходиться за адресою: Донецька область, м.Краматорськ, вул.Ювілейна, буд.17 (надалі іменується - «Об'єкт, що орендується» або «Приміщення»), та зобов'язується сплачувати орендодавцеві оренду плату.
Об'єкт, що орендується, належить орендодавцеві на підставі договору купівлі-продажу від 21.11.2019; являє собою частину нежитлових приміщень; загальна площа приміщень: 250,00 кв.м.; кількість поверхів: 1. Орендодавець надає орендареві повне право користування земельною ділянкою, на якій знаходиться об'єкт, що орендується (пункт 1.2., 1.3. договору).
За умовами пункту 2.1. договору об'єкт буде передано в оренду орендарю для здійснення господарської діяльності - розташування магазину роздрібної торгівлі.
Дата прийняття об'єкта, що орендується не пізніше ніж 01 лютого 2020 року. Строк оренди складає 35 місяців з дати прийняття об'єкта орендарем (пункти 3.1., 3.2. договору).
Відповідно до пункту 3.3. договору, якщо жодна сторона в строк за 30 днів до закінчення строку оренди не заявить про намір припинити цей договір, строк оренди автоматично пролонговується на той самий строк та на тих самих умовах.
Згідно з пунктом 3.4. договору, строк оренди може бути скорочений за згодою сторін, що оформлюється додатковою угодою до цього договору, крім випадків зазначених у п.3.5. та 3.6. даного договору.
Пунктом 3.5. договору визначено право орендодавця відмовитися від цього договору в односторонньому порядку тільки у різі, якщо орендар має заборгованість з орендної плати тривалістю більш одного календарного місяця, попередивши про це орендаря в строк за 30 днів, при цьому додаткова угода не укладається.
Орендар має право відмовитися від цього договору в односторонньому порядку попередивши про це орендодавця в строк за 90 днів, при цьому додаткова угода не укладається (пункт 3.6. договору).
Сторони визначили, що розмір орендної плати за об'єкт, що орендується, складає 75000,00грн., в місяць, ПДВ не передбачено. Розмір орендної плати за період перших трьох місяців оренди складає 10000,00грн., ПДВ не передбачено. Розмір орендної плати за останній місць становить 10000,00грн., ПДВ не передбачено. Орендна плата нараховується та сплачується з моменту передання об'єкта, що орендується від орендодавця до орендаря (пункт 4.1. в редакції додаткової угоди №2 від 01.06.2020 до договору).
Згідно з пунктом 4.2. договору орендна плата сплачується і нараховується в готівковому або безготівковому порядку на поточний рахунок орендодавця не пізніше 7 числа поточного місяця за поточний місяць з моменту передання об'єкту, що орендується орендарю.
Орендна плата за останній місяць оренди сплачується орендарем протягом 10 календарних днів, з моменту підписання цього договору. Орендна плата за перші три місяці оренди сплачується орендарем до 29 лютого 2020 року.
За визначенням пункту 4.3. договору, експлуатаційні витрати орендодавця (електро-, водо-, теплопостачання, каналізації, вивіз ТБО, дератизація), сплачує орендар на підставі виставлених орендодавцем деталізованих рахунків. Орендна плата за землю або податок на землю входить до орендної плати. У разі проведення розрахунку безготівковим способом орендар сплачує додатково коефіцієнту 1.05.
Відповідно до пунктів 7.1., 7.2., 7.3., 7.4. договору, повернення орендодавцю об'єкта, що орендується, здійснюється двосторонньою комісією, що складається із представників сторін. Об'єкт, що орендується, повинен бути переданий орендарем та прийнятий орендодавцем протягом 30 днів з моменту письмового повідомлення про відмову від цього договору, при цьому орендна плата з моменту повідомлення не сплачується. При переданні об'єкта, що орендується, складається акт передання-приймання, який підписується членами двосторонньої комісії. Об'єкт, що орендується, вважається фактично переданим орендодавцю з моменту підписання акта передання-приймання.
Строк дії даного договору зазначений в п.3.2. договору (пункт 9.1. договору).
Цей договір вважається розірваним з моменту належного оформлення сторонами відповідної додаткової угоди до цього договору, якщо інше не встановлено у самій додатковій угоді, цьому договорі або у чинному в Україні законодавстві (пункт 9.6. договору).
Договір та додаткові угоди до нього підписані орендодавцем та керівником орендаря. Підпис керівника орендаря скріплений печаткою юридичної особи.
Як вказує позивач у позовній заяві, з огляду на умови укладеного договору відповідач отримав в оренду визначене умовами договору приміщення.
Орендодавцем були виставлені орендарю ТОВ «Реван» рахунки на оплату оренди, а саме:
- від 16.11.2022 №69-РВ за квітень 2022 року на суму 75000,00грн., №71-РВ за травень 2022 року на суму 75000,00грн., №73-РВ за червень 2022 року на суму 75000,00грн., №75-РВ за липень 2022 року на суму 75000,00грн., №77-РВ за серпень 2022 року на суму 75000,00грн., №79-РВ за вересень 2022 року на суму 75000,00грн., №81-РВ за жовтень 2022 року на суму 75000,00грн., №82-РВ за листопад 2022 року на суму 75000,00грн.
Також орендодавцем виставлено орендарю рахунки на оплату компенсації витрат по теплопостачанню та за абонплату теплопостачання.
Згідно із розрахунком заборгованості з компенсації експлуатаційних витрат за договором оренди приміщень №281 від 28.12.2019, орендодавцем визначена загальна сума заборгованості з компенсації витрат по теплопостачанню та абонентської плати за період: листопад, грудень 2020р., січень - грудень 2021р., січень 2022р. в розмірі 241338,74грн. із розрахунку помноження на коефіцієнт 1,05 згідно п.4.3. договору оренди.
До матеріалів справи додані копії актів звірки взаємних розрахунків за теплову енергію станом на 01.01.2021, на 01.05.2021, та на 01.10.2021, акту звірки взаємних розрахунків (абонентське обслуговування) станом на 01.10.2021 за підписом представника теплопостачальної організації та ФОП Волкогон С.С.; повідомлення про заборгованість по договору №175 від 27.01.2020 станом на 01.11.2021, рахунків теплопостачальної організації, актів приймання-передачі теплової енергії за жовтень-грудень 2021 року, січень 2022 року. Акт приймання-передачі теплової енергії за листопад-грудень 2021 року та січень 2022 року підписані представником теплопостачальної організації та споживачем Волкогон С.С. Акт приймання-передачі теплової енергії за жовтень 2021 року споживачем Волкогон С.С. не підписаний.
За твердженнями позивача, орендну плату орендар почав сплачувати з червня 2020 року, що підтверджується відомостями про рух коштів на рахунку орендодавця (банківська виписка долучена до матеріалів позовної заяви), проте станом на теперішній час орендарем не виконані суттєві вимоги укладеного договору в частині сплати орендної плати починаючи з квітня 2022 року, в результаті чого виникла заборгованість.
У зв'язку із несплатою орендарем - ТОВ «Реван» з квітня 2022 року орендної плати, орендодавець звернувся до орендаря з повідомленням від 16.11.2022 про відмову (розірвання) від договору оренди нерухомого майна на підставі пункту 3.5. договору. Запланована дата розірвання (припинення) договору - 1 січня 2023 року (далі «Дата розірвання).
Вказаним повідомленням позивач вимагав повернути по закінченню строку договору оренди №281 від 28.12.2019 нежитлове приміщення загальною площею 250 кв.м., яке знаходиться за наступною адресою: Донецька область область, м.Краматорськ, вул.Ювилейна, б.17.
До матеріалів позовної заяви також додані акти надання послуг складені позивачем.
В якості доказів направлення рахунків на оплату, актів надання послуг та повідомлення про відмову (розірвання) від договору оренди нерухомого майна, до позову додані копії опису вкладення та накладної Укрпошта від 17.11.2022.
Вказані обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з ТОВ «Реван» 916338,74грн., з яких: заборгованість з орендної плати за договором оренди приміщень №281 від 28.12.2019 у розмірі 675000,00грн. та заборгованість з компенсації експлуатаційних витрат у розмірі 241338,74грн.
Представник відповідача в судових засіданнях висловила заперечення щодо доводів позивача, зауваживши про те, що ТОВ «Реван» орендоване приміщення не використовувалося з незалежним від нього причин обумовлених проведенням бойових дій; на виконання наказу №2103/22 від 21.03.2022 станом на 31.03.2022 було вивезено все обладнання, яке належить ТОВ «Реван», з торгової точки, яка знаходиться за адресою: Донецька область, м.Краматорськ, вул.Ювілейна, буд.17. На підтвердження вказаних обставин надано копію наказу директора ТОВ «Реван» №2103/22 від 21.03.2022 «Про вивезення обладнання з магазину, який знаходиться за адресою: Донецька область, м.Краматорськ, вул.Ювілейна, буд.17» та копію доповідної записки від 31.03.2022 за підписом інженера-будівельника ТОВ «Реван» ОСОБА_1 та директора ТОВ «Реван» А.Демченко.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд виходить з такого:
Причиною виникнення спору у даній справі стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для стягнення з відповідача заборгованості за договором оренди приміщень.
Внаслідок укладення договору оренди приміщень №281 від 28.12.2019 між сторонами правочину склалися господарські правовідносини, а також, згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За умовами статей 11, 629 ЦК України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина 1 статті 628 ЦК України).
Укладений між позивачем та відповідачем договір є договором найму (оренди).
Відповідно до частини 1 статті 283 Господарського кодексу України (далі - ГК України) за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Частиною 1 статті 759 ЦК України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Згідно зі статтею 765 ЦК України наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму.
Матеріалами справи підтверджується, а сторонами не оспорюється існування між позивачем та відповідачем правовідносин з оренди приміщення загальною площею 250 кв.м. на підставі договору №281 від 28.12.2019.
Аналіз змісту положень договору свідчить про те, що відповідач зобов'язаний здійснювати оплату орендної плати та експлуатаційних витрат орендодавця.
Водночас, відповідно до положень частини 6 статті 762 ЦК України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.
Тобто, у разі доведення відповідачем того, що орендоване ним приміщення не використовувалось за призначенням, а також того, що неможливість його використання була викликана обставинами, за які він не відповідає (обставин непереборної сили, тощо), відповідач має бути звільнений від виконання зобов'язань в цілому за весь час, протягом якого орендоване майно не могло бути використане.
Суд враховує, що в частині 6 статті 762 Цивільного кодексу України відсутній вичерпний перелік обставин, які унеможливлюють використання орендарем майна, підстав виникнення таких обставин, засобів їх підтвердження.
Вказаний висновок узгоджується з позицією викладеною в постановах Верховного Суду від 12.04.2023 у справі №910/14244/20, від 14.06.2022 у справі №910/3536/21, від 07.06.2022 у справі №922/1010/21, від 20.10.2021 у справі №911/3067/20.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 08.05.2018 у справі №910/7495/16 зазначила, що підставою для застосування частини 6 статті 762 Цивільного кодексу України є встановлення факту неможливості використання орендарем майна з незалежних від нього причин на загальних підставах, визначених процесуальним законодавством. Подібний висновок викладений в постанові Верховного Суду від 12.04.2023 у справі №910/14244/20.
Отже, для застосування частини 6 статті 762 Цивільного кодексу України та звільнення наймача від плати за користування орендованим майном визначальною умовою такого звільнення є наявність обставин, за які орендар не відповідає. Тобто наймач повинен довести обставини, які свідчать про те, що майно не використовувалося або не могло бути використане, і він не відповідає за ці обставини. Вказаний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 12.04.2023 у справі №910/14244/20, від 07.06.2022 у справі №922/1010/21, від 07.12.2022 у справі №911/1064/21.
Таким чином, підставою звільнення від зобов'язання сплачувати орендну плату ця норма визначає, зокрема, об'єктивну неможливість використовувати передане в оренду майно через обставини, за які орендар не відповідає.
Якщо орендар з незалежних від нього обставин протягом певного часу був повністю позбавлений можливості користуватися орендованим майном, то на підставі наведеної правової норми він вправі порушувати питання про повне звільнення його від внесення орендної плати. Подібний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 12.04.2023 у справі №910/14244/20, від 07.12.2022 у справі № 911/1064/21.
Суд враховує, що 24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України № 64/2022, який затверджений Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. У подальшому відповідними Указами Президента України було неодноразово продовжено строк дії воєнного стану в Україні, який триває станом по теперішній час.
Згідно Наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25.04.2022 №75 «Про затвердження Переліку територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) станом на 25 квітня 2022 року» у редакції наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 28.04.2022 року № 80, Краматорська міська територіальна громада включена до Переліку територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) станом на 27 квітня 2022 року.
Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 02.08.2022 № 679-р «Про проведення обов'язкової евакуації населення Донецької області» в тому числі і в м.Краматорську було оголошено обов'язкову евакуацію населення.
Вказані обставини є загальновідомими і не потребують доказування.
Згідно з матеріалами справи, у зв'язку із закриттям магазину, який знаходиться за адресою: Донецька область, м.Краматорськ, вул.Ювілейна, буд.17 з причини неможливості здійснення діяльності підприємства через знаходження у зоні проведення бойових дій, відповідачем прийнято рішення, що оформлено наказом №2103/22 від 21.03.2022, про вивезення обладнання з магазину, який знаходиться за адресою: Донецька область, м.Краматорськ, вул.Ювілейна, буд.17.
Відповідно до доповідної записки працівника відповідача - Конарева Д.В. (копія витягу з наказу про прийняття на роботу від 24.02.2021 №286-к наявна в матеріалах справи), станом на 31.03.2022 вивезено все обладнання, яке належить ТОВ «Реван» з торгівельної точки, яка знаходиться за адресою: Донецька область, м.Краматорськ, вул.Ювілейна, буд.17.
Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що відповідач фактично не використовував орендоване приміщення з 31.03.2022, оскільки останнє перебуває у зоні бойових дій.
Згідно з частинами 3, 4 статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Суд зауважує, що основні положення про докази та доказування, наведені у главі 5 Господарського процесуального кодексу України, передбачають, що докази мають бути досліджені та оцінені судом з точки зору їх належності, допустимості, достовірності та вірогідності.
Відповідно до частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За приписами частини 1 статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно зі статтею 77 ГПК України допустимість доказів полягає у тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно зі статтею 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц).
Отже, кожна із сторін судового спору самостійно визначає докази, які, на її думку, належним чином підтверджують або спростовують заявлені позовні вимоги. Суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об'єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв'язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування. Сторона судового спору, яка не погоджується з доводами опонента, має їх спростовувати шляхом подання відповідних доказів, наведення аргументів, надання пояснень тощо.
Частиною 1 статті 80 ГПК України передбачено, що учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.
Відповідно до статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Таким чином, наявні в матеріалах справи докази, надані відповідачем, а саме: копії наказу №2103/22 від 21.03.2022, копія доповідної записки від 31.03.2022, є більш вірогідними на підтвердження доводів відповідача про невикористання останнім орендованого приміщення.
Позивачем не надано суду жодних належних та допустимих доказів, у розумінні статей 76, 77 ГПК України, які б свідчили про те, що орендоване приміщення використовувалось відповідачем у спірний період за призначенням і в цьому приміщенні здійснювалась господарська та будь-яка інша діяльність.
Також, позивач не надав доказів на спростування доводів відповідача про наявність причинно-наслідкового зв'язку між введенням 24.02.2022 в Україні воєнного стану та перебування м.Краматорська в зоні проведення бойових дій та неможливістю відповідачем використання об'єкта оренди.
Застосовуючи концепцію вірогідності доказів, суд зауважує, що в даній справі позивач не надав доказів, які б могли свідчити про факт безперешкодної можливості користування відповідачем у спірний період або факт безпосереднього користування відповідачем орендованим приміщенням, натоміть відповідач надав докази, які свідчать про невикористання ним орендованого приміщення у спірний період через обставини, за які він не відповідає. Тому, покладення судом на відповідача обов'язку з оплати за оренду приміщення, яким він з об'єктивних причин не користувався, суперечитиме засадам справедливості.
Відтак, доводи та аргументи позивача судом відхиляються як безпідставні, позбавлені належного доказового обгрунтування.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що доводи відповідача щодо звільнення його від сплати орендної плати в силу приписів частини 6 статті 762 Цивільного кодексу України є обґрунтованими.
Інші докази на які посилається відповідач судом до уваги не приймаються, оскільки за висновком суду вони не є належними та допустимими доказами, у розумінні статей 76, 77 ГПК України.
Суд відзначає, що в разі відсутності необхідності у використанні визначеного договором приміщення відповідач не був позбавлений права звернутися до позивача з відповідною заявою про розірвання/припинення даного договору.
Разом з цим суд зазначає, що відсутність такої заяви відповідача, а також відсутність доказів повернення відповідачем за актом приймання-передачі орендованого приміщення позивачу, неповідомлення позивача про неможливість використання орендованого приміщення та його звільнення, автоматично не покладає на орендаря обов'язку зі сплати орендної плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини ведення бойових дій на території, де розміщений об'єкт оренди.
Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача заборгованості з компенсації експлуатаційних витрат у розмірі 241338,74грн. за період: листопад, грудень 2020р., січень - грудень 2021р., січень 2022р. в розмірі 241338,74грн. із розрахунку помноження на коефіцієнт 1,05 згідно п.4.3. договору оренди, суд зазначає наступне.
Пунктом 4.3. договору визначено перелік експлуатаційних витрат орендодавця (електро-, водо-, теплопостачання, каналізації, вивіз ТБО, дератизація) які сплачує орендар на підставі виставлених орендодавцем деталізованих рахунків.
При цьому, згідно пункту 1.2 договору оренди від 28.12.2019 об'єкт оренди являє собою частину нежитлових приміщень; загальна площа приміщень: 250,00 кв.м.; кількість поверхів: 1.
Дослідивши наданий позивачем розрахунок експлуатаційних витрат на загальну суму 241338,74грн. та наявні в матеріалах справи рахунки на підставі яких позивачем формувався розрахунок експлуатаційних витрат судом встановлено, що нарахування за теплопостачання здійснювалось за об'єкт загальна площа якого складає 1034,40 кв.м. Проте, умовами договору оренди від 28.12.2019 загальна площа приміщень, що орендуються складає 250,00 кв.м.
Суд наголошує, що умовами договору оренди № 281 від 28.12.2019 не передбачено обов'язку відповідача здійснювати оплату експлуатаційних витрат за площу, більшу ніж визначено у договорі оренди - 250,00 кв.м. у зв'язку з чим, суд вважає доводи позивача щодо нарахувань вказаних витрат на загальну площу приміщення 1034,40 кв.м. безпідставними та необґрунтованими, а наданий розрахунок неправомірним.
Суд зазначає, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами розмір експлуатаційних витрат за спірний період, які б підлягали віднесенню саме на відповідача. З наданих позивачем документів не вбачається який обсяг теплопостачання із загальної кількості віднесено саме на об'єкт оренди відповідача загальною площею 250,00кв.м. Разом з цим позивачем не надано обґрунтованого розгорнутого розрахунку експлуатаційних витрат в тому числі і витрат з абонплати за теплопостачання з урахуванням площі орендованого приміщення та з визначенням загального об'єму та вартості послуг з теплопостачання.
Враховуючи вищенаведене, у суду відсутні документи на підставі яких суд може самостійно визначити об'єм наданих послуг та розмір вартості експлуатаційний витрат пропорційно площі об'єкта оренди за договором №281 від 28.12.2019.
За цих обставин суд дійшов висновку, що позивачем позовні вимоги в цій частині є недоведеними.
Враховуючи вищевикладене, оцінивши подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням з урахуванням їх належності, допустимості, достовірності, вірогідності та взаємного зв'язку у їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову повністю.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на позивача.
Керуючись статтями 2, 3, 12, 13, 73-79, 86, 91, 129, 236-241, 256 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
ВИРІШИВ:
У задоволенні позову фізичної особи-підприємця Волкогон Світлани Сергіївни, м.Краматорськ, Донецька область до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Реван", м.Харків про стягнення 916338,74грн., відмовити повністю.
Згідно із статтею 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду.
У судовому засіданні 24.10.2023 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 31.10.2023.
Суддя М.О. Лейба