ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
___________________________________________________________________________
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
"19" жовтня 2023 р. Cправа № 902/778/23
за позовом: Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" (вул. Набережна, Перемоги,50, м. Дніпро, 49094)
до: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
про стягнення 121254,18 гривень
Суддя Яремчук Ю.О.
Секретар судового засідання Надтока Т.О.
за участю представників сторін:
позивача: Поліщук Т.В.
відповідача: ОСОБА_1
ВСТАНОВИВ:
В провадженні Господарського суду Вінницької області перебуває справа №902/778/23 за позовом Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення 121254,18 грн.
Ухвалою суду від 13.06.2023 відкрито провадження у справі № 902/778/23. Визначено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження. Розгляд справи по суті призначено на 28.06.2023.
27.06.2023 до суду через систему «Електронний суд» від відповідача надійшло заперечення (вх. № канц. 01-34/5988/23 від 27.06.2023), яке судомо долучене до матеріалів справи.
27.06.2023 до суду через систему «Електронний суд» надійшло клопотання про продовження процесуального строку (вх. № канц. 01-34/5991/23 від 27.06.2023).
28.06.2023 від відповідача надійшло клопотання про об'єднання позовів згідно ст. 173 ГПК України (вх. № канц. 01-34/6010/23 від 28.06.2023), а саме об'єднати справу № 902/778/23 та № 902/239/23.
За результатами проведеного судового засідання 28.06.2023 суд дійшов висновку про відмову в задоволенні клопотань про продовження процесуального строку (вх. № канц. 01-34/5991/23 від 27.06.2023) та про об'єднання позовів згідно ст. 173 ГПК України (вх. № канц. 01-34/6010/23 від 28.06.2023), та дійшов висновку про перехід розгляду справи за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання, та продовження розгляду справи на 30 днів з призначенням судового зсідання на 08.08.2023, про що винесено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання.
12.07.2023 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № канц. 01-34/6460/23 від 12.07.2023), який долучений судом до матеріалів справи.
24.07.2023 від представника позивача надійшла відповідь на відзив (вх. № канц. 01-34/6843/23 від 24.07.2023), яка долучена судом до матеріалів справи.
24.07.2023 від представника позивача надійшло пояснення на заперечення (вх. № канц. 01-34/6845/23 від 24.07.2023), яке долучене судом до матеріалів справи.
08.08.2023 від представника позивача надійшли додаткові пояснення (вх. № канц. 01-34/7306/23 від 08.08.2023), яке долучене судом до матеріалів справи.
За результатами проведеного судового засідання 08.08.2023 суд дійшов висновку про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду справи по суті на 19.09.2023, про що винесено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання.
14.08.2023 від представника позивача надійшло пояснення (вх. № канц. 01-34/7480/23 від 14.08.2023).
За результатами проведеного судового засідання 19.09.2023 судом було відмовлено в клопотанні відповідача про зупинення провадження у справі подане 18.09.2023 та було оголошено перерву в розгляді справи до 25.09.2023, про що винесено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання.
На визначену дату судом 25.09.2023 в судове засідання з'явився представник позивача.
Відповідач в судове засідання не з'явився, при цьому від останнього на електронну адресу суду надійшло клопотання (вх. № канц. 01-34/8943/23 від 25.09.2023), про відкладення розгляду справи, у зв'язку із погіршенням стану здоров'я.
В судовому засіданні 25.09.2023 враховуючи клопотанням представника позивача та відповідача в межах розгляду справи по суті оголошено перерву до 12.10.2023, про що постановлено відповідну ухвалу у протокольній формі.
Ухвалою суду від 26.09.2023 було повідомлено учасників справи про судове засідання по суті, що відбудеться 12.10.2023.
На визначену дату судом 12.10.2023 в судове засідання з'явився представник відповідача.
Представник позивача не з'явився, при цьому про дату, час та місце судового засідання належним чином повідомлявся ухвалою суду від 26.09.2023.
За результатами проведеного судового засідання суд дійшов висновку про перерву в судовому засіданні, про що винесено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання.
Ухвалою суду від 12.10.2023 повідомлено учасників справи про судове засідання по суті, що відбудеться 19.10.2023.
На визначену дату судом в судове засідання з'явився представник позивача та відповідач.
Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав в повному обсязі. Ввідповідач в судовому засіданні проти позову заперечив.
На обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що 04.01.2022 між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та акціонерним товариством комерційний банк "ПриватБанк" було підписано кредитний договір через систему інтернет-клієнт-банкінгу шляхом підписання із використанням електронного підпису Заяви про приєднання до Умов та правил надання послуг "КУБ".
За умовами кредитного договору позивачем було надано відповідачу строковий кредит та на підставі укладеного договору перераховано на поточний рахунок відповідача кредитні кошти у розмірі 100 000,00 грн.
На порушення умов договору відповідач не повернув у повному обсязі кредитні кошти у передбачений договором строк та не сплатив у повному обсязі відсотки у вигляді щомісячної комісії.
Неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за кредитним договором стало підставою для звернення позивача із позовом до суду про стягнення заборгованості у примусовому порядку.
Відповідач у відзиві на позовну заяву та в додаткових поясненнях проти позову заперечив, суть його доводів зводиться до наступного: позивачем не долучено до матеріалів справи докази здійснення платежу останнім на поточний рахунок ФОП ОСОБА_1; зазначає про відсутність кредитного договору; заперечив щодо підписання заяви про приєднання до умов та правил надання послуг "КУБ" електронним підписом; посилається також на настання форс-мажорних обставин у зв'язку з введенням воєнного стану в України, зазначив, що відповідач не має повної можливості реалізувати свої права на захист в зв'язку із обставинами непереборної сили під час воєнного стану в Україні; заперечує проти витрат на правничу допомогу; зокрема вказує на порушення позивачем досудового врегулювання спору; крім того відповідач зазначає, що ним було відкрито рахунок для діяльності ФОП ОСОБА_1 у банку позивача в 2016 році. На той момент діяла редакція публічного договору від 01.12.2016 та послуга кредитування "Куб" є лише однією з послуг, які мають надаватися банком відповідачу згідно зазначеного публічного договору. На думку відповідача позивач не надав доказів того, що повідомляв відповідача про зміну зазначеного вище публічного договору шляхом (письмового повідомлення, розміщення інформації на сайті, розміщення інформації у відділенні або іншим чином). Крім того відповідач зауважує, що згідно умов публічного договору повідомив працівників позивача про настання обставин непереборної сили, тому вважає, що зобов'язання за кредитним договором не є простроченими у зв'язку з настанням обставин непереборної сили під час воєнного стану.
З урахуванням наведеного відповідач позовні вимоги не визнав та у задоволенні позову просив відмовити.
Позивач проти доводів відповідача у відзиві на позовну заяву заперечує, а саме вказує, що укладення кредитного договору підтверджується копією заяви про надання Кредиту за послугою «Кредитний ліміт на поточний рахунок фізичної особи - підприємця «Підприємницький»; надання кредиту підтверджується копією довідки про розміри встановлених кредитних лімітів, виписок по рахунку 2600; порушення відповідачем своїх зобов'язань щодо повернення кредитних коштів підтверджується копіями виписок по рахунках, на яких обліковується прострочена заборгованість за кредитом та з яких вбачається відсутність погашення на теперішній час; щодо досудового врегулювання спору позивачем вказується, що такий порядок не містить обов'язкового порядку; заперечує проти доводів відповідача щодо несплати заборгованості у зв'язку із настанням форс мажорних обставин як недоведені.
Із наявних доказів в матеріалах справи судом встановлено наступне: 04.01.2022 фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 через систему інтернет-клієнт-банкінгу було підписано із використанням електронного підпису заяву про приєднання до Умов та правил надання послуг "КУБ" (далі - заява).
У преамбулі цієї заяви зазначено, що ОСОБА_1 ФОП, код ідентифікаціійний НОМЕР_1 , що діє на підставі особистого волевиявлення далі "клієнт", підписанням цієї заяви, на підставі ст.634 Цивільного кодексу України приєднується до розділу "1.1. Загальні положення" та підрозділу "3.2.2. Умови та правила надання послуги "КУБ"" Умов та Правил надання банківських послуг (далі - умови), що розміщені на сайті АТ КБ "ПриватБанк" pb.ua на дату укладення договору. Ця заява та Умови разом складають кредитний договір між Банком та Клієнтом.
Підписання вказаного договору сторонами підтверджується протоколом створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису: назва файлу з підписом: заява про приєднання до Умов та правил надання послуги "КУБ".pdf, який свідчить про накладення 04.01.2022 АТ КБ "Приватбанк" та ФОП ОСОБА_1 електронного підпису. За результатами перевірки підпису підтверджено, що підпис створено та перевірено успішно, цілісність даних підтверджено ( а.с. 17).
За умовами заяви розмір кредиту становить: 100 0000 грн; строк кредиту - 12 місяців. Сторони погодили, що процентна ставка за користування кредитом становить 25,5 %; розмір щомісячної комісії за управління фінансовим кредитом (в. т. ч. пільговий період) становить 0,3 % від суми максимального дебетового сальдо, що виникло на поточному рахунку Клієнта за звітний місяць.
Відповідно до п. 3.2.6.1.4. Клієнт приєднується до Договору шляхом підписання Заяви на відкриття рахунку та анкети про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг та Заявки на отримання послуги "Кредитний ліміт на поточний рахунок фізичної особи-підприємця "Підприємницький" (далі - Заявка) в Приват 24 для бізнесу із використанням кваліфікованого електронного підпису (далі - КЕП), що разом з цими Умовам та Правилами становлять Кредитний договір.
Клієнт Банку, який приєднався до Умов та Правил надання банківських послуг в повному обсязі шляхом підписання іншої заяви або документа та має відкритий поточний рахунок в Банку, приєднується до Послуги шляхом підписання Заявки в Приват 24 для бізнесу із використанням КЕП. Приєднання до цього Договору є прямою і безумовною згодою Клієнта щодо встановлення Банком будь-якого розміру Кредитного ліміту.
Згідно п. 3.2.6.1.5. Ліміт встановлюється Банком на кожний операційний день. Розмір Ліміту розраховується відповідно до затвердженої внутрішньобанківської методики на підставі даних про рух грошових коштів по поточному рахунку, платоспроможності, кредитної історії та інших показників відповідно до внутрішньобанківських нормативів та положень і нормативних актів Національного банку України.
Відповідно до п. 3.2.6.1.7. Сторони узгодили, що Ліміт може бути змінений Банком в односторонньому порядку, передбаченому цими Умовами, у разі зниження/збільшення надходжень грошових коштів на поточний рахунок або настання інших факторів, передбачених внутрішніми нормативними документами Банку. Приєднавшись до цих Умов, Клієнт висловлює свою згоду на те, що зміна Ліміту проводиться Банком в односторонньому порядку шляхом повідомлення Клієнта в порядку, передбаченому п. 3.2.6.1.6. цього Договору.
На виконання умов укладеного кредитного договору позивачем було перераховано на поточний рахунок відповідача кредитні кошти у розмірі 100 000,00 гривень, що підтверджується наявними у матеріалах справи банківською випискою по рахунку.
Як вбачається із розрахунку заборгованості за кредитним договором № б/н від 04.01.2022 р. станом на 17.05.2023 за відповідачем рахується заборгованість за кредитним договором у сумі 121 254,18 грн, у тому числі 99 955,42 гривень заборгованості за тілом кредиту, 17 700,59 грн заборгованості по процентам за користування кредитом; 3 598,17 грн заборгованості по комісії за користування кредитом.
Неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо повернення кредитних коштів та сплати відсотків за користування кредитом в обумовлений договором строк стало підставою для звернення позивача до суду з цим позовом.
Доказів сплати заявленої до стягнення заборгованості матеріали справи не містять.
Судом встановлено, що згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 17.11.2022 року фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 була припинена підприємницька діяльність на підставі власного рішення.
Щодо цієї обставини, суд враховує правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену в постанові від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), згідно з якою у разі припинення суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи (виключення з відповідного реєстру) її зобов'язання за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як фізичною особою, оскільки, остання не перестає існувати; фізична особа-підприємець відповідає за її зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном. Відтак, у разі припинення підприємницької діяльності фізичною особою як її права, так і обов'язки за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як за фізичною особою.
Аналогічна правова позиція міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 9 жовтня 2019 року у справі № 127/23144/18.
Оскільки, спірні правовідносини виникли щодо виконання фізичною особою-підприємцем умов господарського договору, зобов'язання за яким у відповідача із втратою статусу фізичної особи-підприємця не припинилися, суд дійшов висновку про належність спору до юрисдикції господарського суду та подальший розгляд справи у визначеному складі учасників.
Предметом доказування у цій справі є обставини щодо наявності/відсутності підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором від 04.01.2022.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно положень статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Частиною 1 статті 173 ГК України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно статті 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань) є, зокрема, договір.
Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Згідно з частиною 1 статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Згідно положень частин 1, 2 статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Положеннями статті 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" визначено, що електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов'язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.
Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа (стаття 6 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг").
Оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги". Копією документа на папері для електронного документа є візуальне подання електронного документа на папері, яке засвідчене в порядку, встановленому законодавством (стаття 7 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг").
Згідно пункту 12 статті 1 Закону України "Про електронні довірчі послуги" електронний підпис - електронні дані, які додаються підписувачем до інших електронних даних або логічно з ними пов'язуються і використовуються ним як підпис.
Частинами 3, 4 статті 18 Закону України "Про електронні довірчі послуги" визначено, що електронний підпис чи печатка не можуть бути визнані недійсними та позбавлені можливості розглядатися як доказ у судових справах виключно на тій підставі, що вони мають електронний вигляд або не відповідають вимогам до кваліфікованого електронного підпису чи печатки. Кваліфікований електронний підпис має таку саму юридичну силу, як і власноручний підпис, та має презумпцію його відповідності власноручному підпису.
Під час розгляду справи, відповідач у своїх поясненнях заперечив укладення спірного договору та зазначив, що не підписував спірний договір.
Судом під час розгляду справи встановлено, що заява про приєднання відповідача до Умов та правил надання послуг "КУБ" від 04.01.2022 підписана кваліфікованими електронними підписами як представником банку, так і ФОП ОСОБА_1, що спростовує твердження відповідача про не підписання вказаної заяви.
З урахуванням встановлених обставин, суд дійшов висновку, що сторонами укладено кредитний договір, шляхом приєднання відповідача до умов розділу 1.1. "Загальні положення", підрозділу 3.2.2. "Умови та правила надання послуг "КУБ" Умов та Правил надання банківських послуг, розміщених на веб-сайті позивача у редакції чинній на час підписання відповідачем заяви.
За своєю правовою природою укладений між cторонами договір є кредитним договором, до регулювання правовідносин якого застосовуються загальні положення про договір глав 52, 53 та положення про позику, кредит визначені параграфами 1, 2 глави 71 ЦК України.
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 2 статті 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ("Позика"), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно частини 1 статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суми позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої якості.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Положеннями статті 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" визначено, що банківський кредит - будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми.
Разом з тим відповідно до частини 1 статті 55 Закону України "Про банки і банківську діяльність" відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.
Судом встановлено і матеріалами справи підтверджено, що відповідач (позичальник) 04.01.2022 отримав від позивача у строкове користування кредит у сумі 99 955,42 гривень, який повинен був повернути у строк та на умовах, передбачених кредитним договором.
Натомість, відповідач належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання, внаслідок чого у останнього утворилася заборгованість перед АТ КБ "ПриватБанк" у розмірі 99 955,42 гривень за тілом кредитом.
Наведене підтверджується наявними у матеріалах справи виписками по рахунках відповідача, розрахунком заборгованості за кредитним договором № б/н від 04.01.2022 станом на 17.05.2023.
Заперечуючи проти позову, відповідач зазначив, що позивач не підтвердив надання відповідачу кредиту, оскільки, виписки по рахунках не відповідають вимогам до первинних документів.
Надаючи оцінку наведеним доводам судом враховано наступне.
Як вбачається із виписки банку, що міститься у матеріалах справи, грошові кошти за кредитним договором були перераховані отримувачу ФОП ОСОБА_1 на поточний рахунок відповідача.
Згідно пункту 1.24 статті 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) переказ коштів - рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі. Ініціатор та отримувач можуть бути однією і тією ж особою.
Відповідно до пунктів 61, 62, 65 Постанови Правління НБУ від 4 липня 2018 року № 75 "Про затвердження Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України" форма особових рахунків затверджується банком самостійно залежно від можливостей програмного забезпечення.
Особові рахунки та виписки з них мають містити такі обов'язкові реквізити: номер особового рахунку; дату здійснення останньої (попередньої) операції; дату здійснення поточної операції; код банку, у якому відкрито рахунок; код валюти; суму вхідного залишку за рахунком; код банку-кореспондента; номер рахунку кореспондента; номер документа; суму операції (відповідно за дебетом або кредитом); суму оборотів за дебетом та кредитом рахунку; суму вихідного залишку.
Виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Інформація про стан особових рахунків клієнтів може надаватись їх власникам та органам, які мають право на отримання такої інформації згідно із законодавством України.
Наявні у матеріалах справи виписки, прошиті та підписані представником АТ КБ "ПриватБанк" та містять відомості про перерахування 04.01.2022 відповідачу кредиту у сумі 99 955,42 грн.
Отже, банківські виписки з особового рахунка клієнта банку (банківські виписки з рахунку позичальника) є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по банківському рахунку позичальника, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.
Судом враховано також правову позицію викладену у постанові Верховного Суду від 23.09.2019 у справі №910/10254/18, згідно з якою банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.
Аналогічні висновки викладені, зокрема, у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 910/16143/18, від 26.02.2020 у справі № 911/1348/16, від 19.11.2020 у справі № 910/21578/16, постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 25.05.2021 у справі № 554/4300/16-ц, від 21.09.2022 у справі № 381/1647/21, від 07.12.2022 у справі № 298/825/15-ц.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що надані позивачем банківські виписки, що містяться у матеріалах справи у сукупності підтверджують обставину передачі кредитних коштів відповідачу та заборгованість за спірним кредитним договором, розмір якої відображено у детальному розрахунку .
Приписами статті 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно вимог частини 1 статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Враховуючи, що належних доказів, які б спростовували наявність заборгованості за кредитом у сумі 99 955,42 грн відповідач суду не надав та розмір вказаної заборгованості підтверджується матеріалами справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення 99 955,42 грн за тілом кредиту є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Щодо вимоги про стягнення з відповідача 17 700,59 грн заборгованості по процентам за користування кредитом та 3 598,17 грн заборгованості по комісії суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Перевіривши здійснений позивачем розрахунок відсотків за користування кредитом та заборгованість по комісії за користуванням кредитом, суд дійшов висновку, що розмір заборгованості по процентам та по комісії визначено позивачем вірно, у зв'язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню.
У відзиві на позовну заяву та поясненнях відповідач зазначає про необґрунтованість заявлених позовних вимог, посилаючись на форс-мажорні обставини, пов'язані з військовою агресією російської федерації проти України та запровадженням у зв'язку з цим воєнного стану в Україні.
Відповідно до статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
Згідно частини 1 статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України", Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності.
Листом Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 визнано форс-мажорною обставиною військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану 24.02.2022. Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними.
Як вбачається із матеріалів справи, відповідач посилається на листи надісланими в електронному вигляді про настання форс-мажорних обставин.
Заява про приєднання до Умов та правил надання послуг "КУБ", до якої приєднався відповідач положень щодо настання форс-мажорних обставин не містить.
За умовами підрозділу 1.1.6.10., 1.1.6.10.1. "Форс-мажор" розділу "1.1. Загальні положення" сторони не несуть відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за договором, якщо це викликано дією обставин непереборної сили, про які сторони в момент укладення договору не могли знати та не могли їх передбачити (обставини "форс-мажору").
Відповідно до підрозділу 1.1.6.10.2. Умов, форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами цього договору, обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
За приписами підрозділу 1.1.6.10.3. Умов сторона, якій стало відомо про настання чи загрозу настання обставин "форс-мажору", негайно, але в будь-якому випадку не пізніше наступного робочого дня, повідомляє про них іншу сторону усно (за допомогою телефону) та письмово (шляхом передання відповідного повідомлення факсом, кур'єром, засобами електронної пошти). У випадку недотримання стороною положення цього пункту, така сторона позбавляється права посилатись на наявність обставин "форс-мажору".
Згідно підрозділу 1.1.6.10.6. Умов обов'язок доведення неможливості виконання зобов'язань або неналежного виконання за договором у зв'язку з дією обставин "форс-мажору" покладається на сторону, яка посилається на них в якості обґрунтування своїх вимог або заперечень.
Відповідно до підрозділу 1.1.6.10.7. Умов належним підтвердженням обставин "форс-мажору" є довідка Торгово-промислової палати України або відповідних регіональних торгово-промислових палат.
Згідно підрозділу 1.1.6.10.8. Умов обставини "форс-мажору" автоматично продовжують строк виконання зобов'язань на період їх дії та ліквідації наслідків. Якщо обставини "форс-мажору" триватимуть більше ніж 6 (шість) місяців, то кожна із Сторін має право відмовитися від подальшого виконання зобов'язань за цим договором, і, в такому разі, жодна із сторін не має права на відшкодування другою стороною можливих збитків".
Водночас згідно положень пункту 1.1.2.2.3. Умов для встановлення контакту з Банком Клієнт має право цілодобово телефонувати на номери: 3700 - для дзвінків в межах України (безкоштовно для дзвінків по Україні з міських номерів); +38 073 716 11 31 - для дзвінків з-за кордону; та цілодобово звертатися до чату-online через Систему "Приват24" (у т.р. через Сервіс "Керований чат VIP" для premium клієнтів), та/або головний сайт Банку у мережі Інтернет.
Відповідно до підрозділу 1.1.2.2.4. Умов клієнт має право звертатися до банку шляхом: - повідомлення, запитів та кореспонденції, які повинні бути в письмовій формі, або можуть передаватися електронною поштою, за умови, що оригінали юридично важливої кореспонденції і документації повинні передаватися визнаною в Україні кур'єрською службою або вручатися особисто. Будь-яке таке повідомлення повинно бути адресовано Банку на його адресу, що вказана нижче, або за іншою адресою, яка може бути повідомлена в письмовій формі банком клієнту як адреса банку. Для доказу вручення повідомлення або документа буде достатнім довести, що доставка була здійснена особисто або що конверт, що містить повідомлення або документ, мав вірно вказану адресу і був відправлений (відповідно до вимог даного пункту, і всі поштові витрати були повністю оплачені), або що повідомлення електронною поштою було відправлено на адресу електронної пошти Банку, як зазначено нижче.
Адреса банку для листування: вул. Набережна Перемоги, 30, м Дніпро, 49094, Україна. Електронна пошта: help@pb.ua.
На письмові звернення, відправлені на будь-яку іншу адресу, крім зазначеної у пункті 1.1.2.2.4 цих умов та правил, банк не зобов'язаний надавати відповіді клієнтам.
Суд звертає увагу на те, що між обставинами непереборної сили та неможливістю належного виконання зобов'язання має бути причинно-наслідковий зв'язок. Тобто неможливість виконання зобов'язання має бути викликана саме обставиною непереборної сили, а не обставинами, ризик настання яких несе учасник правовідносин та саме лише посилання на наявність форс-мажорних обставин не ставить у пряму залежність неможливість виконання відповідачем зобов'язання за договором.
Частиною 4 статті 236 ГПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постановах Верховного Суду від 15.06.2018 зі справи № 915/531/17, від 26.05.2020 зі справи № 918/289/19, від 17.12.2020 зі справи № 913/785/17 викладено висновок щодо застосування статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", відповідно до якого:
- статтею 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" визначено, що засвідчення дії непереборної сили шляхом видачі сертифіката про форс-мажорні обставини покладено на Торгово-промислову палату України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати;
- форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов'язання;
- доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.
Верховний Суд у постанові від 25.01.2022 по справі № 904/3886/21 зазначив, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер, а зацікавленій стороні необхідно довести (1) факт їх виникнення; (2) те, що обставини є форс-мажорними (3) для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.
Відповідні висновки також було викладено у постанові Верховного Суду від 14.06.2022 по справі № 922/2394/21.
У постанові від 16.07.2019 по справі № 917/1053/18 Верховним Судом зазначено, що лише посилання сторони у справі на наявність обставин непереборної сили та надання підтверджуючих доказів не може вважатися безумовним доведенням відповідних обставин, яке не потребує оцінки суду. Саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах доказів встановити, чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об'єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов'язку.
Крім того, судом враховано, що сам лише факт ведення бойових дій чи запровадження обмежень воєнного часу в Україні автоматично не звільняє сторону від виконання будь-яких зобов'язань та від відповідальності, якщо такі обставини прямо не перешкоджають фізично чи юридично виконати конкретний обов'язок за договором. Війна як обставина непереборної сили звільняє від відповідальності лише у разі, якщо саме внаслідок пов'язаних із нею обставин компанія/фізична особа не може виконати ті чи інші зобов'язання.
Ключовою ознакою форс-мажору є причинно-наслідковий зв'язок між форс-мажорними обставинами та неможливістю виконати конкретне зобов'язання.
Отже, форс-мажор (в даному випадку військова агресія російської федерації) повинен бути у причинному зв'язку з негативними наслідками для підприємницької діяльності. Відповідач, який посилається на вищезгадані обставини, повинен довести, що саме військова агресія призвела до унеможливлення виконання конкретного зобов'язання за договором.
Суд також враховує, що лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 про визнання форс-мажорною обставиною військову агресію російської федерації проти України адресований "Всім, кого це стосується", тобто необмеженому колу суб'єктів, його зміст носить загальний інформаційний характер та констатує абстрактний факт наявності форс-мажорних обставин без доведення причинно-наслідкового зв'язку у конкретному зобов'язанні.
Таким чином, лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7 не є автоматичною підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання, оскільки, стороною договору має бути доведено не лише настання цих обставин, але і їх безпосередній, прямий вплив на можливість належного виконання зобов'язання з урахуванням часу та місця його виконання у конкретних правовідносинах.
13.05.2022 року ТПП України опублікувала на своєму сайті пояснення, що сторона, яка порушила свої зобов'язання в період дії форс-мажорних обставин, має право звертатися до ТПП України та уповноважених нею регіональних ТПП за отриманням відповідного сертифіката про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), дотримуючись порядку, встановленого Регламентом ТПП України від 18.12.2014 за кожним зобов'язанням окремо.
Водночас, як вбачається із матеріалів справи, відповідачем не надано суду доказів звернення до позивача із поданням відповідного сертифікату ТПП України щодо виникнення обставин непереборної сили та унеможливлення виконання зобов'язання за укладеним сторонами кредитним договором № б/н від 04.01.2022 внаслідок непереборної сили, а також не надано до суду жодного доказу на підтвердження того, що обставини, на які останній посилається, були форс-мажорними саме в межах виконання зобов'язання за договором від 04.01.2022.
Відповідачем не надано належних доказів існування форс-мажорних обставин у взаємовідносинах із позивачем за договором, а також доказів причинно-наслідкового зв'язку між введенням 24.02.2022 в Україні воєнного стану та неможливістю виконання відповідачем своїх зобов'язань за спірним кредитним договором.
Твердження відповідача, що неможливість придбання іноземної валюти для здійснення господарської діяльності відповідача внаслідок запроваджених Національним банком України валютних обмежень на період воєнного стану є форс-мажорною обставиною, що звільняє відповідача від виконання зобов'язань за кредитним договором, судом відхиляються, оскільки, валютою спірного кредитного договору та відповідно валютою у якій мало бути виконано зобов'язання за кредитним договором є національна валюта - гривня.
Окрім того, суд звертає увагу, що у статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" та у пункті 1.1.6.10.2. Умов та Правил надання банківських послуг міститься перелік форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), до якого валютні обмеження та будь-які інші нормативно-правові акти, які видає Національний банк України не входять.
Відповідно до вимог статті 218 ГК України, статті 617 ЦК України відсутність у боржника необхідних коштів не є обставиною, що звільняє його від виконання зобов'язань перед кредитором та не є правовою підставою для звільнення від відповідальності, передбаченої договором та чинним законодавством.
Окрім того, суд звертає увагу, що відповідно до вимог статті 218 ГК України, статті 617 ЦК України у разі настання обставин непереборної сили боржника може бути звільнено від відповідальності за порушення зобов'язання, а не від виконання взятого на себе за договором зобов'язання.
Будь-яких інших доказів, які б підтверджували об'єктивні перешкоди для належного виконання зобов'язання за спірним договором відповідачем суду не надано.
З урахуванням викладеного, доводи відповідача щодо дії та впливу форс-мажорних обставин на спірні правовідносини як підстави для відмови у задоволенні позову відхиляються судом як необґрунтовані.
Положеннями частин 1-4 статті 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно вимог 1 статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Частиною 1 статті 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до вимог статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 77 ГПК України).
Згідно статті 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. (частини 1-2 статті 86 ГПК України).
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зазначив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Дослідивши фактичні обставини справи, що входять до предмету доказування у цій справі та стосуються кваліфікації спірних відносин, суд дійшов висновку, що відповідачем не спростовано позовних вимог, а судом не виявлено на підставі наявних доказів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, у зв'язку з чим позовні вимоги про стягнення з відповідача 99 955,42 гривень заборгованості за кредитом та 17 700,59 гривень заборгованості за відсотками та 3 598,17 гривень заборгованості по комісії за користування кредитом є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд виходить з наступного.
Відповідно до пункту 12 частини третьої статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Згідно вимог статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно частини 2 статті 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у сумі 2 684,00 гривень.
В силу приписів пункту 2 частини 1 статті 129 України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав - покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Приймаючи до уваги, що позовні вимоги задоволені у повному обсязі, судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2 684,00 гривень покладаються на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 13, 86, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" (01001, місто Київ, вулиця Грушевського, будинок 1Д, ідентифікаційний код юридичної особи 14360570) 99 955,42 грн зборгованості за кредитом; 17 700,59 грн заборгованості по процентам за користування кредитом; 3 598,17 грн заборгованості по комісії за користування кредитом та 2 684, 00 грн витрат зі сплти судового збору.
3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
4. Згідно з приписами статті 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
5. Відповідно до положень частини 1 статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
6. Примірник судового рішення направити сторонам рекомендованим листом та засобами електронного зв'язку на відомі суду електронні адреси: позивач - 14360570@mail.gov.ua, представника позивача - ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_3.
Повне рішення складено 30 жовтня 2023 р.
Суддя Яремчук Ю.О.
віддрук. прим.:
1 - до справи
2 - позивачу (вул. Набережна, Перемоги,50, м. Дніпро, 49094)
3 - відповідачу ( АДРЕСА_1 )