СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
УХВАЛА
про залишення апеляційної скарги без руху
31 жовтня 2023 року м. Харків Справа № 905/676/23
Східний апеляційний господарський суд у складі судді:
суддя Фоміна В.О.
дослідивши матеріали апеляційної скарги Фермерського господарства "Меркурій" (вх. № 2135 Д/2) на ухвалу Господарського суду Донецької області від 03.10.2023 у справі №905/676/23, постановлену у приміщенні Господарського суду Донецької області суддею Макаровою Ю.В., за позовом Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України", м. Київ
до відповідача-1: Фермерського господарства "Меркурій", с. Рубці, Донецька область
відповідача-2: ОСОБА_1 , с. Рубці, Донецька область
відповідача-3: Приватного підприємства "Комунгосп", с. Рубці, Донецька область
відповідача-4: Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Дружба", с. Рубці, Донецька область
про стягнення 3 831 863,99грн.,
ВСТАНОВИВ:
Публічне акціонерне товариство "Державна продовольчо-зернова компанія України" звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до Фермерського господарства "Меркурій", ОСОБА_1 , Приватного підприємства "Комунгосп" та Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Дружба" про стягнення: 1720602,00грн - суми основного боргу, 367822,00грн. - пені, 430150,50грн. - штрафу, 722652,84грн. - відсотків річних, 590636,65грн - курсової різниці.
Фермерське господарство "Меркурій" через підсистему "Електронний суд" подало до Господарського суду Донецької області заяву б/н від 26.09.2023 про забезпечення доказів по справі, яка була зареєстрована службою діловодства суду 27.09.2023.
Ухвалою Господарського суду Донецької області від 28.09.2023 прийнято заяву Фермерського господарства “Меркурій” б/н від 26.09.2023 про забезпечення доказів та призначено її розгляд в судове засідання на 03.10.2023 року о 12:00 год.
Ухвалою Господарського суду Донецької області від 03.10.2023 відмовлено в задоволенні заяви Фермерського господарства “Меркурій” б/н від 26.09.2023 про забезпечення доказів по справі №905/676/23.
Не погодившись з вказаною ухвалою Фермерське господарство "Меркурій" звернулося через систему "Електронний суд" (документ сформовано в системі "Електронний суд" 14.10.2023) до Східного апеляційного господарського суду (вх. №2135 Д/2 від 16.10.2023) з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Донецької області від 03.10.2023 року, якою відмовлено у задоволенні заяви Фермерського господарства "Меркурій" б/н від 26.09.2023 про забезпечення доказів по справі №905/676/23 шляхом витребування у акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" (код ЄДРПОУ 37243279) копій документів та інформації та ухвалити нове рішення, яким зобов'язати акціонерне товариство "Державна продовольчо-зернова корпорація України" (код ЄДРПОУ 37243279) надати суду наступні докази (копії документів та інформацію):
- копії листів від 27.09.2022 року №11/09 та 12/09 ФГ "Меркурій";
- інформацію про те, які посадови особи АТ "ДПЗКУ" приймали 20.06.2022 року участь в проведенні робочої зустрічі в приміщенні АТ "ДПЗКУ" за участю керівника ФГ "Меркурій", копію протоколу робочої зустрічі, копію рішення за наслідками проведення робочої зустрічі;
- інформацію щодо отримання АТ "ДПЗКУ", сертифікату Донецької торгово -промислової палати №1400-22-0744 від 02.09.2022 року, повідомити дату отримання, яка посадова особа АТ "ДПЗКУ" отримала сертифікат №1400-22-0744 від 02.09.2022 року;
- копію протоколу засідання від 29.09.2022 року комітету закупівлі зерна майбутнього врожаю АТ "ДПЗКУ", копію прийнятого рішення на вказаному засіданні, інформацію які посадови особи АТ “ДПЗКУ” приймали участь в засіданні та прийнятті рішення від 29.09.2022 року;
- копію протоколу засідання комітету закупівлі зерна майбутнього врожаю АТ "ДПЗКУ" від 20.02.2023 року, копію прийнятого рішення за наслідками засідання відповідно від 20.02.2023 року, інформацію які посадови особи АТ "ДПЗКУ" приймали участь в засіданні та прийнятті рішення від 20.02.2023 року, засвідчену копію положення про Комітет закупівлі зерна майбутнього врожаю АТ"ДПЗКУ", інформацію про дату коли юридичний департамент АТ"ДПЗКУ" підготував та направив лист вимогу до ФГ "Меркурій" на виконання рішення від 20.02.2023 року;
- відомості про те, з якого часу АТ"ДПЗКУ" почало співпрацювати із ФГ "Меркурій", чи були до 24.02.2022 року прострочення виконання зобов'язань з боку ФГ "Меркурій" перед АТ"ДПЗКУ".
Розглянувши вказану апеляційну скаргу на предмет дотримання заявником процесуальних норм, суддя-доповідач дійшла висновку про залишення її без руху, враховуючи таке.
Відповідно до вимог частини 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Тобто, перебіг строку на оскарження в апеляційному порядку судового рішення визначено в законодавчому порядку.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що місцевим господарським судом постановлено оскаржувану ухвалу 03.10.2023, тому строк подання апеляційної скарги згідно ч.1 ст. 256 ГПК України сплив 13.10.2023.
Апелянт звернувся з апеляційною скаргою до Східного апеляційного господарського суду через систему "Електронний суд" 14.10.2023, отже з пропуском встановленого ч.1 ст. 256 ГПК України строку на оскарження ухвали місцевого господарського суду.
Частинами 2 та 3 статті 256 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.
Частиною 1 статті 119 ГПК України встановлено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Суддя-доповідач зазначає, що подання апеляційної скарги в межах 10-ти денного строку з дня отримання апелянтом копії оскаржуваної ухвали не звільняє скаржника від обов'язку подання до суду апеляційної інстанції клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, оскільки нормами Господарського процесуального кодексу України не передбачається автоматичного та безумовного поновлення строку на апеляційне оскарження.
З правового контексту наведених норм також вбачається, що законодавець не передбачив обов'язок суду автоматично відновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному випадку суд має визначити, з якої поважної причини такий строк було порушено скаржником, та чи підлягає він відновленню.
Поважними визнаються такі обставини, що є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальних дій.
При цьому, Господарський процесуальний кодекс України не пов'язує право суду відновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку, тобто у кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.
В апеляційній скарзі представник апелянта адвокат Бондаренко Д.М. зазначає, що 04.10.2023 о 09:34 через підсистему "Електронний суд" ним було отримано ухвалу Господарського суду Донецької області від 03.10.2023 у справі №905/676/23, на підтвердження чого додав до апеляційної скарги роздруківку з кабінету порталу "Електронний суд".
Натомість з наявної в матеріалах справи довідки Господарського суду Донецької області вбачається, що оскаржувана ухвала Господарського суду Донецької області від 03.10.2023 у справі №905/676/23 надсилалась судом першої інстанції на електрону адресу та доставлена до електронної скриньки Фермерського господарства "Меркурій" 03.10.2023 (druzhbaso@ukr.net), час надсилання та отримання ухвали не зазначено (а.с.153).
При цьому в апеляційній скарзі заявником взагалі не порушується питання про поновлення пропущеного процесуального строку на оскарження ухвали Господарського суду Полтавської області від 03.10.2023, в матеріалах апеляційної скарги також відсутнє письмове клопотання про поновлення строку на подання апеляційної скарги.
Так відповідно до частини 3 статті 260 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 256 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку.
Таким чином, відсутність вмотивованого клопотання про поновлення строку на подання апеляційної скарги є підставою для залишення апеляційної скарги без руху на підставі частини 3 статті 260 Господарського процесуального кодексу України.
З метою усунення недоліків апеляційної скарги, заявнику необхідно надати суду вмотивоване клопотання про поновлення строку на подання апеляційної скарги з урахуванням встановлених вище обставин щодо надсилання 03.10.2023 судом першої інстанції на електрону адресу Фермерського господарства "Меркурій" оскаржуваної ухвали.
Крім того, згідно з пунктом 2 частини 3 статті 258 Господарського процесуального кодексу України до апеляційної скарги додаються докази сплати судового збору.
Відповідно до частини 2 статті 123 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України «Про судовий збір».
Частиною 1 статті 4 цього Закону встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до підпункту 7 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання до господарського суду апеляційної і касаційної скарги на ухвалу суду складає 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Тлумачення змісту підпункту 7 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» приводить до висновку, що законодавцем визначено необхідність сплати судового збору за подання апеляційних і касаційних скарг на всі без винятку ухвали господарського суду, які підлягають оскарженню, незалежно від того, чи передбачено вказаним Законом справляння судового збору за подання тих заяв, за результатами розгляду яких виносяться відповідні ухвали.
Близький за змістом висновок щодо застосування норм права викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду України від 29.05.2018 у справі №915/955/15.
Відповідно до приписів Закону України «Про державний бюджет на 2023 рік» один розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 2684 грн.
Виходячи з того, що апелянтом оскаржується ухвала місцевого господарського суду про відмову в задоволенні заяви про забезпечення доказів, ставка судового збору, яка підлягала сплаті при поданні до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду в силу 2684,00 грн.
Поряд з цим, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що Законом України від 26.05.2021 № 2147а-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» до статті 4 Закону України «Про судовий збір» включено частину третю, відповідно до якої при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (підпункт «б» підпункту 1 пункту 17 § 1 розділу 4).
Відповідно до правового висновку викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 916/228/22 особи, які після 04.10.2021 подають до суду документи в електронній формі з використанням системи «Електронний суд», мають правомірні очікування, що розмір судового збору, який підлягає сплаті ними, у такому разі буде розрахований із застосуванням понижуючого коефіцієнта, що прямо передбачено в Законі України «Про судовий збір».
Таким чином, з урахуванням зазначених положень та висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 16.11.2022 у справі № 916/228/22, а також з огляду на обставини подання апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 03.10.2023 у справі №905/676/23 через підсистему «Електронний суд», розмір судового збору, який підлягав сплаті за звернення до суду апеляційної інстанції становить 2147,20 грн (2684,00 грн * 0,8).
До апеляційної скарги апелянтом додано квитанцію про сплату №9537-6329-5039-1612 від 14.10.2023 про сплату 2147,20 грн, проте зазначений документ не може вважатися належним доказом сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, зважаючи на таке.
Відповідно до частин першої і другої статті 9 Закону України «Про судовий збір» судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.
Судовий збір перераховується у безготівковій або готівковій формі, в тому числі з використанням платіжних систем через мережу Інтернет у режимі реального часу (ч. 1 ст. 6 згаданого Закону).
Постановою Правління Національного банку України від 29.07.2022 №163 затверджено Інструкцію про безготівкові розрахунки в національній валюті користувачів платіжних послуг (далі - Інструкція), якою встановлено загальні правила, види і стандарти розрахунків клієнтів банків та банків у грошовій одиниці України на території України, що здійснюються за участю банків. Нормами Інструкції встановлені вимоги щодо заповнення розрахункових документів.
Відповідно до пунктів 9, 10 розділу І Інструкції ініціатор має право оформити платіжну інструкцію в електронній або паперовій формі; ініціатор заповнює реквізити платіжної інструкції державною мовою з урахуванням вимог, зазначених в указівках щодо заповнення реквізитів платіжної інструкції, оформленої в паперовій або електронній формі (додаток), та вимог розділів II-IV, VI цієї Інструкції. Ініціатор має право заповнювати реквізити платіжної інструкції латинськими літерами, якщо це передбачено правилами платіжної системи/внутрішніми правилами надавача платіжних послуг.
Відповідно до пункту 37 розділу ІІ Інструкції платіжна інструкція, оформлена платником в електронній або паперовій формі, повинна містити низку обов'язкових реквізитів, серед яких - призначення платежу (п.п.5).
Платник заповнює реквізит «Призначення платежу» платіжної інструкції так, щоб надавати отримувачу коштів повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється платіжна операція. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України (пункт 41 розділу ІІ Інструкції).
Необхідними реквізитами ідентифікації скарги є, зокрема, номер справи у межах якої подається відповідна скарга та дата судового акта, що оскаржується (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16 січня 2019 року по справі № 905/1057/18, ухвалах Верховного Суду від 26 січня 2023 року у cправі №909/48/20 та від 30 серпня 2023 року у cправі № 917/1906/21).
При цьому на веб-сайті Східного апеляційного господарського суду у розділі «Судовий збір», «Платiжнi реквiзити для перерахування судового збору в гривнях» (https://eag.court.gov.ua/sud4875/gromadyanam/tax/) вказано, що у графі «Призначення платежу» зазначається: *;101;__________(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, за позовом ___________ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), на рішення від ______ (Дата оскаржуваного рішення) по справі _________ (Номер справи), Східний апеляційний господарський суд (назва суду, де розглядається справа).
Додана до апеляційної скарги квитанція про сплату №9537-6329-5039-1612 від 14.10.2023 про сплату 2147,20 грн не містить необхідних реквізитів, зокрема номер справи та дату оскаржуваного рішення, отже не може вважатися належним доказами сплати судового збору за подання скарги на ухвалу Господарського суду Донецької області від 03.10.2023 у справі №905/676/23.
При цьому безпосередньо в розділі «Призначення платежу» квитанції зазначено: «*;101;32541508;Судовий збір, за позовом Фермерське господарство "Меркурій", Східний апеляційний господарський суд в апеляційному окрузі».
Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Отже, зазначена квитанція не може бути прийнята судом в розумінні статті 77 Господарського процесуального кодексу України, як належний доказ сплати судового збору, оскільки не містить інформації про номер справи, у межах якої подається відповідна скарга, та дату прийняття судового акта, що оскаржується, з огляду на що, з останньої неможливо встановити яка саме апеляційна скарга відповідача оплачується судовим збором.
Враховуючи наведене, для усунення недоліків апеляційної скарги скаржнику потрібно надати до Східного апеляційного господарського суду докази сплати судового збору у встановленому порядку.
Крім того відповідно до пункту 3 частини 3 статті 258 Господарського процесуального кодексу України (в редакції чинній на момент подання апелянтом апеляційної скарги) встановлено, що до апеляційної скарги додаються докази надсилання копії скарги іншій стороні у справі.
Суддя-доповідач зазначає, що наведена у пункті 3 частини третьої статті 258 ГПК України вимога щодо надання доказів надсилання копії скарги іншій стороні у справі, в першу чергу покликана на необхідність забезпечення дотримання принципів рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом та змагальності сторін, а також надати рівну можливість з іншими особами представити свою позицію перед судом.
Дотримання принципу процесуальної рівності сторін, закріпленого статтею 6 Конвенції полягає, серед іншого і в належному інформування сторін про провадження у їхніх справах (пункти 29, 33-34 постанови Верховного Суду від 16.09.2021 у справі №916/662/20).
Приписами статті 259 Господарського процесуального кодексу України (в редакції чинній на момент подання апелянтом апеляційної скарги), яка має назву «Надсилання копії апеляційної скарги сторонам у справі» визначено, що особа, яка подає апеляційну скаргу, надсилає іншим учасникам справи копію цієї скарги і доданих до неї документів, які у них відсутні, листом з описом вкладення.
Положення статті 259 Господарського процесуального кодексу України по суті конкретизують та деталізують вимоги наведеного пункту 3 частини третьої статті 258 Господарського процесуального кодексу України в частині, того кому, які документи і яким саме чином має надіслати особа, яка подає апеляційну скаргу.
Таким чином, в розумінні пункту 3 частини 3 статті 258, статті 259 ГПК України, належним доказом, що підтверджує направлення апелянтом іншій стороні у справі копії апеляційної скарги та документів, які додаються скаржником до апеляційної скарги та які відсутні в іншої сторони, є опис вкладення до цінного або рекомендованого листа, що надається до суду разом із апеляційною скаргою.
Так, до апеляційної скарги апелянтом додано квитанцію №262395 про доставку до зареєстрованого Електронного кабінету Користувача ЄСІТС - Публічного акціонерного товариства “Державна продовольчо-зернова корпорація України” апеляційної скарги з додатками.
Проте в матеріалах апеляційної скарги відсутні докази надсилання копії скарги іншим сторонам у справі, а саме: ОСОБА_2 (2-му відповідачу), Приватному підприємству “Комунгосп” (3-му відповідачу) та Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю “Дружба” (4-му відповідачу).
Відтак, з метою усунення недоліків апеляційної скарги заявнику необхідно надати суду належні докази надсилання апеляційної скарги та додатків до неї зазначеним відповідачам у справі листом з описом вкладення.
Згідно з частиною 2 статті 260 Господарського процесуального кодексу України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу.
Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського процесуального кодексу України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Вказані обставини унеможливлюють відкриття апеляційного провадження у справі та є підставою для залишення апеляційної скарги Фермерського господарства “Меркурій” (вх. № 2135 Д/2) на ухвалу Господарського суду Донецької області від 03.10.2023 у справі №905/676/23 без руху на підставі частин 2, 3 статті 260 ГПК України з наданням 10-денного строку з дня вручення апелянту ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення вказаних недоліків.
Враховуючи викладене та керуючись ст. 234, 256, 258, 260 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -
УХВАЛИВ:
1. Апеляційну скаргу Фермерського господарства “Меркурій” (вх. № 2135 Д/2) на ухвалу Господарського суду Донецької області від 03.10.2023 у справі №905/676/23 залишити без руху.
2. Встановити заявнику апеляційної скарги 10-денний строк, з дня вручення цієї ухвали, для усунення недоліків апеляційної скарги.
3. Роз'яснити апелянту, що не усунення недоліків, визначених цією ухвалою, має наслідки передбачені статтями 174, 260 ГПК України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Суддя В.О. Фоміна