СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
УХВАЛА
про залишення апеляційної скарги без руху
31 жовтня 2023 року м. Харків Справа № 905/900/23
Східний апеляційний господарський суд у складі судді:
суддя Фоміна В.О.
дослідивши матеріали апеляційної скарги Товариства з додатковою відповідальністю "Шахта "Білозерська" (вх. № 2175 Д/2) на рішення Господарського суду Донецької області від 11.09.2023 у справі №905/900/23, ухвалене у приміщенні Господарського суду Донецької області суддею Харакоз К.С. за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін,
за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії Придніпровська залізниця Акціонерного товариства "Українська залізниця", м.Дніпро,
до відповідача Товариства з додатковою відповідальністю "Шахта "Білозерська", м.Добропілля, м.Білозерське, Донецька область,
про стягнення штрафу в сумі 897435,00 грн.,
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду Донецької області від 11.09.2023 у справі №905/900/23 позовні вимоги Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" до Товариства з додатковою відповідальністю "Шахта "Білозерська" про стягнення штрафу в сумі 897435,00 грн. задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з додатковою відповідальністю "Шахта "Білозерська" (код ЄДРПОУ 36028628) на користь Акціонерного товариства “Українська залізниця” (код ЄДРПОУ 40075815) в особі Регіональної філії “Придніпровська залізниця” Акціонерного товариства “Українська залізниця” (код ЄДРПОУ 40081237) штраф за невірно зазначену в накладній масу вантажу у розмірі 897435,00грн., а також судовий збір в сумі 13461,53 грн.
Не погодившись з вказаним рішенням Товариство з додатковою відповідальністю "Шахта "Білозерська" звернулося через підсистему "Електронний суд" до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Донецької області по справі №905/900/23 від 11.09.2023 року та ухвалити нове рішення яким позов Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" до Товариства з додатковою відповідальністю "ШАХТА БІЛОЗЕРСЬКА" задовольнити частково та зменшити суму штрафу; стягнути з позивача витрати зі сплати судового збору.
Водночас заявник апеляційної скарги просить зупинити виконання рішення Господарського суду Донецької області по справі № 905/900/23 від 11.09.2023 року та поновити строк на подання апеляційної скарги на статті 256 ГПК України, посилаючись на те, що копію оскаржуваного рішення відповідачем отримано не було, а з його змістом апелянт ознайомився 07.10.2023 після розміщення тексу рішення в Єдиному державному реєстрів судових рішень.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 23.10.2023 витребувано у Господарського суду Донецької області матеріали справи №905/900/23 та відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги до надходження матеріалів справи до Східного апеляційного господарського суду.
26.10.2023 матеріали справи №905/900/23 надійшли до Східного апеляційного господарського суду.
Розглянувши вказану апеляційну скаргу на предмет дотримання заявником процесуальних норм, суддя-доповідач дійшла висновку про залишення її без руху, враховуючи таке.
З приводу поданого клопотання про поновлення строків звернення із апеляційною скаргою, апеляційний суд зазначає наступне.
Відповідно до вимог частини 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Тобто, перебіг строку на оскарження в апеляційному порядку судового рішення визначено в законодавчому порядку.
З матеріалів справи вбачається, що оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалено місцевим господарським судом 11.09.2023 в порядку спрощеного провадження без виклику сторін, а отже, строк подання апеляційної скарги сплив 02.10.2023 (з урахуванням вихідних днів).
Натомість апелянт звернувся через підсистему "Електронний суд" до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою 18.10.2023.
Отже, апеляційна скарга подана з пропуском встановленого ч.1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України строку на оскарження рішення місцевого господарського суду.
Частинами 2 та 3 статті 256 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.
Частиною 1 статті 119 ГПК України встановлено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, спрямовані на недопущення безладного перебігу судового процесу (рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").
Як вказав Верховний Суд у постанові від 09.10.2019 у справі №7/74, суд може відновити пропущений процесуальний строк лише у виняткових випадках, тобто причини відновлення таких строків повинні бути не просто поважними, але й мати такий характер, не зважати на який було би несправедливим і таким, що суперечить загальним засадам законодавства.
Для поновлення процесуального строку суд має встановити відповідні обставини, задля чого заявник має довести суду їх наявність та непереборність, у зв'язку з тим, що фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є, по суті, пільгою, яка може застосовуватись як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого визначення законодавцем кожного з процесуальних строків.
Сам лише факт подання стороною клопотання про відновлення строку не зобов'язує суд автоматично відновити цей строк, оскільки клопотання про відновлення строку подання апеляційної скарги з огляду на положення статті 256 Господарського процесуального кодексу України повинно містити обґрунтування поважності пропуску цього строку.
Поважними визнаються такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальних дій. При цьому Господарський процесуальний кодекс України не пов'язує право суду відновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку, тобто у кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.
Клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження повинно містити обґрунтування поважності причин пропуску такого строку (за необхідності - з посиланням на відповідні докази, які подаються апеляційному господарському суду на загальних підставах).
Відновлення пропущеного процесуального строку є правом господарського суду, яким суд користується виходячи із поважності причин пропуску строку скаржником і лише сам факт подання скаржником клопотання про поновлення строку не кореспондується з автоматичним обов'язком суду відновити цей строк.
Зі змісту положень статті 256 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що факт отримання судового рішення не в день його проголошення або складення надає право скаржнику на поновлення строку на апеляційне оскарження за обставин, визначених у частині 2 статті 256 Господарського процесуального кодексу України.
Так, скаржник в апеляційній скарзі обґрунтовує своє клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, зокрема тим, що не отримував копію оскаржуваного судового рішення засобами поштового зв'язку, зазначивши, що з його змістом апелянт ознайомився після розміщення 07.10.2023 тексу рішення в Єдиному державному реєстрів судових рішень.
Водночас, як вбачається з матеріалів справи, рішення Господарського суду Харківської області від 11.09.2023 у справі №905/900/23 надіслано судом першої інстанції за адресою Товариства з додатковою відповідальністю "Шахта "Білозерська" та було отримано представником 26.09.2023, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення за №0600047517351 (т.116).
Проте, як зазначалось судом вище, скаржник звернувся з апеляційною скаргою через підсистему "Електронний суд" до Східного апеляційного господарського суду 18.10.2023, отже, з пропуском встановленого ч.2 статті 256 ГПК України двадцятиденного строку з моменту отримання оскаржуваного судового рішення.
Тому підстави, наведені скаржником у клопотанні про поновлення строку на подання апеляційної скарги щодо обставин неотримання рішення суду першої інстанції, визнаються судом апеляційної інстанції неповажними.
Крім того, рішення Господарського суду Харківської області від 11.09.2023 у справі №905/900/23 оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень 20.09.2023 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/113550557), а не 07.10.2023, про що помилково зазначає апелянт в апеляційній скарзі.
Апеляційний суд також звертає увагу, що клопотання про поновлення строків звернення до суду заявлено скаржником в апеляційній скарзі, при цьому до апеляційної скарги апелентом надано окреме письмове клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження в іншій справі №905/898/23.
Відповідно до частини 3 статті 260 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 256 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому, протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
З урахуванням викладеного, враховуючи, що апеляційна скарга подана після закінчення строків, установлених статтею 256 ГПК України, та підстави, наведені скаржником у клопотанні визнано судом неповажними, суддя-доповідач дійшла висновку, що відповідно до статті 260 Господарського процесуального кодексу України зазначене є підставою для залишення апеляційної скарги без руху з наданням 10-денного строку з дня вручення апелянту ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення вказаних недоліків, а саме, апелянт має надати суду обґрунтоване клопотання з викладеними інших підстав, підтвердженими належними та допустимими доказами щодо пропуску строку подання апеляційної скарги на рішення суду.
Крім того, статтею 258 Господарського процесуального кодексу України встановлено вимоги до форми і змісту апеляційної скарги.
Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 258 Господарського процесуального кодексу України до апеляційної скарги додаються докази сплати судового збору.
Відповідно до частини 2 статті 123 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір".
Частиною 1 статті 4 цього Закону встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно із підпунктами 1, 2 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; ставка судового збору за подання позовної заяви немайнового характеру становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до підпункту 4 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору, що справляється з апеляційних скарг на рішення суду; апеляційних скарг у справі про банкрутство; заяв про перегляд судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами становить 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
Так предметом позову в межах даної справи є вимоги майнового характеру про стягнення штрафу в сумі 897435,00 грн
Отже, судовий збір за подання апеляційної скарги на оскарження рішення суду першої інстанції складатиме 20192,29 грн (897435,00 грн * 1,5% * 150%).
Поряд з цим, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що Законом України від 26.05.2021 № 2147а-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" до статті 4 Закону України "Про судовий збір" включено частину третю, відповідно до якої при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (підпункт "б" підпункту 1 пункту 17 § 1 розділу 4).
Відповідно до правового висновку викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 916/228/22 особи, які після 04.10.2021 подають до суду документи в електронній формі з використанням системи "Електронний суд", мають правомірні очікування, що розмір судового збору, який підлягає сплаті ними, у такому разі буде розрахований із застосуванням понижуючого коефіцієнта, що прямо передбачено в Законі України "Про судовий збір".
Таким чином, з урахуванням зазначених положень та висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 16.11.2022 у справі №916/228/22, а також з огляду на обставини подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Донецької області від 11.09.2023 у справі №905/900/23 через підсистему "Електронний суд", розмір судового збору, який підлягав сплаті за звернення до суду апеляційної інстанції становить 16 153,83 грн (20 192,29 грн * 0,8).
Втім, при поданні апеляційної скарги скаржником в порушення пункту 2 частини 3 статті 258 Господарського процесуального кодексу України не надано доказів сплати судового збору у встановленому порядку і розмірі.
Натомість до матеріалів скарги надано платіжну інструкцію №3166949 від 10.10.2023 про сплату 4026,00 грн з призначенням платежу: «Код виду сплати: 101 Інфо запису: 36028628; судовий збір за позовом АТ УЗ на рішення від 18.09.2023 у справі №905/898/23, Схід.апел.госп.суд».
Отже, апелянтом надано платіжну інструкцію з оплати судового збору в іншій справі - №905/898/23.
З метою усунення недоліків апеляційної скарги, заявнику апеляційної скарги необхідно надати суду докази сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Донецької області від 11.09.2023 у справі №905/900/23 у розмірі 16 153,83 грн.
Окрім того, відповідно до п.1 ч. 3 ст. 258 ГПК України до апеляційної скарги додається довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника, якщо скарга подана представником і в справі немає підтвердження його повноважень.
Частиною 5 статті 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що юридична особа набуває процесуальних прав та обов'язків у порядку, встановленому законом, і здійснює їх через свого представника.
За змістом частини третьої статті 56 ГПК України (в редакції, чинній з 29.12.2019) юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.
Представником у суді може бути адвокат або законний представник (частина перша статті 58 ГПК). Згідно з ч.4 ст.60 ГПК України, повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".
Отже, наведені положення законодавства передбачають можливість здійснення процесуального представництва юридичної особи: як в порядку самопредставництва - на підставі закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) або ж адвокатом - на підставі довіреності або ордеру.
У порядку самопредставництва юридичну особу може представляти за посадою її керівник або інші особи, повноваження яких визначені законодавством чи установчими документами.
Надання довіреності на представника саме по собі виключає самопредставництво юридичної особи (відповідний висновок міститься в ухвалах Верховного Суду: від 09.06.2020 у справі №917/751/19, від 16.12.2020 у справі № 917/855/20, від 28.04.2022 у справі № 914/3293/20, у постанові Верховного Суду від 25.08.2022 у справі №910/25456/15 тощо).
Разом з тим, Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 08.06.2022 у справі № 303/4297/20 дійшла висновку, що з 29 грудня 2019 року самопредставництво юридичної особи, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування (в адміністративному судочинстві - також суб'єкта владних повноважень, який не є юридичною особою) у цивільному, господарському й адміністративному судочинствах можуть здійснювати будь-які фізичні особи, уповноважені на це саме відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту). У разі, якщо такого договору (контракту) у письмовій формі немає чи у ньому зафіксований неповний перелік трудових (посадових) обов'язків працівника (наприклад, є посилання на посадову інструкцію), то поряд із підтвердженням наявності трудових відносин, такий працівник подає відповідний документ юридичної особи (зокрема, посадову інструкцію), у якому визначений його обов'язок представляти інтереси цієї особи в суді (діяти за правилами її самопредставництва), а за наявності - також обмеження відповідних повноважень. Наявність або відсутність в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань даних про такого працівника, який поряд із керівником має право вчиняти дії від імені юридичної особи, не впливає на обов'язок останньої підтвердити повноваження цього працівника діяти у судовому процесі на підставі закону, статуту, положення, трудового договору (контракту), зокрема обсяг цих повноважень. Аналогічні висновки викладені також в ухвалі Верховного Суду від 25.05.2023 у справі №902/795/22, в якій касаційну скаргу залишено без руху з підстав ненадання заявником відповідних доказів щодо самопредставництва.
Таким чином, представництво інтересів апелянта у справі може здійснювати адвокат як представник або керівник, інша уповноважена особа відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) в порядку самопредставництва.
Апеляційна скарга подана через систему "Електронний суд" через електронний кабінет Гаврихіва Вадима Васильовича.
До апеляційної скарги надано довіреність №14-ШБ/Д від 01.12.2022, яка видана ТОВ "Шахта "Білозерська" в особі генерального директора Чередниченка Ю.Я. на ім'я Гаврихіва Вадима Васильовича на представництво інтересів товариства, зокрема, у судах усіх спеціалізацій та інстанцій, з усіма правами, наданими законодавством учасникам справи, зокрема, і подавати до суду апеляційні скарги.
Однак ані матеріали справи, ані апеляційної скарги не містять відомостей на підтвердження того, що Гаврихів Вадим Васильович має статус адвоката, відсутні такі відомості і у Єдиному реєстрі адвокатів України.
Так само лише довіреність на представництво інтересів ТОВ "Шахта "Білозерська" не підтверджує повноваження діяти Гаврихіва В.В. за правилами самопредставництва.
Документів на підтвердження повноважень у Гаврихіва В.В. діяти у судовому процесі на підставі закону, статуту, положення, трудового договору (контракту), тобто без окремого доручення, матеріали апеляційної скарги не містять.
Отже, подана апелянтом, на підтвердження своїх повноважень, копія довіреності без надання документів, що підтверджують наявність у підписанта апеляційної скарги статусу адвоката, або статуту, положення, трудового договору (контракту), посадової інструкції, у яких визначений його обов'язок представляти інтереси цієї особи в суді (діяти за правилами її самопредставництва) не може підтверджувати у нього відповідних повноважень у суді.
На підставі викладеного вище, в порушення п.1 ч. 3 ст. 258 ГПК України представником апелянта до апеляційної скарги не надано документу, що посвідчує повноваження представника, якщо скарга подана представником і в справі немає підтвердження його повноважень.
Згідно з ч.2 ст.260 ГПК України, до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу застосовуються положення статті 174 цього Кодексу.
Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського процесуального кодексу України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Вказані обставини унеможливлюють відкриття апеляційного провадження у справі та є підставою для залишення апеляційної скарги Товариства з додатковою відповідальністю "Шахта "Білозерська" (вх. № 2175 Д/2) на рішення Господарського суду Донецької області від 11.09.2023 у справі №905/900/23 без руху на підставі частини 2 статті 260 ГПК України з наданням 10-денного строку з дня вручення апелянту ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення вказаних недоліків.
На підставі викладеного та керуючись ст. 174, 234, 260 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,
УХВАЛИВ:
1. Апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Шахта "Білозерська" (вх. № 2175 Д/2) на рішення Господарського суду Донецької області від 11.09.2023 у справі №905/900/23 залишити без руху.
2. Встановити заявнику апеляційної скарги 10-денний строк, з дня вручення цієї ухвали, для усунення недоліків апеляційної скарги.
3. Роз'яснити апелянту, що не усунення недоліків, визначених цією ухвалою, має наслідки передбачені статтями 174, 260 ГПК України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Суддя В.О. Фоміна