СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 жовтня 2023 року м. Харків Справа №917/783/23
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Попков Д.О., суддя Стойка О.В.
секретар судового засідання Семченко Ю.О.
за участю представників сторін:
позивача - не з'явились
відповідача - не з'явились
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Лісовий регіон” (вх.№1749П/3) на рішення Господарського суду Полтавської області від 27.07.2023
у справі №917/783/23 (суддя Киричук О.А., повний текст рішення підписано 01.08.2023)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Мустанг Фінанс”, м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю “Лісовий регіон”, м.Полтава
за участю третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Приватного акціонерного товариства “Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча”, м. Запоріжжя
за участю третьої особи на стороні Позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Акціонерного товариства “Перший український банк”, м. Київ
про стягнення 362.348,63 грн
ВСТАНОВИВ:
До Господарського суду Полтавської області звернулося з позовом ТОВ “Фінансова компанія “Мустанг Фінанс” до ТОВ “Лісовий регіон” про стягнення заборгованості за Договором факторингу з регресом №ME-0-DNI-617 від 15.12.2016 та Договором (на придбання сировинних, паливно-енергетичних чи матеріально-технічних ресурсів) №355 від 21.02.2019 в сумі 362.348,63 грн.
Рішенням Господарського суду Полтавської області від 27.07.2023 у справі №917/783/23 позов задоволено повністю. Стягнуто з ТОВ “Лісовий регіон” на користь ТОВ “Фінансова компанія “Мустанг Фінанс” 362.348,63 грн заборгованості та 5.435,23 грн витрат по сплаті судового збору.
Відповідач ТОВ “Лісовий регіон” з вказаним рішенням місцевого господарського суду не погодився, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати зазначене рішення повністю та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, відповідач посилається на те, що рішення місцевого господарського суду є незаконним, необгрунтованим, прийнятим з порушенням норм матеріального і процесуального права, неправильним застосуванням норм матеріального права, за невідповідності висновків викладених у рішенні фактичним обставинам справи та без врахування установленої практики Верховного Суду.
Доводи апеляційної скарги зводяться до наступного:
- суд першої інстанції не врахував, що на час звернення до суду з позовною заявою до ТОВ “Лісовий регіон” права та законні інтереси ТОВ “ФК “Мустанг Фінанс” як позивача порушені не були, а про наявність боргових зобов'язань, їх розмір перед Новим кредитором відповідачу стало відомо тільки після звернення позивача до суду;
- суд першої інстанції істотно порушив правові норми задовольнивши позовні вимоги позивача за обставин відсутності порушення прав позивача та відсутності спору між сторонами у справі;
- суд першої інстанції, порушуючи норми матеріального права не врахував положення статтей 512, 514, 203, 215 ЦК України, не перевірив наявність відступлення не існуючого обсягу права вимоги, оскільки відступлення неіснуючого права вимоги свідчить про відсутність предмету договору, а також не надав належну правову оцінку розміру відступлення неіснуючого права вимоги у сумі 362.348,63 грн на користь ТОВ “ФК “Мустанг Фінанс”.
Відповідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.08.2023 сформовано склад колегії суддів Східного апеляційного господарського суду: головуючий суддя Істоміна О.А., судді Попков Д.О., Стойка О.В.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 29.08.2023 апеляційну скаргу ТОВ “Лісовий регіон” залишено без руху, в зв'язку з відсутністю доказів сплати судового збору у відповідному розмірі, належних доказів направлення копії апеляційної скарги третім сторонам по справі, клопотання про поновлення строку на подання апеляційної скарги.
Після усунення недоліків апеляційної скарги, ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 04.10.2023 поновлено пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження та відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ “Лісовий регіон”; встановлено строк для учасників справи для подання відзиву на апеляційну скаргу до канцелярії суду разом з доказами його (доданих до нього документів) надсилання іншим учасникам справи в порядку ч.2 ст.263 Господарського процесуального кодексу України; запропоновано учасникам справи надати до суду заяви, клопотання та заперечення (у разі наявності), з доказами надсилання їх копії та доданих до них документів інших учасникам справи в порядку ч.4 ст.262 Господарського процесуального кодексу України; призначено справу до розгляду на 24.10.2023; зупинено дію рішення Господарського суду Полтавської області від 27.07.2023 у справі №917/783/23. Явку сторін в судове засідання визнано не обов'язковою.
На виконання вимог ухвали суду з Господарського суду Полтавської області до Східного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №917/783/23.
Від ТОВ “Фінансова компанія “Мустанг Фінанс” до Східного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Полтавської області від 27.07.2023 у справі №917/783/23 залишити без змін.
Представник позивача в судове засідання, призначене на 24.10.2023 не з'явився, подав клопотання про відкладення (перенесення) розгляду справи, обґрунтовуючи його тим, що його представник на вказану дату та час вимушений прибути до Господарського суду Тернопільської області з метою участі в судовому засіданні у іншій справі.
Колегія суддів, розглянувши клопотання ТОВ “Фінансова компанія “Мустанг Фінанс” про відкладення розгляду справи, зазначає таке.
Частиною 11 статті 270 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи у разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.
Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи (частина 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України).
Одним із принципів господарського судочинства відповідно до статті 2 Господарського процесуального кодексу України є розумність строків розгляду справи судом.
Як відзначив Верховний Суд у постанові від 12.03.2019 року у справі №910/12842/17 відповідач, як учасник судового процесу, не позбавлений права і можливості забезпечити участь у судовому засіданні будь-якого іншого представника, якому доручити виконання функцій щодо представництва інтересів у суді. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
В свою чергу, Верховний Суд у постанові від 01.10.2020 у справі №361/8331/18 зробив правовий висновок, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору.
Судова колегія зауважує, що в матеріалах справи наявні процесуальні документи сторін, в яких останні висловили свою правову позицію, а також інші документи, необхідні для прийняття обґрунтованого рішення зі спору. В той час як у клопотанні про відкладення розгляду справи позивач не довів обов'язковість своєї присутності в судовому засіданні.
Судова колегія зазначає, що вирішуючи питання про необхідність відкладення розгляду справи №917/783/23, судом враховано положення ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якими передбачено, що судові процедури при розгляді справи повинні бути справедливими, справа має бути розглянута в розумний строк, а також на те, що в господарському судочинстві діє принцип ефективності судового процесу, який направлений на недопущення затягування процесу.
Враховуючи положення статті 273 ГПК України щодо строку розгляду апеляційної скарги на рішення господарського суду, зважаючи на те, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду апеляційної скарги, з огляду на відсутність передбачених частиною 11 ст.270 Господарського процесуального кодексу України підстав для відкладення розгляду справи, адже, учасники справи належним чином повідомлені про час, дату і місце судового засідання, колегія суддів відмовляє у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи і вважає за можливе закінчити апеляційний розгляд справи у даному судовому засіданні за наявними в ній матеріалами.
Інші учасники справи не направили своїх представників для участі у справі.
Учасники справи (повноважні представники) про час та місце судового засідання повідомлялись шляхом направлення на їх поштові адреси, що наявні у матеріалах справи (повідомлені учасниками справи шляхом зазначення у документах, які надавались до суду).
Згідно із Законом України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення (включаючи ухвали суду господарського суду про відкриття провадження у справі) є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання (ст. 2). Для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень; суд вносить до Реєстру всі судові рішення, викладені у письмовій формі, не пізніше наступного дня після їх ухвалення або виготовлення повного тексту (ст. 3). Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ст. 4).
Ухвали суду у даній справі розміщені в Єдиному державному реєстрі судових рішень, що підтверджується даними вказаного Реєстру, який є відкритим. Тобто, ухвала суду від 04.10.2023 оприлюднена на сайті Єдиного державного реєстру судових рішень 05.10.2023 і з цього моменту стала загальнодоступною для ознайомлення.
Згідно зі ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Згідно з частиною 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відповідно до ч.12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, неявка сторін, або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Колегія суддів вважає, що судом апеляційної інстанції було вчинено всі належні та допустимі заходи направленні на повідомлення учасників справи про час та місце судового засідання. Суд визнавав явку представників сторін необов'язковою та повідомляв, що їх нез'явлення у судове засідання апеляційної інстанції (особисто чи представників), а також відсутність відповідного клопотання, не тягне за собою відкладення розгляду справи на іншу дату, а також не перешкоджає розгляду справи по суті.
Враховуючи, що сторони належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, явка їх представників у судове засідання не визнавалась обов'язковою, судова колегія, порадившись на місці, ухвалила здійснити розгляд заяви за відсутності представників позивача, відповідача та третіх осіб у даному судовому засіданні.
Заслухавши в судовому засіданні доповідь судді-доповідача, розглянувши матеріали справи, доводи в обґрунтування апеляційної скарги, в межах вимог, передбачених ст.269 ГПК України, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.
Рішенням суду першої інстанції встановлено наступні обставини.
21.02.2019 між ТОВ «Лісовий регіон» (Постачальник) та ПрАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча», код ЄДРПОУ 00191129 (Покупець, Боржник, ПрАТ «ММК ім.Ілліча») було укладено Договір (на придбання сировинних, паливно-енергетичних чи матеріально-технічних ресурсів) №355 (далі договір №355, Контракт) з Додатковою угодою №9 від 29.11.2021, згідно якого Постачальник зобов'язався передати, а Покупець - прийняти та оплатити матеріали (Ресурси) на умовах, передбачених п.1.1 договору. Оплата за поставлені Ресурси здійснюється протягом строку, вказаного у Специфікації (п. 5.2).
Постачальник виконав взяті на себе обумовлені договором зобов'язання за Договором №355 та поставив матеріали для Покупця, що підтверджується рахунком на оплату №М/13 від 09.10.2021, видатковою накладною №М/13 від 09.10.2021 на суму 362.348,63 грн.
В подальшому сторони змінили строк оплати Додатковою угодою № 9 від 29.11.2021 до Договору № 355 згідно якої оплата за Рахунком №М/13 від 09.10.2021 на суму 362.348.63 грн проводиться у строк 119 календарних днів від дати даної Додаткової угоди.
Додаткові угоди є невід'ємною частиною Договору і набирають чинності з моменту їх підписання сторонами та скріплення їх печатками та діють протягом дії Договору.
Отже, Покупець прийняв поставлені матеріали на загальну суму 362.348,63 грн та зобов'язався оплатити їх у вказані вище строки, проте взяті на себе зобов'язання щодо своєчасної оплати не виконав.
15.12.2016 між АТ «Перший український міжнародний банк» (Фактор) та ТОВ «Лісовий регіон» (Клієнт) був укладений Договір факторингу з регресом №MB-0-DNI-617, за умовами якого Фактор зобов'язався здійснювати факторингове фінансування Клієнта за плату на умовах факторингу з регресом.
Зміни та доповнення до договору факторингу з регресом внесено шляхом укладення Додаткових угод: №14 від 10.02.2022; №15 від 10.06.2022; №16 від 05.09.2022, які є невід'ємною частиною Договору і набирають чинності з моменту їх підписання сторонами та скріплення їх печатками
Іншими умовами договору факторингу з регресом (з урахуванням Додаткових угод) передбачено наступне:
- право вимоги є відступленим Клієнтом (набутим Фактором) з моменту перерахування Фактором на поточний рахунок Клієнта суми Авансового платежу у розмірі, зазначеному в Реєстрі, що вважається прийняттям (акцептом) Фактором пропозиції Клієнта набути права вимоги, які зазначені у відповідному Реєстрі, на умовах, зазначених у такому Реєстрі та передбачених Договором факторингу з регресом (п.1.3 договору в редакції Додаткової угоди №14);
- внаслідок відступлення Права вимоги Фактор замінює Клієнта як кредитора Боржника, у зв'язку з чим до Фактора переходять відповідні права кредитора за Контрактом, включаючи права на отримання вартості майна (продукції)/виконаних робіт/ наданих послуг, суми будь-яких штрафних санкцій (неустойок, штрафів, пені) та суми інших платежів за Контрактом (п. 1.5 договору в редакції Додаткової угоди №14);
- після здійснення Клієнтом на підставі Контракту поставок товарів/виконання робіт/надання послуг, Клієнт надає Факторові Реєстр у вигляді електронного документу підписаний ним шляхом накладення УЕП К (Удосконалений електронний підпис Клієнта) з використанням системи «Клієнт-Банк». Підписаний Клієнтом Реєстр вважається пропозицією (офертою) Банку придбати зазначене у Реєстрі Право вимоги на умовах, зазначених в Реєстрі (п. 2.4 договору в редакції Додаткової угоди №14);
- у випадку прийняття Фактором рішення про акцепт (прийняття) пропозиції Клієнта про придбання Права вимоги за відповідним реєстром, Фактор перераховує грошові кошти Клієнту двома частинами (п.2.10 договору в редакції Додаткової угоди №14):
первісна сума перераховується в розмірі Авансового платежу, розмір якого визначається в Реєстрі;
залишкова сума, як різниця між повною вартістю права вимоги та Авансовим платежем, перераховується не пізніше 3 банківських днів, наступних за днем отримання від Боржника повної суми його заборгованості за відступленим правом вимоги;
- разом із відступленням Права вимоги на користь Фактора відступаються всі інші права вимог Клієнта до Боржника, що випливають із Контракту з ним, зокрема, але не виключно, право вигодонабувача за договорами страхування, права на забезпечення, що передане Боржником за таким Контрактом тощо (у разі їх наявності та можливості відступлення);
- договір є змішаним і до відносин сторін застосовуються положення договору поруки, встановлені статтями 553-559 ЦК України (п.3.1 договору в редакції Додаткової угоди №14);
- Клієнт (ТОВ «Лісовий регіон») поручається перед Фактором за виконання Боржником (ПрАТ «ММК ім.Ілліча») грошових зобов'язань, що випливають з Контракту/Документів, права вимоги за якими відступлені Фактору, в сумі несплаченої вартості прав вимоги (далі - «Зобов'язання») (п.3.2 договору факторингу в редакції Додаткової угоди №14);
- у разі порушення Зобов'язання Боржником (або будь-якої його частини), Боржник і Клієнт відповідають перед Фактором як солідарні боржники, що означає право Фактора вимагати виконання Зобов'язання в повному обсязі як від Боржника і Клієнта разом, так і від кожного з них окремо (п.3.4 Договору факторингу з регресом в редакції Додаткової угоди №14);
- моментом, з якого Клієнт набуває статус поручителя за виконання Зобов'язання Боржника, є момент перерахування Фактором на поточний рахунок Клієнта суми Авансового платежу в розмірі, визначеному у відповідному Реєстрі (п.3.5 Договору факторингу з регресом в редакції Додаткової угоди №14).
Додатковою угодою №16 від 05.09.2022 до Договору факторингу з регресом сторони внесли зміни до Розділу «Визначення термінів», та встановили «Період очікування» - для кожного з документів, передбачених відповідними реєстрами.
- у разі порушення Зобов'язання Боржником, Клієнт зобов'язаний не пізніше першого банківського дня після спливу періоду очікування виконати Зобов'язання, незалежно від факту направлення Фактором відповідної вимоги. Фактор не зобов'язаний підтверджувати яким-би то не було чином факт невиконання Зобов'язання Боржником. Порушення зобов'язання Боржником буде достатньою для Клієнта підставою виконати Зобов'язання без будь-яких застережень, умов чи вимог до Фактора про надання додаткової інформації чи документів. Моментом пред'явлення вимоги Фактора вважається момент порушення Зобов'язання Боржником (п.3.6 Договору факторингу з регресом в редакції Додаткової угоди №14).
- Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами, скріплення печатками банку, клієнта та діє до моменту повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань по договору та отримання фактором грошових коштів в оплату повної вартості прав вимоги. Положення договору щодо відступлення клієнтом на користь Фактора певного Права вимоги до Боржника, так само як і здійснення Фактором факторингового фінансування, набувають чинності з дати належного підписання Реєстрів (п. 13.1 Договору факторингу з регресом).
Договір та Додатки до нього скріплені підписами та печатками сторін.
Як вбачається з матеріалів справи, між Фактором та Клієнтом були підписані відповідні Реєстри, які є невід'ємною частиною договору та містять умови придбання Фактором права вимоги, а Клієнтом відступлені Фактору права вимоги за договором №355 від 21.02.2019, укладеним між Відповідачем та ПрАТ "Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча" (Боржник), зокрема за Реєстром №239 від 30.11.2021:
- авансовий платіж, здійснений АТ «ПУМБ» - 01.12.2021, на суму 344.231,20 грн згідно видаткової накладної №М/13 від 09.10.2021, рахунок на оплату №М/13 від 09.10.2021,
- вартість прав вимог, набутих АТ "ПУМБ" - 362.348,63 грн,
- дата фактичної поставки товару/робіт/послуг - 29.11.2021,
- період відстрочення платежу, календарних днів - 119,
- строк оплати поставлених товару/робіт/послуг - 28.03.2022.
Авансовий платіж, відповідно до Реєстру №239, був перерахований Фактором на рахунок Клієнта у повному обсязі в розмірі 344.231,20 грн, що підтверджується меморіальним ордером, що в свою чергу засвідчує акцепт (прийняття) Фактором пропозиції Клієнта про придбання зазначених у Реєстрі №239 прав вимоги до Боржника по Контракту.
Пунктом 5 Реєстру №239 визначено, що Клієнт підтверджує, що на дату підписання Реєстру Боржниками одержаний товар/прийняті роботи/послуги від Клієнта на Вартість прав вимог, а також у Боржників відсутні будь-які претензії до Клієнта стосовно строків, кількості і якості поставлених товарів/продукції/робіт/послуг.
Таким чином, до АТ «ПУМБ» перейшли права кредитора за Договором №355 від 21.02.2019 за відповідним Реєстром №239 від 30.11.2021 на загальну суму 362.348,63 грн, включаючи права на отримання вартості майна (продукції)/виконаних робіт/ наданих послуг, суми будь-яких штрафних санкцій (неустойок, штрафів, пені) та суми інших платежів за Контрактом.
Пунктом 3 Реєстру №239 встановлено, що сторони підписанням Реєстру домовились що Клієнт виступає поручителем перед Фактором за виконання Боржниками, зазначеними в п.1 Реєстру, зобов'язань по сплаті грошових коштів за Правами вимоги, які визначені в п.1 Реєстру, в сумі несплаченої Вартості Прав вимог згідно ст.3 Договору факторингу з регресом.
За Реєстром №239 від 30.11.2021 і Видатковою накладною №М/13 від 09.10.2021, встановлений період очікування в розмірі 337 днів, і дата закінчення строку періоду очікування - 28.03.2023.
За твердженнями позивача, в порушення умов Договору факторингу з регресом, Клієнт - ТОВ «Лісовий регіон» не виконав обов'язок, встановлений пунктом 3.6 Договору факторингу, щодо необхідності виконання порушеного Боржником зобов'язання у порядку поруки, загальна заборгованість ТОВ «Лісовий регіон» за Договором №355 від 21.02.2019 за відповідним Реєстром №239 від 30.11.2021 та Видатковою накладною №М/13 від 09.10.2021, в порядку поруки становить суму 362.348,63 грн.
Крім того, заборгованість за Договором №355 від 21.02.2019 за відповідним Реєстром №239 від 30.11.2021 та Видатковою накладною №М/13 від 09.10.2021 в розмірі 362.348,63 грн є безспірною та не підлягає доказуванню, оскільки ТОВ «ФК «Мустанг фінанс» були заявлені кредиторські вимоги у справі №908/2465/22 про банкрутство ПрАТ «ММК ім.Ілліча» у загальному розмірі 60.499.345,76 грн, в тому числі й заборгованість за Договором №355 від 21.02.2019. Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 02.03.2023 у справі №908/2465/22 кредиторські вимоги ТОВ «ФК «Мустанг фінанс» до ПрАТ «ММК ім.Ілліча» були визнані судом у повному обсязі.
17.01.2023 між АТ «Перший український міжнародний банк» (Банк, Первісний кредитор) та ТОВ «Факторингова компанія «Мустанг Фінанс» (Новий кредитор, Позивач) був укладений договір факторингу №17/01-2023, згідно з яким до Нового кредитора перейшли права вимоги за рядом договорів/контрактів, які належали АТ «ПУМБ», в тому числі права вимоги до ТОВ «Лісовий регіон» (Відповідач, Клієнт).
Позивач належним чином та у повному обсязі виконав свої обов'язки за вказаним Договором факторингу, сплативши на користь АТ «ПУМБ» суму фінансування у встановлені Договором факторингу розмірі та строки, що підтверджується платіжними дорученнями №295 від 17.01.2023, №299 від 17.01.2023 та листом ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс» вих. №17/01 -2023д від 17.01.2023. Належне виконання позивачем своїх зобов'язань за Договором факторингу та перехід до нього відповідних прав вимоги підтверджується також Актом приймання-передачі відступлених прав від 17.01.2023, який підписаний між Банком та Новим кредитором.
25.01.2023 Клієнту - ТОВ «Лісовий регіон» було надіслано Повідомлення про відступлення грошових вимог вих.№КНО-61.1.3.2/17-11 від 24.01.2023, в якому повідомлялось про укладення Договору факторингу та про перехід прав вимоги до ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс» за допомогою Сервісу електронного документообігу «Вчасно» (https://vchasno.ua/), що передбачено Договором факторингу з регресом.
Отже, за Договором №355 від 21.02.2019 Покупець (ПрАТ «ММК ім.Ілліча») прийняв, згідно видаткової накладної та рахунку на оплату, Ресурси на загальну суму 362.348,63 грн та зобов'язався оплатити їх у вказані вище строки, проте не виконав обов'язок щодо оплати за Контрактом, права вимоги за яким набуто АТ «ПУМБ» в межах договору факторинга з регресом №MB-0-DNI-617 в редакції Додаткової угоди №14 від 10.02.2022 у встановлені ним строки, в наслідок чого у ПрАТ «ММК ім.Ілліча» утворилась заборгованість з оплати поставлених Ресурсів за відповідним Реєстром №239 від 30.11.2021.
А оскільки заборгованість Відповідача перед Позивачем погашена не була, позивач звернувся до суду з позовом і просить стягнути з ТОВ «Лісовий регіон» заборгованість за Договором факторингу з регресом №MВ-0-DNI-617 від 15.12.2016 та Договором № 355 від 21.02.2019 в сумі 362.348,63 грн.
Відповідач в свою чергу проти позову заперечував, зазначивши, що за Договором №355 від 21.02.2019 між ТОВ «Лісовий Регіон» та ПрАТ «ММК ім.Ілліча» утворилась заборгованість на суму 362.348.63 грн з вини покупця, а ТОВ «Лісовий Регіон» належним чином виконай свої зобов'язання за цим договором. В даному випадку мала місце погоджена дія двох сторін (ТОВ «Лісовий Регіон» та ПУМБ ) щодо зобов'язального факту забезпечення повернення боргу «порукою» (ч.4 ст.202 ЦК України). За змістом викладеним у договорах факторингу №14 від 10.02.2022 та №16 від 05.09.2022 не витікає право ПУМБ на відступ зобов'язань поруки ТОВ «Лісовий Регіон» по забезпеченню боргових зобов'язань для третіх осіб. Відповідно зобов'язання поруки, узгодженість за якими була досягнута при укладені двосторонніх договорі факторингу №14 та №16 між ТОВ «Лісовий Регіон» та ПУМБ не могли автоматично перейти (відступитися) до нового кредитора, яким став ТОВ ФК «Мустанг фінанс», оскільки для цього було необхідне волевиявлення попереднього поручителя ТОВ «Лісовий Регіон» (ст.ст. 202, 203 ЦК України).
Господарський суд, приймаючи оскаржуване рішення, яким задовольнив позовні вимоги в повному обсязі, зазначив, що матеріалами справи підтверджується той факт, що відповідно до умов договору факторингу з регресом відповідач взяв на себе зобов'язання за виконання ПрАТ "ММК імені Ілліча" грошових зобов'язань, що випливають з договору №355 від 21.02.2019 за відповідним Реєстром №239 від 30.11.2021 та видатковою накладною №М/13 від 09.10.2021 на суму 362.348,63 грн. В той же час, враховуючи порушення ПрАТ "ММК імені Ілліча" зобов'язань з оплати заборгованості по договору № 355 від 21.02.2019, суд дійшов висновку, що у відповідача, як поручителя, виник обов'язок сплатити заявлену позивачем до стягнення заборгованість.
Колегія суддів дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги виходячи з наступного.
Предметом спору у даній справі є матеріально-правова вимога ТОВ “Фінансова компанія “Мустанг Фінанс” до ТОВ “Лісовий регіон” про стягнення заборгованості за Договором факторингу з регресом №ME-0-DNI-617 від 15.12.2016 та Договором (на придбання сировинних, паливно-енергетичних чи матеріально-технічних ресурсів) №355 від 21.02.2019 в сумі 362.348,63 грн.
Статтею 174 Господарського кодексу України передбачено, що однією з підстав виникнення господарських зобов'язань є укладення господарського договору та інших угод. Зі змістом зазначеної норми кореспондуються приписи частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, відповідно до яких підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
За приписами статей 526 Цивільного кодексу України та 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
З огляду на правову природу укладеного між учасниками справи договору від 21.02.2019 №355, який у розумінні статей 173, 174 Господарського кодексу України та статей 11, 509 Цивільного кодексу України є належною підставою для виникнення у його сторін кореспондуючих прав і обов'язків, спірні правовідносини регламентуються, насамперед, положеннями глави 54 Цивільного кодексу України та §1 глави 30 Господарського кодексу України.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (статті 610, 611 ЦК України), зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків.
Загальні підстави та порядок заміни кредитора у зобов'язанні унормовані статтею 512 Цивільного кодексу України, за приписами якої кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Одним із випадків відступлення права вимоги є факторинг (фінансування під відступлення права грошової вимоги).
Визначення факторингу міститься у статті 49 Закону України "Про банки і банківську діяльність", відповідно до якої факторинг - це придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог і прийом платежів.
Частиною 1 статті 350 Господарського кодексу України факторинг визначений як передання чи зобов'язання банку передати грошові кошти за плату в розпорядження іншої сторони, яка відступає або зобов'язується відступити банку своє право грошової вимоги до третьої сторони.
Загальні умови та порядок здійснення факторингових операцій визначаються Цивільним кодексом України, цим Кодексом, іншими законодавчими актами, а також нормативно-правовими актами Національного банку України та національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (ч. 2 ст. 350 ГК України).
Відповідно до частини 1 статті 1077 Цивільного кодексу України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Згідно зі статтею 1078 Цивільного кодексу України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.
За змістом статті 1079 Цивільного кодексу України сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.
Виходячи із системного аналізу зазначених норм матеріального законодавства, договір факторингу, як договір фінансової послуги, спрямований на фінансування однією стороною іншої сторони шляхом передачі в її розпорядження певної суми грошових коштів. Зазначена послуга за договором факторингу надається фактором клієнту за плату, розмір якої визначається договором.
Відмежування вказаного договору від інших подібних договорів, визначає необхідність застосування спеціальних вимог законодавства, в тому числі відносно осіб, які можуть виступати фактором.
В даному випадку сторони встановили, що договір факторингу є змішаним і до відносин сторін в ньому застосовуються положення договору поруки, встановлені статтями 553-559 ЦК України.
Обсяг зобов'язань поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель.
У статті 553 ЦК України зазначено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.
Статтею 554 ЦК України встановлено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Частиною 1 ст.543 ЦК України передбачено, що у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.
Як свідчать матеріали справи, за договором факторингу з регресом №MB-0-DNI-617 від 15.12.2016 (з урахуванням Додаткових угод) Фактор (ПУМБ) зобов'язався здійснювати факторингове фінансування Клієнта (ТОВ “Лісовий регіон”) за плату на умовах факторингу з регресом. Сторони домовились, що Клієнт поручається перед Фактором за виконання Боржником (ПрАТ «ММК ім.Ілліча») грошових зобов'язань, що випливають з Контракту/Документів, права вимоги за якими відступлені Фактору, в сумі несплаченої вартості прав вимоги (п.3.2 Договору факторингу з регресом в редакції Додаткової угоди №14 від 10.02.2022). У разі порушення зобов'язання Боржником (або будь-якої його частини), Боржник і Клієнт відповідають перед Фактором як солідарні боржники, що означає право Фактора вимагати виконання зобов'язання в повному обсязі як від Боржника і Клієнта разом, так і від кожного з них окремо (п.3.4 Договору факторингу з регресом в редакції Додаткової угоди № 14 від 10.02.2022).
Тобто, відповідач ТОВ “Лісовий регіон” (Клієнт) взяв на себе зобов'язання за виконання боржником ПрАТ "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" грошових зобов'язань, що випливають з договору №355 від 21.02.2019 за відповідним Реєстром №239 від 30.11.2021 та Видатковою накладною №М/13 від 09.10.2021, на суму 362.348,63 грн.
З урахуванням того, що ПрАТ "ММК імені Ілліча" було порушено зобов'язання з оплати заборгованості по договору №355 від 21.02.2019 за відповідним Реєстром №239 від 30.11.2021 та Видатковою накладною №М/13 від 09.10.2021, на суму 362.348,63 грн, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що у відповідача, як поручителя, виник обов'язок сплатити заявлену позивачем до стягнення заборгованість.
Доказів сплати заборгованості у розмірі 362.348,63 грн відповідач не надав ані в суді першої інстанції, а ні в ході апеляційного провадження.
Крім того, судом враховується, що в межах справі №908/2465/22 кредиторські вимоги ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс» до ПрАТ «ММК ім. Ілліча» були визнані судом у повному обсязі, в тому числі й заборгованість за Договором №355 від 21.02.2019 за відповідним Реєстром №239 від 30.11.2021 та Видатковою накладною №М/13 від 09.10.2021, в розмірі 362.348,63 грн.
Відповідно до частини 4, 6 статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обвинувальний вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Стосовно доводів апеляційної скарги колегія суддів зазначає наступне.
Так, в своїй апеляційній скарзі відповідач зазначає, що ТОВ “ФК “Мустанг Фінанс” з вимогою про погашення заборгованості на суму 362.348,63 грн до ТОВ “Лісовий регіон” не звертався. Про вимоги позивача як Нового кредитора стало відомо тільки з часу отримання позовної заяви з долученими до неї додатковими (документами), які не були засвідчені у належний спосіб. Тож за твердженням апелянта на час звернення до суду з позовною заявою до ТОВ “Лісовий регіон” права та законні інтереси ТОВ “ФК “Мустанг Фінанс” як позивача порушені не були, а про наявність боргових зобов'язань, їх розмір перед Новим кредитором стало відомо відповідачу тільки після звернення позивача до суду.
Проте, такі твердження є безпідставними, оскільки як вже зазначалось, 25.01.2023 Клієнту (ТОВ «Лісовий регіон») від АТ «ПУМБ» було надіслано Повідомлення про відступлення грошових вимог вих.№КНО-61.1.3.2/17-11 від 24.01.2023 (копія є в матеріалах справи), в якому повідомлялось про укладення Договору факторингу та про перехід прав вимоги до ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс». Повідомлення було надіслано за допомогою Сервісу електронного документообігу «Вчасно» (https://vchasno.ua/). Можливість надсилання повідомлень за допомогою вказаного сервісу передбачена Договором факторингу з регресом (див. терміни «Електронний документ» та «Електронне повідомлення» у Розділі 1 «Терміни та визначення» Додатку №1 до Договору факторингу з регресом в редакції Додаткової угоди №14 від 10.02.2022.
Крім того, апелянт зазначає, що згідно з нормами чинного законодавства відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на переході цих прав, тож статтями 512, 514 ЦК України заборонено здійснювати відступлення майбутньої вимоги.
Проте, норми ст.512 та ст.516 Цивільного кодексу України, щодо заборони заміни кредитора у зобов'язанні не можуть бути застосовані до даних правовідносин, оскільки має факт здійснення окремого факторингового фінансування, що регулюється відповідними окремими нормами, а не загальними положеннями про грошові зобов'язання.
Також, згідно ст. 1080 Цивільного кодексу України Договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження. У цьому разі клієнт не звільняється від зобов'язань або відповідальності перед боржником у зв'язку із порушенням клієнтом умови про заборону або обмеження відступлення права грошової вимоги.
Також, відповідач зазначає, що на час укладання Договору факторингу від 17.01.2023 АТ “ПУМБ” не набув права вимоги до ТОВ “Лісовий регіон” і відповідно не міг передати право такої вимоги за укладеним договором факторингу №17/01-2023 від 17.01.2023 ТОВ “ФК “Мустанг Фінанс” на суму 362.348,63 грн. Такий висновок апелянт робить з огляду на те, що до договору факторингу в редакції додаткової угоди №16 від 05.09.2022, що був укладений між ТОВ “Лісовий регіон” та АТ “ПУМБ” сторони внесли зміни до розділу “Визначення термінів” договору факторингу та встановили період очікування для кожного з документів передбачених відповідними реєстрами. Реєстром №239 від 30.11.2021 і видатковою накладною №М/13 від 09.10.2021 встановлений період очікування в розмірі 337 днів з датою закінчення строку періоду очікування 28.03.2023.
З цього приводу колегія суддів зазначає, що укладенням договору Факторингу з регресом сторони домовились, що Клієнт поручається перед Фактором за виконання Боржником грошових зобов'язань, що випливають з Контракту/Документів, права вимоги за якими відступлені Фактору, в сумі несплаченої вартості прав вимоги.
Моментом, з якого Клієнт набуває статус поручителя за виконання зобов'язання Боржника, є момент перерахування Фактором на поточний рахунок Клієнта суми Авансового платежу в розмірі, визначеному у відповідному Реєстрі. Пунктом 3 Реєстру №239 встановлено, що сторони підписанням Реєстру домовились що Клієнт виступає поручителем перед Фактором за виконання Боржниками, зазначеними в п.1 Реєстру, зобов'язань по сплаті грошових коштів за Правами вимоги, які визначені в п.1 Реєстру, в сумі несплаченої Вартості Прав вимог згідно ст. 3 Договору факторингу з регресом.
Додатковою угодою № 16 від 05.09.2022 до Договору факторингу з регресом сторони внесли зміни до Розділу «Визначення термінів» Договору факторингу з регресом, та встановили «Період очікування» - для кожного з документів, передбачених відповідними реєстрами, в тому числі за Реєстром №239 від 30.11.2021 і Видатковою накладною №М/13 від 09.10.2021, встановлений період очікування в розмірі 337 днів, і дата закінчення строку періоду очікування - 28.03.2023.
Тож, твердження відповідача про те, що на час укладання договору факторингу від 17.01.2023 АТ «ПУМБ» не набув права вимоги до ТОВ «ЛІСОВИЙ РЕГІОН» і відповідно не міг передати право такої вимоги за укладеним договором факторингу №17/01-2023 від 17.01.2023 ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс» є хибним, оскільки позивач придбав права вимоги які існували на час укладання договору та які можуть виникнуть у майбутньому до ТОВ «Лісовий регіон».
З урахуванням принципів цивільного права, зокрема, добросовісності, справедливості та розумності, сумніви щодо дійсності, чинності та виконуваності договору (правочину) повинні тлумачитися судом на користь його дійсності, чинності та виконуваності. Така правова позиція викладена в Постанові Верховного суду від 10.03.2021 у справі №607/11746/17.
Отже, при дослідженні матеріалів справи колегією суддів встановлено, що позовна заява та всі письмові докази, додані до неї, подані відповідно до вимог ст. ст. 91, 162-164 ГПК України і засвідчені в порядку, встановленому чинним законодавством.
Відповідач ніяких заперечень проти достовірності конкретної інформації в документах, доданих до позовної заяви - не наводить.
У справі "Трофимчук проти України" (№4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Таким чином, висновки, наведені в рішенні господарського суду першої інстанції відповідають вимогам законодавства та фактичним обставинам справи, а мотиви заявника скарги, з яких вони оспорюються - не можуть бути підставою для його скасування.
Частиною 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно зі ст.236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ст.276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин колегія суддів апеляційного суду вважає висновки Господарського суду Полтавської області законними та обґрунтованими. При цьому, доводи скаржника в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції.
Враховуючи, що колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати понесені заявником апеляційної скарги, у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 129, 240, 269, п.1 ч.1 ст. 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Лісовий регіон” залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Полтавської області від 27.07.2023 у справі №917/783/23 залишити без змін.
Постанову може бути оскаржено до Верховного Суду у касаційному порядку через Східний апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня проголошення судового рішення або складання повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 30.10.2023
Головуючий суддя О.А. Істоміна
Суддя Д.О. Попков
Суддя О.В. Стойка