ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 жовтня 2023 року Справа № 903/877/20
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Миханюк М.В., суддя Коломис В.В. , суддя Саврій В.А.
секретар судового засідання Олійник Т.М.
за участю представників сторін:
ініціюючого кредитора : не з'явився
боржника : не з'явився
арбітражного керуючого: не з'явився
скаржника: не з'явився
інших кредиторів: не з'явилися
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області на ухвалу Господарського суду Волинської області, постановлену 11.08.23р. суддею Гарбар І. О. у м.Луцьку, повний текст складено 11.08.23р. у справі №903/877/20
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фіто-Лек"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Таб"
про банкрутство
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою Господарського суду Волинської області від 11.08.23 в задоволенні заяви Головного управління Державної податкової служби в Одеській області про визнання грошових вимог до боржник, відмовлено.
В обґрунтування ухвали, суд з посиланням на ст.ст. 1, 14, 15, 19-1, 31, 36, 37, 41, 54, 57, 87 ПК України, постанову Верховного Суду від 14.08.2019 у справі №913/412/16, ст.ст. 1, 39, 45, 59 КУзПБ, постанову Верховного суду від 07.10.2020 у справі №15/293-б, від 19.01.2021 у справі №916/4181/14, від 28.07.2022 у справі №904/2166/20 вказав, що ТОВ "АГРО ТАБ" могло відповідати перед поточними кредиторами виключно за зобов'язаннями, що виникли в періоді з 08.12.2020 до 27.04.2021. Податковий борг, нарахований ГУ ДПС у Одеській області, виник 28.06.2023 а тому прийшов до висновку, що заявлені грошові вимоги ГУ ДПС у Одеській області до Товариства з обмеженою відповідальністю “Агро Таб” на суму 81068815,00 грн, в т.ч.: 81 067 795,00 грн (податки та збори) та 1 020,00 грн (штраф та пеня), які нараховані після визнання боржника банкрутом, та суперечать ч. 1 ст. 59 Кодексу України з процедур банкрутства, до задоволення не підлягають.
Не погодившись із ухваленим рішенням, скаржник звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Волинської області від 11.08.2023 по справі №903/877/20. Прийняти нове рішення, яким визнати грошові (кредиторські) вимоги Головного управління ДПС в Одеської області до Товариство з обмеженою відповідальністю “АГРО ТАБ” (код ЄДРПОУ 40388290) у розмірі 81 068 815,00 грн у такій черговості: третя черга (податки та збори) - 81 067 795,00 грн; шоста черга (штрафи та пені) - 1 020,00 грн.
Вказує, що Головним управлінням ДПС в Волинській області у зв'язку із початком процедури припинення Боржника проведено податкову позапланову перевірку ТОВ «АГРО ТАБ».
За результатами зазначеної перевірки контролюючим органом встановлено порушення податкового законодавства з боку ТОВ «АГРО ТАБ», результатом чого є винесені податкові повідомлення - рішення №0040532408 від 04.04.2023 (визначено штрафні санкції у сумі 1 020.00 грн), №0038740706 від 03.04.2023 (донараховані податкові зобов'язання по податку на прибуток у сумі 58 969 372.00 грн), №0038730706 від 03.04.2023 (донараховані податкові зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 22 098 423.00 грн).
З посиланням на п.п.4.1.3 п. 4.1 ст.4 ПК України, п. 3.1. Рішення Конституційного Суду України від 29.06.2010 у справі N 1-25/2010, що контролюючий орган при визначенні податкових зобов'язань за результатами податкової перевірки діяв виключно в межах діючого законодавства, а також в рамках принципів правової визначеності та невідворотності настання визначеної законом відповідальності у разі порушення податкового законодавства, адже Боржник, вчиняючи порушення податкового законодавства, повинен був передбачати наслідки своїх протиправних дій.
Також зазначає, що суд першої інстанції не приділив належної уваги та фактично не досліджував періоди, в рамках яких встановлені порушення податкового законодавства та за які фактично донараховані податкові зобов'язання.
Разом з тим, звертає увагу, що порушення встановлені в ході податкової перевірки боржника встановлені за період 2019 року та 9 місяців 2020 року, тобто зазначені порушення платником податків були вчинені, ще до відкриття ліквідаційної процедури.
У відзиві на апеляційну скаргу ліквідатор ТОВ «АГРО ТАБ» наводить свої міркування на спростування доводів скаржника та вказує на законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції.
Вказує, що з дня визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури у нього не виникає обов'язку зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), які були нараховані за період після визнання боржника банкрутом, оскільки положеннями частини першої статті 38 Закону про банкрутство, які аналогічні за змістом положенням частини першої статті 59 Кодексу України з процедур банкрутства, передбачено підставу для припинення обов'язку боржника, якого визнано банкрутом, щодо обчислення та сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).
Просить апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Одеській області на ухвалу Господарського суду Волинської області від 11.08.2023 у справі № 903/877/20, залишити без задовольнити, а ухвалу Господарського суду Волинської області від 11.08.2023 - залишити без змін. Засідання по справі № 903/877/20, призначене на 24 жовтня 2023 року, провести за його відсутності.
Відзивів від решти учасників провадження у справі про банкрутство не надійшло, що в силу вимог ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду оскарженої ухвали.
Учасники провадження у справі про банкрутство не забезпечили явку своїх представників у судове засідання апеляційного господарського суду, хоча про час та місце апеляційного перегляду справи повідомлялися заздалегідь та належним чином, що підтверджується надісланням ухвали про відкриття апеляційного провадження та призначення скарги до розгляду на їх електронні адреси.
У відзиві ліквідатор ТОВ «АГРО ТАБ» просить засідання по справі № 903/877/20, призначене на 24 жовтня 2023 року, провести за його відсутності.
Таким чином, враховуючи норми ст.ст.269, 273 ГПК України про межі перегляду справ в апеляційній інстанції, строки розгляду апеляційної скарги, та той факт, що неявка в засідання суду представників учасників провадження у справі про банкрутство, належним чином та відповідно до законодавства повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає перегляду оскарженої ухвали, враховуючи клопотання ліквідатора ТОВ «АГРО ТАБ» про проведення засідання без його участі, колегія суддів визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представників останніх, за наявними у справі доказами.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, відповідність висновків, викладених в ухвалі місцевого господарського суду, обставинам справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права при винесенні оскарженої ухвали, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду встановила наступне.
Ухвалою суду від 08.12.2020 відкрито провадження у справі про банкрутство боржника ТОВ “Агро Таб”. Розпорядником майна ТОВ “Агро Таб” призначено арбітражного керуючого Григор'єва Валерія Васильовича.
Постановою господарського суду від 27.04.2020 процедуру розпорядження майном у справі про банкрутство ТОВ “Агро Таб” та повноваження арбітражного керуючого (розпорядника майна) Григор'єва В.В. припинено, ТОВ “Агро Таб” визнано банкрутом та відкрито його ліквідаційну процедуру строком на 12 місяців, ліквідатором товариства призначено арбітражного керуючого Перепелицю Василя Володимировича.
У відповідності до положень Кодексу України з процедур банкрутства на офіційному веб-порталі судової влади України здійснено оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури ТОВ “Агро Таб”.
22.07.2023 представник Головного управління ДПС в Одеській області сформував в системі “Електронний суд” заяву про визнання грошових вимог в сумі 81068815,00 грн., в т.ч.: 81067795,00 грн. (податки та збори) та 1020,00 грн. (штраф та пеня).
Ухвалою суду від 24.07.2023 заяву кредитора Головного управління ДПС в Одеській області про визнання грошових (кредиторських) вимог до боржника прийнято до розгляду. Розгляд заяви постановлено здійснювати без повідомлення сторін за наявними матеріалами. Зобов'язано ліквідатора Перепелицю В.В. розглянути заяву Головного управління ДПС в Одеській області та надати кредитору і суду до 08.08.2023 нормативно-документальне обґрунтування щодо визнання або відхилення кредиторських вимог.
Як зазначалося вище, ухвалою Господарського суду Волинської області від 11.08.23 в задоволенні заяви Головного управління Державної податкової служби в Одеській області про визнання грошових вимог до боржник, відмовлено.
Колегія суддів погоджується із такою ухвалою суду з огляду на таке.
Як встановлено судом, Головне управління ДПС в Одеської області, як відокремлений підрозділ ДПС України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику України, відповідно до статті 21-1 Закону України “Про центральні органи виконавчої влади” є органом державної влади.
Відповідно до підпункту 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 Податкового кодексу України (далі - ПК України), контролюючими органами є податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи) - щодо дотримання законодавства з питань оподаткування (крім випадків, визначених підпунктом 41.1.2 цього пункту), законодавства з питань сплати єдиного внеску, а також щодо дотримання іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, чи його територіальні органи.
Контролюючі органи, згідно із пп. 19-1.1.2. п. 19-1.1 ст. 19-1 ПК України, контролюють своєчасність подання платниками податків та платниками єдиного внеску передбаченої законом звітності (декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів), своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати податків, зборів, платежів.
Згідно ч. 4 ст. 60 Кодексу України з процедур банкрутства у ліквідаційній процедурі господарський суд розглядає заяви з вимогами поточних кредиторів, які надійшли до господарського суду після офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом.
Відповідно п.15.1 ст.15 Податкового кодексу України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції'), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.
Згідно п. 36.1. ст. 36 ПК України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податків обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи; крім того, п.36.5. ст.36 ПК України встановлено, що відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.
Як убачається із матеріалів справи, відповідно до розрахунку заборгованості кредитора, у ТОВ “АГРО ТАБ” наявна непогашена податкова заборгованість/ недоїмка у сумі 81 068 815,00 грн, з них: податкова заборгованість - 81 068 815,00 грн, (основний платіж - 81 067 795,00 грн, штрафні санкції - 1 020,00 грн, пеня - 0,00 грн); заборгованість з ЄСВ - 0,00 грн (основний платіж - 0,00 грн, штрафні санкції - 0,00 грн, пеня - 0,00 грн), з яких:
1.Заборгованість по адміністративним штрафам та іншим санкціям становить - 1020.00 грн. (основний платіж - 0,00 грн, штрафні санкції - 1020,00 грн, пеня - 0,00 грн). Зазначена заборгованість виникла в результаті несплати зобов'язань визначених контролюючим органом за результатами податкової перевірки, а саме: Податкове повідомлення - рішення №0040532408 від 04.04.2023 (основний платіж - 0,00 грн, штрафні санкції - 1020,00 грн, пеня - 0.00 грн). В Головному управлінні ДПС в Одеській області відкриті інтегрована картка платника податків стосовно зазначеного платежу, у зв'язку з чим така заборгованість відображена та обліковується в Головному управлінні ДПС в Одеській області.
2. Заборгованість по податку на прибуток становить - 58 969 372,00 грн. (основний платіж - 58 969 372,00 грн, штрафні санкції - 0,00 грн, пеня - 0.00 грн) з урахуванням часткової сплати у сумі 46 422,00 грн (за рахунок переплати). Зазначена заборгованість виникла в результаті несплати зобов'язань визначених контролюючим органом за результатами податкової перевірки, а саме: Податкове повідомлення - рішення №0038740706 від 03.04.2023 (основний платіж - 58 969 372,00 грн, штрафні санкції - 0,00 грн, пеня - 0,00 грн). Боржником була подана скарга на зазначене ППР. Рішенням ДПС України №15102/6/99-00-06-01-01-06 від 13.06.2023 скаргу Боржника залишено без задоволення, а отже вищезазначене податкове повідомлення - рішення є узгодженими.
В Головному управлінні ДПС в Одеській області відкриті інтегрована картка платника податків стосовно зазначеного платежу, у зв'язку з чим така заборгованість відображена та обліковується в Головному управлінні ДПС в Одеській області.
3. Заборгованість по податку на додану вартість становить - 22098423,00 грн (основний платіж - 22 098 423,00 грн, штрафні санкції - 0,00 грн, пеня - 0,00 грн). Зазначена заборгованість виникла в результаті несплати зобов'язань визначених контролюючим органом за результатами податкової перевірки, а саме:
-Податкове повідомлення - рішення №0038730706 від 03.04.2023 (основний платіж - 22 098 423,00 грн, штрафні санкції - 0,00 грн, пеня - 0,00 грн). Боржником була подана скарга на зазначене ППР. Рішенням ДПС України №15102/6/99-00-06-01-01- 06 від 13.06.2023 скаргу Боржника залишено без задоволення, а отже вищезазначене податкове повідомлення - рішення є узгодженими. В Головному управлінні ДПС в Одеській області відкриті інтегрована картка платника податків стосовно зазначеного платежу, у зв'язку з чим така заборгованість відображена та обліковується в Головному управлінні ДПС в Одеській області.
Пунктом 1.3. статті 1 Податкового Кодексу України визначено, що цей Кодекс не регулює питання погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Кодексом України з процедур банкрутства, з банків, на які поширюються норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", проведення комплексних перевірок з метою виявлення фінансових рахунків та погашення зобов'язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (крім особливостей функціонування єдиного рахунку, подання звітності щодо суми нарахованого єдиного внеску), зборів на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій.
Таким чином, у справі про банкрутство, з моменту визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, порядок погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу з такого боржника регулюється законодавством про банкрутство та враховуючи вимоги статті 59 Кодексу України з процедур банкрутства, у визнаного судом боржника банкрутом не виникає обов'язку зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) (котрі нараховані після моменту визнання боржника банкрутом), крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури. Подібного за змістом висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 14.08.2019 у справі № 913/412/16.
Частиною 14.1.157. статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.
Згідно до п.п. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Відповідно до п. п. 14.1.175 п. 14.1 ст.14 Податкового кодексу України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченою платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України сума непогашеної пені, нарахованої у порядку, позначеному цим Кодексом є складовою податкового боргу, поряд із сумою узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк.
Так, згідно з пунктом 31.1 статті 31 ГІК України, строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.
Відповідно до ст.41 Податкового кодексу України контролюючими органами є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи) - щодо дотримання законодавства з питань оподаткування (крім випадків, визначених підпунктом 41.1.2 цього пункту), законодавства з питань сплати єдиного внеску, а також щодо дотримання іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, чи його територіальні органи. Органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці в межах своїх повноважень. Стягнення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску за виконавчими написами нотаріусів не дозволяється. Повноваження і функції контролюючих органів визначаються цим Кодексом, Митним кодексом України та законами України. Розмежування повноважень і функціональних обов'язків контролюючих органів визначається законодавством України. Інші державні органи не мають права проводити перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, у тому числі на запит правоохоронних органів.
За п.п. 14.1.137 ст. 14 Податкового Кодексу України орган стягнення - державний орган, уповноважений здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах повноважень, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.
Відповідно до пп. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов'язання та/або інше зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня.
Пунктом 31.1 ст. 31 Податкового кодексу України визначено, що строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством.
Момент виникнення податкового обов'язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою.
Відповідно до п. 37.2 ст. 37 Податкового кодексу України податковий обов'язок виникає у платника податку з моменту настання обставин, з якими цей Кодекс та закони з питань митної справи пов'язує сплату ним податку.
Згідно п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларовану до повернення з бюджету у зв'язку із використанням платником податку права на податкову знижку, якщо: 54.3.1. платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію, а при здійсненні заходів податкового контролю встановлено факти здійснення платником податків діяльності, що призвела до виникнення об'єктів оподаткування, наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу та наявності діючих (у тому числі призупинених) ліцензій на право здійснення діяльності з підакцизною продукцією, яка підлягає ліцензуванню згідно із законодавством; 54.3.2. дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань та/або іншого зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, або завищення суми податку на доходи фізичних осіб, що підлягає поверненню з бюджету у зв'язку із використанням платником податку права на податкову знижку, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках; 54.3.3. згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору та/або іншого зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, застосування штрафних (фінансових) санкцій та нарахування пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган; 54.3.5. дані перевірок щодо утримання податків у джерела виплати, в тому числі податкового агента, свідчать про порушення правил нарахування, утримання та сплати до відповідних бюджетів податків і зборів, передбачених цим Кодексом, у тому числі податку на доходи фізичних осіб таким податковим агентом; 54.3.6. результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження або завищення податкових зобов'язань, визначених платником податків у митних деклараціях.
Відповідно до п. 57.3 ст. 57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у пп. 54.3.1 - 54.3.6 п. 54.3 ст. 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 робочих днів, наступних за днем такого узгодження.
Оскільки процедура адміністративного оскарження ППР, на підставі яких виникла заборгованість, звершилась 13.06.2023, то податковий борг виник у Боржника через 10 робочих днів - 28.06.2023.
В п. 5.1 ст. 5 Податкового кодексу України визначено, що поняття, правила та положення, установлені цим Кодексом та законами з питань митної справи, застосовуються виключно для регулювання відносин, передбачених ст. 1 цього Кодексу.
Відповідно до п. 1.3 ст. 1 Податкового кодексу України цей Кодекс не регулює питання погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Кодексом України з процедур банкрутства, з банків, на які поширюються норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", проведення комплексних перевірок з метою виявлення фінансових рахунків та погашення зобов'язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (крім особливостей функціонування єдиного рахунку, подання звітності щодо суми нарахованого єдиного внеску), зборів на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій.
Як визначено в п. 87.10 ст. 87 Податкового кодексу України з моменту винесення судом ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство платника податків порядок погашення грошових зобов'язань, які включені до конкурсних кредиторських вимог контролюючих органів до такого боржника, визначається згідно з Кодексом України з процедур банкрутства без застосування норм цього Кодексу.
Згідно ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутства грошове зобов'язання - зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. До грошових зобов'язань належать також зобов'язання щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів).
Статтею 1 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство.
Процедура набуття кредитором статусу учасника провадження у справі про банкрутство з 21.10.2019 встановлена статтею 45 Кодексу України з процедур банкрутства.
Відповідно до ч. 1 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Визначення статусу вимог кредитора (конкурсні чи поточні) пов'язується безпосередньо з моментом виникнення цих вимог. При цьому набуття статусу кредитора законодавець пов'язує з наявністю у особи (як фізичної, так і юридичної) грошових вимог до боржника, поданих у встановленому законом порядку.
Згідно із статтею 39 Кодексу України з процедур банкрутства, з моменту відкриття провадження у справі про банкрутство пред'явлення поточними кредиторами вимог до боржника та їх задоволення може відбуватися у випадку та порядку, передбачених цим Кодексом.
У статті 59 Кодексу України з процедур банкрутства наведено наслідки визнання боржника банкрутом, згідно із частиною першою якої з дня ухвали господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури: господарська діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу за виключенням укладення та виконання договорів, що мають на меті захист майна банкрута або забезпечення його збереження (підтримання) у належному стані, договорів оренди майна, яке тимчасово не використовується, на період до його продажу в процедурі ліквідації тощо; строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута вважається таким, що настав; у банкрута не виникає жодних додаткових зобов'язань (у т.ч. зі сплати податків чи зборів (обов'язкових платежів)), крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.
З урахування вищевикладеного, поточні вимоги кредитора - це неоплачені боржником вимоги, які виникли в процедурах банкрутства, за період після відкриття господарським судом провадження у справі про банкрутство і до винесення постанови про визнання боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури і призначення ліквідатора. При цьому в ліквідаційній процедурі у банкрута не можуть виникати зобов'язання зі сплати обов'язкових платежів, оскільки господарська діяльність банкрута завершується і строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута вважається таким, що настав.
Звільнення від обов'язку щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін сплати яких настав у період після прийняття постанови про визнання боржника банкрутом, передбачено законом (частина перша статті 59 Кодексу України з процедур банкрутства), що в свою чергу зумовлює раціональне сподівання такого боржника на те, що після встановлення його неплатоспроможності у нього не виникають додаткові зобов'язання. Причому на такі сподівання боржника не впливають вчинені ліквідатором непослідовні дії з подання звітності до податкового органу.
Відповідно до ч. 3 ст. 59 Кодексу України з процедур банкрутства з метою виявлення кредиторів з вимогами за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, господарський суд здійснює офіційне оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури на офіційному веб-порталі судової влади України.
Отже, господарський суд зазначає, що після визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури вимоги можуть заявляти виключно поточні кредитори із поточними вимогами, на які не поширюються обмеження, встановлені ч. 1 ст. 59 Кодексу України з процедур банкрутства.
08.12.2020 Господарським судом Волинської області введено мораторій на задоволення вимог кредиторів відповідно до вимог ст. 41 Кодексу України з процедур банкрутства.
27.04.2021 року Господарським судом Волинкої області визнано ТОВ "АГРО ТАБ" банкрутом і відкрито ліквідаційну процедуру.
Разом з тим, колегія суддів зауважує, що визначальним для вирішення справи є дослідження та встановлення моменту узгодженості грошових зобов'язань платника, факту їх сплати чи несплати у строки, передбачені Податковим кодексом України, а також моменту, з якого починається нарахування пені. Така правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 25.02.2020 у справі № 560/1732/19, від 08.12.2020 у справі № 925/1500/17.
Визначення статусу вимог кредитора (конкурсні чи поточні) пов'язується безпосередньо з моментом виникнення цих вимог. При цьому набуття статусу кредитора законодавець пов'язує з наявністю у особи (як фізичної, так і юридичної) грошових вимог до боржника, поданих у встановленому законом порядку. Відповідний висновок наведений Верховним Судом у постановах від 25.06.2020р. у справі № 916/1965/13, від 21.09.2020р. у справі № 916/2878/14, від 04.11.2020р. у справі № 904/9024/16.
У справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов'язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору (постанови Верховного Суду від 26.02.2019р. у справі № 908/710/18, від 15.10.2019р. у справі № 908/2189/17).
З врахуванням викладеного, ТОВ "АГРО ТАБ" могло відповідати перед поточними кредиторами виключно за зобов'язаннями, що виникли в періоді з 08.12.2020 до 27.04.2021. при цьому, як зазначалося вище, податковий борг, нарахований ГУ ДПС у Одеській області, виник 28.06.2023.
При цьому, нараховані ГУ ДПС у Одеській області грошові зобов'язання у розмірі 81068815,00 грн відповідно до поданих документів не відносяться ні до зобов'язань, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство, ні до зобов'язань, що є поточними до визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, ні до тих, що виникли після визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури та на які не поширюються обмеження, встановлені ч. 1 ст. 59 Кодексу України з процедур банкрутства.
Положення ст. 59 Кодексу України з процедур банкрутства, свідчать про послідовність та незмінність позиції законодавця в регулюванні питання щодо виникнення зобов'язань у боржника, який перебуває в судовій процедурі ліквідації.
У ліквідаційній процедурі нові зобов'язання у банкрута можуть виникати виключно у випадках, прямо передбачених у КУзПБ, і порядок їх виконання визначений спеціальними нормами цього Кодексу. Такими випадками є зобов'язання з оплати поточних комунальних і експлуатаційних витрат та інших витрат, пов'язаних зі здійсненням ліквідаційної процедури. Подання боржником, щодо якого введено ліквідаційну процедуру, декларацій до контролюючого органу не є підставою виникнення у такого боржника зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін сплати яких настав в період після прийняття постанови про визнання боржника банкрутом. Звільнення від податкового обов'язку щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін сплати яких настав в період після прийняття постанови про визнання боржника банкрутом, зумовлює раціональне сподівання такого боржника на те, що після встановлення його неплатоспроможності у нього не виникають додаткові зобов'язання (така правова позиція викладена в Постанові Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 07.10.2020 року у справі № 15/293-б).
Отже, наслідки відкриття ліквідаційної процедури стосуються всіх вимог кредиторів, включно з поточними. Зокрема, з дня ухвалення постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій за всіма видами заборгованості банкрута.
Відповідно до якого боржник у справі про банкрутство, щодо якого ухвалене рішення про визнання його банкрутом, має право на легітимне очікування бути звільненим від податкового обов'язку щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін сплати яких настав у період після прийняття постанови про визнання боржника банкрутом.
Легітимні очікування боржника безпосередньо випливають із частини другої статті 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Характеристика очікувань боржника як легітимних поєднує в собі їх законність, яка зумовлена реалізацією особою належного їй суб'єктивного права, та обґрунтованість, тобто зумовлену законом раціональність сподівань учасників суспільних відносин.
Звільнення від обов'язку щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін сплати яких настав у період після прийняття постанови про визнання боржника банкрутом, передбачено законом (частина перша статті 38 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", частина перша статті 59 Кодексу України з процедур банкрутства), що в свою чергу зумовлює раціональне сподівання такого боржника на те, що після встановлення його неплатоспроможності у нього не виникають додаткові зобов'язання. Причому на такі сподівання боржника не впливають вчинені ліквідатором непослідовні дії з подання звітності до податкового органу.
З дня визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури у нього не виникає обов'язку зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), які були нараховані за період після визнання боржника банкрутом, оскільки положеннями частини першої статті 38 Закону про банкрутство, які аналогічні за змістом положенням частини першої статті 59 Кодексу України з процедур банкрутства, передбачено підставу для припинення обов'язку боржника, якого визнано банкрутом, щодо обчислення та сплати податків і зборів (обов'язкових платежів). Самостійне подання ліквідатором звітності до податкового органу не є винятком з цього правила (постанова Верховного Суду у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 19.01.2021 у справі №916/4181/14).
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 28 липня 2022 року по справі № 904/2166/20 прийшов до висновку про правомірність та обґрунтованість відмови у задоволенні грошових вимог Головного управління ДПС у Дніпропетровській області в сумі 2 120 162,65 грн на підставі положень частини першої статті 59 Кодексу України з процедур банкрутства, оскільки такі вимоги виникли на підставі податкових повідомлень-рішень після визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.
Враховуючи вищезазначене, суд апеляційної інстанції погоджується із господарським судом, що заявлені грошові вимоги ГУ ДПС у Одеській області до Товариства з обмеженою відповідальністю “Агро Таб” на суму 81068815,00 грн, в т.ч.: 81 067 795,00 грн (податки та збори) та 1 020,00 грн (штраф та пеня), які нараховані після визнання боржника банкрутом, та суперечать ч. 1 ст. 59 Кодексу України з процедур банкрутства, до задоволення не підлягають.
Таким чином, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження, ґрунтуються на його власній оцінці та спростовуються наведеними та встановленими судом обставинами справи.
Отже, колегія суддів вважає, що ухвала Господарського суду Волинської області від 11.08.2023 у даній справі прийнята з повним з'ясуванням всіх обставин, що мають значення для справи, дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для її скасування.
Крім того, у зв'язку із відмовою в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати визначені ст. 129 ГПК України, залишаються за скаржником.
Керуючись ст. ст. 269, 270, 271, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області на ухвалу Господарського суду Волинської області від 11.08.23 у справі №903/877/20 залишити без задоволення.
2. Ухвалу Господарського суду Волинської області від 11.08.23 у справі №903/877/20 залишити без змін.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в строк та в порядку встановленому ст. ст. 287-291 ГПК України.
4. Справу № 903/877/20 повернути до Господарського суду Волинської області.
Повний текст постанови складений "30" жовтня 2023 р.
Головуючий суддя Миханюк М.В.
Суддя Коломис В.В.
Суддя Саврій В.А.