Справа № 727/7465/23
Провадження № 2/727/1382/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 жовтня 2023 року Шевченківський районний суд м.Чернівці в складі:
головуючого судді Гавалешка П.С.,
за участі: секретарем судового засідання: Рудій І.В.,
за участі : представника позивача: ОСОБА_1
відповідача: ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
ВСТАНОВИВ:
До суду надійшов вищезазначений позов, в обґрунтування якого зазначено, що 17 вересня 2004 року між позивачем та відповідачем міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Чернівецького обласного управління юстиції було зареєстровано шлюб під актовим записом № 1376. Від вказаного шлюбу сторони мають неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позивач вказує, що їх шлюб на даний час розпався через несумісність характерів, наявність протиріч та різні погляди на життя. В подальшому збереження шлюбу між відповідачем та позивачем на думку останнього не можливе, так як вказане суперечить його особистим інтересам, у зв'язку з чим позивач вирішив звернутися до суду з позовом про розірвання шлюбу. Позивач просить суд розірвати шлюб, після розірвання шлюбу неповнолітнього сина ОСОБА_4 залишити на проживання з ним, батьком дитини.
Позивач у судове засідання не з'явився, представник позивача адвоката Маркідонов О.В, в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, та просив їх задовольнити.
Відповідач у судове засідання з'явилася, позовні вимоги визнала у повному обсязі, не заперечувала проти їх задоволення.
Неповнолітній ОСОБА_4 в судовому засіданні надав пояснення суду, що бажає залишитись проживати разом з батьком.
Дослідивши та проаналізувавши докази по справі, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що згідно свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 - 17 вересня 2004 року між позивачем та відповідачем міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Чернівецького обласного управління юстиції було зареєстровано шлюб за актовим записом № 1376.
Сторони від вказаного шлюбу мають неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 .
Таким чином, наявність у сторін дітей віком до одного року судом не встановлена.
З огляду на вищезазначене, судом не вбачається спору між сторонами про місце проживання дитини, та з ким на вихованні та утриманні буде перебувати дитина.
Відповідно до ст.ст.110-112 Сімейного кодексу України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам дитини, що має істотне значення.
Відповідно до ст.109 СК України шлюб розривається судом, якщо буде встановлено, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі дружини та чоловіка і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їх права, а також права їх дітей.
Відповідно до ст.16 Загальної декларації прав людини від 10 грудня 1948 року чоловіки і жінки користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.
Судом було встановлено, що причиною припинення шлюбно-сімейних відносин являється те, що між сторонами втрачено почуття любові одне до одного. Сім'я розпалася та існує формально. Оскільки подальше спільне проживання подружжя і збереження шлюбу суперечить інтересам позивача, шлюб підлягає розірванню.
Задовольняючи позов про розірвання шлюбу, суд виходить з того, що добровільність шлюбу - одна з основних його засад. Шлюб - це сімейний союз, при цьому слово «сімейний» засвідчує, що шлюб створює сім'ю, а слово «союз» підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер. Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Шлюб припиняється внаслідок його розірвання. Розірвання шлюбу засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків. Позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя. Для поваги до права дружини або чоловіка на пред'явлення вимоги про розірвання шлюбу потрібен прояв другим з подружжя власної гідності, поваги до себе.
Позивач скористався даним правом та звернувся до суду з цим позовом, наполягає на розірванні шлюбу. Збереження шлюбу можливе на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки, тобто на тому, що є моральною основою шлюбу, а позивач не має намір зберігати шлюб з відповідачем. Суд вважає, що причини, що спонукають позивача наполягати на розірванні шлюбу є обґрунтованими і подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу суперечило б його інтересам, що має істотне значення, внаслідок чого шлюб підлягає розірванню.
Судом не встановлено обставин відповідно до норм чинного законодавства, які б унеможливлювали розірвання шлюбу.
При цьому, відповідно до ст. ст. 18, 27 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
Згідно ч. 3 ст. 151 СК України батьки мають право обирати форми та методи виховання, крім тих, які суперечать закону, моральним засадам суспільства.
Згідно ч. 1 ст. 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою цієї статті.
Згідно ч. 4 ст. 157 СК України батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов'язків тим з них, хто проживає окремо від дитини.
Згідно ч. 1 ст. 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.
Законодавцем визначено, що під час вирішення спору про визначення місця проживання дитини, участь органу опіки та піклування є обов'язковою, а позивач до заяви про визначення місця проживання дитини повинен надати висновок органу опіки та піклування про доцільність проживання дитини з одним із батьків, характеристики з місця проживання, роботи, місця навчання дитини (гуртків), медичні довідки (судом обов'язково враховується стан здоров'я як батьків, так і дитини), довідки про доходи (інші документи, які підтверджують матеріальне становище заявника), акти обстеження житлово-побутових умов, документи, що підтверджують право власності на житло.
Водночас у даному випадку судом під час розгляду цієї справи не вирішується спір про визначення місця проживання дитини.
За загальним правилом за відсутності спору щодо того з ким із батьків буде проживати малолітня дитина суд може вирішити питання про залишення проживання дитини з матір'ю чи батьком одночасно з вимогою про розірвання шлюбу.
Лише за наявності такого спору між батьками суд повинен роз'яснити сторонам порядок вирішення питання про визначення місця проживання дитини. До такого висновку дійшов Верховний Суд у своїй постанові № 200/952/18 від 15 січня 2020 року.
Матеріали справи не містять доказів про наявність такого спору між сторонами.
Таким чином, судом встановлено, що на даний час визначити місце проживання неповнолітнього сина ОСОБА_4 разом з батьком, не суперечитиме його інтересам, і таке питання може бути вирішене судом разом з вимогою про розірвання шлюбу, у зв'язку з чим, суд приходить до висновку про задоволення заявлених вимог.
Згідно ч.2 ст.114 СК України у разі розірвання шлюбу судом, шлюб припиняється у день набрання чинності рішення суду про розірвання шлюбу.
Керуючись ст. 5-13, 76-81, 89, 141-142, 151, 157, 161, 206,211, 258-259, 265, 272, 280-281 ЦПК України, ст. 109, 110,112-114 СК України, суд,
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу- задовольнити у повному обсязі.
Розірвати шлюб, укладений 17 вересня 2004 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , який було зареєстровано міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Чернівецького обласного управління юстиції за актовим записом № 1376.
Шлюб вважати розірваним з моменту набрання рішенням суду законної сили.
Копію рішення суду протягом двох днів надіслати учасникам справи, які не були присутні в судовому засідання до відома та після набрання законної сили копію рішення суду надіслати до Першого відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Чернівці Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиціїдля внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.
Визначити місце проживання неповнолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з батьком, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його складення та підписання до Чернівецького апеляційного суду. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Повний текст рішення виготовлено 30 жовтня 2023 року.
Суддя П.С. Гавалешко