Справа № 136/1827/23
провадження № 2/136/390/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"26" жовтня 2023 р. м. Липовець
Липовецький районний суд Вінницької області
у складі головуючого судді Кривенка Д.Т.,
за участю секретаря судового засідання Марчук Н.А.,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду м. Липовець, у порядку загального позовного провадження, цивільну справу
за позовом ОСОБА_1 до Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області про визнання права власності на спадкове майно за заповітом,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Липовецької міської ради (далі - відповідач), у якому просив:
- визнати за позивачем право власності на спадкове майно за заповітом, а саме: на житловий будинок "А" (загальною площею 67,4 кв.м., житловою площею 23,9 кв.м.), з прибудовою "а"; ганком; козирком; сарай - "Б"; вбиральня - "б1"; погріб з шиєю - "Г"; огорожу - "№2"; ворота - "№3"; хвіртку - "№4", що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .
Позивач обґрунтовує свій позов наступними обставинами.
ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Славна, Вінницької обл., померла мати позивача ОСОБА_2 , а після її смерті відкрилась спадщина у вигляді житлового будинку з прибудовою, господарськими будівлями та спорудами, який розташований по АДРЕСА_1 . За життя ОСОБА_2 склала заповіт від 23.06.1992, за яким вказаний житловий будинок заповіла сину позивачу. Після відкриття спадщини ОСОБА_2 позивач звернувся до нотаріуса, однак нотаріусом було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину так як з'ясувалось, що даний житловий будинок належить колгоспному двору, тому належить його членам на праві сумісної власності і неможливо встановити яка частка будинку належала спадкодавцю.
Ухвалою суду від 22.09.2023 відкрито провадження у справі та призначено її розгляд у порядку загального позовного провадження з викликом сторін, а відповідачу визначено строк для подання відзиву. Витребувано спадкову справу.
Відповідачем у визначений судом строк відзиву на позов не подано, а у своїй заяві представник просив суд про розгляд справи без нього та визнав позов.
У судове засідання позивач та його представник не з'явились, а у своїй заяві просили суд про розгляд справи за їх відсутності, позов просили задовольнити.
Суд вважає, що за результатами підготовчого провадження можливо ухвалити рішення, тому розгляд справи проводить у даному судовому засіданні, за наявних у справі доказів, за відсутності сторін, не здійснюючи фіксацію судового засідання.
Суд, дослідивши зібрані докази, встановив наступні фактичні обставини.
Як вбачається з наявної у матеріалах справи копії свідоцтва про смерть ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Славна, Вінницька обл. Згідно зі свідоцтва № НОМЕР_1 на право особистої власності на будинковолодіння, виданого 19.12.1989 виконавчим комітетом Славнянської сільської ради на підставі рішення Липовецької районної ради №131 від 30.05.1985 та рішення виконкому Славнянської сільської ради від 15.06.1989 за №16, підтверджується, що ціле домоволодіння, яке складається з одного житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_2 , дійсно належить колгоспному двору, головою якого є ОСОБА_2 . Згідно наказу начальника відділу МАЖКГ Липовецької міської ради від 23.08.2023 №01-35/18 про зміну адреси об'єкта нерухомого майна вбачається, що вищевказаний житловий будинок після зміни адреси знаходиться по АДРЕСА_1 назви вулиці та нумерації будинку також підтверджено витягом з Реєстру будівельної діяльності щодо інформації про присвоєння адрес Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва. Також у матеріалах справи наявний технічний паспорт на житловий будинок з прибудовою, господарськими будівлями та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 . За життя ОСОБА_2 склала заповіт від 23.06.1992, за яким заповіла свій житловий будинок сину позивачу. Згідно довідки, виданої виконавчим комітетом Славнянської сільської ради від 12.06.2017 позивач, як син єдиний входив до складу сім'ї ОСОБА_2 . Після відкриття спадщини ОСОБА_2 позивач, протягом 6-ти місяців з дня її смерті, звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини за заповітом, однак нотаріусом було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину так як вищезгаданий будинок належить колгоспному двору, тому належить його членам на праві сумісної власності і неможливо встановити яка частка будинку належала ОСОБА_2 . Згідно довідки виданої виконкомом Липовецької міської ради від 05.09.2023 вказано, що головою і єдиним членом господарства, станом на 15.04.1991, була покійна ОСОБА_2 , яка проживала по АДРЕСА_2 , а згідно іншої довідки виданої виконкомом Липовецької міської ради вбачається, що після впорядкування адрес житлового будинку, який належить ОСОБА_2 йому присвоєно АДРЕСА_1 .
Суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як визначено в ст.ст. 1216-1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Відповідно до ст. 1223 ЦК України передбачено, що право на спадкування мають особи визначені у заповіті.
В силу вимог ч. 1 ст. 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини. Відповідно до ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час її відкриття не проживав із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.
Згідно з ч. 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Якщо спадкоємець протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК України, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її (ч. 1 ст. 1272 ЦК України).
Судом було встановлено, що згідно зі свідоцтва № НОМЕР_1 на право особистої власності на будинковолодіння, виданого 19.12.1989 виконавчим комітетом Славнянської сільської ради на підставі рішення Липовецької районної ради №131 від 30.05.1985 та рішення виконкому Славнянської сільської ради від 15.06.1989 за №16, підтверджується, що ціле домоволодіння, яке складається з одного житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_2 , дійсно належить колгоспному двору, головою якого є ОСОБА_2 .
При цьому за життя ОСОБА_2 склала заповіт від 23.06.1992, за яким свій житловий будинок заповіла сину позивачу.
Судом було встановлено, що після відкриття спадщини ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 її син позивач, протягом 6-ти місяців з дня смерті матері, звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини за заповітом.
Інших спадкоємців, які б мали право на обов'язкову частку у спадщині ОСОБА_2 не встановлено.
Однак нотаріусом було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину так як вищезгаданий будинок належить колгоспному двору, тому належить його членам на праві сумісної власності і неможливо встановити яка частка будинку належала покійній матері позивача ОСОБА_2 .
Відповідно до п. 23 постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 №7 передбачено, що у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Згідно з п. п. "а" п. 6 постанови ВСУ право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15.04.1991 не втратили права на частку в його майні.
Судом було встановлено, що згідно довідки виданої виконкомом Липовецької міської ради від 05.09.2023 вказано, що головою і єдиним членом господарства, станом на 15.04.1991, була покійна ОСОБА_2 , яка проживала по АДРЕСА_2 , після впорядкування адрес житлового будинку, який належить ОСОБА_2 йому присвоєно АДРЕСА_1 .
Суд, оцінивши подані позивачем докази, вважає їх належними, допустимими та достатніми, оскільки вони містять інформацію щодо предмета доказування, підтверджують існування обставин на які посилається позивач, які не оспорює відповідач, і на їх підставі можна встановити дійсні обставини справи.
Судом встановлено, що оскільки позивач, будучи сином ОСОБА_2 після її смерті протягом 6-ти місяців прийняв її спадщину, подавши до нотаріуса заяву як спадкоємець за заповітом, а інших осіб які б її прийняли не виявлено, а тому позивач як єдиний спадкоємець має право успадкувати житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , який раніше належав колгоспному двору, головою і єдиним членом якого була ОСОБА_2 , і яка за життя не втратила права на свою частку.
Відповідач визнав пред'явлені до нього позовні вимоги і суд зауважує, що визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.
Отже, з урахуванням встановлених обставин та норм для їх правового регулювання, суд дійшов висновку, що вимога: визнати за позивачем право власності на спадкове майно за заповітом, а саме: на житловий будинок "А" (загальною площею 67,4 кв. м., житловою площею 23,9 кв. м.), з прибудовою "а"; ганком; козирком; сарай - "Б"; вбиральня - "б1"; погріб з шиєю - "Г"; огорожу - "№2"; ворота - "№3"; хвіртку - "№4", що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , ґрунтується на нормах чинного законодавства, а тому підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 200, 259, 264, 265, 273, 354 ЦПК України, суд
УХВАЛИВ:
Позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 ) до Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області (місцезнаходження: вул. Героїв Майдану, буд. 4, м. Липовець, Вінницький р-н, Вінницька обл., ЄДРПОУ - 04325957) про визнання права власності на спадкове майно за заповітом - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на спадкове майно за заповітом, а саме: на житловий будинок "А" (загальною площею 67,4 кв. м., житловою площею 23,9 кв. м.), з прибудовою "а"; ганком; козирком; сарай - "Б"; вбиральня - "б1"; погріб з шиєю - "Г"; огорожу - "№2"; ворота - "№3"; хвіртку - "№4", що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не подано учасниками справи.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30-ти днів до Вінницького апеляційного суду, а зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому рішення не було вручено в день проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо скарга подана протягом 30-ти днів із дня вручення повного рішення суду.
Суддя Дмитро КРИВЕНКО