Справа № 619/2368/21
Провадження № 2/535/499/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 жовтня 2023 року Котелевський районний суд Полтавської області у складі:
головуючого - судді Мальцева С.О.
секретар судового засідання Кашуба Ю.С.,
без участі сторін,
розглянувши в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди в порядку регресу;
УСТАНОВИВ:
Військова частина НОМЕР_1 звернулась до суду до відповідача та просить стягнути з останнього 12 417, 00 грн. завданої державі майнової шкоди та судові витрати. Свої вимоги обґрунтовує тим, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 06.03.2019 року з вини ОСОБА_1 завдано державі матеріальну шкоду в сумі 12 417, 00 грн., яка підлягає відшкодуванню.
У судове засідання представник позивача не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, але надали клопотання від 28.08.2023 року про розгляд справи за відсутності учасника справи, в якому позовні вимоги підтримали повністю.
У судове засідання відповідач ОСОБА_1 не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. В ході розгляду справи ОСОБА_1 надав до суду відзив на позов, у якому просив у задоволенні позову відмовити повністю , посилаючись на його безпідставність.
У відповідності до ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, вивчивши норми цивільного права, які регулюють дані правовідносини приходить до переконання, що позовні вимоги Військової частини НОМЕР_1 необхідно задовольнити частково з наступних підстав.
Військова частина НОМЕР_1 є одним із структурних підрозділів Міністерства оборони України та утримується за рахунок бюджетних коштів. Збитки, які їй спричиняються, це безпосередня шкода економічним інтересам держави.
Солдата ОСОБА_1 , згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) № 54 від 01.03.2019 року призначено на посаду водія - санітара медичного пункту військової частини НОМЕР_1 (Додаток 2). Відповідно до його службових обов?язків за ним був закріплений автомобіль Volkswagen LT-35, військовий номер НОМЕР_2 , що перебував у володінні військової частини НОМЕР_1 на праві оперативного управління.
06 березня 2019 року солдат ОСОБА_2 , керуючи автомобілем Volkswagen LT-35, військовий номер НОМЕР_2 , в АДРЕСА_1 , під час руху не впевнився в безпечності маневру та допустив наїзд на транспортний засіб Mercedes-Benz Vito 112 CDZ, державний номер НОМЕР_3 , який рухався в третій смузі в попутному напрямку, в наслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобілі отримали механічні пошкодження.
Постановою Зарічного районного суду міста Суми від 23.04.2019 по справі № 591/1537/19, яка набрала законної сили 05.05.2019 року , ОСОБА_3 визнано винним y вчиненні адміністративного правопорушення , передбаченого ст. 124 КУпАП.
Загальний розмір витрат Моторно (транспортного) страхового бюро України з урахуванням витрат на збір документів, послуг аварійного комісара та визначення розміру шкоди складає 10 315,80 грн. Моторно (транспортне) страхове бюро України відшкодувало завдані ОСОБА_4 збитки внаслідок ДТП у розмірі 10 315,80 грн.
Відповідно до рішення Господарського суду Сумської області від 16.12.2020 у справі № 920/1060/20, з військової частини НОМЕР_1 на користь Моторно (транспортного) страхового бюро України стягнено - 10 315,00 грн. на відшкодування завданої шкоди в порядку регресу та витрати по сплаті судового збору в сумі 2 102,00 грн.
Вказане рішення військова частина НОМЕР_1 оскаржила в апеляційному порядку, подавши 21 січня 2021 року апеляційну скаргу до Північного апеляційного господарського суду проте ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.02.2021 у задоволенні апеляційної скарги військовій частині НОМЕР_1 було відмовлено .
Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов?язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
У зв?язку з цим, рішення Господарського суду Сумської області від 16.12.2020, справа 920/1060/20 було виконане військовою частиною НОМЕР_1 , про що свідчить платіжне доручення № 559 та № 560 від 20.04.2021.
Окрім того, п. 4 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки" № 4 від 01.03.2013 року роз?яснив, що вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов?язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.
Таким чином, з урахуванням положень ч. 6 ст. 82 ЦПК України та роз?яснень постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01.03.2013 року постанова Зарічного районного суду міста Суми від 23.04.2019 року по справі № 591/1537/19, яка набрала законної сили 05.05.2019 року, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_3 , є обов?язковою для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якого ухвалено вирок суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.
Таким чином, державі в особі Військової частини НОМЕР_1 , внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 06 березня 2019 року з вини ОСОБА_3 , завдано матеріальну шкоду в розмірі 12 417 грн. 00 коп.
Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Статтею 1166 Цивільного кодексу України передбачено, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно ст. 1192 ЦК України, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.
Підстави і порядок притягнення до матеріальної відповідальності військовослужбовців, винних у заподіянні шкоди державі під час виконання службових обов'язків визначено Положенням про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі, затвердженим Постановою Верховної Ради України від 23.06.1995 року № 243/95-ВР (далі - Положення).
Так, згідно з пунктом 2 Положення, відшкодуванню підлягає пряма дійсна шкода, заподіяна розкраданням, пошкодженням, втратою чи незаконним використанням військового майна, погіршенням або зниженням його цінності, що спричинило додаткові витрати для військових частин, установ, організацій, підприємств та військово-навчальних закладів для відновлення, придбання майна чи інших матеріальних цінностей або надлишкові виплати. Пункт 13 передбачає, що військовослужбовці і призвані на збори військовозобов'язані несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини державі, зокрема у разі дій, бездіяльності, що мають ознаки злочину.
Частиною 1 ст. 1191 ЦК України встановлено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги регресу до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений.
На день ДТП ОСОБА_2 проходив військову службу за контрактом у військовій частині НОМЕР_1 у на посаді водія - санітара медичного пункту військової частини НОМЕР_1 .
Таким чином, відповідач не був власником автомобіля, на якому вчинив ДТП, не володів ним на підставі будь-якого речового права, а в момент заподіяння шкоди виконував обов'язки військової служби.
Даних про те, що відповідач заволодів транспортним засобом за допомогою протиправних дій, в матеріалах справи не має.
Повна матеріальна відповідальність за шкоду військовослужбовців та призваних на збори військовозобов'язаних, заподіяна з їх вини державі настає у разі умисного знищення, пошкодження, псування, розкрадання, незаконного витрачання військового майна або вчинення інших умисних протиправних дій, дій (бездіяльності), що мають ознаки злочину.
Судом встановлено, що відповідачем було вчинено адміністративне правопорушення, тому наявні підстави про покладення матеріальної відповідальності у розмірі заподіяної шкоди, але не більше місячного грошового забезпечення, як це передбачено п. 10 Положення, оскільки шкоду заподіяно недбалим виконанням ним службових обов'язків.
Покладення на відповідача повної матеріальної відповідальності не відповідає вимогам зазначеного положення, оскільки матеріали справи не містять даних про вчинення дій (бездіяльності), що мають ознаки злочину, або посилання на наявність інших обставин за яких настає повна матеріальна відповідальність.
Покладення матеріальної відповідальності у розмірі заподіяної шкоди, але не більше місячного грошового забезпечення, як це передбачено п. 10 Положення, оскільки шкоду заподіяно недбалим виконанням ним службових обов'язків, означає що згідно витягу з наказу командира ВЧ НОМЕР_1 № 54 від 01.03.2019 року ОСОБА_2 мав посадовий оклад 2 820 грн. на місяць , саме тому дло стягнення з нього підлягає сума місячного грошового забезпечення - 2820, 00 грн.
Задовольняючи частково позовні вимоги позивача Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди в порядку регресу, суд виходить із засад справедливості, добросовісності, виваженості, розумності, відповідно до вимог п. п. 5, 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тому виходячи із змісту вище зазначеної норми з відповідача - ОСОБА_1 на користь позивача - Військової частини НОМЕР_1 необхідно стягти судові витрати (судовий збір) в розмірі 522 грн. 10 коп. (становить 23 % від розміру задоволених позовних вимог).
Керуючись ст. ст. ст.ст. 12, 13, 81, 141, 258, 259, 265, 273, 354 ЦПК України, суд, -
УХВАЛИВ:
Позов Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди в порядку регресу, задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП- НОМЕР_4 на користь Військової частини НОМЕР_1 ( ЄДРПОУ - НОМЕР_5 ) завдану матеріальну шкоду в порядку регресу в сумі 2 820 грн. 00 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача - Військової частини НОМЕР_1 судові витрати (судовий збір) в розмірі 522 грн. 10 коп. (становить 23 % від розміру задоволених позовних вимог).
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня проголошення рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: С.О. Мальцев