Справа № 366/1852/22
Провадження № 2-а/366/3/23
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30.10.2023 року смт. Іванків
Іванківський районний суд Київської області у складі головуючої судді Слободян Н.П.,
за участю секретаря судового засідання Німченко Н.Ю.,
представника позивача, адвоката Кульбача С.О. (в режимі відеоконференції),
представника відповідача Шворак С.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до адміністративної комісії при виконавчому комітеті Іванківської селищної ради про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернулась до суду з адміністративним позовом до адміністративної комісії при виконавчому комітеті Іванківської селищної ради (далі - Відповідач), у якому просила:
поновити строк на оскарження постанови адміністративної комісії при виконавчому комітеті Іванківської селищної ради № 62 від 29 серпня 2022 року, якою позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 156 КУпАП за продаж алкоголю особі у військовій формі;
скасувати постанову адміністративної комісії при виконавчому комітеті Іванківської селищної ради №62 від 29 серпня 2022 року, якою позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.156 КУпАП за продаж алкоголю особі у військовій формі;
провадження про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 156 КУпАП, закрити.
Позов обґрунтований тим, що позивач зареєстрована як фізична особа-підприємець, основним видом діяльності якої є роздрібна торгівля. 11.08.2022 року відносно неї складено протокол про адміністративне правопорушення ВАВ № 472199, а 29.08.2022 року постановою адміністративної комісії при виконавчому комітеті Іванківської селищної ради № 62 її притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 156 КУпАП за продаж алкоголю військовослужбовцю та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі вісімсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Вважає, що Відповідач при розгляді справи про адміністративне правопорушення допустив грубі порушення, не дослідив усіх обставини справи, тому зазначена постанова є незаконною та необґрунтованою, а в її (Позивача) діях відсутній склад адміністративного правопорушення.
Наголошує на тому, що повістки про виклик на засідання адміністративної комісії вона не отримувала, з оскаржуваною постановою ознайомилась лише 20.10.2022 року, про її наявність дізналася від органів юстиції 19.10.2022 року. Наголошує на тому, що в умовах воєнного стану і постійних ракетних ударів, виїжджала з смт Іванків до іншого міста для збереження власного життя.
Зазначає, що до протоколу про адміністративне правопорушення ВАВ № 472179 долучено пояснення, які не вказані в протоколі, тому вони не можуть братися до уваги. Також відсутні належні підтвердження того, що особа, яка придбала алкоголь, була у військовій формі, і що ця особа взагалі є військовослужбовцем, при цьому, у своїх поясненнях дана особа не зазначає, що він був у військовій формі та не вказує, де саме він придбав алкогольний напій.
Позивач також зауважує, що посадовою особою, яка склала протокол, пропущено строк подання матеріалів на розгляд уповноваженого органу, також наголошує на тому, що ч.2 ст. 156 КУпАП не передбачено накладення адміністративного стягнення за продаж алкогольних напоїв військовослужбовцям чи особам у військовій формі.
Враховуючи викладене, просить суд скасувати постанову № 62 адміністративної комісії при виконавчому комітеті Іванківської селищної ради від 29.08.2022 року про визнання ОСОБА_1 винною у скоєнні адміністративного правопорушення передбаченого ч.2 ст.156 КУпАП, а провадження у справі - закрити.
Рух справи
01.11.2022 року позов надійшов до суду.
07.11.2022 року позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.
23.11.2022 року відкрито провадження у справі. Вирішено питання про поновлення строку зі зверненням в суд з позовом. Справу вирішено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Перше судове засідання призначене на 02.12.2022 року, за клопотаннями учасників справи неодноразово відкладалось на 21.12.2022 року, 30.01.2023 року, 01.03.2023 року, 28.03.2023 року, 11.05.2023 року, 06.06.2023 року, 06.07.2023 року, 25.07.2023 року, 14.09.2023 року, 21.09.2023 року, 03.10.2023 року, 13.10.2023 року та 30.10.2023 року.
02.12.2022 року відмолено у задоволені клопотання Відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
13.03.2023 року задоволено клопотання Відповідача: витребувано з Адміністрації ДПС України інформацію про перетин державного кордону України Позивачем.
Позиції сторін
Представник позивача у судових дебатах просив задовольнити адміністративний позов, оскільки законність винесеної відносно його підзахисної постанови адміністративної комісії про накладення адміністративного стягнення є сумнівною, що підтверджується дослідженими судом матеріалами справи. Зокрема, про засідання адміністративної комісії Позивач повідомлена неналежним чином і зібрані та передані на розгляд комісії докази не є такими, на підставі яких можливо встановити наявність в діях Позивачки складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 156 КУпАП. Крім цього, представник Позивача посилається на необґрунтованість призначеної його підзахисній санкції, яка є максимальною за ч. 2 ст. 156 КУпАП і підстав застосування саме такого виду адміністративного стягнення не обґрунтовано.
Представник відповідача заперечила проти позову, посилаючись на його необґрунтованість. Зокрема, Позивачу було відомо про заборону продажу слабоалкогольних напоїв особам у військовій формі, тим більше, остання підписала протокол про адміністративне правопорушення, чим погодилась з правопорушенням.
Допит свідків
28.03.2023 року
Допитана у якості свідка ОСОБА_2 пояснила, що вона є заступником голови адміністративної комісії при виконавчому комітеті Іванківської селищної ради. Головою комісії є ОСОБА_3 . Свідок пояснила, що їй відомо про факт продажу Позивачем слабоалкогольних напоїв особі у військовій формі, що мало місце в смт. Іванків в той час, коли нормативними документами діяла заборона такого продажу. Про цей факт працівниками поліції було складено протокол про адміністративне правопорушення, який в подальшому був переданий на розгляд адміністративної комісії. Присутнім на засіданні комісії був працівник поліції, який складав протокол про адміністративне правопорушення та який в усній формі пояснив, що Позивач не в перше здійснює продаж алкогольних напоїв військовослужбовцям. Цю інформацію комісією було взято до уваги та на підставі чого, враховуючи повторність вчиненого правопорушення, вирішено накласти штраф в межах максимальної санкції ч. 2 ст. 156 КУпАП відносно Позивачки. При розгляді справи комісія перебувала у кількості, за наявності якої була правомочною.
Свідок ОСОБА_4 надала суду показання, які зводяться до того, що вона є членом адміністративної комісії при виконавчому комітеті. Позивач ОСОБА_1 не була присутня на засіданні комісії, при цьому її повідомлено про засідання шляхом надсилання повістки про виклик в електронній формі, а саме на месенджер «Вайбер», що практикується комісією при розгляді справ про адміністративні правопорушення. Однак, незважаючи на повістку про виклик, ОСОБА_1 на засідання комісії не з'явилась та не повідомила причин своєї неявки, а тому постанова була винесена без її участі.
Свідок ОСОБА_5 надав суду пояснення, які зводяться до того, що він є працівником військової комендатури і його повноваження розповсюджуються на межі смт. Іванків Вишгородського району Київської області. По суті справи пояснив, що в той день (складання протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 ) він здійснював патрулювання смт. Іванків разом з працівниками поліції, в ході якого вони зупинили військовослужбовця, даних якого він не пам'ятає, та у якого виявлено слабоалкогольний напій. На поставлене запитання військовий відповів, що придбав його в одному з місцевих магазинів, показав цей магазин, куди вони всі разом пішли. Зайшовши в магазин та розпочавши бесіду з продавцем, остання пояснила, що їй невідомо про заборону продажу алкоголю військовослужбовцям. Також свідок пояснив, що йому раніше є відомими факту продажу алкоголю Позивачкою, однак такі факти не були зафіксовані. Про те, де знаходиться речовий доказ у справі (банка слабоалкогольного напою) він не знає, оскільки її не вилучав та припускає, що її вилучення здійснено працівниками поліції.
14.09.2023 року
Допитаний у якості свідка ОСОБА_6 пояснив, що він є працівником поліції, який складав протокол про адміністративне правопорушення відносно Позивачки за ч. 2 ст. 156 КУпАП. Він перебував на патрулюванні в смт. Іванків разом з військовослужбовцями та забезпечував громадський порядок, під час чого складом патруля було виявлено військовослужбовця, який переносив слабоалкогольний напій типу «РЕВО». На запитання про те, де він взяв цей напій, військовий пояснив, що придбав його в одному з місцевих магазинів смт. Іванків, в який вони всі в подальшому разом і пішли. Зайшовши в магазин він побачив за прилавком Позивачку, в ході розмови з якою дізнався про продаж нею слабоалкогольного напою. Свідок відібрав у неї письмове пояснення а також зібрав інші докази у справі, склав відносно Позивачки протокол про адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 156 КУпАП та в подальшому передав його на розгляд адміністративної комісії.
Встановлені судом обставини та застосовані норми права
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною другою статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), добросовісно, розсудливо та пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
Статтею 72 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно із ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Як зазначено у ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.
Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян в дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст. 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення має бути з'ясовано, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення у справі.
За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За ч.1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.
Відповідно до ст.32 Конвенції про захист прав і основних свобод людини питання тлумачення і застосування Конвенції належить до виключної компетенції Європейського суду, який діє відповідно до Конвенції, тобто рішення Європейського суду є невід'ємною частиною Конвенції як практика її застосування і тлумачення.
Так, ч.1 ст.6 Конвенції передбачає, що «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення».
У рішення ЄСПЛ від 30.05.2013 року (заява №36673/04) зазначено, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом). Виходячи з практики застосування Європейським судом Конвенції, у випадку, якщо передбачені санкції є достатньо суворими, то судовий розгляд має відповідати принципу справедливості відповідно до статті 6 Конвенції.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише при наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, обов'язковими елементами якого є: об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт, суб'єктивна сторона (вина). Відсутність хоча б одного із перелічених елементів виключає склад правопорушення взагалі, а порушена справа підлягає закриттю.
При цьому, в процесі доказування вини, доцільно керуватись принципом «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у п. 43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14.02.2008 р. у справі «Кобець проти України»(з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), п. 282.
Отже, доказування має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.
Відповідальність за ч. 2 ст. 154 КУпАП (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) настає у разі порушення працівником підприємства (організації) торгівлі або громадського харчування правил торгівлі пивом (крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями, тютюновими виробами, електронними сигаретами та рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, пристроями для споживання тютюнових виробів без їх згоряння, а саме: торгівля пивом (крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями, тютюновими виробами, електронними сигаретами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, пристроями для споживання тютюнових виробів без їх згоряння у приміщеннях або на територіях, заборонених законом, або в інших місцях, визначених рішенням відповідного органу місцевого самоврядування як такі, де роздрібна торгівля пивом (крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями, тютюновими виробами, електронними сигаретами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, пристроями для споживання тютюнових виробів без їх згоряння заборонена, або торгівля пивом (крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями, тютюновими виробами, електронними сигаретами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, пристроями для споживання тютюнових виробів без їх згоряння через торгові автомати чи особами, які не досягли 18-річного віку, а також продаж пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, тютюнових виробів, електронних сигарет, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пристроїв для споживання тютюнових виробів без їх згоряння особі, яка не досягла 18-річного віку, або продаж тютюнових виробів в упаковках, що містять менш як 20 сигарет або цигарок, чи поштучно (крім сигар), або торгівля пивом (крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями, винами столовими у заборонений рішенням відповідного органу місцевого самоврядування час доби.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 255 КУпАП У справах про адміністративні правопорушення, що розглядаються органами, зазначеними в статтях 218 - 221 цього Кодексу, протоколи про правопорушення мають право складати уповноважені на те посадові особи органів Національної поліції, зокрема, за вчинення правопорушень, передбачених ст. 156 КУпАП.
Згідно з ч. 1 ст. 218 КУпАП Адміністративні комісії при виконавчих органах міських рад розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема, ч. 2 ст. 156 КУпАП.
Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 283 КУпАП Розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова виконавчого органу сільської, селищної, міської ради по справі про адміністративне правопорушення приймається у формі рішення.
Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Згідно з п.1 ст.247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення.
Слід зазначити, що склад правопорушення - це сукупність передбачених законом об'єктивних і суб'єктивних ознак діяння, які характеризують (визначають) його як правопорушення і є підставою залучення суб'єкта правопорушення до юридичної відповідальності. До структури складу адміністративного правопорушення відносяться: об'єкт; об'єктивна сторона; суб'єкт; та суб'єктивна сторона.
Судом встановлені наступні фактичні обставини справи.
11.08.2022 року ПОГ СВГ ВП № 1 Вишгородського РУП ГУНП в Київській області Дорошенком А.О. відносно Позивачки складено протокол про адміністративне правопорушення серії ВАВ № 472199 за вчинення нею адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 156 КУпАП, зі змісту якого, в обвинувачення вчинення правопорушення Позивачці поставлено наступне: «11.08.2022 року, близько 15:35 год. за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 порушила правила торгівлі слабоалкогольними напоями, а саме здійснила продаж двох ж/б «Revo», 8,5 алк. Військовослужбовцю, чим порушила наказ Вишгородської районної військової адміністрації Київської області № 18 від 23.06.2022 року, а саме п. 1, п. 3», чим вчинила правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 156 КУпАП. (а.с. 7, 90 Т. 1).
У графі цього протоколу «До протоколу додається» взагалі нічого не зазначено.
Відповідно до п. 1 наказу Вишгородської районної військової адміністрації Київської області № 18 від 23.06.2022 року, дозволено з 24.06.2022 року продаж алкогольних напоїв на території Вишгородського району за наступних умов (а.с. 92 Т. 1):
-Продаж алкогольних напоїв у торгівельних мережах (магазинах) здійснювати з 11:00 год. по 19:00 год.;
-Продаж алкогольних напоїв у закладах громадського харчування, які мають ліцензію на роздрібну торгівлю алкогольними напоями здійснювати з 11:00 год. по 22:00 год.;
-Заборонити продаж алкогольних напоїв військовослужбовцям, зокрема особам, які носять військову форму.
29.08.2022 року адміністративною комісією при виконавчому комітеті Іванківської селищної ради Вишгородського району Київської області винесено постанову № 62 про накладення адміністративного стягнення, в якій зазначено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 11.08.2022 року близько 15 год. 35хв. в АДРЕСА_1 ,порушила правила торгівлі слабоалкогольними напоями, а саме здійснила продаж двох ж/б «REVO» 8,5 алк. військовослужбовцю, чим порушила наказ Вишгородської районної військової адміністрації Київської області № 18 від 23.06.2002 р., а саме п.1 п.3, чим порушила ч.2 ст.156 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Зазначеною постановою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі восьмисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно з цією постановою, Позивач ОСОБА_1 на засідання комісії не з'явилась, хоча належним чином була повідомлена про час та місце його проведення.
Згідно з наданою представником Відповідача копією роздруківки (а.с. 52 Т. 1), на мобільний номер телефону Позивачки (на такий, що зазначений у протоколі про адміністративне правопорушення) надіслано текстове повідомлення про розгляд справи Іванківською селищною радою о 10 год. 00 хв. 29.08.2022 року протоколу про адміністративне правопорушення від 11.08.2022 року за ч. 2 ст. 156 КУпАП.
Відповідно до наданої представником Відповідача копії письмового пояснення ОСОБА_1 (Позивачки) від 11.08.2022 року, остання пояснила, що 11.08.2022 року, приблизно о 15 год. 35 хв. вона перебувала в орендованому нею магазині в АДРЕСА_1 , та в цей час до магазину зайшов невідомий чоловік у військовій формі та попросив продати йому слабоалкогольний напій «Рево», на що вона погодилась та здійснила продаж, будучи ознайомленою із забороною продажу алкогольних напоїв військовослужбовцям (а.с. 51 Т. 1).
Згідно з наданою Відповідачем копією виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, ФОП та громадських формувань, Позивачка є Фізичною особою-підприємцем, її місцезнаходження визначене за адресою: АДРЕСА_2 . (а.с. 53 Т.1).
Відповідно до копії письмового пояснення ОСОБА_7 від 11.08.2022 року, наданої Позивачем, останній надав пояснення, які зводяться до того, що 11.08.2022 року (судячи із зазначення слова сьогодні та дати отримання пояснення) він перебував у військовій формі та зайшов до одного з магазинів смт. Іванків, що поблизу з поліцією та попросив у продавця купити слабоалкогольний напій, на що останній погодився та продав йому дві банки напою «Рево» ємністю 0,5 л. (а.с. 91 Т. 1)
Інших доказів на підтвердження позовних вимог, а також на заперечення проти їх задоволення сторонами у справі не надано.
З огляду на встановлені обставини справи, застосовуючи відповідні їм правовідносини з урахуванням доводів учасників справи, суд приходить до наступного.
Судом встановлено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення 29.08.2022 року проводився адміністративною комісією при виконавчому комітеті Іванківської селищної ради без участі Позивачки ОСОБА_1 як особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Про дату, час і місце засідання комісії Позивач повідомлялась шляхом направлення на зазначений у протоколі про адміністративне правопорушення номер мобільного телефону.
Відповідно до ч. 1 ст. 277-2 КУпАП повістка особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, вручається не пізніш як за три доби до дня розгляду справи в суді, в якій зазначаються дата і місце розгляду справи.
Обов'язок повідомляти особу про місце і час розгляду справи не пізніше ніж за три дні до дати розгляду справи про адміністративне правопорушення вважається виконаним, якщо особа, яка притягується до відповідальності, знає (поінформована) про час та місце розгляду справи за три дні до дати розгляду справи. Обов'язок доказування цієї обставини несе уповноважена посадова особа.
Законодавство покладає обов'язок щодо своєчасного повідомлення особи про час та місце розгляду справи на уповноважену посадову особу. Зміст цього обов'язку не вичерпується надсиланням тексту відповідного повідомлення, оскільки саме лише надсилання, без отримання, не свідчить про поінформованість особи про час та місце розгляду справи, а отже робить це право недієвим. Для інформування особи про час та місце розгляду справи можуть використовуватися різні способи: рекомендований лист, телеграма, телефакс, телефонограма, особисте вручення повідомлення представникам. Множинність способів повідомлення дозволяє уповноваженій посадовій особі обрати один або декілька способів, які забезпечують поінформованість особи.
Обов'язок доказування цієї обставини несе уповноважена посадова особа. Такий обов'язок вважається виконаним, якщо особа, яка притягується до відповідальності, знає (поінформована) про час та місце розгляду справи. З'ясовуючи поінформованість особи про час та місце розгляду справи, суд також повинен зважати на поведінку особи, яка притягується до відповідальності. Ухилення від одержання повідомлення або інші недобросовісні дії, які свідчать про намагання уникнути участі в засіданні, не можуть бути підставою для скасування постанови. У разі одержання повідомлення до засідання, але у строк, що є меншим за п'ятиденний, особа повинна вживати розумних заходів для реалізації своїх прав на участь у засіданні.
Аналогічні висновки наведені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 482/9/17 (адміністративне провадження №К/9901/38702/18).
В ході розгляду справи представником Відповідача не наведено положень нормативно-правових актів, на підставі яких ним було прийнято рішення про виклик Позивача на засідання адміністративної комісії для розгляду справи за ч. 2 ст. 156 КУпАП, а свідок ОСОБА_4 , яка є членом комісії пояснила, що такий спосіб направлення повісток практикується.
Порядок направлення повісток про виклик в електронній формі, зокрема у формі смс-повідомлень чи повідомлень у мобільні месенджери був визначений на час виникнення спірних правовідносин Порядком надсилання учасникам судового процесу текстів судових повісток у вигляді SMS-повідомлень, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 1 червня 2013 року № 73 (втратив чинність 23.01.2023 року).
Відповідно до положень цього Порядку, текст судової повістки може бути надісланий судом учаснику SMS-повідомленням лише після подання ним до суду відповідної заявки. Така заявка оформляється безпосередньо в суді або шляхом заповнення учасником форми, яка розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України.
Таким чином, здійсненню виклику Позивачки на засідання адміністративної комісії мало передувати направлення нею відповідної заявки, однак, судом встановлено та ніким не оспорюється, що Позивачка такої заявки до адміністративної комісії не подавала, відповідно не виявила бажання отримувати повістку про виклик у такій формі, а тому суд розцінює таке сповіщення про дату, час і місце розгляду справи про адміністративне правопорушення адміністративною комісією неналежним.
Крім цього, у цій справі відсутні докази, які б свідчили про ухилення Позивачки від отримання повідомлення в інший, передбачений спосіб, зокрема ухилення від отримання повістки про виклик у рекомендованому листі, телеграмі, телефаксу, телефонограмі, особистому врученню.
За таких обставин суд приходить до висновку, що Позивач про дату. час і місце засідання адміністративної комісії була повідомлена неналежним чином, що в силу приписів ст. 268 КУпАП виключало можливість розгляду справи.
Вирішуючи питання наслідків розгляду справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яку належним чином не повідомили про дату Верховний Суд у постановах від 06.03.2018 у справі №522/20755/16-а, від 30.09.2019 у справі №591/2794/17, від 06.02.2020 №05/7145/16-а та від 21.05.2020 у справі №286/4145/15-а дійшов наступного висновку:
"………факт несвоєчасного повідомлення або неповідомлення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення є підставою для визнання постанови у справі про адміністративне правопорушення неправомірною як такої, що винесена з порушенням встановленої процедури. Як наслідок, позивача позбавлено прав, передбачених Конституцією України та КУпАП, зокрема, бути присутнім під час розгляду справи, надавати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, мати професійну правову допомогу….".
Щодо доводів Позивача про не зазначення у протоколі про адміністративне правопорушення доказів, які до нього додаються, суд приходить до наступного.
Відповідно до положень ст.ст. 254, 255 та 256 КУпАП, протокол про адміністративне правопорушення є офіційним документом, який відповідним чином повинен бути оформлений уповноваженою особою про вчинення діяння (діянь), яке (які) містить ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого КУпАП та є найважливішим джерелом доказів у справах про адміністративні правопорушення.
Тому, в межах зазначених у протоколі про адміністративне правопорушення обставин, інкримінованого особі адміністративного правопорушення, і повинен провадитися їх, у тому числі, і судовий розгляд.
Відповідно до ч. 1 ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Положення ст. 256 КУпАП є імперативними в частині зазначення відомостей у протоколі про адміністративне правопорушення та підлягають виконанню всіма без виключення посадовими особами, які уповноваженні на складання протоколів про адміністративне правопорушення, що визначені у ст. 255 КУпАП.
При цьому, положення цієї статті є бланкетними, оскільки вичерпно не відображають відомостей, які необхідно зазначати у протоколі про адміністративне правопорушення, для чого слід відсилатись до інших нормативно-правових актів з урахуванням конкретних обставин справи.
Нормативно-правовим актом, який більш детально регулює порядок складення протоколу про адміністративне правопорушення є Інструкція з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затверджена наказом МВС України від 06.11.2015 року № 1376.
Відповідно до п. 9 розділу ІІ цієї Інструкції, при складанні протоколу про адміністративне правопорушення в ньому зазначаються, зокрема:
у графі «до протоколу додається» - пояснення особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, викладені на окремому аркуші, рапорти посадових осіб органів поліції, довідки, акти тощо (у разі складення).
Проте, як встановлено судом, жоден з наданих сторонами справи доказів у відповідній графі протоколу про адміністративне правопорушення не зазначений.
Таке не зазначення порушує право особи на захист, оскільки особа, відносно якої складається протокол про адміністративне правопорушення не може належним чином врахувати докази, на підставі яких їй інкримінується відповідне правопорушення, а тому, не може завчасно та належним чином підготувати свою позицію захисту при розгляді справи компетентним органом, у цьому випадку адміністративною комісією при виконавчому комітеті Іванківської селищної ради.
Таким чином, додані до протоколу про адміністративні правопорушення докази, якими обґрунтовувалось вчинення Позивачкою адміністративного правопорушення за ч. 2 ст. 156 КУпАП є такими, що отриманні з порушенням встановленого законом порядку.
Згідно з рішенням Конституційного суду України від 22.12.2010 року №23-рп/2010, яке є обов'язковим до виконання на території України, фактичні дані або будь-які інші докази, одержані в незаконний спосіб, а саме: з порушенням конституційних прав і свобод людини і громадянина; з порушенням встановлених законом порядку, засобів, джерел отримання фактичних даних; не уповноваженою на те особою тощо є неналежними доказами.
Адміністративна комісія наведеного не врахувала та поклала в основу докази, за результатами дослідження яких прийшла до помилкового висновку про винуватість Позивачки у вчиненні адміністративного правопорушення.
Крім цього, незважаючи на встановлені процедурні порушення розгляду адміністративною комісією справи про адміністративне правопорушення, отримані судом від учасників справи докази у своїй сукупності не відповідають таким, що в силу принципу доказування «поза розумним сумнівом» беззаперечно доводять винуватість Позивачки у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 156 КУпАП.
Як зазначено вище, одним з доказів на підтвердження винуватості Позивачки у вчиненні інкримінованого їй правопорушення є письмове пояснення свідка ОСОБА_7 від 11.08.2022 року, зі змісту якого неможливо встановити, у який саме час та в якому саме магазині він придбав дві банки слабоалкогольного напою. З цього пояснення також неможливо ідентифікувати особу Позивачка, яка, як було вирішено комісією, здійснила продаж алкоголю військовослужбовцю.
Також до матеріалів справи не долучено копію документа, який би посвідчував особу свідка ОСОБА_7 як військовослужбовця, оскільки Позивачці інкримінується вчинення правопорушення у формі продажу слабоалкогольного напою саме військовослужбовцю, а не особі у військовій формі.
Письмове пояснення Позивачки від 11.08.2022 року за своїм змістом фактично свідчить про визнання нею вини у вчиненні інкримінованого їй правопорушення, однак, сам факт визнання особою вини у вчиненні адміністративного правопорушення не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб'єкта владних повноважень і не звільняє останнього від доведення його правомірності.
З'ясування обставин, за яких вчинено адміністративне правопорушення, яке особі поставлено за провину, буде неповним і поверховим, якщо не дослідити його в усіх тих аспектах, про які зазначено вище (Постанова ВСУ від 15 травня 2019 року у справі № 537/2088/17).
З урахуванням наведеного суд також відхиляє та вважає безпідставним твердження представника Відповідача про те, що підписання Позивачкою протоколу про адміністративне правопорушення є визнанням останньою вини у вчиненні правопорушення. При цьому, зі змісту складеного протоколу слідує, що Позивач ставила свої підписи:
про ознайомлення з правами, передбаченими ст. 268 КУпАП та розглядом справи в Іванківській селищній раді;
відсутності проведення поверхневого огляду та вилучення речей у відповідності ст.ст. 264, 265 КУпАП;
за отримання другого примірника протоколу.
Такі підписи аж ніяк не свідчать про визнання Позивачкою своєї вини та підтвердження обставин вчинення правопорушення, які ставляться їй у провину.
Статтею 72 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.
Відповідно до ч.1ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
У відповідності до ст. 252 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення орган (посадова особа) зобов'язаний оцінити докази, шляхом всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності.
Аналіз наведених положень КУпАП дає підстави для висновку, що під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення уповноважена посадова особа зобов'язана здобути докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. В іншому випадку застосування адміністративного стягнення до особи за відсутності будь-яких доказів її протиправної дії чи бездіяльності не відповідатиме принципу верховенства права і міститиме ознаки свавільного застосування адміністративних повноважень.
У постанові від 26.04.2018 року у справі № 338/855/17 Верховний Суд зазначив, що постанова у справі про адміністративне правопорушення має відповідати вимогам, передбаченим статтям 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
За вимогами п.1 ст.247 КУпАП, у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю.
Таким чином, постанова про накладення адміністративного стягнення виноситься при наявності доказів правопорушення та у визначеному порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення.
У цьому ж випадку судом встановлено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення проведений з порушенням норм КУпАП, без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та без належного її повідомлення про розгляд справи, що є порушенням прав останньої, докази вчинення правопорушення зібрані з порушенням встановленого законом порядку та самі по собі не доводять наявність в діях Позивачки події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 156 КУпАП, що є безумовними підставами для скасування рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Відповідачем в силу положень ч. 2 ст. 77 КАС України не доведено правомірності свого рішення та не надано доказів, які б спростували доводи Позивача.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позивача неправомірно притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.156 КУпАП, у зв'язку з чим її позов слід задовольнити, рішення суб'єкта владних повноважень відповідно до п.3 ч.3 ст.286 КАСУ слід скасувати, а справу по адміністративне правопорушення закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв?язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Судові витрати.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у відповідності до вимог ст.139 КАС України, суд зазначає про таке.
Згідно з ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Судом встановлено, що позивачем сплачено судовий збір у сумі 496,20 грн., що підтверджується квитанцією № 2322614773138698 від 18.11.2022 року.
Оскільки позовні вимоги було задоволено у повному обсязі, суд присуджує стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Іванківської селищної ради на користь позивача витрати по сплаті судового збору у розмірі 496 грн. 20 коп.
Керуючись ст.ст. 2, 6-11, 72-79, 132, 241-246, 250, 251, 255, 257-263, 286, 293, 295, 297 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов задовольнити.
Постанову адміністративної комісії при виконавчому комітеті Іванківської селищної ради Вишгородського району Київської області від 29.08.2022 року № 62 - скасувати.
Провадження у справі закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 156 КУпАП.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Іванківської селищної ради Вишгородського району Київської області на корить ОСОБА_1 судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 496 грн. 20 коп. (чотириста дев'яносто шість гривень 20 копійок).
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
На постанову суду може бути подана апеляційна скарга до Шостого апеляційного адміністративного суду через Іванківський районний суд Київської області протягом десяти днів з дня його проголошення.
Повний текст рішення складено 30.10.2023 року.
Повне найменування сторін:
Позивач - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Відповідач - Адміністративна комісія при виконавчому комітеті Іванківської селищної ради Вишгородського району Київської області (адреса: вул. І. Проскури,7, смт. Іванків Вишгородського району Київської області, 07201, код ЄДРПОУ 04358000).
Суддя Н.П. Слободян