Справа № 366/2224/23
Провадження №3/366/1904/23
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19.10.2023 року смт. Іванків
Суддя Іванківського районного суду Київської області Гончарук О.П.,
за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ,
розглянувши справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла від відділення поліції № 1 Вишгородського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області (смт. Іванків) про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, не працюючого, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,
ВСТАНОВИВ:
26.07.2023 року справа надійшла до суду.
Постановою судді від 28.07.2023 року справу повернуто для доопрацювання та належного оформлення у зв'язку з недотриманням вимог ст. 256 КУпАП.
29.08.2023 року справа повторно надійшла до суду.
Згідно даних протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР 18 № 183872 від 18.07.2023 року, по суті правопорушення зазначено наступне:
18.07.2023 року о 00 год. 15 хв. в с. Обуховичі по вул.. Дружби, водій керував т.з. Daewoo Nubira, н.з. НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме різкий запах алкоголю з порожнини рота. Огляд на стан алкогольного сп'яніння проводився за допомогою приладу ALCOTEST ARBL-0630, проба позитивна 0, 41 %, чим порушив вимоги п. 2.9 а Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Судове засідання з розгляду справи призначене на 19.10.2023 року.
У судовому засіданні ОСОБА_1 вину у вчиненні правопорушення не визнав,заперечив факт вживання ним алкогольних напоїв та пояснив, що після проведення огляду на приладі «Драгер» він висловив поліцейським свою незгоду з його результатами, при цьому поліцейські його не доставили для огляду на стан сп'яніння в заклад охорони здоров'я. Просив у зв'язку з наведеним закрити провадження у справі.
Вислухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності дослідивши матеріал справи, оцінивши наявні у ній докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суддя приходить до наступних висновків.
Як роз'яснено у п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст. ст.283, 284 КУпАП. В ній, зокрема, необхідно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Як зазначено у ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.
Відповідно до ч. 1 ст. 8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян в дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст. 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення має бути з'ясовано, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення у справі.
За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За словами судді Верховного суду США Стівена Брайера, викладених у його окремій думці по справі «Petrella v. Metrogoldwyn-Mayer, Inc., et al.», правові системи містять доктрини, які допомагають судам уникнути несправедливості, яка могла б виникнути, якщо б правові норми застосовувалися суворо в кожному випадку, незалежно від того, наскільки незвичними є обставини.
Такою доктриною у правовій системі України і є практика ЄСПЛ, яка є джерелом права, у зв'язку із чим є обов'язковою до врахування судами при розгляді справ відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».
За цією статтею Закону суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику ЄСПЛ як джерело права.
Відповідно до ст.32 Конвенції про захист прав і основних свобод людини питання тлумачення і застосування Конвенції належить до виключної компетенції Європейського суду, який діє відповідно до Конвенції, тобто рішення Європейського суду є невід'ємною частиною Конвенції як практика її застосування і тлумачення.
Так, ч.1 ст.6 Конвенції передбачає, що «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення».
У рішення ЄСПЛ від 30.05.2013 року (заява №36673/04) зазначено, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом). Виходячи з практики застосування Європейським судом Конвенції, у випадку, якщо передбачені санкції є достатньо суворими, то судовий розгляд має відповідати принципу справедливості відповідно до статті 6 Конвенції.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише при наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, обов'язковими елементами якого є: об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт, суб'єктивна сторона (вина). Відсутність хоча б одного із перелічених елементів виключає склад правопорушення взагалі, а порушена справа підлягає закриттю.
При цьому, в процесі доказування вини, доцільно керуватись принципом «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у п. 43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14.02.2008 р. у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), п. 282. Доказуванням за цим принципом має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.
Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст. 19 Конституції України).
Відповідно до ст.ст. 1 та 8 Основного Закону Україна є правовою державою, де визнається і діє принцип верховенства права. Згідно з положеннями ст.129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.
Визначення «законності» або «згідно із законом » досить широко наведено в практиці ЄСПЛ, яка є джерелом права, у зв'язку із чим є обов'язковою до врахування судами при розгляді справ відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».
Так, в рішенні «Салов проти України» (Salov v. Ukraine) від 27 квітня 2004 р. ЄСПЛ нагадав, що фраза «відповідно до закону» вимагає, щоб оскаржуваний захід мав певне підґрунтя в національному праві.
Крім того, у рішенні по справі «Пантелеєнко проти України» (Panteleyenko v. Ukraine) від 29 червня 2006 р., заява №11901/02, в п. 60 ЄСПЛ зазначено, що «законність розуміють як фундаментальну юридичну категорію, що є критерієм правового життя суспільства і громадян; законність також розглядають як «принцип, метод та режим суворого, неухильного дотримання, виконання норм права всіма учасниками суспільних відносин». У правовій державі законність (правозаконність) є гарантією правомірності застосованого примусу».
Однак концепція «законності» стосується не лише статті 8, але й багатьох інших статей Конвенції. Наприклад, у справі «Кац та інші проти України» (Kats and Others v. Ukraine, заява № 29971/04), рішення від 18 грудня 2008 року, ЄСПЛ зазначив, що слово «законний» та словосполучення «відповідно до процедури, встановленої законом», які містяться в пункті 1 статті 5, по суті, відсилають до національного законодавства і встановлюють обов'язок забезпечувати дотримання матеріально-правових та процесуальних норм такого законодавства.
За результатами дослідження доказів, суддя приходить до такого.
Як зазначено вище, матеріали справи про адміністративне правопорушення двічі направлялись до суду.
У постанові судді від 28.07.2023 року, якою матеріали справи направлені для доопрацювання зазначено, що викладена у протоколі про адміністративне правопорушення фабула не містить всіх істотних ознак, які необхідно зазначати відповідно до ст. 256 КУпАП.
Зокрема, у відповідності до ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення має зазначатись суть правопорушення.
У протоколі, складеному відносно ОСОБА_1 , а саме у графі «суть адміністративного правопорушення, опис установлених обставин», де викладається опис встановлених поліцейським обставин справи, які він вважає доведеними та які, як правопорушення інкримінує особі, не зазначено прізвища, ім'я та по-батькові правопорушника.
Суддя погоджується з висновками судді, викладеними у постанові від 28.07.2023 року, на підставі яких матеріали справи повернуті для доопрацювання, оскільки без зазначення відомостей про водія у фабулі протоколу, якому інкримінується вчинення правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП ставить під сумнів сам факт вчинення правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП ОСОБА_1 , тим більше, що при складанні протоколу зазначенню даних водія нічого не перешкоджало.
Повернуті матеріали справи після доопрацювання містять лише долучений рапорт, згідно з яким такий недолік усунутий, проте, матеріали справи свідчать про не усунення цього недоліку, а рапорт працівника поліції долучений лише для формального виконання постанови судді від 28.07.2023 року.
За наведених обставин, враховуючи невиконання постанови судді про усунення недоліків, а також те, що викладена у протоколі про адміністративне правопорушення фабула не розкриває суть інкримінованого ОСОБА_1 правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, а також те, що суддя позбавлений можливості самостійно редагувати фабулу, допустимість протоколу про адміністративне правопорушення як доказу в розумінні ст. 251 КУпАП ставиться суддею під сумнів.
Відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП настає у разі керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно п. 2.5 ПДР України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до п. 2.9 «а» ПДР України, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Питання, пов'язані із проведенням огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції регламентовані у ст. 266 КУпАП, Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС/МОЗ від 09.11.2015 року № 1452/735 (далі - Інструкція № 1452/735), а також Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою КМУ від 17.12.2008 року № 1103 (далі - Порядок № 1103).
Згідно ч. 2-4, 6 ст. 266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.
Огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров'я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров'я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Кожний випадок огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, у закладі охорони здоров'я реєструється в порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров'я.
Направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
В ході дослідження долученого до протоколу про адміністративне правопорушення оптичного диску з двома файлами відеозапису суддею встановлено наступне.
Працівники поліції зупиняють о 00 год. 15 хв. автомобіль під керуванням ОСОБА_1 та розпочинають з ним розмову, в ході якої поліцейський пропонує водію пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння, на що останній погоджується.
За результатами огляду на стан алкогольного сп'яніння, проведеного на місці зупинки транспортного засобу поліцейськими із застосуванням спеціального технічного засобу «Драгер», у ОСОБА_1 встановлено позитивну пробу 0,41%, і з результатом цього огляду ОСОБА_1 не погодився, що чітко слідує з файлу відеозапису. Після цього працівник поліції починає складати відносно ОСОБА_1 протокол про адміністративне правопорушення.
Таке проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння є порушенням вимог ч. 2 та 3 ст. 266 КУпАП, оскільки наведені норми встановлюють, що у разі незгоди водія з результатами огляду на стан алкогольного сп'яніння, проведеного поліцейськими на місці зупинки транспортного засобу із застосуванням спеціальних технічних засобів, огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Надані файли відеозапису не містять ні відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння в закладах охорони здоров'я, ні відомостей про направлення поліцейськими ОСОБА_1 в заклад охорони здоров'я, після висловлення ним незгоди з результатами проведення огляду навісці зупинки транспортного засобу.
У цьому випадку поліцейські були зобов'язані направити ОСОБА_1 для проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння в заклад охорони здоров'я, за результатами проведення якого і повинні були прийняти рішення про складання протоколу про адміністративне правопорушення, або складати протокол після відмови ОСОБА_1 від проходження огляду в закладі охорони здоров'я.
За встановлених обставин суддя приймає до уваги заперечення ОСОБА_1 щодо порушення огляду на стан алкогольного сп'яніння, які він висловив у судовому засіданні, оскільки такі заперечення є підтвердженими та слушними.
Відповідно до ч. 5 ст. 266 КУпАП огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
Оскільки огляд ОСОБА_1 проведений з порушенням вимог ст. 266 КУпАП, його результати є недійними, відповідно не приймаються суддею до уваги як докази.
Згідно з ч. 1 ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу (ч. 2 ст. 251 КУпАП).
За ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
З рішення Конституційного суду України від 22.12.2010 року №23-рп/2010, яке є обов'язковим до виконання на території України слідує, що фактичні дані або будь-які інші докази, одержані в незаконний спосіб, а саме: з порушенням конституційних прав і свобод людини і громадянина; з порушенням встановлених законом порядку, засобів, джерел отримання фактичних даних; не уповноваженою на те особою тощо є неналежними доказами.
З огляду на встановлені обставини справи, суддя приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутня подія і склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а тому провадження у справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Питання судових витрат суддя вирішує у відповідності до ст. 40-1 КУпАП.
Судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення сплачується особою, на яку накладено адміністративне стягнення.
Оскільки у цьому випадку провадження у справі підлягає закриттю, судовий збір слід віднести на рахунок держави.
На підставі ст.ст. 19, 62 Конституції України, керуючись ст.ст. 7, 36, 40-1, 124, 130, 245, 247, 251, 256, 266, 268, 280, 283-285 КУпАП, суддя
ПОСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 визнати невинуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю у його діях події і складу зазначеного адміністративного правопорушення, закрити провадження у справі.
Тимчасово вилучене посвідчення водія серії НОМЕР_2 , повернути ОСОБА_1
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 32 цього Кодексу, а також постанов, прийнятих за результатами розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 185-3 цього Кодексу.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Іванківський районний суд Київської області.
Суддя Олексій ГОНЧАРУК