Справа № 645/5460/23
Провадження № 2/645/2288/23
УХВАЛА
іменем України
31 жовтня 2023 року м. Харків
Суддя Фрунзенського районного суду м.Харкова Шарко О.П., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,-
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, зареєстрованого 21 квітня 2018 року Ізюмським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області, актовий запис №62.
Суд, дослідивши матеріали позовної заяви, вважає, що позовна заява підлягає залишенню без руху, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Судовий збір при подачі до суду вищевказаної позовної заяви не сплачено в повному обсязі відповідно до вимогЗакону України «Про судовий збір».
Звертаючись до суду з вищезазначеним позовом, позивачем не сплачено судовий збір за позовну вимогу про розірвання шлюбу.
Як на підставу щодо звільнення від сплати судового збору позивач посилається на Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» (статті 6, 7, 8, 9).
Посилання позивача на ЗУ «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» є помилковим, оскільки порядок сплати судового збору при зверненні до суду регулюється Законом України «Про судовий збір». Стаття 5 цього Закону містить вичерпний перелік осіб, які звільняються від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях і внутрішньо переміщені особи у цьому переліку відсутні.
Відповідно до п.п. 3 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», ставка судового збору за подання до суду позовної заяви про розірвання шлюбу встановлена у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу (з 01.01.2023 р. 1073,60 грн.).
Окрім того, В силу вимог ч.1 ст.27 ЦПК України позови дофізичної особипред'являються всуд зазареєстрованим увстановленому закономпорядку місцемїї проживанняабо перебування,якщо іншене передбаченозаконом.
В силу вимог ч.2 ст.28 ЦПК України позови про розірвання шлюбу можуть пред'являтися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача також у разі, якщо на його утриманні є малолітні або неповнолітні діти або якщо він не може за станом здоров'я чи з інших поважних причин виїхати до місця проживання відповідача. За домовленістю подружжя справа може розглядатися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування будь-кого з них.
В силу вимог ч.6 ст.175 ЦПК України у позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, необхідні для правильного вирішення спору.
Ознайомившись із матеріалами справи, вважаю, що дана позовна заява подана без додержання вимог ст.175 ЦПК України, оскільки останнє відоме місце проживання відповідача в позовній заяві зазначено: АДРЕСА_1 , від даного шлюбу в сторін дітей немає та відомості про наявність малолітніх чи неповнолітніх дітей на утриманні у позивачки не зазначені, у позовній заяві відсутнє обґрунтування причин з яких позов подається не за підсудністю.
Таким чином, беручи до уваги те, що оскільки позовна заява подана без додержання вимог ст.175 ЦПК України, тому вважаю, що дану позовну заяву слід залишити без руху, надавши позивачу строк для усунення недоліків, а саме:
- обґрунтувати причини подачі позовної заяви до Фрунзенського районного суду м.Харкова ,а не за підсудністю- за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання або перебування відповідача.
Згідно ч. ч.1, 2 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, в якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Суд акцентує увагу позивача на тому, що право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому наголошує і Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях «Голдер проти Великої Британії» від 21.02.1975 року, «Де Жуффр де ля Прадель проти Франції» від 16.12.1992 року. Відтак, в кожному випадку позивач при зверненні до суду із позовом повинен дотримуватися норм процесуального законодавства.
Дотримання вимог ст. ст. 175, 177 ЦПК України при пред'явленні позову в суд є імперативним правилом, в тому числі і для суду.
Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його цивільних прав і обов'язків. Проте право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави. Разом з тим, такі обмеження не повинні впливати на доступ до суду чи ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди суті цього права, та мають переслідувати законну мету.
Частиною 3 ст. 185 ЦПК України зазначено, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Керуючись ст. ст. 175-177, 185, 258-261 ЦПК України,
УХВАЛИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - залишити без руху, надавши позивачу строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня отримання копії цієї ухвали.
У разі не виконання ухвали, позовна заява вважатиметься неподаною і повернеться позивачеві.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання.
Головуючий суддя: