Справа № 405/1919/23
провадження № 1-кс/405/3334/23
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27.10.2023 м. Кропивницький
слідчий суддя Ленінського районного суду м. Кіровограда ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваної ОСОБА_4 та її захисника-адвоката ОСОБА_5 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кропивницькому клопотання слідчого СУ ГУНП в Кіровоградській області ОСОБА_6 у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 28 вересня 2022 року №42022120000000147, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3,4 ст.191 КК України, про застосування запобіжного заходу - тримання під вартою підозрюваній ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українці, громадянці України, уродженці с. Рівне Новоукраїнського району Кіровоградської області, заміжній, з вищою освітою, перебуваючій на посаді заступника головного бухгалтера КНП «Кіровоградська міська лікарня швидкої допомоги» Кропивницької міської ради, зареєстрованій та проживаючій за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимій,
ВСТАНОВИВ:
слідчий СУ ГУНП в Кіровоградській області ОСОБА_6 за погодженням з прокурором відділу Кіровоградської області прокуратури ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді з клопотанням про застосування до підозрюваної ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) діб. При визначенні розміру застави просив врахувати обставини кримінального правопорушення, майновий та сімейний стан підозрюваної, особу підозрюваної та наявність ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, а також визначити в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою заставу у розмірі 931 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що відповідає ролі підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення та становить 2 498 804 гривень, з покладанням обов'язків, відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України.
Прокурор у судовому засіданні клопотання підтримав, просив застосувати до підозрюваної запобіжний захід - тримання під вартою, посилаючись на обґрунтування пред'явленої підозри, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України та неможливість їх запобіганню, шляхом застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Підозрювана у судовому засіданні надала пояснення, згідно яких заперечувала щодо задоволення клопотання.
Захисник у судовому засіданні надав пояснення, відповідно до яких заперечував щодо задоволення клопотання, просив відмовити у його задоволенні або застосувати до підозрюваної запобіжний захід у виді особистого зобов'язання.
Дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, заслухавши думку прокурора, захисника та підозрюваної, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, приходить до наступних висновків.
Встановлено, що у провадженні СУ ГУНП в Кіровоградській області знаходяться матеріали кримінального провадження № 42022120000000147 від 28.09.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3, 4 ст. 191 КК України (а.к. 19-78 - витяг з ЄРДР).
28.09.2023 року ОСОБА_4 вручене письмове повідомлення про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 3, 4 ст. 191 КК України ( т. 1 а.к 80-95).
Підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого цим Кодексом (ст. 2 КК України).
Щодо обґрунтованості підозри:
Слідчий суддя приходить до висновку, що органом досудового розслідування ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбаченого ч.3, 4 ст. 191 КК України. Її причетність до оголошеної підозри підтверджується повідомленням про підозру (т. 1 а.к. 80-95), висновком експерта (т. 1 а.к. 129-148), висновком експерта (т. 1 а.к. 150-171), висновком експерта (т.1 а.к. 172-191), висновком експерта (т.1 а.к. 193-213), актом №041103-20/2 (т.1 а.к. 227-249), протоколом допиту свідка (т. 2 а.к. 6-7), протоколом допиту свідка (т.2 а.к. 8-9), протоколом допиту свідка (т.2 а.к. 10-11), протоколом допиту свідка (т.2 а.к. 12-14), протоколом допиту свідка (т.2 а.к. 15-16), протоколом допиту свідка (т.2 а.к. 25-27).
Термін «обґрунтована підозра», згідно практики Європейського суду з прав людини (надалі ЄСПЛ) у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011 р., означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа про яку йдеться мова, могла вчинити правопорушення.
Слідчий суддя також зазначає, що оскільки чинне законодавство не розкриває поняття обґрунтованості підозри, враховуючи ст. 8, 9 КПК України, слід керуватися позиціями Європейського суду з прав людини. З точки зору практики ЄСПЛ обґрунтованість підозри - це певний стандарт доказування, який означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі "Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства" від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, N 182). При чому факти, які викликали підозру, не обов'язково мають бути одного рівня з тими, які необхідні для того, щоб не лише обґрунтувати засудження, а й пред'явити обвинувачення, що є наступною стадією в процесі розслідування кримінальної справи (рішення у справі «Murrаyv.United Kingdom», 14310/88, 28.10.1994, п. 55).
Необхідно зауважити, що на даному етапі провадження слідчий суддя не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема оцінювати докази з точки зору їх достатності та допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення. Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих відомостей повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення кримінального правопорушення вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів. Відповідно до ч. 4 ст. 193 КПК України за клопотанням сторін або за власною ініціативою слідчий суддя має право дослідити будь-які матеріали, що мають значення для вирішення питання про застосування запобіжного заходу. В світлі конкретних обставин даного клопотання досліджених матеріалів достатньо для того, щоб в рамках судового контролю, який здійснюється слідчим суддею при розгляді питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, дійти висновку про наявність обґрунтованої підозри.
Таким чином, наявні матеріали на думку слідчого судді свідчать, що існують факти та інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача, що ОСОБА_4 могла вчинити кримінальні правопорушення, передбачені ч.ч.3, 4 ст. 191 КК України.
ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 191 КК України, яке відповідно статті 12 КК України належать до тяжких кримінальних правопорушень, за яке передбачено покарання у виді обмеження волі на строк від трьох до п'яти років або позбавленням волі на строк від трьох до восьми років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
Крім того, ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 191 КК України, яке відповідно статті 12 КК України належать до тяжких кримінальних правопорушень, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
У відповідності до ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Згідно з ч. 1 ст. 7 КПК України зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відносяться: верховенство права; законність; рівність перед законом і судом; повага до людської гідності; презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини; змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; безпосередність дослідження показань, речей і документів.
Щодо ризиків передбачених ст. 177 КПК України:
метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Перевіряючи доводи прокурора та слідчого на предмет наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, слідчий суддя приходить до висновку про наявність підстав вважати, що з огляду на обставини кримінального провадження та тяжкість інкримінованого підозрюваній кримінального правопорушення, на даний час існують ризики того, що підозрювана ОСОБА_4 може ухилятись від кримінальної відповідальності шляхом переховування від органів досудового розслідування та/або суду шляхом залишення місця проживання, маючи при цьому всі можливості та засоби, оскільки покарання за вчинене ОСОБА_4 кримінальне правопорушення, передбачене виключно позбавленням волі на строк від п'яти до восьми років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років;
Зазначені обставини самі по собі можуть бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду, що узгоджується із позицією ЄСПЛ у справі "Ілійков проти Болгарії", в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
Відповідно до рішення ЄСПЛ від 20.05.2010 у справі «Москаленко проти України», суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину.
Так, у рішенні ЄСПЛ по справі "Бессієв проти Молдови" суд вказав, що ризик втечі має оцінюватися судом у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню. Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти.
Таким чином, слідчий суддя вважає, що наведені у клопотанні слідчого обставини у сукупності дають достатні підстави вважати наявним та обґрунтованим ризик переховування з метою ухилення від кримінальної відповідальності.
Крім того, з урахуванням тяжкості покарання та вагомості доказів обґрунтованості підозри, ОСОБА_4 може незаконно впливати на свідків, що вже допитані у проваджені і дають викривальні свідчення, так і тих, що підлягають встановленню та допиту серед працівників ЦДПУ ім. В. Винниченка, з метою зміни та дачі показів останніми на його користь.
Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «Летельє проти Франції» від 26 червня 1991 року, суд приходить до переконання, що враховуючи: характер кримінального правопорушення, його тяжкість, обізнаність підозрюваного про коло свідків у справі, резонанс справи є всі підстави для висновку, що в даному випадку суспільний інтерес перевалює над презумпцією невинуватості і виправдовує такий спосіб втручання в особисту свободу особи, як застосування тримання під вартою.
Рішенням ЄСПЛ у справі « Воляник проти України» від 02 жовтня 2014 року зазначено, що допустимими для взяття й утримання особи під вартою є наявність таких загроз як: перешкоджання розслідуванню, вплив на свідків та інших осіб, ухилення від слідства та суду або повторне вчинення злочину.
Оцінюючи обґрунтованість даного ризику, слідчий суддя виходить із передбаченої кримінальним процесуальним законом процедури отримання свідчень від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування свідчення отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК), оскільки жоден доказ не має наперед встановленої сили.
Так, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
За таких обставин, оскільки допит свідків на стадії судового розгляду у цьому кримінальному провадженні ще не здійснено, то слідчий суддя погоджується з тим, що доведеним є ризик незаконного впливу підозрюваною ОСОБА_4 на свідків в даному кримінальному провадженні, з метою зміни чи відмови від раніше наданих ними показань.
Отже, під час розгляду клопотання, слідчий суддя встановив наявність ризиків, передбачених п. п.1, 3 ч.1 ст. 177 КК України.
Разом з тим, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів оцінив в сукупності всі обставини, як того вимагають положення ст. 178 КПК України.
Таким чином, під час розгляду клопотання прокурором доведено наявність обґрунтованої підозри пред'явленої ОСОБА_4 та ризики, передбачені п.п.1,3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а також те, що більш м'які запобіжні заходи, зазначені у ст.176 КПК України, не зможуть забезпечити належне виконання підозрюваною процесуальних обов'язків та запобігти встановленим ризикам, а тому не буде забезпечено виконання завдань кримінального судочинства.
Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Згідно з п.4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Згідно п.3 Постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 25.04.2003 року «Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання та досудового слідства» запобіжний захід у вигляді тримання під вартою обирається за наявності підстав вважати, що інші запобіжні заходи не можуть забезпечити виконання підозрюваним, обвинуваченим процесуальних обов'язків, що випливають із ч.5 ст.194 КПК України і його належної поведінки.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: с) законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчинення нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
У рішенні по справі «Летельє проти Франції» від 26.06.1991 Європейський суд з прав людини вказав, що наявність вагомих підстав підозрювати затриманого у вчиненні злочину є неодмінною умовою правомірності тримання під вартою. У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
Слідчий суддя відзначає, що по справі наявні реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи підозрюваного.
При цьому слідчий суддя, оцінює суворість можливого покарання ОСОБА_4 та визнає за реальну небезпеку можливість її ухилення від правосуддя та неможливість запобігання наявному ризику шляхом застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Вищезазначені обставини є виправданими та необхідними елементами, що визначають та виправдовують потребу в триманні підозрюваної ОСОБА_4 під вартою.
Відповідно до ч.3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Частиною 5 статті 182 КПК України встановлено, що розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
Аналізуючи вимоги кримінального процесуального законодавства, що регулює застосування інституту застави, зокрема виключно повноваження слідчого судді у вирішенні цього питання при застосуванні даного запобіжного заходу як альтернативи триманню під вартою, обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , його суспільну небезпеку, розмір заподіяних збитків, який складає 5283790,48 грн., майновий та сімейний стан підозрюваної, наявність утриманців, стан здоров'я, інші дані про її особу, як того вимагають вимоги ч.4 ст.182 КПК України, наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, зважаючи на те, що злочин вчинений проти власності, групою осіб, а також те, що утримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, слідчий суддя приходить до висновку що вчинене підозрюваною кримінальне правопорушення є виключним випадком, а тому вважає, що застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
Отже слідчим суддею ухвалено визначити підозрюваній ОСОБА_4 заставу у розмірі 800 прожиткових мінімумів для працездатних осіб з покладенням на неї, у разі внесення застави обов'язків, передбачених ч. 5 ст.194 КПК України.
Саме такий розмір застави та зазначені вище обов'язки у разі її внесення, на думку слідчого судді, не є непомірним з урахуванням всіх обставин справи, тяжкості злочинів, що інкримінуються підозрюваному, і забезпечить стимулюючий ефект цього запобіжного заходу, належну процесуальну поведінку підозрюваного під умовою звернення внесених коштів у дохід держави в разі невиконання підозрюваним обов'язків (вказаний висновок відповідає правовій позиції Європейського суду з прав людини, викладеному у рішенні по справі «Мангурас проти Іспанії» від 08.01.2009).
Таким чином, застосування відносно підозрюваної запобіжного заходу у виді тримання під вартою за вказаних обставин справи, серйозністю висунутої проти неї підозри, з урахуванням встановлених ризиків, характеризуючих даних на підозрювану, на думку слідчого судді, не є надмірним та таким, що принижує її гідність у розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому усі наведені обставини у їх сукупності, не дають достатніх підстав застосувати відносно неї більш м'який запобіжний захід, ніж тримання під вартою, в межах строку досудового розслідування.
З урахуванням зазначеного клопотання слідчого підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст.176-197, 369-372 КПК України,
ПОСТАНОВИВ:
клопотання слідчого - задовольнити частково.
Застосувати підозрюваній ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою, в межах строку досудового розслідування, тобто з 14 год. 00 хв. 27.10.2023 до 14 год. 00 хв. 28.11.2023.
Визначити розмір застави у розмірі 800 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто в сумі 2 147 200 грн., які необхідно внести на депозитний рахунок: отримувач ТУ ДСА України в Кіровоградській області, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26241445, банк отримувача ДКСУ, м. Київ, код банку отримувача (МФО) 820172, рахунок отримувача UA458201720355279001000002505. Призначення платежу: забезпечення виконання рішення згідно статті 182 КПК України по справі
№42022120000000147 від 28.09.2022.
При внесенні визначеної суми застави ОСОБА_4 - з-під варти звільнити.
У разі внесення застави, покласти на ОСОБА_4 в строк до 28.11.2023 наступні обов'язки:
1) прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду у кримінальному провадженні за першою вимогою;
2) не відлучатися із населеного пункту, в якому вона зареєстрована, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
4) утримуватися від спілкування зі свідками у кримінальному провадженні;
5) здати на зберігання до відповідного територіального органу Управління Державної міграційної служби у Кіровоградській області паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Роз'яснити ОСОБА_4 , що відповідно до ч. ч. 8, 9 ст. 182 КПК України у разі, якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомлений, не з'явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
Питання про звернення застави в дохід держави вирішується слідчим суддею, судом за клопотанням прокурора або за власною ініціативою суду в судовому засіданні за участю підозрюваного, обвинуваченого, заставодавця, в порядку, передбаченому для розгляду клопотань про обрання запобіжного заходу. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя вирішує питання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч.7 ст.194 КПК України.
Підозрювану ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 взяти під варту в залі суду негайно.
Строк дії ухвали визначити до 14 год. 00 хв. 28.11.2023.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Кропивницького апеляційного суду протягом 5 днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_7